"Министру внутренних дел: Кто заказал Бориса Колесникова?". С заявлением под таким названием выступила парламентская фракция "Регионы Украины". Приводим текст этого заявления полностью: „Регіони України” – міністру внутрішніх справ: Хто замовив Бориса Колесникова? Заява фракції „Регіони України” з приводу подальшого утримання під вартою Б. Колесникова: Фракція „Регіони України” вкрай стурбована і вкотре привертає увагу громадськості та керівників держави до надзвичайно грубого порушення законодавства і всіх норм людської моралі в ситуації зі затриманням голови Донецької обласної ради та Донецької обласної організації Партії регіонів Бориса Колесникова. Законно обраний лідер обласного представницького органу влади продовжує залишатися у слідчому ізоляторі. До уваги не беруться ані стан його здоров’я, ані те, що за Колесникова поручилися близько сотні народних депутатів, які звернулися з проханням про його звільнення на підписку про невиїзд. Справа в тому, що сфабрикована політиканами, які прийшли до влади, „справа Колесникова” рушиться просто на очах. Щоб зберегти честь мундиру, якої давно немає у деяких нових-старих керівників правоохоронних органів, вони вдаються до фальсифікацій при розслідуванні кримінальної справи, щоб тільки не випустити першого політичного в’язня нової української влади зі-за грат. Фракція „Регіони України” вимагає від міністра внутрішніх справ України відповіді на наступні запитання. Чому ви і ваш заступник Москаль брешете в телеефірі і з трибуни парламенту про підписання договору купівлі-продажу і передачу акцій торгового центру „Білий лебідь” на кладовищі у свіжовиритій могилі? Чому ви стверджуєте, начебто володієте відповідним записом на плівці, а у пред’явленому Колесникову обвинуваченні пишете: „Передача акцій відбулася у кінці вересня – на початку жовтня 2002 р. в Донецьку у приміщенні Донецької обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” шляхом оформлення договору купівлі-продажу”? Про які відірвані ноги ви, Юрію Луценко, говорили після затримання Колесникова, якщо з показів т.зв. „потерпілого” Пенчука випливає, що „у січні-травні 2002 р. він перебував на лікуванні від цукрового діабету, внаслідок чого у нього відмовили ноги, а з Колесниковим вони познайомились у липні 2002 р.”. Факт захворювання ніг Пенчука підтвердили по телебаченню його донька і зять. На які погрози Пенчуку-молодшому ви посилалися, якщо він і Колесников підтверджують, що жодного разу не зустрічалися, а це ж другий т.зв. „потерпілий”... Чому Москаль публічно заявляє, що доведе справу до суду і клянеться на Біблії, Торі і Корані в той час, коли слідство веде Генпрокуратура? І закрити справу чи довести її до суду – рішення виключно слідства, яке в нашій країні формально є незалежним від тиску. Які люди, зі слів Москаля, сказаних в ефірі телеканалу Інтер, привели до нього Пенчука, і за чиєю вказівкою, через 2, 5 роки? Чому ви замовчуєте те, що Пенчуки на їхнє прохання отримали готівкою без договору суму в п’ять разів більшу, ніж вказано в договорі? Чому ви замовчуєте той факт, що Колесников володів акціями „Білого лебедя” усього два місяці – із жовтня по грудень 2002 р.? Чому, звинувачуючи Колесникова в страшних злочинах, але явно не маючи жодних доказів, ви силами МВС і ГПУ викликаєте людей зі створених Колесниковим з нуля компаній – ЮТ, Київ-Конті. По 14 годин ви вибиваєте з них компромат на Колесникова: „Покажіть на нього і ви вільні”? Чиє замовлення ви виконуєте, міністре Луценко і ваші підлеглі? Хто замовив Бориса Колесникова, і кого ви обслуговуєте? Хто відповість за те, що 73-річна мати Бориса Колесникова, батька якої було репресовано в 1937 р., після затримання сина потрапила до кардіореанімації? Фракція „Регіони України” вимагає невідкладно викликати до Верховної Ради міністра внутрішніх справ Юрія Луценка для того, щоб отримати відповіді на поставлені запитання. Також ми вимагаємо викликати до парламенту Генерального прокурора Святослава Піскуна для отримання інформації про розслідування „справи Колесникова” та необхідність утримання його під вартою. Просимо вважати цей виступ депутатським запитом на адресу міністра внутрішніх справ і Генпрокурора України. «Остров»
