«Секонд хенд» поглинув Тернопіль

Останніми роками у зв’язку із значним погіршенням економічної ситуації в нашій країні, тернопільські бізнесмени та бізнеследі воліють вкладати кошти у швидко прибутковий бізнес. Тому в Тернополі вже майже на кожній вулиці є свій магазинчик типу «Одяг з Європи», «Стоковий одяг», «Дешевий одяг», до яких черги часом вишиковуються аж на вулицю.  «Секонд хенд» поглинув більшу частину всіх торгових приміщень у Тернополі, де нещодавно красувалися вивіски «мобілочки», «гральні автомати» та банківські відділення.

Друге пришестя «секонд хенду»

Пригадується хвиля «секонду» у дев’яностих роках – тоді речі, які пропонувались нам деінде, розлазились після першого ж прання, втрачали колір, розтягувались. Таким ж було і взуття.  Підприємливі люди знайшли канал в Європу, і «секонд хенд» почав потрапляти в Україну під виглядом «гумунітарки» (ця назва нерідко застосовується ще досі). З цим були пов’язані навіть певні курйозні ситуації: тоді багато громадян гадало собі, що якщо «гумунітарка» - значить повинна роздаватись безкоштовно. Однак не все так просто – підприємці цей одяг таки скуповували. А відтак перепродувати його за гроші. Зауважу, що тоді вживаний одяг був не набагато дешевшим за наш «базарний» варіант. Якість того, що продавали на наших ринках бажала кращого. Тому жінки з всієї області активно порпались в купах мотлоху у пошуку своєї ексклюзивної кофтинки, спіднички, джинсів і навіть білизни та колготок. Тоді одяг б/у траплявся не надто відбірним, із дуже помітними слідами зношення. Тим не менше, він був кращим за те, що пропонувала наша тодішня промисловість, та кращим ніж дешеві речі з Китаю.

Та поступово в Тернополі почали з’являтись магазинчики,  в яких продавався якісний, відповідно, недешевий одяг. Дозволити собі задоволення купувати одяг там – має далеко не кожен тернополянин. Особливо студенти, які хочуть одягти щось стильне, але коштів постійно бракує.

Тепер за висновками експертів, економічна криза спричинила новий бум «секонд хенду». Але тепер чимало людей вишукують у вживаному одязі брендові речі від Кевін Кляйн, Луї Вітон, від Діор та інших модельєрів. Тобто тернополяни стали перебірливішими. Крім того, сам факт подачі одягу зазнав змін. Якщо раніше одяг просто викидався на купу, і треба було порпатися в ньому, шукаючи щось підходяще, то зараз магазини «секонд хенду» виглядають цілком цивілізовано. Одяг акуратно розвішаний на вішачках, кожну крамницю умовно розбито на сектори, де відповідно продаються чоловічий одяг, жіночий, дитячий.

Купувати «секонд хенд» - вигідно

В умовах сучасної економічної кризи організувати свій бізнес стало дуже важко. І справа навіть не у відсутності банківських кредитів та програм розвитку малого бізнесу, а в простому зниженні обсягів споживання, викликаного збіднінням населення, твердять експерти. Тому кожен новий магазин одягу «секонд хенд», що відкрився, не відчуває браку покупців. На сьогоднішній день майже 25% жителів країни хоча б інколи купують одяг та взуття секонд-хенд і кожен двадцятий є постійним клієнтом магазинів секонд-хенд. 80% клієнтів магазинів «секонд хенд» шукають там недорогі повсякденні речі, одяг для дачі та природи і дитячий одяг. Останнім часом в лавах покупців секонд хенду та стоку стало більше молодих батьків, тому що дитячий одяг швидко зношується або стає замалим, і купувати нові й дорогі речі часто просто невигідно.

Порятунок від бідності?

Спілкуючись із знайомими, я дізналась, що фактично всі вони купують речі своїм дітям саме на «гумунітарці» .  

Ірина, мама маленької Лілі, каже, що відколи відкрила для себе «секонд», може більше коштів витратити на продукти харчування. Розрахунок простий: купивши кросівочки для дочки на базарі за 100 гривень, вона знає, що їх вистачить лише на один сезон. «Базарний варіант» швидко зношується, крім того, дитяче взуття, яке продається в нас, не відповідає жодним ортопедичним вимогам. Ортопедичне взуття із супінаторами продається переважно у дитячих крамницях і коштує шалені гроші. У Європі ж немає таких понять, як ортопедичне взуття чи звичайне дитяче взуття – все там зроблено так, щоб ніжки малюка були здоровими. Відповідно, використовуються натуральні матеріали, в яких ніжка не впріває, як у базарних капцях, обов’язково є супінатори. «А купуючи на «секонд хенді», ми маємо змогу придбати фактично нове взуття десь за 30-40 гривень» – підсумовує Іра. Зрештою, асортимент у магазинах вживаного одягу дуже широкий – це означає, що там можна купити абсолютно нові речі, які чомусь не були продані у Італії, Франції, чи Німеччині. «Тобто майже за безцінь ми купуємо ексклюзивний одяг, який прослужить вірою і правдою досить довго» - ділиться досвідом молода мама.

Звичайна цікавість змусила і мене вирушити у найближчий магазин «секонд хенду», яких поряд з моїм домом вдвічі більше, аніж продуктових магазинів. Ціна дня – 57 грн. за кілограм одягу. З інтересом глянула на стелажі – так, одяг дійсно у задовільному стані. В першу чергу пішла подивитись на дитячий одяг. Де-не-де – одяг з бірками, тобто абсолютно новий. В цей день я витратила незапланованих 90 гривень – і додому повернулась із півтора кілограмовим пакетом речей. Не скажу, що придбала щось зайве, але й не купила чогось необхідного. Тобто, як вже потім проаналізувала, придбала непогані речі, але переважно за рахунок дешевизни – крайньої потреби їх купувати не було.

Тому наступного дня я відвідала той же магазин, але чисто із інтересом з’ясувати, чи попадається ще хтось так само, як я? «Та ви що, пані, та за такі гроші воно мені нехай просто в шафі висить! – каже одна покупчиня магазину. – Де ж я куплю ще собі кофттину за десять гривень!  Колись може й згодиться!». Оглядаю зал – бачу вже знайомі обличчя вчорашніх покупців. Вони азартно переглядають одяг, хоча від вчора його начебто не побільшало.

Для когось «секонд хенд» став справді порятунком від бідності, але більшість людей регулярно закупляєтесь на «секонді» просто тому, що тут … дешево. Тому щоденне «полювання» закінчується збагаченням гардеробу, незапланованою тратою грошей, і задоволенням від того, що вдалось придбати щось за безцінок. Цим і користуються ті, хто відкриває  магазини. Люди на межі бідності втрачають здоровий глузд, купуючи усе підряд.  Кілька днів походів у «секонд хенд» - і я вже чітко виділила з натовпу декілька «одягових наркоманів». Виявляється, є у нас в Тернополі й такі.

Цьому явищу пророкують коротке життя

Тільки за 2009 рік кількість магазинів «секонд-хенд» в містах України зросла майже вдвічі. Основна кількість цих магазинів відкрито в містах з населенням вище 500 тис. чол. При всьому цьому, частка секонд хенду на ринку одягу не досягла й 5%. Більшість власників бізнесу «секонд хенд» і стоку не виключають можливості розширення своїх мереж найближчим часом. На їхню думку, у найближчі кілька років ці магазини будуть найбільш затребуваним форматом одежних магазинів у регіонах.

Однак тернопільські економісти мають свої думки на цей рахунок. «По мірі зростання економіки країни, розвитку легкої промисловості, збільшення доходів населення попит на товари  «секонд хенду», а також товари низької якості китайського та турецького виробництва поступово буде знижуватися, а з часом такий бізнес зникне», - переконує Ігор Іващук, перший заступник начальника головного управління економіки  ОДА у своєму інтерв’ю місцевій газеті «Номер один».

За його словами, дуже скоро приміщення, де зараз продають «секонд-хенд» будуть мати інше призначення. Звичайно, було б чудово, якби гідно запрацювала наша легка промисловість.  Але виникає риторичне питання – як житимуть «секонд-хендівські наркомани» без свого допінгу? Чи зможе наше виробництво забезпечити доступне співвідношення ціни та якості?

Попри це щодня на якійсь вуличці Тернополя з’являється нова крамничка вживаного чи стокового одягу, яка одним людям дає змогу зекономити. А для інших  стає своєрідною залежністю, позбувшись якої вони зможуть не нескоро.

Катерина Томчук, спеціально для «ОстроВ»