Глобально мирний план Китаю не може вплинути на війну в Україні

Китай є однією з небагатьох держав, які мають детальну стратегію дій на десятиліття вперед. Як вдало зазначив український журналіст Денис Попович «Китайські мирні пропозиції – це як трактат Сунь-Цзі: їх усі зрозуміють за десятки століть». Тому зараз можна говорити лише про очевидні аспекти дій Китаю, деякі ж причини та сенси стануть видно пізніше. Китай, як одна з найбільших держав у світі не може залишатися осторонь найбільшого у світі військового конфлікту з часів Другої Світової війни і так, як керівництво країни прийняло рішення публічно не підтримувати жодну зі сторін війни, то єдина позиція, яка дозволяє впливати на ситуацію – це позиція «миротворця».

Те, що Пекін не називає війну війною, з одного боку – це реверанс у бік Росії, яка офіційно свою агресію також не визнає війною. З іншого боку, керівництво Китаю чудово усвідомлює, що всі кроки, зроблені в контексті російсько-української війни згодом можуть стати прецедентами для Тайваню. Тому вони вкрай обережні у будь-яких публічних заявах. Цілком ймовірно, що Китай розглядає силовий сценарій по відношенню до Тайваню і тоді їм теж буде невигідно, щоби це називали війною.

Глобально цей документ ніяк не може вплинути на ситуацію, оскільки це навіть не конкретна «дорожня мапа», а лише набір тез. Наприклад, один із них говорить про «повагу суверенітету всіх країн». Власне, на цьому вже можна ставити крапку, тому що агресія Росії прямо порушує запропоновану норму, а значить про інші пункти немає сенсу говорити, доки українські землі не будуть повністю деокуповані. Звісно, в рамках переговорного процесу росія не піде на такий крок, тому деокупації можна досягти виключно військовим шляхом, що Україна успішно і демонструє останнім часом. Тому я схильний розцінювати план, запропонований Китаєм, не як якийсь заклик до дії, а як спосіб публічно позначити свою позицію.

Питання ядерної зброї важливе для всіх країн. Тому що застосування такого типу зброї стане точкою неповернення і змусить інші ядерні держави вживати якихось дій. У той же час, дуже важливо, що Китай озвучив свою позицію з цього питання, тим самим показавши Кремлю, то розраховувати останнім на підтримку у цьому аспекті воєнних дій точно не варто.

У Китаї домінує думка (зокрема, у ЗМІ), що у разі краху Росії США продовжить експансію на Схід і посилить конфронтацію з Китаєм. Тому вони зацікавлені у максимально тривалій війні в Україні, оскільки це дозволить утримувати фокус США на цьому конфлікті. Крім того, війна в Україні є дуже ресурсновитратною і наші західні партнери вкладають в Україну дуже багато у фінансовому плані, виснажуючи свої запаси. У той же час Китай не зацікавлений у прямій перемозі Росії, оскільки така ситуація змінила баланс сил, що може зашкодити планам Піднебесної, яка вже багато років веде економічну експансію, забираючи під свій опосередкований контроль частину російських територій. Тому позиція Китаю щодо України, як би це дивно не звучало, взагалі не має жодного стосунку безпосередньо до України.