Начебто «вибори»… Окупований Донбас на виборах до Держдуми РФ - 2026

У вересні 2026 року на окупованих територіях Донбасу відбудуться «вибори» до Державної Думи РФ. Здавалося б, в умовах бойових дій, які жителі Донецька та Луганська постійно відчувають у своєму повсякденному житті, провести вільну та конкурентну агітаційну кампанію – неможливо. Це саме стосується й дня голосування. Вирішити багато проблем могло б дистанційне електронне голосування, але в республіках уже заявили, що воно проводитись, не буде.

Глава ЦВК РФ Елла Памфілова заявила: «Проведення виборів депутатів до Держдуми на територіях об'єднаних суб'єктів є можливим. Так складно. Але це запит людей». При цьому в ухваленні рішення брали участь Міністерство оборони та ФСБ, які й мають забезпечити «безпечне» і «вільне» «волевиявлення».

Зрозуміло, що голосування, пов'язане з ризиком для життя, - це зовсім не запит людей - це вимога Путіна, якому потрібно продемонструвати повноцінний виборчий процес на захоплених українських землях, даючи всім зрозуміти, що процес «інтеграції нових регіонів» йде повним ходом.

Крім того, цінність цих виборів для президента РФ полягає ще й у тому, що Путін вкотре може дорікнути Києву: дивіться, у нас є вибори, а у вас – ні.

Ще один важливий момент – пропагандистський ефект. Проведення виборів подається як доказ підтримки війни з Україною та політики президента. У цьому сенсі окупаційній владі буде важливо показати «правильну явку» та високий відсоток підтримки партії влади. Як це, наприклад, було 2024 року на виборах президента Росії. Тоді в «ДНР» Путін набрав 95,3%, а в «ЛНР» — 94,1%, що поступалося лише Чечні (98,9%) та Туві (95,3%).

Новий електоральний досвід

Мешканці непідконтрольних Україні територій Донецької та Луганської областей вперше братимуть участь у «виборах» до Держдуми в якості так званих «суб'єктів РФ».

Незважаючи на це, досвід участі в російському електоральному процесі «громадяни» «ДНР» і «ЛНР» вже мають. Ще у 2021 році на виборах до Держдуми РФ, за інформацією російської влади, проголосувало близько 150 тисяч жителів ОРДЛО (окремих районів Донецької та Луганської областей), яким Москва масово видавала паспорти. Жителі окупованої частини Донбасу голосували як на дільницях у Ростовській області, так і дистанційно. Для онлайн-голосування їм слід було зареєструватися в «Держпослугах» та отримати російський страховий номер — СНІЛЗ. Правозахисники та журналісти відзначали найжорстокіший пресинг на працівників бюджетної сфери та студентів від яких вимагали оформити російські документи та взяти участь у голосуванні.

Після анексії першим електоральним «хрещенням» загальноросійського масштабу для жителів «ДНР» та «ЛНР» стали вибори президента у 2024 році.

І ось, 16 червня у РФ стартувала виборча кампанія з виборів у Державну Думу. Окуповані території України назвали «новими регіонами». Під них спеціально було зроблено «нарізку» виборчих округів. У Донецькій області було сформовано три округи, на Луганщині - два, а в Запорізькій та Херсонській областях — по одному. Три округи на території «ДНР» охопили, як повідомила російська ЦВК, понад 1,6 млн. виборців. Макіївський округ №13 – 505104 виборця. Донецький округ №14 – 593904 виборця. У Горлівський округ №15 (550973 виборця) крім Горлівки, Бахмута, Дебальцевого, Єнакієвого, Сніжного, Шахтарська, Ясинуватої, Чистякова (до декомунізації - Торез), Олександрівки, Київського та Куйбишевського районів Донецька «увійшли» і не контрольовані російськими військами Краматорськ, Костянтинівка, Лиман та Слов'янськ.

У Луганській області було створено два виборчі округи, що охопили трохи більше 1,2 млн. осіб. Луганський округ № 25 – 609 256 виборців; Алчевський округ № 26 – 630 857 виборців.

Крім «мажоритарки» кандидати від політичних партій, які балотуються до Держдуми, у загальнофедеральному виборчому списку мають свої регіональні групи, одна з яких представлена ​​і, так званими, «новими регіонами».

Фон виборів – війна

Порівняно з 2024 роком, ситуація значно погіршилася через розширення зони бойових дій та роботи українських безпілотників.

У «ДНР» пересуватися територіями, які ще недавно були далекі від зони бойових дій, стало небезпечно. Наприклад, Єнакієве. Раніше БПЛА рідко атакували цей населений пункт: попередній випадок був лише у серпні 2025 року. У червні 2026 року кількість ударів дронів ЗСУ по Єнакієвому зросла в рази.

Людей застерігають уникати проїзду на ділянках Дебальцеве – Вуглегірськ – Єнакієве, Ясинувата – Пантелеймонівка – Горлівка та Донецьк – Маріуполь. Дороги на Мелітополь і далі у бік Криму, які ще раніше вважалися безпечними, щодня димлять підірваними фурами та бензовозами.

Зведення «влади» постійно повідомляють про удари ЗСУ по Донецьку, Торезу, Горлівці, Єнакієвому, Харцизьку, Мангуському, Волноваському, Старобешівському та Шахтарському «округам». «Мер» Горлівки Іван Приходько навіть закликав роботодавців перевести працівників на дистанційний режим.

Не кращі справи і в Луганську. Крім облцентру, «прильоти» дронів фіксуються у Старобільську, Лисичанську, Алчевську, Кремінній, Первомайську та Стаханові.

Після того, як ЗСУ вдарили по НПЗ на півдні РФ, від яких Донбас і отримував паливо, у Донецьку та Луганську почалися серйозні перебої з бензином та дизелем. Продаж на АЗС часто обмежується 20 літрами в одні руки. Як стверджують місцеві жителі у соціальних мережах, ціна бензину на Донбасі вища, ніж у РФ. Через високі ціни на пальне перевізники змушені скасовувати міжміські маршрути. Підскочили і ціни на транспортні перевезення, які у річному вираженні досягли рекордних 28%.

Порушення логістичних ланцюжків позначається на постачанні  продовольства. У торгових мережах Луганська періодично фіксуються порожні полиці, особливо це стосується соціально значущих товарів — борошна та цукру. Випадки нестачі хліба було зафіксовано у Рубіжному.

У «ДНР» також перебої з доставкою товарів та продуктів. Через небезпечну ситуацію на дорогах, проблеми з логістикою та паливною кризою, припиняють роботу або вводять обмеження пункти видачі замовлень та великі маркетплейси. Ніхто не скасовував і хронічну проблему – водопостачання. Після того як у ході бойових дій було повністю розбито канал Сіверський Донець – Донбас, у Донецьку та навколишніх містах води стабільно немає. Як стверджують місцеві жителі, «в хороший час дотримується графік подачі вечорами двічі на тиждень на три години, у поганий — не дотримується зовсім».

Партійний ландшафт та шанси на «виборах»

Вибори в «ДНР» та «ЛНР» – це не боротьба ідеологій, а скоріше тест на ефективність роботи адміністративної машини. Тільки «Єдина Росія» виглядає як політичний моноліт і єдиний гравець, який цією машиною може ефективно керувати. Інші партії або не мають ресурсів, або не бачать сенсу вкладатися в кампанію, в якій результат зрозумілий на березі.

"Єдина Росія" першою почала освоювати партійний ландшафт окупованого Донбасу. У жовтні 2022 року вона створює партійні структури у «ДНР» та «ЛНР». Керівниками місцевих організацій тоді стали Денис Пушилін та голова «Народної ради ЛНР» – Денис Мірошниченко. До речі, обидва досі перебувають біля керма місцевих партійних структур.

Кампанію до Держдуми «Єдина Росія» розпочала з праймеріз. У травні – червні 2026 року відбулося так зване попереднє голосування, яке визначило основних претендентів, які були офіційно висунуті партією.

У «ДНР» за підсумками голосування за партійними списками найбільше голосів отримали: Сергій Добровольський – керівник місцевого відділення «Молодої гвардії»; Віктор Ніколаєнко – чинний депутат «Народної Ради ДНР» та колишній начальник управління внутрішньої політики облдержадміністрації за часів України; Дмитро Гарцев – голова Асоціації працівників охорони здоров'я «ДНР», Петро П'ятибратов – депутат «Народної Ради «ДНР»; Ольга Позднякова – керівник Об'єднаної дирекції природних територій «ДНР».

В одномандатних округах лідерами стали: Ірина Куксенкова – російська Z-пропагандистка, спеціальний кореспондент «Першого каналу»; колишній екс-прем'єр ДНР, а нині депутат Держдуми РФ Олександр Бородай; та Сергій Макаров – заступник технічного директора вугільного холдингу «Імпекс-Дон». Загалом, як зазначали в «республіках», у попередньому голосуванні «ЄР» у «ДНР» взяли участь 56 768 осіб.

У «ЛНР» у попередньому голосуванні за партійними списками брали участь 13 претендентів. Найбільше голосів набрав чинний депутат Держдуми Віктор Водолацький, Ян Лещенко – депутат «Народної ради ЛНР», учасник так званої СВО, та безпартійна, голова виконкому регіонального відділення «Народного фронту» Ганна Єрьоменко.

Серед «мажоритарників» лідерами стали депутат «Народної Ради ЛНР» Денис Колесников та його колега Іван Санаєв.

На з'їзді «Єдиної Росії» разом із частиною федерального списку було затверджено і регіональні групи. Території, анексовані РФ після 2022 року, увійшли до регіональної групи № 57. Аналізуючи першу п'ятірку регіонального списку «нових територій», можна побачити, що ключові місця в ньому зайняли «старші брати», а не місцеві висуванці. Тому праймеріз, влаштований "ЄР", виявився банальним "розводом" місцевих партійців.

Під першим номером у списку перебуває діючий депутат Держдуми Віктор Водолацький (лідер донського козацтва та куратор «ЛНР» у Держдумі). Уродженець Ростовської області. У лютому 2022 року виступив одним із авторів звернення до Путіна щодо необхідності визнання «ДНР» та «ЛНР». Прославився заявою про те, що початкову військову підготовку треба розпочинати у школах з 5-го класу, бо «доведеться воювати з НАТО».

Далі у списку розташувалися екс-омбудсмен РФ Тетяна Москалькова; політолог та голова фонду «Руський мир» В'ячеслав Ніконов; начальник Головного штабу ВМФ РФ адмірал Володимир Касатонов

Очевидно, що Москалькову відправили до Думи на політичну пенсію. Раніше вона вже була депутатом Держдуми, правда від «Справедливої ​​Росії» та причини свого переходу до «ЄР» – не коментує. Онук, як жартують, "Молотова-Ріббентропа" Ніконов - медійне обличчя. На минулих виборах до Держдуми він балотувався від Ростовської області. Екзотично виглядає у першій п'ятірці і моряк - Касатонов, який у цьому списку непогано вписується у гротескний абсурд про «підводний човен у степах України». Замикає першу п'ятірку – Ян Лещенко із «ЛНР». Але він потрапив туди, найімовірніше, не як представник місцевої еліти, а як учасник так званої СВО, що сьогодні для російських партійних структур – необхідний аксесуар.

Загалом у регіональному списку № 57 – 20 осіб. «ДНР» там репрезентують – 5 кандидатів, «ЛНР» - 3.

На думських виборах 2021 року "Єдина Росія" набрала 49.82% і за партійними списками депутатами стали 126 осіб, в середньому по 2-3 особи від кожної регіональної групи. Сьогодні ж, за даними ВЦВГД, якби вибори відбулися найближчої неділі, то за «ЄР» готові проголосувати лише 34%. Тож, поки що перспективи «донецьких» та «луганських» «єдиноросів» стати депутатами виглядають дуже примарно. Навіть якщо гіпотетично уявити, що «Єдина Росія» повторить результат 2021 року, а на окупованих територіях України місцева влада «намалює» «ЕР» 80% підтримки, то й тоді реальний шанс потрапити до парламенту за партійними списками, мабуть, має тільки луганець Ян Лещенко. Решта – масовка, яка демонструє, успішну «інтеграцію» регіонів у політичне життя РФ.

Щодо «мажоритарки» – то тут все зрозуміло. «ЄР» гарантовано отримає у «ДНР» та «ЛНР» – п'ять мандатів. Партія влади знає, як «добиватись» результату в одномандатних округах. Тож двох «російських парашутистів» (Куксенкову з Бородааєм) та «донецько-луганське» тріо колабораціоністів Макаров – Колесников – Санаєв – вже сьогодні можна привітати з перемогою.

Інформаційний порядок денний «ЄР» у «ДНР» та «ЛНР» типовий для партії влади. Чиновники рапортують про «успіхи у справі відродження рідного Донбасу»: відвідують підприємства, зустрічаються з трудовими колективами, проводять прийоми громадян, приділяючи «увагу» питанням ЖКГ та соціальної сфери. Щодня «єдинороси» повідомляють і про свої «добрі справи»: відремонтовані дороги, хід ремонтно-відновлювальних робіт, відвідування пенсіонерів та вручення гуманітарної допомоги. На офіційних сайтах «Єдиної Росії» у «ДНР» та «ЛНР» все як під копірку, різниця лише у прізвищах. Офіційно агітація ще не розпочалася (вона стартує 22 серпня), але кандидати від партії влади вже на повний хід ведуть кампанію в усіх інформаційних майданчиках.

Для перемоги «ЄР» влада активно використовує адміністративний ресурс. Принаймні голова «донецьких» комуністів Борис Литвинов, виступаючи на зустрічі з макіївським активом партії, скаржився, що зафіксовано факти залякування громадян та спроби примусу до голосування на користь опонентів КПРФ із використанням адміністративного ресурсу на місцях. Комуністи, як завжди, були «тактовними», і прямо не назвали, ту політичну силу, яка в «ДНР» і «ЛНР» є головним розпорядником адмінресурсу.

Конкуренти Єдиної Росії з електорального поля в «ДНР» і «ЛНР» теж почали освоювати територію в 2022 році.

Цікаво, що перша установча конференція регіонального відділення ЛДПР «ДНР» відбулася чомусь у Ростовській області. Координатором відділення став Андрій Крамар – уродженець Смоленської області та давній соратник голови «республіки» Дениса Пушиліна ще з часів «МММ». Потім відділення ЛДПР відкрилося у «ЛНР». На установчій конференції був присутній лідер партії Леонід Слуцький. Координатором луганського відділення було обрано депутата «Народної ради ЛНР» Максима Уварова.

На вибори до Держдуми організації ЛДПР у «ДНР» та «ЛНР» виставили кандидатів переважно у одномандатних округах. У Макіївському окрузі № 13 з «єдинороскою» Куксенковою побореться агробізнесмен Сергій Єропутов.

У Донецькому окрузі № 14 з Бородаєм боротиметься наближений до керівника донецького осередку ЛДПР Денис Карояні.

У Горлівському окрузі №15 балотуватиметься сам партійний «бос» донецьких «пташенят Жириновського» – Андрій Крамар. І, як не дивно, на цьому окрузі може закрутитись інтрига. Протистоятиме Крамару від «Єдиної Росії» буде «господарник» Сергій Макаров, який явно поступається в політичному досвіді. І тут необхідно наголосити на активності, яку завдяки своєму статусу – «заступник голови Народної ради «республіки» та дружбі з Пушиліним розвинув Крамар та його місцева команда, до якої входить чимало міських та районних «депутатів». Достатньо переглянути місцеві новини, щоби переконатися – за активністю «жириновці» ні в чому не поступаються місцевим «єдиноросам». Вони займаються благодійністю, користуючись своїм депутатським статусом, приймають громадян та навіть влаштовують рейди «народного контролю» на ринках Донецька. Так, що Крамар на горлівському окрузі цілком здатний піднести сюрприз, якщо, звичайно, його вчасно не зупинить «старший товариш» Пушилін. Все-таки «дружба – дружбою, а тютюн нарізно». Для Пушиліна головним пріоритетом є перемога «Єдиної Росії».

У Луганській організації ЛДПР на вибори виставляють також трьох кандидатів. По одномандатних округах: голову місцевого регіонального осередку ЛДПР Максима Уварова та депутата Народної ради Галину Дуброву. У регіональному списку ЛДПР, у якому «ЛНР» опинилася чомусь разом із Ростовською областю, місцеве відділення партії представляє молодіжний активіст та «депутат Народної ради» Юрій Рагулін.

Треба сказати, що, на відміну від своїх «донецьких» колег, місцеві лдпровці особливою активністю не відрізняються. На їхньому партійному сайті лише інформація про роботу партії на федеральному рівні. Про життя регіональної організації новини взагалі відсутні, і складається враження, що партія у «ЛНР» існує лише на папері. Єдиний успіх, про який голосно «прокричали» луганські представники ЛДПР, це те, що вони випередили «Єдину Росію» та першими подали документи на реєстрацію кандидатів до місцевого «виборчкому». Очевидно, що у «ДНР» та «ЛНР» ЛДПР особливо нічого не світить.

КПРФ свій перший осередок відкрила в «ЛНР» у грудні 2022 року. Першим секретарем тоді було обрано лідера руху «Союз комуністів Луганщини» Ігоря Гуменюка. Потім було створено й регіональне відділення у «ДНР». Його очолив Борис Литвинов.

На виборах до Держдуми кандидатів від «ДНР» та «ЛНР» за партійними списками об'єднали в одну регіональну групу з іншими анексованими територіями України – Кримом, Севастополем, Запорізькою та Херсонською областями. Загалом у списку 15 кандидатів. Очолює цю регіональну групу льотчик-космонавт РФ Олег Новоїцький.

До регіонального списку від «ДНР» увійшли: перший секретар «республіканського» відділення КПРФ Борис Литвинов та син першого «голови ДНР» Олександра Захарченка – Сергій. Йому 27 років, він учасник СВО. Партійний квиток бойовику вручав особисто лідер російських комуністів Геннадій Зюганов. Після чергового поранення Захарченка підвищили у партійній ієрархії, обравши членом ЦК КПРФ. Подейкують, що свого часу шлях до «Єдиної Росії» Захарченко-молодшому закрив Пушилін, який конфліктував з його покійним батьком. Після цього комуністи прийняли його до своїх лав з розкритими обіймами.

У «ЛНР» до партійного списку російських комуністів потрапили ще двоє учасників війни з Україною – керівник Контрольно-ревізійної комісії регіонального відділення КПРФ Віталій Наріжний та «депутат Народної ради» - Олексій Бебешко.

Що стосується висування мажоритарними округами, то в «ДНР» і «ЛНР» у комуністів «ноу-хау». Кандидати, що балотуються за регіональними списками, висуваються ще й по мажоритарних округах. Чим продиктоване таке несподіване рішення – у КПРФ не пояснюють.

Якщо говорити про інформаційний порядок комуністів «ДНР», то вони, здається, завмерли в «бронзі та граніті»: «Під керівництвом Першого секретаря Донецького «республіканського» відділення КПРФ, лідера фракції КПРФ у «Народній Раді» Бориса Литвинова партійні організації послідовно втілюють положення Програми Перемоги. Цей стратегічний документ, розроблений під керівництвом лідера партії Геннадія Зюганова, покликаний запропонувати ефективні рішення для подолання кризових явищ та перенаправлення економічного курсу на користь широких верств населення», - повідомляється у матеріалах партійного Пленуму.

Однак проскакують і прогресивні нотки. КПРФ виступає за відновлення доступу до месенджера Telegram. Навіть місцевий сайт «донецьких» комуністів не оминає цієї теми. До війни з Україною КПРФ підходить обережно. Як розповів «Новій газеті – Європа» один політтехнолог: «Усередині партії питання віддано на відкуп кандидатам. Жорстко критикувати війну заборонено, але про необхідність миру та страждання мирних жителів говорити можна». За це КПРФ вже назвали: «партія ні війни, ні миру». Що стосується ставлення до «ЄР», то в партії є різні думки: від жорстко протистояти, до, навпаки, - поводитися тихіше. У «республіках» комуністи, якщо й критикують «Єдину Росію», то дуже м'яко. На загальнофедеральному рівні основне завдання для КПРФ – зберегти друге місце. Очевидно, у «ДНР» та «ЛНР» місцеві комуністи налаштовуються на такий самий результат.

«Справедлива Росія» останньою з парламентських партій РФ почала створювати свої партійні структури у «ДНР» та «ЛНР». Сьогодні місцеву організацію в анексованій частині Донецької області очолює адвокат Оксана Сігідіна, яка змінила на цій посаді одного з лідерів есерів на федеральному рівні, депутата Держдуми Олену Драпеко. Це стало після того, як на «виборах» до «Народної ради» 2023 року «Справедлива Росія» не подолала прохідний бар'єр. У Луганській області партія успішніша і очолює її «глава фракції в Народній раді» Геннадій Тараканов.

Партійні організації «Справедливої ​​Росії» у «ДНР» та «ЛНР» висунули кандидатів на всіх п'яти мажоритарних округах, а керівники місцевих «ессерів» ще й увійшли до регіональний партійний список, який представляє всі території України, анексовані РФ.

Найнесподіванішим є те, що під першим номером у регіональній групі № 5 опинився Сергій Арбузов – колишній перший віце-прем'єр та екс-глава Нацбанку часів Віктора Януковича. Рішення про його висування стало однією з обговорюваних тем після з'їзду партії і викликало неспокій, як в експертних колах, так і в суспільстві. Один із Z-блогерів «ДНР» назвала балотування Арбузова до Держдуми від «Справедливої ​​Росії» – «плівком на Донбас». Інший «республіканський» пропагандист назвав його нікчемним трусом із команди Януковича, котрий «…просрав Україну в тому вигляді, яку ми знали ще до 2014 року». Ряд Telegram-каналів появу Арбузова у списках пов'язали з передбачуваним посиленням впливу структур, які асоціюються з Віктором Медведчуком. Сама «Справедлива Росія» публічно не коментувала причини вибору саме Арбузова.

В інформаційному порядку і в «ДНР», і в «ЛНР» акцент партією зроблено на проблемах ЖКГ, зокрема на вимогу скасувати заплановане на 1 жовтня підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги. Так, у Луганську було виставлено одиночний пікет для збору підписів за скасування рішень уряду. У Донецьку активісти вишли на вулиці та в режимі діалогу з жителями збирали підписи та роздавали партійну газету. Загалом же партструктури «СР» хоч і нечисленні, натомість живі. "Ессерам" на думських виборах у "республіках" також нічого не світить. І, судячи з усього, «Справедливій ​​Росії» доведеться збирати рештки від електорального пирога, який не зможе «проковтнути» «Єдина Росія».

"Нові люди" свої партійні структури в "ДНР" та "ЛНР", як і всі парламентські партії РФ, відкрили наприкінці 2022 року. Спершу у Донецьку партійну організацію «Нових людей» очолював воронезький активіст Сергій Гурченко. Потім його змінив місцевий висуванець – Олексій Дорофєєв. Партія пройшла через «вибори» до так званої Народної ради «республіки» і обзавелася чотирма мандатами, фракцією, а сам Дорофєєв став заступником «голови Народної ради». Ознак активності місцеве відділення партії на передвиборному фронті не подає. Комунікації із жителями веде виключно через соціальну мережу «В Контакті». Свою кампанію будує на загальнофедеральному порядку, тиражуючи ініціативи її лідера Олексія Нечаєва, які іноді викликають просто посмішку:  дозволити стюардесам ходити без підборів, чи заборонити номери з тваринами у цирках.

«Нові люди» позиціонують собі як поміркована міська опозиція – м'який лібералізм, підтримка бізнесу та цифрова свобода, що слабко резонує із запитами прифронтових територій, де домінують теми безпеки та соціальної допомоги. Щодо війни в Україні то «Нові люди» ніколи не виступали проти війни. Втім, партія концентрується на цій темі значно менше, ніж інші парламентські партії. На «виборах» у так звану Народну раду «ДНР» у 2023 році «Нові люди» важко подолали п'ятивідсотковий прохідний бар'єр, набравши 5,14%. На відміну від луганських колег, які набрали лише 1,82%.

Незважаючи на те, що на загальнофедеральному рівні соціологи сьогодні фіксують підтримку «Нових людей» на рівні 10%, їхній результат у «ДНР» та «ЛНР» буде на рівні статистичної похибки.

Проте оцінити реальну електоральну підтримку політичних партій там неможливо. Відкриті соціологічні дослідження не проводяться через відсутність безпечного середовища збору даних. Однак і без соціології зрозуміло, що основним бенефіціаром «виборів» буде місцева влада та її політична філія «Єдина Росія». Маючи абсолютний адмінресурс і відсутність реальної конкуренції з боку опонентів, «ЄР» виглядає в «ДНР» і ЛНР» політичним монстром, як колись при Україні - Партія регіонів. Всім іншим уготовано роль «олімпійців»,  девіз яких – «головне не перемога, а участь».