Політичні та військові акценти подій 23 вересня в Україні та світі. Чи поїде Путін до Маямі?

1. Росія завдала по Києву денного удару реактивними безпілотниками: за добу в столиці оголошували вісім повітряних тривог. Окремо були уражені дата-центри та вузли двох інтернет-провайдерів.

Удар реактивними «шахедами» по столиці серед білого дня — це насамперед політичне повідомлення. Москва відповідала на переговори Зеленського з Трампом у Нью-Йорку посиленням ескалації. Крім того, Кремль продемонстрував, що удари по енергетиці – не єдиний інструмент «знеструмлення» України. Зміщення прицілу з генерації на автозаправки, склади, логістику та дата-центри означає, що РФ переходить від вибивання електрики до вибивання економічних ланцюгів — палива, постачання та передавання даних, які здатні зупиняти бізнес не гірше за блекаути. Цими демонстративними кроками Росія відкидає саму логіку деескалації, яку намагаються створити США та Україна.

2. Україна продовжила бити по нафтовому та енергетичному тилу противника. Дрони атакували Башкортостан.

Уфа розташована приблизно за 1300 кілометрів від лінії фронту, і сам факт удару по ній важливіший за масштаб пошкоджень: Україна показує, що недосяжних для неї нафтопереробки та логістики в РФ практично не залишилося.

3. ЄС і 51 держава підписали спільну заяву з вимогою повного, негайного та безумовного припинення вогню. Сполучених Штатів серед підписантів не було. У Кремлі Дмитро Пєсков того ж дня заявив, що передумов для виходу на мирний трек немає, а зустріч лідерів можлива лише якщо Зеленський приїде до Москви. Зеленський підтвердив, що на зустрічі з Трампом попросив збільшити постачання американських ракет Patriot перед очікуваною російською зимовою кампанією. Але конкретної угоди про додаткові постачання досягнуто не було.

Відсутність підпису США під заявою 51 країни про припинення вогню подається Вашингтоном як збереження позиції посередника. Але Трамп чомусь розглядає посередництво як непротивлення позиції РФ. Позиція міжнародного права та елементарної логіки ним не приймається. Таким чином, усі «миротворчі» зусилля США спрямовані не на припинення війни, а на збереження «дружніх» відносин з Путіним, що апріорі є підтримкою російської агресії. Відсутність результату на прохання Зеленського про Patriot цілком лягає в цю канву.

4. У Нью-Йорку відбулася зустріч Держсекретаря США Марко Рубіо та російського міністра закордонних справ Лаврова. Після переговорів російський МЗС заявив, що Москва зберігає «безумовну прихильність досягненню цілей» війни. При цьому оголошено про поїздку Кирила Дмитрієва до США для переговорів з Віткоффом і Кушнером.

Відправлення до США саме бізнесмена Дмитрієва свідчить про те, що Москва, як і раніше, розраховує будувати відносини зі США на основі комерційних інтересів близького оточення Трампа. А заява російського МЗС на цьому тлі показує, що РФ і далі розглядає Білий дім як інструмент тиску на Україну.

5. Рубіо повідомив, що США запросили Путіна на саміт G20, який має відбутися в грудні в Маямі. Там потенційно можлива зустріч Путіна, Трампа та Зеленського.

Навряд чи Путін прийме запрошення. Україна не погоджується на його ультимативні умови щодо завершення війни, а енергетичне перемир’я, яке пропонуватимуть США та Київ, — не в його інтересах, оскільки саме на зимове знищення української енергетики Кремль робить основну ставку у війні. Крім того, більшість лідерів G20 підтримують Україну, а Путін не любить почуватися ізгоєм і взагалі не любить процесів, які не може контролювати.

Путін може прилетіти до Маямі лише якщо Трамп і Сі досягнуть сьогодні якихось домовленостей, що стосуються РФ і виводять її на рівень Третього гравця. Але це малоймовірно, і навіть у такому разі питання України не буде основним для Путіна — він зможе просто ігнорувати Зеленського, демонструючи при цьому позицію сили.

Втім, сам факт запрошення агресора на саміт є черговим кроком США до відновлення «рукостискальності» Путіна на Заході, «нормалізації» Трампом агресії та диктатури як таких.

6. На окупованій частині Донеччини доба минула в темряві. Голова окупаційної адміністрації Донецька Олексій Кулемзін повідомив, що станом на 15:00 без електрики залишаються 159 554 абоненти — це близько пів мільйона жителів. Причиною названо перевантаження мережі.

Донецьк сидить без світла не через українські удари по самому місту, а через те, що російська енергосистема на окупованій території фізично не витримує навантаження і руйнується від власного перевантаження задовго до морозів. Донбас перетворюється на дотаційну зону з деградуючою інфраструктурою, його утримання стає для Росії дедалі витратнішим.

7. Після жорсткого виступу президента Ірану Масуда Пезешкіана та погроз Трампа на адресу Ірану в ООН ціна Brent зросла одразу на 3,86% — до $103,08 за барель.

Вчорашній позитивний для України тренд на зниження доходів Москви від продажу нафти зупинився. Поки триває війна між США та Іраном, Москва не буде зацікавлена в компромісному мирі з Україною. Отже РФ буде робити все, щоб ця війна продовжувалась.