Минулого тижня в Івано-Франківську відсвяткували День Героїв. Це свято рекламувалося як величезна й грандіозна подія, фактично альтернатива Дню Перемоги 9 травня. По місту та області розвішувалися плакати, сіті-лайти та величезні біл-борди, які повідомляли: «День Героїв – наше свято». «День Героїв - свято, встановлене на честь українських вояків — борців за волю України, передовсім, лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, січових стрільців та вояків Армії УНР, УПА та діячів ОУН» – так повідомляє «Вікіпедія». Відзначається воно в останню неділю травня. На разі не є офіційним державним святом. Започаткували його в 1941 році на другому великому зборі організації українських націоналістів постановою: щороку, 23 травня, святкувати День Героїв. Свято було приурочене до сумного дня 23 травня 1938 року, коли в Роттердамі було вбито Євгена Коновальця. Було також обумовлено, що саме у травні пішли з життя «кращі сини України XX століття»: Микола Міхновський, Симон Петлюра та Євген Коновалець. Проте нічого особливого в Івано-Франківську у День героїв не було. Навіть і свято якось особливо не відчувалося. Депутати та владні чиновники провели мітинг на Вічевому майдані, прийшли активісти Пласту та колишні вояки УПА у військових одностроях часів другої світової війни. І все. Занудні виступи з трибуни про «вічну боротьбу» за Україну, православна панахида у виконанні греко-католиків та автокефалістів, концерт з нагоди 68-ї річниці створення дивізії СС «Галичина» та її 67-ї річниці бою під Бродами, влаштований навіть не в театрі чи філармонії, а в невеличкому залі народного дому «Просвіта», де зазвичай влаштовують ярмарки та продаж товарів ширвжитку. І все. Ні тобі салютів, ні парадів, ніяких російських та київських ЗМІ, жодних сутичок, жодних протистоянь, ніяких провокацій. Ніхто не б’є ветеранів УПА та СС «Галичина», ніхто не зриває з їх лацканів залізних хрестів, ніхто не обзиває їх сексотами та кагебістами. А ще численні таксистські компанії «щедро» зголосилися «катати» на таксі ветеранів УПА цього дня у межах Івано-Франківська безкоштовно – збитки ж бо не значні: живих ветеранів УПА залишилося не багато та й кататися їм по Франківську ні до чого – місто можна й пішки за годину перейти. Під час мітингу одні й ті самі виступаючі: голова Івано-Франківської обласної ради Олександр Сич, заступник міського голови Івано-Франківська Михайло Верес, голова Братства ОУН-УПА Карпатського краю Фотій Володимирський, народний депутат від НУНС Зіновій Шкутяк, голова Івано-Франківської облорганізації Конгресу українських націоналістів Богдан Борович. Жодного нового обличчя, жодних поважних гостей ані зі Сходу України, ані з-за кордону. Навіть голова обласної ОДА, депутат облради від Партії Регіонів М.Вишиванюк, не появився на святі, але прислав на всяк випадок свого заступника Романа Струтинського, депутата облради від костенківського руху. Учасники мітингу не забули виказати ганьбу в сторону місцевого губернатора, а заодно традиційну мантру проти абстрактних табачників, азарових, януковичів і з огляду відсутності будь-яких живих «москалів» вступили в конфлікт з підприємцями, які зазвичай на Вічевому майдані катають дітей на поні. «Коли ми проводили заходи до Дня героїв і на віче вже почали збиратися люди, підприємці не хотіли звідтіля йти і покинули Вічевий майдан лише після наших кількаразових наполегливих прохань – повідомив журналістів секретар Івано-Франківської міської ради «свободівець» Руслан Марцінків. Відтак нова тягнибоківська міська влада взялася за ліквідацію несанкціонованої підприємницької діяльності з прокату дитячих електро- і веломобілів та покату дітей на поні в центральній частині міста, і зокрема на Вічевому майдані. «Вічевий майдан поволі перетворюється на торгово-розважальний. Там не тільки дитячі машинки і веломобілі здають на прокат, а й привели поні, на якому катають дітей, – обурюється Р.Марцінків й подає запит в правоохоронні органи. Після успішного рейду міліції на Вічевий майдан майно підприємців було описано й вилучено. Тим часом підприємці твердять, що поні не винні, їм не потрібен спеціальний дозвіл на ведення своєї діяльності. Вони кажуть, що мають свідоцтва на підприємницьку діяльність, податкові документи і їхня діяльність не прив’язана до конкретного місця. Якби не ті нещасні поні – то не було б про що й написати. «Наше свято -День героїв» нудно розпочалося й так само нудно закінчилося. Тож жодних тобі арештів, жодних прес-конференцій, жодних повідомлень на ОРТ, жодної реакції Путіна й депутатів російської думи. Справжній галицький політик, що традиційно орієнтується на націоналістичні настрої тутешнього електорату, після такого святкування терзає себе численними запитаннями: «Чому ніхто не несе червоного прапора? Де портрети Сталіна, де георгіївські стрічки? Де журналісти ОРТ? Де православні батюшки московського патріархату? Де комуністи, нарешті? Невже вони не помічають портретів Бандери та Шухевича? Невже вони не хочуть публічно пошматувати одяг вояка СС «Галичина» й назвати його фашистом? Ні, з такою організацією націоналістичних свят націоналізм упокоїться під заунивні співи панахиди на віки вічні. А що вже казати про політичні рейтинги? Як і з чим пускатися на чергові парламентські вибори?» Але згодом, згадуючи «успіхи» в боротьбі з ветеранами радянської армії, заспокоює себе: «Добре, що все таки є День Перемоги 9 травня, а відтак 22 червня початку Великої Вітчизняної війни, а ще 27 липня – День Визволення Львова і Івано-Франківська від фашистських загарбників, а потім 17 вересня – «Золотий» вересень «визволення» Галичини. Коли там вибори? Осінь 2012 – не дотягнемо. Треба швидко малювати план-календар влаштування провокацій з метою підготовки до виборів до Парламенту»: Жовтень, 28 - День визволення України від німецько-фашистських загарбників Листопад, 6 - День визволення Києва від німецько-фашистських загарбників Січень, 31 - День визволення Канева від німецько-фашистських загарбників Лютий, 2 - День визволення Луцька та Рівного від німецько-фашистських загарбників Березень, 29 - День визволення Чернівців від німецько-фашистських загарбників Квітень, 13 – День визволення Тернополя від німецько-фашистських загарбників Травень, 9 – День Перемоги Травень, 12 - День визволення Криму від німецько-фашистських загарбників Червень, 22 – початок Великої вітчизняної війни Липень, 21 - День визволення Волині від німецько-фашистських загарбників Серпень, 15 - День визволення Галичини від німецько-фашистських загарбників Вересень, 8 - День визволення Донбасу від німецько-фашистських загарбників І нарешті… Жовтень 2012 - День визволення народного депутата України від свого виборця, себто - Вибори до Верховної ради України. Олексій Довбуш, «ОстроВ»
