«Друга половина року буде переломною». Російські ЗМІ про Україну

У Москві радіють, що США переключилися на ситуацію навколо Близького Сходу і тепер Київ «залишився без наймогутнішого і найбагатшого союзника». Черговий прокремлівський «військовий експерт, голова Центру вивчення воєнних і політичних конфліктів» Андрій Клінцевич на сторінках газети «Московский комсомолец» заявляє, що Трампу зараз не до України - він «сподівається на «маленьку переможну війну«, яка дасть йому змогу відтермінувати кризу, яка наростає всередині США між демократами й республіканцями, та й загалом в американському суспільстві»...

«Перетягування каната»

«Американці, швидше за все, переорієнтують всю свою увагу, всі свої військові технології та озброєння на Близький Схід, оскільки вони розуміють, що Іран у відповідь завдаватиме ударів по американських військових базах і по американських союзниках у регіоні. Всі сили, особливо засоби протиповітряної та протиракетної оборони, будуть перекинуті туди. Саме тому минулого тижня сильно переживав Зеленський. Мовляв, американці не поставили йому двадцять тисяч чи то ракет, чи то головних частин для ракет, які можуть збивати безпілотники», - просвіщає Клинцевич читачів «Московского комсомольца».

Клинцевич, в принципі, допускає, що Україна частково зможе сама забезпечити себе зброєю – «Зараз в Україні дійсно відбувається нарощування інвестицій, технологій, компетенцій власного ВПК. І тут треба, на жаль, зазначити, що не без успіху. Безпілотники, які летять у наш бік, так само як і морські безпілотники - вже всі українського виробництва. Звичайно, за підтримки західних технологій, елементної бази і так далі, але все це збирається на території України».

«Але Зеленському необхідне важке озброєння, без якого все одно поле бою не утримати, - одночасно підкреслює Клинцевич. - Як би ти не насичував безпілотниками передній край, тобі потрібна артилерія, тобі потрібна важка техніка, тобі потрібна величезна маса автомобілів та інших машин, щоб перекидати резерви, здійснювати ротацію, вивозити поранених. Так елементарно, щоб, врешті-решт, копати окопи під ударами російської армії, потрібна броньована техніка. І якщо збирати по підвалах, в гаражах або в житлових будинках безпілотники Україна може, то виробляти такого роду речі звичайно вже немає. І тут, швидше за все, акцент буде зроблений на європейців».

«Однак зрозуміло, що кількість грошових коштів і можливостей в Європі не можна порівняти з американськими, тому Україні буде дуже не просто. Це як перетягування каната двома командами. Якщо в одній команді десять чоловік, а у тебе п'ять, то що ти не роби - ти вдвічі слабкіший і все одно будеш програвати. Поставки озброєння та особового складу до лав ЗСУ повинні бути порівнянні хоча б з нашими можливостями, але це нереально, наздогнати нас вони не можуть. Отже, Київ продовжить втрачати території з тією ж швидкістю, з якою це відбувається зараз, а, найімовірніше, з наростаючим темпом», - будує Клинцевич зручний для Кремля прогноз.

Чи стане такий розвиток подій «переломним моментом у ході спеціальної військової операції», запитує «МК» Клинцевича.

«Я думаю, що якщо збережуться ті тенденції, які ми бачимо зараз, то перелом для режиму Зеленського настане в кінці 2025 року. Саме до цього періоду вичерпаються запаси раніше переданих американських озброєнь, які, як тоненькі струмочки, продовжують ще надходити в Україну в рамках контрактів, які були підписані ще командою Байдена. Трампу досить складно їх зупинити, оскільки це спричинить судові суперечки. Тому він поки що їх не гальмує», - відповідає «військовий експерт».

І підкреслює: «Але в другій половині 2025 року Україна почне відчувати голод озброєнь, і саме цей момент і буде переломним».

«Можуть повторити на Чукотці»

Прокремлівське видання «Свободная пресса» нарікає, що після ударів українських дронів по російських аеродромах РФ сховала свої стратегічні бомбардувальники Ту-160 аж на Чукотці.

Для початку «СП» намагається знайти в цьому якусь вигоду: «Ту-160 оснащені крилатими ракетами Х-101 з дальністю 5,5 тисячі кілометрів і тому бомбардувальники зможуть наносити удари по Україні, навіть базуючись на півночі. Оскільки бойовий радіус Ту-160 - понад 7 тисяч кілометрів, максимальна дальність ураження цілі - 12 тисяч кілометрів. Доб'є і до Берліна, і до Лондона. У разі застосування Ту-160 по незалежній з Чукотки, Росії допомагає сама її географія. Бомбардувальнику немає потреби летіти паралельно Транссибу - найкоротший шлях пролягає над Східно-Сибірським морем, Північною Землею, Карським морем, Новою Землею, Архангельськом і т. д. (бити по Лондону і зовсім зручніше через Північний полюс)».

«Ось тільки витрата палива при подібних арктичних «вояжах» все одно виявиться істотно вищою, ніж якби «стратеги» піднімалися в повітря з аеродрому в Саратовській області. Одна заправка Ту-160 - це 110 тонн авіаційного палива Т-8. Згідно з відкритими даними, така кількість гасу може коштувати 8-12 млн рублів. Таким чином, вильоти з Чукотки стануть буквально «золотими». Оскільки мова йде про регулярні удари (Мединський взагалі готовий «воювати» з Україною 20 років, як колись зі Швецією), додаткові витрати на паливо стануть постійною статтею витрат. Чи не дешевше було б побудувати в Енгельсі укриття і не тягати Ту-160 по країні?», - задається «СП» іншим питанням.

Видання прикидає, що «за вартість палива на 5-10 вильотів (!) одного «стратега» можна було побудувати йому укриття від дронів в Енгельсі».

«Або на авіабазі «Оленя», яку атакували українські дрони, або в Іркутській області - скрізь, де на четвертий рік СВО з якоїсь невідомої причини їх немає. І ці укриття потім служили б авіації десятиліттями», - нарікає «СП».

І продовжує: «Кидати каміння у військових, звичайно, легко. Будівництво укриттів все ж велося, але тільки для звичайної бойової авіації. Є версія, що стратегічні бомбардувальники приховати від пильного погляду з космосу не дозволяв і не дозволяє договір Росії і США про контроль стратегічних наступальних озброєнь СНО-3. Стаття X цього договору дійсно зобов'язує сторони не застосовувати маскування своїх ядерних сил. Однак заборона не поширюється на укриття для захисту від атмосферних явищ. Що заважало РФ уберегти «стратеги» від граду, розміром з кулак, що пробиває крило літака наскрізь? А значить, і від дронів ЗСУ. Але головне в тому, що Москва призупинила свою участь у договорі ще в лютому 2023 року. Путін назвав причиною цього рішення участь країн Заходу в плануванні Україною ударів по базах стратегічної авіації Росії. Після такого дипломатичного демаршу немає нічого логічнішого, ніж звести укриття і для бомбардувальників. Виходить, розуміння загрози було і є, а дій, спрямованих на її усунення – на жаль».

«Чи означає це, що зараз, коли атака на аеродроми вже сталася, заходи будуть вжиті?, - турбується «СП». - Тим більше, що буквально сьогодні глава СБУ Малюк, визнавши, що підготовка дійсно велася в Челябінську, пообіцяв нові креативні атаки на Росію. Тобто на Чукотці ситуація з авіабазами під Мурманськом та Іркутськом може повторитися. Так, Анадир істотно далі від кордону з Україною, ніж вже атаковані об'єкти, але на те і СБУшная хитрість, щоб долати перешкоди. Можливо, наші влаштували засідку на трасі «Колима» в очікуванні фур з дронами, але Київ може піти іншим шляхом. Яким? Наприклад, атакувати бомбардувальники на аеродромі не із заходу, а зі сходу - з моря, з боку Берингової протоки. Запустити смертоносні безпілотники з борту судна, яке буде перебувати в нейтральних водах. Це буде важче - відстані там більші, але навряд чи таке в принципі нездійсненне».

«По суті, мова йде про технології, раніше випробувані на російському Чорноморському флоті. Як відомо, з початку СВО противник вивів з ладу чимало кораблів. Ракетами і дронами. Зокрема, ворожі безпілотні катери (БЕКи) відправили на дно 1 патрульний корвет, 1 десантний корабель, 1 ракетний і 2 десантних катери. Створюючи загрози повсюдно і регулярно, українська сторона змусила Чорноморський флот розсіятися по гаванях Феодосії, Новоросійська і навіть Абхазії. А коли кораблі ховаються, їм стає не до атакуючих дій, І хоча ЧФ іноді бере участь в обстрілах ЗСУ ракетами, нормальною цю ситуацію назвати не можна», - сердиться прокремлівське видання.

Воно переконане, що «ситуацію пора змінювати, і терміново».

«Використовувати до повного зносу»

Газета «Взгляд» вважає, що «Стамбульські переговори про встановлення миру або, принаймні, перемир'я в Україні, судячи з усього, зайшли в глухий кут».

«Нинішня активність на переговорному треку, якщо її можна так назвати, багато в чому ведеться на догоду специфічній аудиторії в особі Дональда Трампа. Президент США, визнавши, що швидкого результату в українському врегулюванні досягти не вдасться, не втомлюється посилати сигнали про те, що його терпіння на межі. Це свого роду ритуальні танці, покликані продемонструвати хоч якусь динаміку, поки реальні рішення приймаються на полі бою і в кабінетах, далеких від Босфору. Москва не приховує свого скепсису: прес-секретар президента Дмитро Пєсков відкрито заявляє, що великих очікувань від переговорного процесу бути не повинно. Кремль демонструє готовність до діалогу, але на своїх умовах, які Київ і його західні патрони вважають завідомо неприйнятними. У свою чергу, українська сторона, навіть забувши про «кордони 1991 року», не може погодитися на вимоги Москви, що включають відхід ЗСУ з непідконтрольних Москві частин Донецької, Херсонської та Запорізької областей. Просто тому, що зворотне означатиме миттєвий кінець режиму Зеленського», - міркує «Взгляд».

Газета бачить, що «в цій патовій ситуації все чіткіше проступає контур великої геополітичної гри, де сам процес переговорів стає важливішим за результат».

«Сполучені Штати, схоже, шукають лише слушний привід для формального виходу з переговорного формату, який їм стає все менш цікавим. Замість прямих вливань Америка все активніше переходить на комерційні рейки, пропонуючи зброю Європі та Україні за ринковими цінами або ж в рахунок «ресурсної угоди». Втім, давати Києву гроші в борг – інвестиція відверто венчурна, з найвищими ризиками... Фінансова система України тріщить по швах, і латати ці дірки нескінченно ніхто не буде», – заспокоює себе «Взгляд».

Видання гадає, що «на цьому тлі не можна виключати і набагато жорсткіших сценаріїв».

«Удар ЗСУ по російських аеродромах не вносить у військове рівняння нових складових, але є потужною провокацією, що дає Росії моральне право на гранично жорстку відповідну реакцію. І навіть якщо після цього Сполучені Штати введуть проти Росії всі що залишилися «пекельні» санкції, вони вже не матимуть ніякого практичного сенсу. Ставки підвищаться настільки, що за ними проглядається лише прямий збройний конфлікт ядерних держав, сценарій, якого все ще намагаються уникнути», - побоюється «Взгляд».

«Судячи з усього, геополітичний інструмент під назвою «Україна» вирішено використовувати до упору, до повного його зносу. Для антитрампівської коаліції в Європі українське питання залишається стрижневим елементом, без якого глобалістські еліти ризикують втратити важливий об'єднуючий фактор і мобілізуючу повістку. Трамп же, у свою чергу, бачить в Україні «дике поле», де можна оперативно понатикати власних прапорців, уклавши вигідні ресурсні угоди в обмін на ту чи іншу форму «миру». Сам же київський режим абсолютно нежиттєздатний поза станом війни і буде чіплятися за неї до останнього українця, розуміючи, що мир означає його неминучий крах», - шукає «Взгляд» зручний вихід.

«З тим, як повинна виглядати її перемога, Москва, здається, остаточно визначилася - це повна і беззастережна ліквідація проекту «Анти-Росія» на території України. Питання лише в тому, якою ціною ця мета буде досягнута. Всі основні гравці зацікавлені в тому, щоб продовжували говорити гармати, а не дипломати. У найближчому майбутньому стамбульський майданчик так і залишиться місцем для ритуальних зустрічей, що не впливають на сувору реальність», - погоджується прокремлівська газета.

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»