Сергей Жадан опубликовал стихотворение, которое написал ранее о вокзале Константиновки на Донетчине

Украинский поэт и писатель Сергей Жадан опубликовал стихотворение, которое написал в свое время о вокзале Константиновки, по которому роияне нанесли удар 25 февраля, разрушив помещение. 

"Позавчера россияне уничтожили Константиновский железнодорожный вокзал. За последние десять лет, собственно, за десять лет войны мы с друзьями останавливались на этом вокзале десятки раз - кого-то встречали, кого-то провожали. Такой себе портал в мирную жизнь. Сейчас этого портала нет. Да и мирной жизни тоже нет. Есть память и вера.В свое время написал стихотворение об этом вокзале", - написал он.

Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі.

Кисень за шахтами солодкий від сонця та ягід.

Потяги завмирають на мить і рушають далі.

Військові їдуть на Схід, військові їдуть на Захід.

Ніхто не зупиняється в її місті.

Ніхто не хоче забрати її з собою.

Вона думає, стоячи зранку на своєму місці,

що навіть ця територія, виявляється, може бути бажаною і дорогою.

Що її, виявляється, не хочеться лишати надовго,

що за неї, виявляється, хочеться чіплятись зубами,

що для любові, виявляється, достатньо цього вокзалу старого

і літньої порожньої панорами.

Ніхто не пояснює їй, у чому причина.

Ніхто не приносить квіти на могилу її старшому брату.

Крізь сон чути, як у темряві формується батьківщина,

ніби хребет у підлітка з інтернату.

Формуються світло й темрява, складаючись разом.

Літнє сонце перетікає в зими.

Все, що діється нині з ними всіма, називається часом.

Головне розуміти, що все це діється саме з ними.

Формується її пам’ять, формується втіха.

В цьому місті народилися всі, кого вона знає.

Засинаючи, вона згадує кожного, хто звідси поїхав.

Коли згадувати більше немає кого, вона засинає.