Після всіх подій неділі чимало публікацій західних видань про війну Росії в Україну раптом стали нерелевантними. Західні оглядачі, імовірно, напишуть чимало текстів про українську операцію у віддалених регіонах Росії, в межах якої знищено приблизно третину російської стратегічної авіації. The Economist зазначив, що “цей удар є одним із найсильніших, які Україна завдала Росії у війні, що триває вже четвертий рік. Росія має відносно невелику кількість стратегічних бомбардувальників — ймовірно, менше 90 боєздатних літаків Ту-22, Ту-95 і новіших Ту-160. Ці літаки можуть нести ядерну зброю, але використовувалися для запуску звичайних крилатих ракет по українських цілях, як це було минулого тижня. Це зробило їх пріоритетними цілями для українських військових стратегів. Багато з цих літаків старі і вже не виробляються — останні Ту-22М3 і Ту-95 було виготовлено понад 30 років тому, а їх заміну, Ту-160, виробляють вкрай повільно”. “Сьогоднішня операція, ймовірно, увійде до числа найважливіших рейдових операцій сучасної війни, – припустили у британському виданні. – За даними джерел, підготовка місії тривала 18 місяців. Росія очікувала на нічні атаки більших безпілотників ближче до кордону з Україною. Українці змінили всі три параметри, запустивши невеликі безпілотники вдень і далеко від лінії фронту. Україна раніше запускала безпілотники з території Росії, але цього разу операція відрізнялася масштабом і комплексністю”. “Джерело описало операцію як багатоетапний шаховий хід, коли українці спочатку змусили росіян перекинути більшу частину своїх літаків на певні бази, завдавши ударів по інших. Згідно з повідомленнями, опублікованими на той час, за три дні до атаки десятки літаків перемістили на аеродром Оленья в Мурманській області. Саме тут було завдано найбільшої шкоди”, – звернули увагу у The Economist. Переваги росіян Протягом кількох крайніх тижнів західні оглядачі чимало писали про перевагу росіян у застосуванні безпілотників на лінії фронту, а також про те, що дрони стали головною зброєю на війні. “За оцінками української військової розвідки, які надали The Times, 80 відсотків російських втрат у живій силі та техніці за останній рік були завдані безпілотними літальними апаратами. Росіяни також зрозуміли, що безпілотники є найефективнішим засобом ураження противника. Люди Путіна зараз використовують їх для нанесення руйнівних ударів по українських лініях постачання, що допомагає їм повільно просуватися вперед на Донбасі та вздовж північного кордону із Сумською областю”, – зазначили, зокрема, у The Times. У іншому тексті The Times йшлося про те, що “нове покоління серійних російських безпілотників FPV середньої дальності, таких як “Молнія-1”, …не тільки вбивають українських солдатів і цивільних далеко від фронту, але й змінюють фізичний вигляд лінії фронту, тактику війни та психологію солдатів, які воюють на ній. Вони також мають руйнівний вплив на логістичні можливості України. “Зміни, спричинені дронами, настільки швидкі, що концепції, які ми впровадили лише місяць тому, вже не працюють”, — сказав командир піхотного батальйону з позивним “Куба” з 13-ї бригади “Хартія”. “Ми живемо в сфері постійної швидкої адаптації. Тільки за останній тиждень дальність удару російських дронів збільшилася на чотири кілометри””. “Танки та бронетранспортери, які колись були робочою силою фронту, тепер втратили своє значення вздовж лінії фронту і їх легко знищують, коли б не з'явилися. “Російські дрони налітають на наші броньовані машини, коли ті наближаються до нульової точки, — згадує Станислав, лейтенант 93-ї бригади, коли за вікном підвалу лунає гучний вибух, що розноситься порожніми вулицями. – Дні танків справді минули””, – процитували у британському виданні. “У той час як “сіра зона”, термін, який в Україні використовується для позначення нічийної території, стала ширшою — зараз її ширина становить в середньому від п'яти до семи кілометрів внаслідок тисяч щоденних ударів безпілотників по всьому фронту, які розсунули позиції на передовій — час, який солдати проводять на фронті, значно подовжився, – продовжувався текст. – До кінця 2023 року піхотинці обох сторін, які перебували на стандартній ротації, зазвичай доставлялися до позицій поблизу фронту в бронетранспортерах, а останні кількасот метрів долали пішки. Зараз, під небом, заповненим дронами, піхотинців висаджують з пікапів 4×4, і вони проходять від п'яти до восьми кілометрів вночі, звивистими маршрутами між деревами, щоб уникнути виявлення, лише для того, щоб зайняти свої позиції на лінії фронту, відомі як “нульова точка””. “Там, замість того, щоб через тиждень-два бути виведеними з передової, як це було зазвичай на початку 2024 року, українські військові тепер проводять місяці в окопах, часто майже без будь-якого контакту з іншими людьми, отримуючи воду, пайки та боєприпаси за допомогою сільськогосподарських дронів, – засвідчили у The Times. – “Рік тому мої солдати були на передовій тиждень або кілька тижнів, – розповідає командир батальйону Куба. – Зараз вони перебувають на нульовій точці місяць або кілька місяців через труднощі з ротацією. Це вимагає дуже ретельної психологічної підтримки моїх бійців і тривалого відпочинку між ротаціями””. …вичерпуються На ситуацію з танками, між тим, звернули увагу у The Washington Post, і йшлося вже не про здобутки росіян. “Хоча Росія здатна виробляти щонайменше 200 нових танків на рік, вона значною мірою залежить від відновлення танків радянських часів, які були виведені з експлуатації, – зазначили в американському виданні. – За оцінками західних експертів, запас таких танків, який на початку війни становив 13 тисяч одиниць, ймовірно, буде вичерпано протягом найближчих кількох місяців. “Росіяни можуть продовжувати воювати, але... з часом їхні сили ставатимуть дедалі менш механізованими, і це обмежує час, протягом якого вони зможуть підтримувати нинішній режим бойових дій”, — сказав (старший науковий співробітник Royal United Services Institute Джек) Вотлінг”. На думку авторів тексту, “якщо перемир'я не буде досягнуто, Росія, ймовірно, скористається своїм скорочуваним вікном переваги, щоб посилити атаки влітку, намагаючись прорвати виснажені ряди України, вважають Вотлінг і (колишній очільник британського Командування об’єднаних сил Річард) Барронс. Але це може бути останньою можливістю для Москви. “Росія фактично досягла піку своєї здатності проводити наступальні операції, — сказав Барронс. – Зараз дуже малоймовірно, що російські військові мають обладнання, людей, підготовку та логістику, щоб провести наступальну операцію, яка прорве українську лінію, і — навіть якщо їм це вдасться — негайно скористатися цим””. “Навіть якщо Росії вдасться захопити більше української території, Кремль навряд чи досягне своєї заявленої мети — повного контролю над чотирма областями, які він незаконно анексував восени 2022 року — Донецькою, Луганською, Херсонською і Запорізькою, — вважає Дара Массікот, старша наукова співробітниця Центру Карнегі з вивчення Росії і Євразії. “Є різниця між тим, щоб відтіснити українців на 5-10 кілометрів за раз з великими втратами, і тим, щоб мати за спиною зібрані людські ресурси та бронетехніку, щоб скористатися проривом, зайняти територію та подолати всі перешкоди, навіть якщо українці мають проблеми, – сказала Массікот. – Це все одно дуже великі витрати на необхідне обладнання, і я просто ніде не бачу такої концентрації сил””, – процитували у The Washington Post. “Незалежно від того, чи Путін справді вірить, що має “всі карти”, як висловився Трамп, чи просто чекає, коли Захід втомиться від, здавалося б, нескінченного конфлікту, скорочення запасів радянської техніки робитиме Росію все більш залежною від нових систем, вироблених з нуля. На думку низки західних посадовців та експертів, це робить теперішній час підходящим для введення нових санкцій та продовження поставок нової зброї Україні”. Санкції і нова зброя Якраз про санкції написали у The New York Times. Йшлося про вже схвалений новий пакет заходів, проти російського “тіньового флоту” – танкерів в обхід санкцій постачають російську нафту, – а ще про заплановані нові заходи, стосовно російських газопроводів. “Газопроводи, на які вони будуть спрямовані, “Північний потік-1” і “Північний потік-2”, не працюють: один був підірваний, а другий так і не вступив у експлуатацію. Але блокування бізнесу з ними може запобігти інвестиціям і укладанню майбутніх контрактів. “Ідея полягає в тому, щоб відвернути будь-який інтерес, зокрема інтерес інвесторів”, – заявила минулого тижня головна речниця Європейської комісії Паула Пінью. Це може зірвати плани Європи повернутися до російських енергоносіїв у межах мирної угоди. За словами міністра закордонних справ Росії Сєргєя Лаврова, Росія під час переговорів з адміністрацією Трампа висловила намір відродити “Північний потік””, – пояснили у NYT. Про постачання зброї Україні йшлося на недавній зустрічі президента України Володимира Зеленського із канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцем у Берліні. “Очікується, що Берлін поставить Україні технічні компоненти для будівництва та обслуговування її власного озброєння великої дальності, включаючи ракети та крилаті ракети, з дальністю до 2500 км. Це могло би дозволити Києву краще захищатися, а також врятувати Берлін від звинувачень, зокрема, всередині країни, у войовничості, і допомогти заспокоїти скептиків у складі уряду Мерца, які побоюються, що Німеччина буде втягнута у більш масштабний конфлікт”, – зазначили у The Guardian. Мерц, власне, доклав зусиль, що пояснити свою позицію стосовно продовження надання військової допомоги Україні. У The Guardian наголосили, що “надії на те, що Ватикан може стати місцем для переговорів після того, як італійський уряд заявив, що папа готовий організувати переговори, було зруйновано після того, як міністр закордонних справ Росії Сєргєй Лавров заявив, що для католицької церкви було би “непристойним” виступати посередницею між двома православними країнами”. “Мерц, схоже, натякав, що дипломатичні можливості практично вичерпані, навіть попри те, що його парламентські суперники з правого і лівого флангів звинуватили його та інших лідерів у тому, що вони не зробили достатньо для досягнення миру, – говорилося у тексті The Guardian. – “Після останніх трьох тижнів ніхто не може серйозно звинуватити нас у тому, що ми не вичерпали всі доступні дипломатичні засоби”, – заявив Мерц. За його словами, прихильники України “зробили все”, що могли, крім “підняття білого прапора””. Низка оглядачів звернули увагу на зміну відносин між офіційним Києвом і Берліном. Останній із самого початку був одним із найбільших постачальників допомоги Україні, але відносини між лідерами держав не були сердечними. “Тепле прийняття Зеленського Мерцем різко контрастує зі спочатку прохолодними відносинами, які мав з українським лідером попередній канцлер Німеччини Олаф Шольц. Шольц відвідав Україну через рік після вторгнення Росії. Але лише через три дні після інавгурації цього місяця Мерц відправився в Україну”, – написали, зокрема, у The New York Times. Огляд підготувала Софія Петровська, “ОстроВ”
