Вижити в окупації
Прифронтовий Донбас
Корисно переселенцям
У Китаї завершилася безпрецедентна тристороння зустріч президента США Дональда Трампа, президента РФ Володимира Путіна та голови КНР Сі Цзіньпіна. Переговори, які відбулися 19 листопада у Шеньчжені, стали першою особистою зустріччю лідерів трьох держав у такому форматі. За їхніми підсумками сторони оприлюднили спільну "декларацію про мир", у якій окреслили чотири напрямки подальшої співпраці.
Зокрема, Вашингтон, Москва та Пекін домовилися сприяти реформуванню ООН, збільшувати виробництво та постачання нафтопродуктів, виступили за повагу до імунітетів державних посадовців і висловили готовність до діалогу щодо зниження ядерних ризиків та нерозповсюдження ядерної зброї. Окремий пункт декларації стосується Міжнародного кримінального суду: три держави наголосили, що він та інші подібні інституції не повинні зловживати своєю юрисдикцією.
Водночас у документі немає жодної згадки про Україну та російсько-українську війну, хоча ця тема фігурувала серед питань, які Дональд Трамп планував порушити під час зустрічі. Не з'явилося в декларації й конкретних домовленостей щодо припинення бойових дій або подальших кроків для досягнення миру. Таким чином, попри гучний дипломатичний формат і заяви про спільну відповідальність за міжнародну безпеку, підсумковий документ залишився доволі загальним.
Український політолог, директор Центру політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко в інтерв'ю "ОстроВу" розповів, чи означає ця зустріч появу нового політичного союзу трьох держав, що означає відсутність згадки України у підсумковій декларації та яких перспектив тепер очікувати від переговорного процесу.
- Завершилася зустріч Трампа, Сі та Путіна в Китаї. Які підсумки можна підбити?
- За оцінкою об'єктивних спостерігачів, особливих результатів немає. Росіянам вдалося переконати партнерів по переговорах ухвалити спільну заяву, але вона дуже коротка й доволі абстрактна.
На жаль, вона показала готовність трьох лідерів закріпити цей формат. Подивимось, чи матиме він продовження. Це важливо, адже інтерес росіян полягає в намаганні створити своєрідну "велику трійку" на противагу "великій сімці". Це дуже небезпечний виклик на перспективу, але він працюватиме лише за Трампа, з новим президентом США ситуація буде іншою, особливо якщо він буде з іншого політичного табору. Проте наразі, на превеликий жаль, Трампа влаштовує така гра на трьох. Це відповідає його світогляду.
- Як Ви оцінюєте фінальну декларацію?
- Домовилися лише про чотири пункти, і з них, я б сказав, лише півтора мають певну конкретику. Найбільша конкретика - неприйняття Міжнародного кримінального суду. Тут інтереси трьох лідерів зійшлися. Це сумно, адже ми знаємо вкрай негативне ставлення Трампа до МКС, як і Путіна. Китай приєднався, бо для нього це теж обмеження: він розуміє, що це не та інституція, на яку Китай має вплив, і до того ж має власні закиди до неї. Тож Китай частково приєднався до позиції США і Росії.
Частково й у доволі абстрактній формі погодилися щодо нафти. Інтереси тут збігаються по-різному, але в усіх трьох лідерів: США і Китай зацікавлені, щоб на ринку було більше нафти, Росія готова це забезпечити і хоче на цьому заробляти. Є й натяк, не прямий, що США можуть погодитися на скасування чи пом'якшення нафтових санкцій проти Росії (Китай раніше був проти санкцій узагалі). Власне, щодо дизельного пального вони вже почали. Але згода США не означає, що погодяться інші західні країни. Тож ідеться про ситуативний інтерес Сполучених Штатів, насамперед самого Трампа.
Два інших пункти абсолютно абстрактні й лише символізують формальне поєднання інтересів. Наприклад, заклик до реформування ООН. Красиво виглядає для міжнародної спільноти, але треба розуміти, що всі три країни є постійними членами Ради Безпеки ООН, які виступають проти обмеження свого статусу і проти зміни статусу Ради Безпеки. Тому на реальну реформу ООН ці три країни не погодяться, адже це не відповідає їхнім інтересам.
Це дуже показовий пункт. Нібито йдеться про підтримку реформи ООН, а по суті, це зайвий раз сигнал: "Тут ми головні. Майте на увазі, що ми очолюємо реформу ООН і будемо проводити її у власних інтересах".
Ще один пункт стосується ядерної зброї. Це було важливо для американців, але сформульовано в абсолютно абстрактній формі. Його можна тлумачити так, як заманеться Китаю, Росії чи США. Жодної конкретики немає.
- А чого хотів Трамп?
- Американці хотіли, щоб Китай погодився на переговори про обмеження стратегічних наступальних озброєнь. Але Пекін на це не погоджується. Американці також хотіли чіткої позиції щодо ядерної зброї Ірану, зокрема заборони для Тегерану мати ядерну зброю. Усього цього в спільній заяві немає.
- Немає також пункту про Україну. Наскільки це показово?
- Так, це дуже показово. Тому що це означає, що спільної позиції трьох лідерів щодо України немає. Загалом це добре для нас, але насправді нічого не означає, бо ця зустріч на подальший перебіг переговорів не вплине. Вплинути може, на жаль, не зустріч трьох лідерів, а спілкування Трампа з Путіним. Тут є ризик маніпуляції: Путін уміє маніпулювати Трампом, може знову налаштувати його проти України або запропонувати нові шкідливі й підступні ідеї мирного врегулювання. Подивимось, як буде далі. У будь-якому разі ми навчилися нейтралізувати такий ризик, він з'являвся вже неодноразово.
- У цьому контексті які перспективи переговорного процесу з РФ загалом?
- Перспективи непевні й суперечливі. Зустріч трьох лідерів на переговорний процес не вплине. Китай не буде втручатися, і це вже помітно. Зокрема, відсутність пункту про Україну свідчить саме про це.
Китай не хоче втручатися в переговорний процес щодо завершення російсько-української війни. Він вважає цю тему безперспективною. Крім того, навіщо підігравати Трампу і Путіну в цьому питанні? Тут немає інтересу Китаю.
Впливати будуть інші чинники. Насамперед позиція США. От, наприклад, Віткофф і Кушнер сказали росіянам, що це останній шанс домовитися. Але чи захоче Росія домовлятися? У мене є великі сумніви. Поки у росіян є перевага в повітрі - я маю на увазі перевагу в балістичних ракетах і наші проблеми з ракетами-перехоплювачами, - Москва не погоджуватиметься на реальне припинення вогню.
Головна ставка Росії - це руйнування української енергетики, намагання спровокувати гуманітарну катастрофу в Україні взимку. А переговори - це для Трампа, а також майданчик, на якому росіяни будуть тиснути на Україну, щоб примусити нас до угоди на своїх умовах.
Навряд чи це спрацює, але, тим не менш, поки Росія матиме перевагу в повітрі й поки американці йтимуть на поступки росіянам, на жаль, реальної перспективи для справжніх мирних переговорів не буде.
– Володимир Зеленський говорив про можливість вступу України в НАТО в обмін на виведення українських військ із Донбасу. Чому з'явилася ця ідея та наскільки вона реалістична?
- На мою думку, те, про що сказав Зеленський, з високою ймовірністю є ідеєю в обговоренні й спробою зондування української позиції. Але якщо Україні запропонують таку угоду, треба запитати: заради чого Україна прагне вступити до НАТО? Чи погодиться Україна на виведення військ із Донбасу? Адже головне в цій пропозиції - саме виведення українських військ із Донбасу. Ось у чому її основний сенс, а не в тому, що нам пропонують НАТО. Ніхто нам НАТО поки не пропонує.
Тут треба також розуміти: якщо б ця ідея була серйозною, а не просто обміном думками в процесі переговорів, то слід пам'ятати, що обіцяти - не означає одружитися. Логіка американців, як і раніше, зокрема щодо безпекових гарантій, які вони нам нібито обіцяють, така: спочатку ви виводите війська з Донбасу, а потім буде все інше.
Вступ до НАТО - це складна процедура. Спочатку потрібне спільне політичне рішення, а потім кожна з країн НАТО має дати свою згоду.
Нагадаю, що коли до НАТО вступали Фінляндія та Швеція, Фінляндія доволі швидко набула членства, а Швеція більше року чекала на згоду Туреччини й Угорщини. Туреччина постійно вибивала у шведів певні поступки. І з нами може бути така сама історія.
Треба розуміти, що ще до початку цієї тривалої процедури, яка може розтягнутися навіть не на один рік, від нас спочатку вимагатимуть вивести війська з Донбасу. А потім може статися типова для Трампа історія: сьогодні одна позиція, завтра інша. Трамп може передумати.
Тому, з одного боку, немає підтверджень, що це офіційна американська позиція, і я не сприймаю цю ідею серйозно. А з іншого - якщо б це було серйозно, треба мати на увазі, що Росія буде категорично проти. Вона цього не сприйме.
Крім того, реалізація цієї ідеї потребує тривалого процесу, і ми тут можемо потрапити в пастку. Спочатку маємо вивести війська з Донбасу, а потім фактично можемо так і не отримати членство в НАТО. Просто тому, що хтось його заблокує або позиція США може змінитися. Ось така історія з цією ідеєю, яку я вважаю не варто сприймати серйозно.
- Путін заявив, що Росія дипломатичними каналами запропонувала європейським країнам направити представників до Москви, щоб визначити їхню позицію. У цьому контексті роль Європи в переговорах може стати вирішальною або суттєво посилитися?
- Роль Європи вже важлива в переговорному процесі. Зверніть увагу: і ми, і американці перед кожним раундом переговорів та після кожного раунду проводимо консультації з європейцями. Американці вже зрозуміли, що потрібно координувати переговори з Європою.
Чому? Тому що частина пунктів американського мирного плану потребує згоди Європи. Без європейців реалізувати цей мирний план неможливо. Що стосується Путіна, то його заява - це намагання диктувати свою волю європейцям.
- Яким чином?
- Росія буде шантажувати. Вона вже почала це робити, а зараз просто подала шантаж у красивій дипломатичній формі. Мовляв, ви хочете брати участь у переговорах? Приїжджайте до нас і просіть у нас згоди. Але згода буде лише в тому випадку, якщо європейці підуть на поступки. А яка головна поступка, якої вимагатиме Росія? Припинення постачання зброї Україні.
Тому мій прогноз: зараз із цих путінських заяв нічого не вийде. Усе це швидко провалиться. Але це не означає, що європейці не братимуть участі в переговорах. Братимуть, але пізніше.
Це станеться, по-перше, якщо американці наполягатимуть на цьому. По-друге, якщо Європа жорстко сформулює для росіян свою позицію: жодних переговорів про європейську безпеку без участі європейців. Насамперед американцям потрібно сказати, що без згоди Європи жодні переговори про європейську безпеку не мають сенсу. І це треба донести до росіян. На російські ультиматуми потрібно відповідати жорсткою позицією Європи.
Крім того, тут важлива і наша позиція: без згоди Європи не буде мирної угоди щодо російсько-української війни. Європа має бути за столом переговорів, має бути жорстка позиція, тоді в цьому буде сенс.
А те, що зараз пропонує Путін, - це фактично намагання зафіксувати домінуючу позицію Росії в переговорному процесі. Це приблизно те саме, що й заяви Путіна про те, що якщо Зеленський хоче зустрітися з ним, то хай приїжджає до Москви. Ні, не до Москви. Переговори мають відбуватися на інших умовах.
На мою думку, або Європа братиме участь у переговорах про завершення російсько-української війни, або, і це лише питання часу, з'явиться окремий переговорний трек. Це буде окремий трек між Росією та Європою або між Росією та НАТО, але прив'язаний до переговорів про завершення російсько-української війни.
Думаю, такий варіант має перспективу, але не зараз. Найімовірніше - не раніше наступного року, саме тоді такий переговорний трек може з'явитися. А сьогодні Росія просто хоче примусити європейців грати за своїми правилами.
Ви можете обрати мову, якою в подальшому контент сайту буде відкриватися за замовчуванням, або змінити мову в панелі навігації сайту