Гармаш: Заморозка кращє ніж поразка. Пауза за китайським сценарієм потрібна зараз, доки вона не вигідна путіну

Головна мета сьогодні – зупинити просування ворога та окупацію нашої території. Якщо ми не можемо зробити це воєнним шляхом, потрібно вирішувати проблему дипломатичним. Нам потрібна пауза. Заморожування конфлікту краще, ніж поразка у ньому.

Припинення вогню зараз, коли ми контролюємо частину Донецької області та кілька районів Курської вигідне нам, але не вигідно Путіну. Фактично, заморозка конфлікту на тлі того, що РФ не змогла захопити весь Донбас, та ще й втратила частину Курщини, означає політичну поразку Путіна – він не досяг жодної з цілей «СВО».

Спільна мирна ініціатива Китаю та Бразилії передбачає початок мирного діалогу за умови двостороннього припинення вогню. Це шанс для України виграти час, щоб здобути технологічну перевагу. Інакше – шансів на перемогу немає, гонку озброєнь нам не дає виграти Захід, а гонку «м'яса» ми програємо об'єктивно, їх просто більше.

Путіну не вигідно припинення вогню зараз, коли він наступає, але відмова дотримуватися плану Китаю стане викликом для Пекіна. Це необхідно використовувати, як мінімум, щоб Китай, від якого залежить сьогодні понад 60% економіки РФ, зіткнувся з публічним  непослухом Путіна.

Якщо Захід не дає нам повноцінно воювати, переносячи війну на територію РФ, то Україні потрібна пауза. І саме зараз, коли ми контролюємо території, записані в конституції РФ як російські! Тоді ми маємо хоча б відносний паритет. Якщо ми втратимо цей контроль, а нас все ж таки змусять до переговорів, - у нас не буде жодних козирів, пауза стане не заморозкою, а поразкою України.

І, звісно, ​​жодного визнання анексії наших територій, жодного зняття санкцій до відновлення територіальної цілісності. Пауза має працювати на наше посилення, а ми – на ослаблення та фрагментацію РФ. Щоб, коли настане час, і ми будемо досить сильними – Україна повернула всі свої території.

Азербайджан 30 років готував вікно можливостей у Карабасі, але досяг своєї мети. Ізраїль не є членом НАТО, але живе в оточенні ворогів уже багато десятиліть і диктує свої умови всьому Ближньому Сходу. Нам є з кого брати приклад, але потрібно об'єктивно оцінити наші можливості та проаналізувати наші помилки.