<p class="MsoNormal">З початком літа галицькі журналісти відправляються<br /> досліджувати «Схід» України, а пересічний галичанин подається традиційно на<br /> Захід на сякі-такі заробітки. Про наслідки таких візитів дізнаємося в<br /> сьогоднішньому огляді галицької преси.</p> <p class="MsoNormal">Кореспондент львівської газети <b>«Високий Замок»</b> в комапанії віце-прем’єр-міністра України <b>Бориса Колеснікова</b> перевірила, чи<br /> готові до чемпіонату Євро-2012 «ворота» приймаючих міст на Сході. Газета пише:</p> <p class="MsoNormal"><i>«Обліт невеличким<br /> “Боїнгом”-737-500 усіх міст зайняв цілий день – з 8.00 до 19.00… </i></p> <p class="MsoNormal"><i>Харків зустрічає<br /> скляним блиском нового аеротерміналу… одразу впала в око сяюча мідна башта із<br /> величеньким серпом і молотом на верхівці, яка височіла поруч із новозбудованим<br /> аеровокзалом. Мені з гордістю відповіли, що таким чином реконструюють старий<br /> “совдепівський” аеропорт, аби зробити там VIP-термінал у “сталінському” стилі.<br /> У Харкові чомусь з особливим пієтетом ставляться до символів уже не існуючої<br /> тоталітарної держави СРСР... </i></p> <p class="MsoNormal"><i>Донецьк вразив<br /> чистотою вулиць, пишною зеленню і чудовими дорогами. А ще – новими<br /> комфортабельними тролейбусами ЛАЗу з символікою Євро-2012 на бортах, які тут<br /> так і “шниряють” по центральній вулиці Артема. У Львові їх набагато менше...<br /> Між сучасними скляними хмарочосами милують око ледь не сільські хатинки за<br /> цегляними парканчиками. </i></p> <p class="MsoNormal"><i>Новий аеротермінал… хоч<br /> і сяє склом і металом, та ще обставлений кранами, по периметру будівлі - купи<br /> землі. Зате справляє враження нова злітно-посадкова смуга, готова на 95%. Її<br /> довжина – 4 кілометри (в інших приймаючих містах 2 – 2,5 км). ..Така потужна<br /> смуга призначена для прийому надпотужних літаків. При ближчому розгляді смуга<br /> дійсно справляє враження — вона широченна, бетон на ній зі спеціальною<br /> насічкою, для кращого гальмування літака».</i><i><o:p><br /> </o:p></i></p> <p class="MsoNormal">Газета <b>«Галицький<br /> кореспондент» </b>друкує репортаж, в якому галицьке подружжя</p> <p class="MsoNormal">Володимир Муляр та Ірина Гаврилець розповідають про свої<br /> враження від власної велосипедної експедиції через три країни:<o:p><br /> </o:p></p> <p class="MsoNormal"><i>«Маршрут пролягав<br /> через Румунію, Болгарію та Туреччину - довкола Мармурового моря. За 75 днів<br /> велосипедисти подолали 3300 км. Під час мандрів Володимир та Ірина збирали<br /> місцевий пісенний фольклор та презентували український…</i><i><o:p><br /> </o:p></i></p> <p class="MsoNormal"><i>Ми ж були, як має<br /> бути: у вишиванках з традиційними інструментами та позитивом. Люди завжди<br /> цікавилися, звідки ми, якою мовою співаємо... Але дуже часто для них Україна -<br /> це Росія. Кожного разу в таких випадках намагались пояснити їм протилежне…</i><i><o:p> </o:p></i></p> <p class="MsoNormal"><i>Найгостинніше нас<br /> приймали в Туреччині! Хоча було багато гостинних і привітних людей в Румунії та<br /> Болгарії, але вони ще більш-менш схожі на нас з вами, ти сприймаєш їх просто як<br /> сусідів... А от турки - це щось надзвичайне! Це вже не сусіди, це - інший світ!<br /> </i><i><o:p><br /> </o:p></i></p> <p class="MsoNormal"><i>Якось нам сказали:<br /> турки такі тому, що у них є іслам. Гадаємо, це так. На ісламі тримається їхня<br /> культура і стиль життя. Не пригадуємо за всю подорож жодного п'яного турка,<br /> навіть увечері вихідного дня в цілком європейських містах, наприклад, в<br /> Стамбулі... Після такого, повертаючись з подорожі, нам стало боляче і соромно<br /> за свій народ, коли ще з ілюмінатора пароплава в порту Скадовська побачили щось<br /> п'яне, яке, хитаючись, так і звалилось на асфальт. Та й на самому кораблі ми<br /> зіткнулися з такою грубістю персоналу, що це було ніби мішком по голові:<br /> ласкаво просимо на Батьківщину! А просто під табличкою «Распивать спиртные<br /> напитки на борту запрещено» цілком відкрито стояла пляшка "Медофф" і<br /> довкола неї матроси з кухарками».</i><o:p><br /> </o:p></p> <p class="MsoNormal">Оскільки не всі галичани можуть вдаватися в такий екстрім<br /> «довкола» морів, тернопільська влада влаштувала мешканцям міста круїзи… на міському<br /> ставі.<o:p><br /> </o:p></p> <p class="MsoNormal"><i>«Водами<br /> Тернопільського ставу тепер курсуватимуть аж два теплоходи,</i> - врочисто<br /> рапортує газета <b>«Вільне життя»</b>. <i>- «Капітан Парій» у понеділок вперше після<br /> ремонту відшвартувався від пристані.</i><i><o:p><br /> </o:p></i></p> <p class="MsoNormal"><i>- «Капітан Парій»<br /> змінений до невпізнання, - зауважує директор КП «Тернопільелектротранс» Андрій<br /> Мастюх. - Якщо раніше він був однопалубним, то після ремонту став двопалубним.<br /> Загалом ремонт теплохода бюджету міста обійшовся в… нуль гривень. На воді<br /> «Капітан Парій» опинився завдяки старанням і майстерності його капітана Тараса<br /> Григоровича Парія».</i><o:p><br /> </o:p></p> <p class="MsoNormal">Оскільки катання на ставі на голодний шлунок – явище не<br /> зовсім захоплююче, то сотні тисяч галичан вимушено стали «туристами» тільки для<br /> того, щоб купити квиток в один бік – на заробітки. Одним з таких був свого<br /> часу<span> </span><b>Михайло Петруняк</b>, нині член президії Української всесвітньої<br /> координаційної ради, заступник голови Міжнародного громадського об’єднання<br /> «Четверта хвиля». В інтерв’ю газеті <b>«Західний<br /> кур’єр» </b>він розповідає таке:<o:p><br /> </o:p></p> <p class="MsoNormal"><i>«Ви навіть не<br /> уявляєте, що інколи чекає на батьківщині на заробітчан. Чоловіки чи діти можуть<br /> виписати жінку з квартири чи продати помешкання, витратити всі гроші, які вона<br /> передала, і людина залишається сам на сам зі страшними проблемами, їй<br /> доводиться самотужки воювати з нашим правосуддям! Були навіть випадки, коли<br /> жінку-заробітчанку позбавили материнства… </i><i><o:p><br /> </o:p></i></p> <p class="MsoNormal"><i>Заробітчан часто<br /> обманювали, інколи самі земляки, які використовували їх, грабували та<br /> намагались заробити на них гроші. Продавали місце роботи, прописку… </i><i><o:p><br /> </o:p></i></p> <p class="MsoNormal"><i>Навіть коли людина<br /> помирає і не є резидентом, тобто не працює легально, нам доводиться громадою<br /> збирати гроші, щоб відправити останки в Україну. Якось в мене біля робочого<br /> столу майже два тижні стояла урна з прахом жінки з Тернопільської області<span> </span>Козівського району. А сини вдома пиячили,<br /> навіть батареї пропили!<span> </span>Довелось<br /> докласти гроші і відправити останки мікроавтобусом, щоб можна було поховати в<br /> Україні…</i><i><o:p><br /> </o:p></i></p> <p class="MsoNormal"><i>Я згадав слова Івана<br /> Франка, коли на виборах він сказав дуже болючі слова: «Половину галичан я<br /> люблю, половину – ненавиджу!».</i><o:p><br /> </o:p></p> <p class="MsoNormal">Зрештою, галицькі власті таки «вирішили» допомогти нашим<br /> емігрантам і для цього… збудують дерев’яну українську греко-католицьку церкву в<br /> містечку Фатіма у Португалії. До речі, Фатіма - це світовий католицький<br /> релігійний центр, в якому є десятки католицьких церков. Але українці мусять<br /> мати свою окрему. Цікава й логіка церковних діячів Галичини, які в останні роки<br /> дуже перейнялися проблемами наших емігрантів. Газета <b>«Галичина»</b> пише:<o:p><br /> </o:p></p> <p class="MsoNormal"><i>«У конференц-залі Патріаршої<br /> курії Львівської архієпархії УГКЦ… відбулися зустріч… на тему «Як розбудити<br /> мігранта?» </i><i><o:p><br /> </o:p></i></p> <p class="MsoNormal"><i>Такі зустрічі<br /> мігрантів та їх родин Пасторально-місійний відділ УГКЦ організовує в містах<br /> України традиційно. І якщо торкнутися теми львівського спілкування — «Як<br /> розбудити мігранта?», то… мігрантські зустрічі під опікою УГКЦ стали ефективним<br /> механізмом віднайдення відвертого діалогу з мігрантами, їхніми рідними та<br /> близькими. Показово, що до спілкування активно залучаються не лише духовні<br /> особи та мігранти, а й їхні рідні, науковці та психологи, представники ЗМІ. Бо<br /> кожен<span> </span>має можливість знайти в собі…<br /> часточку небайдужості, завдяки яким родинна і суспільна інтеграції мігранта<br /> стали б ефективнішими... Кажучи образно… «розбудити» мігранта, який повернувся<br /> в Україну.</i><i><o:p><br /> </o:p></i></p> <p class="MsoNormal"><i>Логічним духовним<br /> продовженням зустрічі стала нічна піша проща майже трьох сотень вірних до<br /> Страдча…У часі перебігу духовного походу учасники прощі під час двогодинного<br /> перепочинку в одному з освітніх закладів розважали в групах над глибиною слів<br /> «Чого мені до Неба, якщо я сам стаюся Небом». </i><o:p><br /> </o:p></p> <p class="MsoNormal">Поки прості галичани медитують над темою «Чого мені до<br /> Неба?», то галицькі «небожителі» влаштовують пишні забави, тим самим зближаючи<br /> Галичину з Англією, щодо змагання з влаштування весілль королівського розмаху.<br /> Так от, львівський губернатор влаштував королівське весілля своєму синові у<br /> Тернополі, яке радо відгуляли його «закляті» політичні опоненти: мер Тернополя ««свободівець»<br /> С.Надал та мер Львова А.Садовий.<o:p><br /> </o:p></p> <p class="MsoNormal"><i>«Два<br /> лімузини-«гаммери», <b>Ян Табачник</b> та<br /> 350 гостей – з таким розмахом організував губернатор Львівщини <b>Михайло Цимбалюк</b> весілля свого єдиного<br /> сина Віталія,</i> - розповідає газета <b>«Експрес».</b><o:p><br /> </o:p></p> <p class="MsoNormal"><i>Його дружиною стала<br /> тернопільська Анна Бігуняк, донька тернопільського професора, кандидата<br /> медичних наук <b>Володимира Бігуняка</b>.</i><i><o:p><br /> </o:p></i></p> <p class="MsoNormal"><i>Першими привітали<br /> Віталія та Анну два мери – львівський <b>Андрій<br /> Садовий</b> і тернопільський <b>Сергій<br /> Надал</b>… Одружуватися молодята приїхали двома автомобілями білого та чорного<br /> кольорів марки «Гаммер». Анна їхала у білому, а Віталій – у чорному. Ці авто,<br /> прокат яких коштує тисячу двісті гривень на годину, пригнали з іншого міста.<br /> Решта гостей їхали за ними в машинах марок «Тойота», « Лексус» і «Мерседес». У<br /> Тернополі такого дорогого весільного кортежу ще не бачили… На перехрестях…<br /> стояли патрульні ДАІ. Проте рух біля місця VIP- весілля не перекривали…</i><i><o:p><br /> </o:p></i></p> <p class="MsoNormal"><i>Після вінчання<br /> наречені й гості рушили до банкетного залу, що в Тернополі, на вулиці<br /> Митрополита Шептицького, у приміщенні новозбудованого готелю.</i><i><o:p><br /> </o:p></i></p> <p class="MsoNormal"><i>«Цей будинок, у якому<br /> святкували весілля, майже 10 років зводили дідусь і дядько моєї дружини, - каже<br /> Віталій Цимбалюк. – І нарешті його здали в експлуатацію. На початку серпня його<br /> відкриють, придумають назву. Сьогодні мені відомо, що там будуть готель,<br /> ресторан і приватна клініка»…</i><i><o:p><br /> </o:p></i></p> <p class="MsoNormal"><i>«Ян Табачник та його<br /> дружина Тетяна Недзельська – це давні друзі мого батька Михайла Цимбалюка, -<br /> каже Віталій. – Тому тато і мама дуже зраділи, коли вони прибули на наше<br /> весілля»…</i><i><o:p><br /> </o:p></i></p> <p class="MsoNormal"><i>Мерт Львова Андрій<br /> Садовий подарував молодій прикраси ручної роботи. А от міський голова Тернополя<br /> вручив нареченим квіти і конверт із грішми. Скільки – вирішив не розголошувати».</i></p> <p class="MsoNormal"><i><span lang="EN-US"><o:p> </o:p></span></i></p> <p class="MsoNormal"><i><o:p> </o:p></i></p> <p class="MsoNormal"><b><i>Огляд підгтовува Василь Хом</i></b><b><i><span lang="RU">’</span>як,<br /> «ОстроВ»</i></b></p>
