17 липня Віктор Ющенко здійснив своє тридцять п’яте сходження на найвищу вершину Українських Карпат – гору Говерла. Традиційно його сходження було присвячене відзначенню чергової річниці проголошення Декларації про державний суверенітет України, проте вперше воно відбувалось в новому статусі – екс-глави держави. Багато хто скаже: ну що ж тут такого? Ніщо не вічно під місяцем і рано чи пізно будь-який високопосадовець – будь він президентом, депутатом чи міністром – стає колишнім. Проте в цьогорічній ситуації лідер «Нашої України» виглядав не як гордий лідер національно-патріотичних сил, що поступився найвищою владою своїм політичним опонентам, але виношує плани, як повернутись на політичний олімп, а як покинутий, використаний і усіма забутий символ минулої епохи і глибокого розчарування. Замість тисяч прихильників, які фанатично лізли на гору, щоб подивитись на «месію», ще рік тому, цьогоріч у сходженні взяло участь якихось 400 осіб. Замість нескінченних черг «паломників» вздовж схилів гори, порівняно з якими ніяковіли навіть черги до Мавзолею, тепер де-не-де виднілися поодинокі групки туристів, котрим радше кортіло просто побувати на найвищій горі України, ніж послухати когось із політиків. Не було тут і колишніх палких соратників: Бориса Тарасюка, Юрія Костенка, В’ячеслава Кириленка, Володимира Стретовича, Юрія Луценка тощо, хоча достеменно відомо, що принаймні перші двоє в ці дні перебували в Івано-Франківській області. І тільки вірний своєму босу, неначе пес своєму господарю Зіновій Шкутяк не відставав від «месії» і всюди його супроводжував. Та й бажаючих послухати того, на кого раніше ледве не молилися мільйони, на вершині виявились одиниці – навіть на невеличкий мітинг не назбиралось…

Історія масових сходжень на Говерлу сягає липня 2001 року, коли ображений на депутатів за свою відставку Віктор Андрійович оголосив на вершині про створення блоку «Наша Україна». Треба відзначити, що до блоку увійшли партії-учасниці тодішньої парламентської більшості. Тож навряд чи подія ця сталася без благословення тодішнього Президента Леоніда Кучми.

Вже з 2002 року липневе сходження на Говерлу набуває ознак масового паломництва, в якому щороку беруть участь тисячі осіб. Фанати нового «месії» з’їжджаються з усієї України. Йдуть цілими сім’ями, подекуди абсолютно не дбаючи про вимоги особистої безпеки і вибрики погоди, ведуть легко одягнених маленьких дітей, які ніколи не бачили гір, а тому абсолютно не пристосовані то подібних тривалих походів.

По мірі зростання кількості паломників з кожним роком з уст окремих представників влади та політиків все частіше лунали заклики і навіть приймались рішення подібні масові сходження, оскільки вони призводять до нищення рідкісної флори і фауни Карпатського національного парку і Говерлянського заповідника, каліцтва і навіть смерті людей. Найтрагічнішим виявилось сходження в липні 2005 року, коли внаслідок удару блискавки і серцевого нападу померло двоє його людей. Тоді кількість учасників походу на Говерлу, за деякими оцінками, перевищило 10 тисяч. Через сильний туман на вершині та дощі різко зріс травматизм. Зокрема, як повідомляє інтернет-видання Newsru.com по допомогу до рятувальників тоді звернулось 135 осіб, 35 з яких – з забоями, розтягненнями та переломами. При цьому двоє осіб були госпіталізовані. Власне, подібна статистика супроводжувала усі масові паломництва з «месією». Його взагалі віднедавна почали вважати людиною-катастрофою, мовляв, де не з’явиться, там обов’язково то повінь, то пожежі, то блискавка людей вб’є. Зауважимо, в 2005 році, коли вдарив перший грім, Віктор Андрійович не оминув назвати це добрим знаком. 

Щоб уникнути екологічні закиди опонентів, організатори сходжень почали широко впроваджувати в маси легенду про їх екологічний характер. Мовляв, Віктор Андрійович і його соратники не просто топчуть Говерлу, а очищають її від різного бруду, який там залишають протягом року поодинокі туристи та їх групи. На ділі ж гору доводиться чистити власне після самих чистильників. Зрештою, і зараз заява В.Ющенка про те, що під час сходження він збиратиме на ній сміття, виявилась фікцією, оскільки у жодного учасника не було ані пакету для сміття, ані бажання прибирати його за іншими. Замість них, зрештою і після них це зробили активісти Молодого народного руху, котрі зійшли на вершину днем пізніше.

Серед бруду, залишеного прихильниками екс-глави держави на горі, виявився і зуб В.Ющенка, який він загубив під час підйому і через пошуки якого, з його власних слів, підйом затримався. Вочевидь, зуб був дуже дорогим Віктору Андрійовичу, оскільки захопливій історії про героїчні і безрезультатні його пошуки він приділив не менш як десять хвилин свого спілкування з прихильниками. Можливо, це стало елементом його улюбленої тактики «тиснути на жалість», що стала ключовим моментом його піар-кампанії. До вказаної тактики лідер «нашоукраїнців» вдавався у найдраматичніші моменти свого політичного життя: у найвищий критичній точці своєї популярності під час виборчої президентської кампанії 2004 року, коли закликав усіх подивитись на його обличчя, що з ним зробили досі загадкові ВОНИ, і зараз, коли рейтинг його популярності сягнув найнижчих показників. І втрачений зуб тут був лише частиною жалісного самопіару.  «П’ять років тому, - сказав Віктор Андрійович під час мітингу на спортбазі «Заросляк» біля підніжжя Говерли, - я пережив такий стан, що гадав: на Говерлу вже ніколи не піднімусь, але я після того вже чотири рази піднімався, і для мене це потужна фізична і психологічна мотивація».

В давньогрецькому міфі про аргонавтів Ясон засіяв поле Колхіди зубами дракона, що охороняв золоте руно, і з цих зубів виросло військо. Так само на засіяних зубами «месії» схилах Говерли виростає військо нових божків – таких собі «мінімесій». Першим з них виявися колишній голова СБУ, а нині лідер громадської ініціативи «Оновлення країни» Валентин Наливайченко. Екс-головний чекіст одягнув на себе білу вишиванку і вивів свій виводок «оновлювачів» на гору, голосно заявивши на всю України, що йде туди шукати патріотів. Певно, свого колишнього високопоставленого шефа він за патріота вже не вважає, оскільки на горі за будь що намагався дистанціюватись від нього і його оточення і, здається, навіть не привітався з Віктором Андрійовичем. Якось перебуваючи в Івано-Франківську, відомий в Україні політолог, директор Інституту ім. Горшеніна Володимир Фесенко, характеризуючи В.Наливайченка, розповів, що сьогодні з екс-спецслужбіста намагаються зробити проект типу Ющенко-light чи Ющенко-upgrade. Ну що ж історія повторюється…

Сергій Білий, спеціально для «ОстроВ»