Навесні ми аналізували, хто зможе замінити України на світовому ринку кукурудзи. Зараз, наприкінці восьмого місяця повномасштабної війни ми вже можемо перевірити, чи справдилися наші прогнози. Розглянемо нашого основного імпортера – Китай. Під час блокади українських глибоководних портів, експорт великих партій кукурудзи на дальні відстані представлявся практично неможливим. Всі запасні варіанти (за допомогою сухопутних коридорів до найближчих європейських портів) вимагали більше витрат часу, грошей та зусиль. Тому експорт кукурудзи з України в Китай наблизився до нульової позначки, а заміною стало американське походження. Невизначеність щодо перспектив експорту в березні-липні призвела до вошауту більшості контрактів з китайськими партнерами. Навіть після підписання «зернової угоди наприкінці липня імпортери з Китаю не поспішали з закупками кукурудзи українського походження, оцінюючи ризики для суден, що виходять з одеських портів. Після початку дії «зернового коридору» перші судна в Китай були відправлені тільки у вересні, загальним обсягом 83 тис. т. Українські експортери намагатимуться експортувати якомога більші обсяги, поки дія «зернової угоди» триває (до 19 листопада). Перспективи продовження наразі залишаються туманними, оскільки представники влади рф продовжують висловлювати своє незадоволення даною угодою. Основної критики зазнали країни-отримувачі українського зерна (занадто малий відсоток бідних країн Африки), хоча в тексті самої угоди не було й мови про конкретні напрямки експорту. Втім, в цій угоді зацікавлені численні учасники зернового ринку, тому ми сподіваємося, що її продовження все-таки буде погоджено впродовж наступного місяця.
