Боротьба за ефір: чи ще державне Львівське державне телебачення?

У громадськості існують певні стереотипи щодо державного телебачення — починаючи з «Першого національного» закінчуючи обласними та районними телекомпаніями — що його, мовляв, ніхто не дивиться. Навіть відповідні жарти у КВН лунають. Але все ж це лише стереотип: державне телебачення має найкраще покриття, і Львівська обласна державна телерадіокомпанія і її «12 канал» теж тримає першість на Львівщині. Політики різного рівня  починаючи депутатами міськради закінчуючи президентом чи прем’єром під час перебування у Львові не оминають можливості побувати в ефірі «12 каналу». Чи безплатні ці заходи, глядачі можуть побачити на власні очі. Тому не дивно, що перед черговими виборами (президентськими і місцевими) почалась боротьба за ефір. Не гребуються навіть силові методи. Але про все по порядку.

Спочатку окреслимо головних дійових осіб і об’єкти, де це боротьба відбувається. Отже, по-перше це Львівська обласна державна телерадіокомпанія (ЛОДТРК) і її «12 канал». Директором ЛОДТРК є з 2000 року Ярослав Климович. З 2003 року Ярослав Климович став членом Партії регіонів, і йому закидали в буремний 2004 рік неприховану симпатію до лідера регіоналів Віктора Януковича, що відбивалось на передачах в ефірі Львівського телебачення. Проте після помаранчевої революції змін в керівництві ЛОДТРК так і не відбулось.

По-друге, це створений на початку 2009 року телеканал УТ-3 «Захід», який веде мовлення в ефірі ЛОДТРК і інвестором якого виступає через ТРК «Міст-ТБ» почесний президент ФК «Карпати», екс-нардеп, одна з найвпливовіших персон на Львівщині Петро Димінський. Серед співзасновників каналу УТ-3 є і «Телерадіокомпанія Львів-ТБ», комунальне підприємство Львівської обласної ради. «Львів-ТБ» очолює Михайло Хвойницький, який теж встиг побувати в різних політичних таборах.        

Тож, по суті конфлікту. Щоб показати, «хто в домі хазяїн», а, можливо, і з більш перспективною метою, 20 листопада о 22:00 в ефірі УТ-3  на 12 каналі виходять записи прихованої камери. Дія відбувається в кабінеті Петра Димінського, і там проходить розмова президента «Карпат» з Ярославом Климовичем та Михайлом Хвойницьким. У цих матеріалах йдеться про різноманітні фінансові питання, що компрометують керівництво ЛОДТРК.  Тож не дивно, що вже за 5 хвилин працівники державної телекомпанії припинили вихід УТ-3 в ефір і записи транслювались тільки в кабельній мережі. При цьому на ЛОДТРК було викликано міліцію.  Як стало відомо з внутрішніх джерел, щоб врегулювати конфлікт на ЛОДТРК прибуло навіть керівництво Львівської ОДА.

Обі сторони мають свої версії події. "Вчора охоронці ТРК "Міст ТБ" увірвалися у центральну апаратну, де ми спільно працюємо ще з вересня ц.р., і наказали покинути апаратну нашим працівникам, заявивши, що вони не дадуть вийти в ефір Львівській телерадіокомпанії. Нападники закрили в апаратній наших працівників — випускового редактора Олену Залогу і двох інженерів, де утримували їх до прибуття співробітників СБУ та міліції,яких ми викликали, — сказав ZAXID.NET Ярослав Климович. —  Я розцінюю це, як спробу через шантаж у вигляді плівок (які я не знаю, коли писалися і явно були змонтовані) змусити мене підписати згубні для ЛОДТРК листи ТРК "Міст ТБ" з метою впливу на виборчий процес в регіоні у контексті виборів Президента України, а у перспективі — з метою впливу на вибори до місцевих органів влади".

В представників Петра Димінського інше бачення того, що сталось. «Це пов’язано не з економічними чи юридичними, а з політичними подіями. Генеральний директор ЛОДТРК Ярослав Климович, заручившись підтримкою міського голови Львова Андрія Садового, фракцією БЮТ в Львівській обласній раді і, зокрема, голови обласної ради Мирослава Сеника, вдався до таких дій. На моє переконання, ці дії були спрямовані на зрив ефіру «УТ-Захід». Відбулося, можна сказати, захоплення, але не компанією «Міст» Львівської ОДТРК, а навпаки», — сказав представник інвестора телеканалу УТ-3 Ігор Дедишин, повідомив „Вголос”. За словами Ігоря Дедишина, працівники телеканалу «Міст» на законних підставах перебували у центральній апаратній, а група працівників ЛОДТРК увірвалася туди, намагаючись зірвати ефір.

Не дивно, що ця ситуація стала предметом до обговорення на засіданні сесії Львівської облради 24 листопада. З ініціативи голови облради Мирослава Сеника Львівська облрада створила тимчасову контрольну комісію, яка має вивчити ситуацію навколо УТ-3. На час дії комісії облрада призупинила свою участь у цьому телеканалі. На сьогодні  жодних конкретних висновків комісія ще не оприлюднила.

Водночас Національна рада телебачення та радіомовлення доручила своєму представнику на Львівщині Петру Цеголку розібратись у ситуації на ЛОДТРК і повідомити про це керівництво Нацради.

Однак конфлікт на ЛОДТРК як було раптово розпочато, так і раптово припинено: 24 листопада ввечері Ярослав Климович в ефірі „12 каналу” вибачився перед УТ-3 та інвестором цього каналу.

Загалом ця ситуація для стороннього спостерігача може бути не до кінця зрозумілою. Але тут, очевидно, оприлюднення записів відеокамери і всі події після цього були лише частиною гри, інструментом у досягненні певної мети. Якої? По-перше, отримання контролю на ефіром телеканалу, який, як вже зазначалось, має на Львівщині найкраще покриття. По-друге, йдеться про значні грошові потоки, які кандидати в президенти, кандидати до місцевих органів влади готові витратити для появи позитивної інформації про себе в ефірі. І по-третє, маючи в руках такий інструмент впливу на масову свідомість як загальнообласний телеканал можна будувати власну політичну кар’єру. Так що вибачення Ярослав Климовича можна розцінювати як тимчасове перемир’я.

Символічно, що Львівська обласна державна телерадіокомпанія розташована в районі „Високого замку” у Львові — місці, де відкривається панорама всього міста і де колись був розташований замок. Як і в середньовіччі, цю твердиню намагаються захопити різними способами: силою, підкупом чи хитрістю, щоб звідти управляти містом, а в нашому випадку — інформаційним простором та свідомістю виборців. При цьому факт, що телебачення є державним і б мало служити інтересам громади і держави, ігнорується. А про незаангажовану журналістику й говорити немає сенсу…

Олександр Сніжинський, „ОстроВ”