Антицерковна кампанія на Львівщині продовжується

За різним підрахунками, у Львівській області на сьогодні є близько 800 дерев’яних церков, збудованих з 16 по 20 століття. Здавалось би таку архітектурну цінність, яка може приваблювати туристів, потрібно берегти і леліяти. Однак на практиці дерев’яні храми на Львівщині знищуються, втрачають свій первісний вигляд через „псевдореконструкції” і їх кількість постійно скорочується.

Більше того, навіть за радянських часів таких пам’яток було втрачено набагато менше, ніж за часів незалежності. Як повідомили кореспондента „ОстроВ” у прес-службі Львівської обласної організації  Партії регіонів, з 1991 року на Львівщині втрачено близько 70 дерев’яних храмів. І досі нікого за це покарано не було.

Серед головних «ворогів» дерев’яних церков вогонь. Щороку на Львівщині горять декілька дерев’яних церков, і в більшості випадків їх врятувати після цього не вдається. Основною причиною пожеж в дерев’яних храмах стає несправність внутрішньої електромережі та порушення правил експлуатації електроприладів, а також необережне поводження з вогнем. За даними управління МНС у Львівській області, в церквах Львівщини з 2003 по 2008 рік виникло близько 30 пожеж, і ця негативна тенденція не припинилась і в 2009 році.

Близько року тому, в лютому 2009 року згорів дерев’яний храм середини 19 століття в с.Сопіт Сколівського району. А на Великдень, 19 квітня 2009 року, на Львівщині згоріла дерев’яна церква 1781 року забудови, архітектурна пам’ятка місцевого значення, в селі Угольна Стрийського району.

Також в квітні 2009 року горіла інші церква — у центрі міста Сколе, храм св. Великомученика Пантелеймона. Храм збудований у 1597 році, а у 1998 році завершився його ремонт. В липні 2009 року трапилась пожежа у дерев’яній церкві початку 20 століття в селі Воля Блажівська Самбірського району. 

З початку 2010 року Львівщина теж вже недорахувалась дерев’яних пам’яток архітектури.  Дерев’яна церква у селі Звір Самбірського району повністю згоріла 13 лютого. Споруда  була пам’яткою архітектури місцевого значення,  перша згадка про неї датується 1577 роком. „Там знайшли спіраль електрообігрівача, штепсельне з’єднання, на якому є явні ознаки короткого замикання. Ймовірніше за все в церкві залишили електрообігрівач без нагляду, під ранок від „коротнув” і спричинив пожежу”, — сказав кореспонденту „Остров” керівник прес-центру  управління МНС у Львівській області Павло Василенко.

Проте зникнення дерев’яних церков на Львівщині пов’язане не лише з відсутністю капіталовкладень в їх збереження і нехтуванням елементарними правилами пожежної безпеки. Місцеві громади неодноразово „докладали рук” в прямому і переносному значенні цих слів до знищення дерев’яних пам’яток архітектури.

Так, влітку 2009 року в селі Бісковичі Самбірського району парафіяни самовільно розібрали дерев’яну церкву, перша письмова згадка про яку датується 1515 роком. Громада вирішила демонтувати церкву, бо біля неї стоїть нова кам’яна. До цього багато інших дерв’яних церков було просто обмуровано і розібрано, або ж дивним чином відбувались пожежі у дерев’яних храмах, коли громаді відмовляли в дозволі на будівництво нової кам’яної церкви. Деяким парафіянам і священикам просто не вигідно довести до ладу і утримувати дерев’яні споруди, хоча вони і пам’ятки архітектури — дешевше і простіше збудувати новий храм.

З іншого боку церкви, які простояли століттями, парафіяни почали оббивати вагонкою, покривати бляхою, проводити іншу «модернізацію». Хоча мета нібито благородна — відремонтувати храм, насправді нафахові дії не лише змінили автентичний вигляд церков, а й поставили під загрозу саме їх існування. Адже дереву потрібно «дихати», і тодішні будівничі тоді це напевно знали краще, ніж сучасні. 

До речі, офіційна Церква вже давно погоджується з тим фактом, що місцеве духовенство і громади неналежно опікуються деревяними храмами-пам’ятками. 

Щоб врегулювати ситуацію Львівська облрада в 2009 році прийняла рішення про виділення коштів для проведення протипожежних заходів, а також для виконання заходів програми збереження пам’яток дерев’яної сакральної архітектури. Всього в минулому році було виділено 1 мільйон 875 тисяч гривень з обласного бюджету, з них  875 тис. грн було використано на виготовлення проектно-кошторисної документації та на проведення реставраційних робіт у дерев’яних церквах,  проведення протипожежних заходів у дерев’яних пам’ятках архітектури; 700 тис. грн — на обробку церков спеціальною протипожежною речовиною; 150 тис. грн — на придбання вогнегасників.

Також зберегти в належному стані принаймні чотири храми на Львівщині можна з допомогою ЮНЕСКО. Це церква Святої Трійці у місті Жовкві 1720 року, церква Святого Юра в місті Дрогобичі кінця 15 – початку 16 століття, церква Святого Духа в селі Потелич Жовківського району 1502 року та церква Різдва Пресвятої Богородиці у селі Матків Турківського району кінця 18 століття. Ці чотири дерев’яні храми Львівщина пропонуватиме для включення до Списку об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО в 2012 році. З цією метою з обласного бюджету навіть було виділено 150 тис. грн. на встановлення сигналізації у цих чотирьох церквах, оскільки це обов’язкова умова ЮНЕСКО.

Ще один проект по збереженню храмів реалізовується в селі Язлівчику Бродівського району на Львівщині. Там за спонсорські кошти реставрують одну з унікальних пам’яток — дерев’яний костел першої половини 20 століття. Цей храм за призначенням використовувався лише до другої світової війни. За радянських часів тут був магазин, склад, архів, а з 1991 року костел просто повільно «вмирав», поки ентузіасти не взялись за його віднову.

Проте всі ці заходи будуть даремними, поки миряни, громади сіл та міст, де є старі дерев’яні церкви не зрозуміють справжню їхню цінність. В іншому випадку дерев’яні храми і далі будуть горіти, розбиратися, перебудовуватися, і, як не дивно, навіть продаватись. Так, нещодавно у селі Побужанах Буського району Львівської області невідомий бізнесмен хотів купити дерев’яну церкву, щоб поставити її у себе на дачі. Громада села йому відмовила у цьому проханні. Проте не факт, що інші громади теж не пристануть на такі пропозиції. І що скоро вцілілі дерев’яні церкви не стануть «предметами» приватних колекцій…

Олександр Сніжинський, «ОстроВ»