Цукрові перипетії й стихійна торгівля

«Понад два тижні в мікрорайонах Івано-Франківська продається цукор по 3.80 грн., - пише газета «Івано-Франківський Оглядач». - Та щоб придбати солодкий продукт, людям доводиться відстоювати довжелезну чергу. Більше того, у більшості мікрорайонів люди складають списки. За ними і формується черга. Кількість людей у списку доходила до 300, переважаюча кількість яких пенсіонери. Всім бажаючим солодкого продукту не вистачило.

Станом на шосте вересня в Івано-Франківську з Державного матеріального резерву України реалізовано 189,5 тонн цукру».

Тим часом «міська влада Івано-Франківська продовжує боротися із стихійною торгівлею, - повідомляє газета  «Західний кур’єр». - За словами начальника управління торгівлі міськвиконкому Ігора Витриховського, спільно з правоохоронцями регулярно проводяться рейди, які дають позитивні результати… Правда не все тут так просто. Скажімо, то тут, то там просто з тротуару торгують кавунами. Торгують діти. Власників товару вони не називають.Товар вилучають. Але суди виносять постанову про його повернення. Тому пан Витриховський має намір звернутися до суддів з проханням виносити постанови не про повереннння товару, а про його конфіскацію».

Захаращення простору й туалетна нужда

«Безмежна краса закарпатської природи, чисті лікувальні озера – саме так пафосно уявляєш собі відомі оздоровчі озера, що в селищі Солотвино Закарпатської області, - пише газета «Вечірній Івано-Франківськ».

- Але разом з тим, цілющі води мають і зворотній бік медалі – це величезна їх забрудненість, особливо біля берегів… часто після частувань на барезі озера, окремі гомо сапієнси залишають сміття на березі, а трапляється, що й у воду кидають… немає також рятувального персоналу… нещодавно на одному з озер захлинулася солоною водою маленька дівчинка. Ніхто не зміг їй допомогти».

Такі перипетії та реалії українського життя змушують задуматися тих українців, яким доводиться приймати гостей з-за кордону. Як обманути іноземця і створити йому ілюзію, що ми живемо в європейському краї – переймається газета «Галицький кореспондент»:

«Якщо поселити цього умовного іноземця в дорогий готель, возити виключно вишуканими перевіреними ресторанами і водити на екскурсії у відомі міста, то начебто все пройде чистяком… Все це можливо лише за умови, якщо цей бідолашний іноземець узагалі не стикатиметься із живим життям…. Суворо противопоказані відвідини базарів, вокзалів і спальних районів… Де подібний обман не можливий в принципі – то це в усіх без винятку видах громадського транспорту… про приміські електрички чи потяги – не дай боже… Якби наш уявний іноземець потрапив якимсь дивом у поїзди то його мабуть винесли б звідти заледве теплого… Бо він звик їздити у комфортабельних і чистих вагонах, завжди з кондиціонером і повним фаршем, типу рідкого мила, ароматизаторів і рушників у туалетах… Так само йому заборонено заходити в неправильному місці і в неправильний час в туалет. Таке явище, як наша громадська вбиральня з тими куцими обривками паперу, брудними змилками і поламаними сушками вагомо б розширила його свідогляд».

Проте, якби ще такі заклади іноземцю вдалося знайти, то це б уже нагадувало чудо, бо в Івано-Франківську залишилася одна єдина громадська вбиральня. Всі інші закрилися. Газета «Репортер» проводить рейтинг публічних місць в центрі Івано-Франківська і наводить список восьми найбільш відомих закутків, які вже стали «туалетами» - народ справляє там нужду прямо під стіни будинків:

«Такі місця можна шукати за запахом. Або спитати у студентів. Вони розкажуть, що якось треба рятуватися, тому що в одинадцятій вечора ще зовсім не хочеться йти додому. Тоді шукатимеш і… знайдеш. Таких вуличок в центрі Франківська достатньо. Все залежить від того, в якому парку і на яких лавочках сидиш…майже всі неосвітлені, безлюдні провулочки використовуються як стихійні туалети. Звісно, можна говорити про культуру, мораль, виховання, етику. А можна — про те, що більше нема куди».

А ось міський урядовець  Олександр Дерев’янко так коментує ситуацію

«У нас немає комунального туалету, всі віддані в оренду. Звісно, можемо спробувати говорити з орендарем, який орендує туалети, і якимось чином вплинути на цю ситуацію. Але не впевнений, що в нічний час буде наплив народу, який би міг окупити роботу персоналу. Наскільки маємо можливість на них впливати — впливаємо, але не думаю, що ми можемо змусити їх працювати цілодобово.

Якщо ми не можемо організувати такі заклади капітального будівництва. Грошей в бюджеті на це передбачено не було».

Пошуки «смотрящого» та паралельного громадянства

«У  Калуші співробітники спецпідрозділу УБОЗ УМВС в області провели операцію із затримання великої групи осіб, які на одній з вулиць міста зібралися на так звану сходку, - пише обласний тижневик «Галичина». - Як стало відомо правоохоронцям, озброєні учасники тієї зустрічі мали намір з’ясувати між собою, хто може бути злочинним «зверхником» в області. Кандидатами на «посаду» були двоє місцевих «авторитетів». Мирним шляхом владу вони поділити не змогли, тож зібралися з’ясувати стосунки силою та за допомогою зброї.

За словами керівника прикарпатського УБОЗу полковника міліції Володимира Бульби, бійці спецпідрозділу без жодного пострілу затримали 17 осіб.

У ході огляду затриманих та салонів їхніх автомобілів міліціонери виявили і вилучили обріз мисливської рушниці, ніж та чотири одиниці засобів травматичної дії (пістолети з румовими кулями)…Майже всі затримані раніше судимі, найстаршому з них 40 років, наймолодшому — 19. На зібрання з’їхалися переважно спортсмени — боксери та борці, були серед них і кандидати в майстри спорту». 

Регіональна газета «Експрес» розслідує болюче питання для багатьох наших співгромадян і з’ясовує, що «сьогодні десятки тисяч наших громадян живуть із двома паспортами… найчастіше їх до цього спонукає політична закритість держави, що значно ускладнює людям подорожі за кордон. Коли вам щоразу для будь-якої поїздки доводиться відкривати візу ( при тому гарантії, що її відкриє ніхто не дає), мимоволі починаєш замислюватися над перевагами «паралельного громадянства, скажімо однієї з держав ЄС. Відсутність політичної та економічної стабільності у країні – важливий стимул для отримання громадянства. Люди не почувають себе впевненими в застрашньому дні, не почувають себе безпечно на батьківщині. Альтернативне громадянство стає ефективним інструментом і для оптимізації оподаткування».

Василь Хом’як, «ОстроВ»