Новий уряд: відставка Федорова, конфлікт із Сирським і майбутнє головного менеджера Зеленського

Коли в Україні змінюється уряд, головною політичною новиною зазвичай стає ім'я нового прем'єр-міністра. Саме навколо нього точаться дискусії про майбутній курс Кабінету міністрів, можливі реформи та новий баланс впливу всередині влади. Цього разу все сталося інакше.

Новий прем'єр Сергій Корецький майже одразу опинився поза суспільною увагою. Зміни у складі Кабміну, перестановки між міністерствами та нові призначення також не стали предметом гострих політичних дискусій. Головною темою після формування уряду стала людина, яка до нього не увійшла.

Михайло Федоров до останнього залишався головною кадровою інтригою. За інформацією українських ЗМІ, на різних етапах переговорів його називали можливим прем'єр-міністром або віцепрем'єром із розширеними повноваженнями. У підсумку президент Володимир Зеленський взагалі не вніс його кандидатуру до нового складу уряду.

Саме це рішення викликало найбільший суспільний резонанс. У соціальних мережах почалися дискусії про причини відставки одного з найпопулярніших урядовців країни, військові та волонтери відкрито висловлювали йому підтримку, а в різних містах України відбулися акції протесту. Для української політики це нетипова ситуація: кадрове рішення щодо окремого міністра вперше за багато років затьмарило призначення нового прем'єра.

За словами співрозмовників "ОстроВа" у Верховній Раді, остаточне рішення щодо Федорова ухвалювалося буквально в останні години перед внесенням кандидатур до парламенту.

"Якби за тиждень до голосування хтось сказав, що головною темою після формування нового уряду буде не прем'єр, а Федоров, йому б ніхто не повірив. Але саме так і сталося. Ніхто не міг повірити до останнього, що Зеленський буде прибирати Федорова. Проблема навіть не в тому, що його зняли з Міноборони, а в тому, що йому не знайшли іншої посади. Запропонувати йому стати радником президента - це майже приниження після стількох років спільної роботи і навіть дружби. Михайло дуже образився, він це не скриває", - говорить один із представників парламентської більшості.

План Банкової довелося перегравати

Ще кілька тижнів тому кадровий сценарій виглядав зовсім інакше. За інформацією співрозмовників "ОстроВа" у владній команді, тодішня прем'єр-міністерка Юлія Свириденко мала залишити уряд і очолити українське посольство у США.

Таке призначення виглядало цілком логічним. Останні роки Свириденко була одним із головних переговорників України із західними партнерами, Банкова прагнула перезапустити політичний діалог зі США. За словами співрозмовника "ОстроВа" у Верховній Раді, ще на початку липня саме цей сценарій вважався базовим.

"Усі виходили з того, що Свириденко їде до Вашингтона, а під нового прем'єра вже формуватимуть уряд. Але буквально за кілька днів усе почали перегравати", - розповідає джерело видання.

За даними джерел "ОстроВа", з незрозумілих причин Свириденко відмовилася від такого сценарію.

Втім, історія з американським посольством лише пришвидшила процес. За словами співрозмовників видання, на Банковій і без того дедалі більше схилялися до зміни глави уряду. Претензії стосувалися не стільки результатів роботи Кабінету Міністрів, скільки стилю управління прем'єр-міністерки.

"Свириденко так і не стала самостійним політичним гравцем. Практично кожне важливе рішення узгоджувалося з Офісом президента. У певний момент виникло питання: якщо всі ключові рішення все одно ухвалюються на Банковій, то навіщо потрібен такий прем'єр?", - стверджує співрозмовник "ОстроВа".

Інший співрозмовник у фракції "Слуга народу" говорить, що президент давно шукав можливість оновити керівництво уряду, а призначення Свириденко послом у США мало стати політично комфортним варіантом завершення її роботи в Кабміні.

"Ідея полягала в тому, щоб запропонувати їй політично почесну посаду. Це дозволило б уникнути розмов про відставку через незадоволення її роботою", - пояснює співрозмовник.

Остаточного рішення щодо нового посла України у США досі немає. За інформацією "ОстроВа", серед кандидатів, яких продовжує розглядати Офіс президента, залишається й колишній секретар РНБО Рустем Умєров, який має залишити цю посади найближчим часом. Водночас співрозмовники видання наголошують, що остаточного рішення президент поки не ухвалив.

Корецький: прем'єр, якого затьмарив Федоров

Після того як ситуація навколо Свириденко остаточно прояснилася, президент запропонував очолити уряд Сергію Корецькому. Для широкої аудиторії його призначення стало несподіванкою, хоча у владних колах ця кандидатура обговорювалася вже кілька місяців.

До приходу в політику Корецький працював у приватному секторі, очолював мережу АЗК WOG, а згодом керував державними компаніями "Укрнафта" та "Нафтогаз". Саме досвід антикризового менеджера, а не політична кар'єра, за словами співрозмовників "ОстроВа", став головним аргументом на його користь.

"Зараз потрібен не політик, а ефективний менеджер. Потрібна людина, яка забезпечить проходження країною найважчого періоду - осінньо-зимового сезону", - говорить один зі співрозмовників видання.

Саме підготовку до зими джерела називають головним завданням нового прем'єр-міністра. Йдеться про проходження опалювального сезону в умовах російських ударів по енергетичній інфраструктурі, накопичення запасів газу, координацію роботи енергетичного сектору та взаємодію з міжнародними партнерами щодо імпорту енергоносіїв і фінансування критичної інфраструктури.

Втім, навіть після визначення нового глави уряду кадрові перестановки тривали. За інформацією джерел "ОстроВа", одним із перших кандидатів на посаду міністра оборони розглядався тодішній глава МВС Ігор Клименко. Однак він відмовився переходити до Міноборони, після чого Банковій довелося терміново шукати іншу кандидатуру.

При цьому в самому МВС уже готувалися до його переходу. За словами співрозмовників видання, міністерство мав очолити голова Національної поліції Іван Вигівський (як в підсумку і сталося). У результаті кадрова комбінація фактично "зависла": нового керівника МВС вже визначили, а сам Клименко після відмови від посади міністра оборони залишився без нового призначення.

"Довелося буквально на ходу шукати новий варіант. Так і виникла історія із секретарем РНБО", - розповідає співрозмовник "ОстроВа" у парламентській більшості.

У підсумку саме Клименко має стати секретарем Ради національної безпеки і оборони. За словами джерел, це рішення ухвалили вже на фінальному етапі формування нової конфігурації влади.

Новий Кабінет Міністрів загалом зберіг спадковість. Більшість ключових міністрів залишилися на своїх посадах, частина урядовців отримала нові портфелі, а окремі відомства були реорганізовані. Це дає підстави говорити не про зміну політичного курсу, а радше про спробу Зеленського підвищити керованість виконавчої влади та посилити окремі напрями роботи уряду.

Чому саме Федоров став головною інтригою

Якщо більшість кадрових рішень нового уряду були більш-менш прогнозованими, то навколо Михайла Федорова до останнього не було жодної визначеності. За словами співрозмовників "ОстроВа" у Верховній Раді, саме його прізвище найчастіше звучало під час закритих консультацій на Банковій.

"У якийсь момент було відчуття, що рішення щодо всіх уже є, а щодо Федорова - ні. Варіанти змінювалися буквально щодня", - розповідає один із представників парламентської більшості.

За роки роботи в команді Володимира Зеленського Федоров перетворився на одного з найвпливовіших урядовців країни. Після успішної цифрової трансформації держави він очолив Міністерство оборони, де зробив ставку на розвиток оборонних технологій, масштабування виробництва безпілотників, цифровізацію процесів та активніше залучення приватного сектору до виробництва озброєнь.

За словами співрозмовників "ОстроВа" у "Слузі народу", саме тоді він фактично перестав бути міністром у традиційному розумінні.

"Він уже не сприймався як керівник одного відомства. Це був окремий центр ухвалення рішень із власною командою, прямим контактом із президентом і підтримкою технологічної спільноти", - говорить джерело.

Разом із політичною вагою зростала й суспільна підтримка Федорова. Його дедалі частіше називали серед можливих кандидатів на вищі державні посади після війни, а всередині влади почали відкрито говорити про його політичне майбутнє.

"Це вже був політик загальнонаціонального масштабу. Багато хто сприймав його як одного з можливих лідерів наступного покоління президентської команди", - стверджує співрозмовник "ОстроВа" у парламентській більшості.

Саме тому під час формування нового уряду розглядалося одразу кілька сценаріїв його майбутнього. На різних етапах консультацій Федорова називали серед кандидатів на посаду прем'єр-міністра, обговорювали його перехід до Офісу президента, а також можливість очолити виборчий список президентської партії після завершення війни.

Однак чим ближче було до остаточного рішення, тим очевидніше ставало, що проблема полягає вже не у пошуку нової посади для Федорова, а в конфлікті, який останніми місяцями поступово накопичувався між Міністерством оборони та військовим командуванням.

Конфлікт двох підходів

За словами співрозмовників "ОстроВа" у Верховній Раді, ключовою причиною, через яку Банкова зрештою відмовилася від ідеї залишити Михайла Федорова в уряді, став конфлікт, що останніми місяцями поступово наростав між Міністерством оборони та Генеральним штабом.

Публічно про це майже не говорили, однак усередині влади дедалі частіше обговорювали серйозні розбіжності між командою Федорова та головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським.

"Це був не конфлікт характерів. Це був конфлікт двох систем управління", - говорить один із співрозмовників "ОстроВа" у парламентській більшості.

За словами джерел, Федоров намагався перенести в оборонний сектор принципи, які раніше працювали в Мінцифри: швидке ухвалення рішень, мінімум бюрократії, цифровізацію процесів і ширше залучення приватного бізнесу до виробництва озброєнь. Одним із його пріоритетів стали розвиток безпілотних програм, реформування системи закупівель та скорочення часу між появою потреби на фронті й ухваленням рішень.

"Його логіка була простою: війна змінюється настільки швидко, що держава не може працювати за правилами мирного часу", - пояснює співрозмовник.

У Генеральному штабі дивилися на ситуацію інакше. Там вважали, що надто швидкі зміни можуть порушити вже налагоджену систему управління військами, а ключові рішення мають ухвалюватися насамперед з огляду на оперативну обстановку. Суперечки виникали навколо розподілу повноважень, розвитку безпілотних програм і впровадження нових цифрових інструментів.

"Кожен вважав, що саме він краще розуміє, як має працювати система. У результаті дедалі більше рішень почали потребувати втручання Банкової", - стверджує джерело видання.

За словами ще одного співрозмовника у владній команді, президент тривалий час намагався знайти компроміс між двома центрами впливу. Однак із часом стало зрозуміло, що суперечності стають системними.

"Президенту потрібна єдина вертикаль управління війною. Коли між Міноборони та Генштабом накопичуються системні розбіжності, рано чи пізно доводиться ухвалювати політичне рішення", - говорить джерело.

Показово, що сам Володимир Зеленський, коментуючи кадрові зміни, фактично вперше публічно визнав наявність проблем у взаємодії між Міністерством оборони та військовим командуванням. Президент заявив, що для ефективного управління сектором оборони необхідна повна координація між усіма його складовими, а будь-які внутрішні суперечності під час війни є неприпустимими.

Сам Федоров під час пресконференції за підсумками своєї роботи на посаді міністра оборони більш детально розповів про конфлікт з військовим керівництвом.

"Ми зіткнулися з тим, що ті ініціативи, які ми пропонували, стали блокуватися, і Сирський, враховуючи всі ті проблеми, про які ми сьогодні говорили, не готовий особисто в очі говорити про проблеми. Він готовий ходити особисто на зустрічі, плести інтриги, думати, що хтось замовив у медіа якусь компанію... Це призвело до того, що фактично він поставив ультиматум. І замість того, щоб придумати, як асиметрично перемогти Росію, він придумав, як розколоти країну. І в цьому є велика проблема", - сказав він.

Втім, співрозмовники "ОстроВа" переконують, що конфлікт із Сирським був лише частиною ширшої історії.

За їхніми словами, на Банковій дедалі уважніше спостерігали за тим, як змінювалася політична вага самого Федорова. За кілька років він перетворився на одного з найвпливовіших членів президентської команди, а його ім'я дедалі частіше звучало в контексті майбутнього конкурента діючого голови держави.

"У певний момент він став політиком, якого почали сприймати окремо від уряду. Це не означає, що він був конкурентом президенту. Але його політична вага об'єктивно зростала. Зеленський таке не любить", - каже співрозмовник "ОстроВа" у "Слузі народу".

Саме тому під час кадрових консультацій на Банковій одночасно розглядалися взаємовиключні сценарії його майбутнього: від призначення прем'єр-міністром до переходу в Офіс президента або навіть на чолі "Укроборонпрому".

Історія Федорова ще не завершена

Попри відставку, Михайло Федоров, за словами співрозмовників "ОстроВа", не залишає президентську команду. Навпаки, на Банковій зацікавлені зберегти одного з найуспішніших менеджерів Зеленського, однак досі не визначилися, у якому форматі він продовжить роботу.

Одразу після ухвалення рішення про новий склад уряду президент запропонував Федорову перейти до Офісу президента на посаду радника. Втім, цей варіант так і не став остаточним.

"Розмова про радника була. Але це не фінальна конфігурація. Зараз обговорюються різні моделі", - стверджує джерело у фракції "Слуга народу".

За словами співрозмовників "ОстроВа", наразі на Банковій розглядають можливість створення окремої посади або навіть нової інституції, яка координуватиме розвиток оборонних технологій, цифрову трансформацію сектору безпеки та впровадження інновацій. Ідея полягає в тому, щоб максимально використати управлінський досвід Федорова, але водночас уникнути повторення конфлікту, який виник між Міністерством оборони та Генеральним штабом.

Водночас джерела видання стверджують, що кадрові зміни в секторі безпеки можуть бути ще не завершені. У політичних колах продовжують обговорювати можливу відставку головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського. Однак, за словами співрозмовників "ОстроВа", наразі на Банковій не бачать очевидної кандидатури, яка могла б безболісно очолити Збройні сили під час війни.

"Розмови про заміну Сирського є, його відставка дуже вірогідна. Але одна справа ухвалити політичне рішення, інша - знайти людину, яка сьогодні реально здатна перебрати на себе управління армією. Саме це поки що стримує будь-які кадрові кроки", - пояснює джерело, близьке до керівництва парламентської більшості.

Попри це, питання майбутнього самого Федорова залишається відкритим. За словами співрозмовників "ОстроВа", президент не зацікавлений у тому, щоб втратити одного зі своїх найефективніших управлінців, однак остаточний формат його подальшої роботи ще не визначений.

"Остаточного рішення поки що немає. З одного боку, стосунки Зеленського та Федорова вже не будуть такими, як раніше, з іншого - президент не хоче його втрачати. Зараз шукають формат, у якому він зможе принести найбільшу користь і водночас не перетинатися з тими напрямами, де раніше виникали конфлікти. Один із варіантів - створити посаду саме під нього", - стверджує співрозмовник "ОстроВа" в оточенні влади.

Таким чином, головна кадрова інтрига нинішнього перезавантаження уряду поки що залишається без остаточної відповіді. Якщо новий прем'єр і склад Кабміну вже визначені, то політичне майбутнє Михайла Федорова команда президента, схоже, ще лише формує.