Військові насправді знають, чому ризикують своїм життям. І це точно не 100 тисяч

Скорочення виплат військовослужбовцям, які не перебувають у зоні бойових дій - це досить логічні зміни, не тільки через дефіцит бюджету, загальний рівень заробітної плати по країні та зростанням безробіття. А й досить хороша практика, коли премії, а це премія, отримують за певну складність та специфіку у роботі. Також досить нормально, коли такі виплати залежать від районів перебування, специфіки виконання задач тощо. Варто наголосити, що дана премія і далі виплачується, зокрема, тим хто працює на фронті, але не бере участі у бойових діях, тим хто служить у прикордонних районах, де не ведуться бойові дії тощо. Тому не можна сказати, що дану премію повністю скоротили. Просто вона почала виплачуватися відповідно до певної специфіки. Також є доплати у розмірі 50 тисяч та інші. Премія у 30 тисяч була найбільш на слуху.

Інше питання – чи достатньо цих грошей військовим? Дивлячись з чим порівнювати. Чи достатньо середньої зарплати в Україні, яка складає 18 261 гривню? Звісно ні, але є реалії і вони наразі такі. Чи нормальний середній рівень безробіття в Україні, який у 2023 році буде 26,1%? Звісно, що ні. Однак ми живемо у країні, що веде боротьбу за виживання. Війна це завжди великі ресурси і на жаль по-іншому бути не може. Щодо питання чи достатньо 100 тисяч для тих, хто щохвилини ризикує життям я можу відповісти, що життя безцінне. Тому звичайно, що ні. Однак є об’єктивна реальність і вона часто диктує свої правила. Економічний фронт теж дуже важливий і економіка країни має жити, бо в іншому разі буде така реальність, яка зовсім не сподобається людям - це голодуюча країна, або ж територіальні кордони, де уже усі втекли в еміграцію. І повстане питання, а для чого та для кого це? Тому ми маємо розглядати все комплексно. Ми не можемо відірвати одну сферу життя країни від іншої.

Також хотіла б звернути увагу, що самі військові думають про це. Саме на їх загальну думку варто орієнтуватися, а не одиночних лідерів думок. Бо вони насправді знають чому вони ризикують своїм життям і це точно не 100 тисяч.

Те, що з цих грошей військові змушені інвестувати у технічні прилади, транспорт, або амуніцію – злий жарт системи. Хлопці вимушені часто обслуговувати певну техніку самостійно, бо вона не прийнята на баланс військової частини. Чому? Є різні відповіді. Хтось не хоче заморочуватися, хтось хоче щоб та чи інша техніка була тільки у його розпорядженні. В таких умовах держава не може виділяти кошти на те саме обслуговування техніки.

Також, я постійно стикалася з тим, що вчила багатьох хлопців, для початку необхідно подати заявку у себе на те чи інше забезпечення. Волонтери не можуть бути панацеєю і у них (волонтерів) також має працювати правильний облік майна. Не можна без нормально оформлених документів взяти і щось передати. Бо потім в будь-якому разі люди будуть стикатися з проблемами від контролюючих органів. Водночас «логістика», коли немає заявок не розуміє, що необхідно. Так, це ще та паперова армія. Однак, це все як і у будь-якій іншій структурі, що фінансується з державного чи місцевого бюджету. Тому у всьому має бути баланс. Бо часто ми вимагаємо порядку від інших, однак не хочемо його зберігати самі. Варто також зазначити, що хто не хоче якось витрачати кошти на ту чи іншу річ, то цього робити не буде. Це як з волонтерством. Ми всі дорослі люди і кожен розуміє на які ризики він йде та сам здатен оцінити обстановку. Не варто думати, що люди не здатні самі приймати за себе рішення і брати на себе відповідальність.

Міністерство оборони України також змінило порядок виплат одноразової грошової допомоги для сімей загиблих захисників і захисниць. Відтепер кошти будуть виплачувати поетапно: на першому етапі – 1/5 від призначеної суми одноразової грошової допомоги, залишок невиплаченої суми (4/5 від призначеної суми) – щомісячно, частками впродовж 40 наступних місяців. Тому це загальна тенденція, а не суто щодо премії у 30 тисяч.