Політичні та військові акценти подій 17 вересня в Україні та світі. Жодну ракету не збито…

1. У ніч на 17 вересня росіяни завдали по Україні масованого комбінованого удару. За даними Повітряних сил, було застосовано протикорабельні ракети «Онікс», балістику «Іскандер-М»/KN-23, зенітні ракети С-400, чотири «Калібри», десять ракет «Бандероль»/«Дань-Т» і 157 ударних дронів типу Shahed. Сили ППО збили або подавили 131 ціль — сім «Бандеролей» і 124 безпілотники.

Жодна з балістичних і крилатих ракет перехоплена не була. Це пряме свідчення того, що Київ і далі не має зенітних ракет Patriot. Відповідно Москва користуватиметься беззахисністю України, і інтенсивність її повітряних ударів зростатиме настільки, наскільки це дозволять її можливості у виготовленні та купівлі ракет.

2. Під час російської атаки по західних областях України реактивний дрон упав і вибухнув приблизно за чотири кілометри від польського кордону. Польські ВПС піднімали винищувачі, аеропорти Любліна та Жешува тимчасово припинили роботу.

Росія системно перетворює українсько-польське пограниччя на зону постійного ризику. Так тестуються реакції НАТО і створюється нервозність у країнах — членах Альянсу. Формального порушення кордону немає, але є зупинені аеропорти, піднята авіація та налякане населення.

3. Україна завдала удару по Ярославському НПЗ (ЯНОС) приблизно за 250 км на північний схід від Москви. Завод зупинив переробку нафти. Це особливо важливо після зупинки Сизранського та Саратовського НПЗ, про яку ми говорили вчора.

Україна не припинила кампанію ударів по російських НПЗ, незважаючи на публічну вимогу Дональда Трампа обмежити удари по російському дизельному виробництву. Тобто Київ поки що дотримується своєї позиції: одностороннього мораторія без припинення російських ударів по українській енергетиці не буде.

4. КМІС опублікував опитування (проводилося 21 серпня — 10 вересня, 1003 респонденти): Зеленському довіряють 54%, не довіряють 41%. Рейтинг майже не змінився на тлі корупційних скандалів «Форрест Гамп» і «Карфаген», пов’язаних з його оточенням.

Стійкість рейтингу Зеленського на рівні 54% показує, що корупційній системі влади в Україні вдалося «нормалізувати» в українському суспільстві корупцію як неминучість. Люди не витрачають психологічних ресурсів на «неминуче зло». Це дуже небезпечний тренд для суспільства. Водночас терпимість українців до корупції можна пояснити і наявністю зовнішнього ворога, якого люди вважають небезпечнішим для себе, ніж внутрішню корупцію. Коли фактор зовнішнього ворога ослабне, корупційний шлейф політиків стане визначальним для електорату.