В розпал літа, коли температура сягає 30-40 градусів за Цельсієм, мешканці Галичини потягнулися на природу. Так галичани «рятуються від липневої спеки у здебільшого мілких, зате прохолодних водах річок, - пише газета «Галичина». - Найперше дається взнаки те, що деякі homo sapiens’и прибувають на зелені береги, як мовиться, на колесах. Уявіть собі вавилонське стовпотворіння, в яке вклинюються кавалькади легковиків та мотоциклів. Це все гуркотить, гудить клаксонами, вивергає на присутніх потоки надміру гучних і переважно беззмістовних співів та ударних ритмів, що ллються з автомобільних динаміків. Дика музика додає пекельної какофонії до загального галасу, що висить над рікою. Найгірше ж, що транспорт здіймає пилюку й огортає присутніх смородом вихлопних газів”. «Від вогнищ зостаються попелища та круги випаленої трави. Ними, наче якимись вирвами, густо поцятковані галявини. Але впадають в око не лише вони. Насамперед виділяються серед зелені строкаті купи сміття. Пластиковий посуд, пляшки з-під пива та горілки, використані памперси, порожні упаковки та бляшанки – чого тільки не залишають відвідувачі на місцях своїх бурхливих трапез чи скромних гостин! Не можна оминути ще однієї ознаки якогось загального здичавіння… людські екскременти. Тому постійно доводиться пильнувати, коли йдеш через гай, аби не наступити на таку «міну», а вчасно її оминути», - пише газета. Разом з галичанами та численними туристами на природу вибрався і сам Президент України Віктор Ющенко. «18 липня три тисячі прихильників Ющенка піднімалися на найвищу гору Карпат – Говерлу, - пише газета «Прикарпатська правда». Це, як підмітили репортери, набагато менше, ніж у попередні роки. Міліють ряди. І дійшли не всі. Хтось вивихнув ногу. Хтось натер мозолі. Задля чого? така собі надумана панська сверблячка? Колеса поза шляховиків державної служби охорони, міліції, еменесників, медиків і держлісгоспівські ГАЗи-66, прихована від камер трохи нижче по лісі по обидва боки гори – витоптували й виривали дерно?...» Перед президентським походом на Говерлу мешканці гір, гуцули, звернулися до Президента з листом, у якому «нагадували Президенту про трагічні події 2005 року, коли, аби побачити Ющенка, на Говерлу приїхати 10 тис. туристів. Тоді гроза, град і сильний вітер застали людей просто на вершині. Від удару блискавки постраждали декілька осіб, а деякі з них померли… за словами авторів листа, після кожного такого масового сходження у важкому стані перебувають не лише люди, а й гори та тварини, оскільки під час цих акцій і після них маємо паралізований рух автотранспорту, купи сміття, гектари стоптаних альпійських лук», - повідомляє газета «Галицький кореспондент». «Ви прийшли та пішли, а ми тут залишаємося із невирішеними проблемами, особливо після нищівної повені, яка сколихнула Карпати у 2008 році. Кошти виділені на акцію, краще було б передати потерпілим гуцульським родинам, багато з яких ще не повернулися в поруйновані стихією хати», – пишуть гуцули Президентові. Насправді, Президент не прийшов-пішов. Він у Прикарпатті має свою державній резиденцію «Синьогора», на яку, доречі, перед походом 17 липня запросив представників ЗМІ із семи західноукраїнських областей. І хоч журналісти вибиралися відповідними службами і з відповідних видань, але львівські журналісти в газеті «Високий замок» проливають чи не найбільше світла про цю зустріч, яку Президент в аристократичному дусі розпочав із прогулянки своєю резиденцією: «Вольєром прогулювалися ведмеді Міша і Даша… «Вони дуже розумні».- нахвалював клишоногих Віктор Андрійович… « Мішо, дай лапу», - примовляв Президент, протягуючи скрізь ґрати булку, вмочену у мед… Інша порція хліба дісталася Даші. Провідавши клишоногих Президент запросив журналістів оглянути «господарку»… Дорогою Віктор Андрійович розповідав про свою чисельну живність: собак, коней, свиней, качок. Кілька «синьогорських» хрюш (великих і карликових) якраз дріботіли за загорожею у кількох метрах від охоронної будки…. Неподалік від президентського палацу невеличке озерце з білосніжним будиночком на воді (мабуть для качок)Поруч інше, з фореллю і коропами. Зупинившись біля акваріума. Віктор Андрійович пригостив і його обивателів – булкою з гостинця для Даші і Міші». Після того, «наситивши гостей словесним харчем ( з трьох годин, які тривала розмова за «круглим столом» майже дві години говорив президент) Віктор Андрійович запросив усіх на застілля. Фуршет влаштували на «гуцульській» галявині, в альтанці де подавали смажену баранину, рибну юшку, свіжі й мариновані овочі, пиво на різний смак, вино», – пише газета. Говорив Президент багато. Ось один з його месиджів до преси: «Я йду на вибори. Гратися в якісь технологічні прийоми не буду. Я від своїх поглядів не відмовлюся, незалежно від того, є в мене шанси перемогти чи нема», - пише газета «Західний кур’єр». А поки сучасні аристократи насолоджуються життям, політолог Олег Головенський в інтерв’ю газеті «Івано-Франківський оглядач» розмірковує над проблемою сучасної аристократії і її участі у виборчих процесах: «Серед середньовічних аристократів були і виродки, і тирани, але все одно тоді 90% було аристократів по духу. В наш час аристократу по духу з альтруїстичною мотивацією дійти до влади неможливо. Зараз до влади не приводять чесноти, а приводять якраз вади: а) брехливість; б) продажність. От якщо ти продажний і хочеш себе продати якимсь там олігархічним чи бізнесовим структурам, бо вони тільки можуть дати гроші на твоє просування, і друге – ти хочеш обманути людей, тому що зараз вибори є змаганням у брехні – хто правдоподібніше обдурить електорат, того і виберуть, - тоді в тебе є шанс бути обраним». Івано-Франківські студенти, не вдаючись у глибоку філософію, зайнялися питанням альтруїзму із простою студентською прагматичністю і смекалкою. «Члени спільноти святого Егідія в Івано-Франківську збираються щовівторка, готують бутерброди і роздають бідним. Всі вони молоді люди, переважно студенти. Основним із основних їхніх життєвих принципів є служіння бідним, - пише газета «Репортер». - На вокзалі багато безпритульних. А біля катедри багато бабусь, які мають де жити, але через мізерну пенсію чи малий заробіток їм не вистачає на прожиття». Поки молоді люди-студенти займаються волонтерською благодійною діяльністю, їх ровесники, випускники шкіл, ще тільки мріють стати студентами та потрапити у вищі навчальні заклади. Але й це не так просто. Регіональна газета «Експрес» пише: «Вступна пора виходить на фінішну пряму. Ще кілька днів, і розпочнеться її кульмінаційний етап – конкурс сертифікатів. Але вже занепали духом навіть ті абітурієнти, які склали тести на найвищі бали. Переглядаючи «сторінки» інтернет-системи «Конкурс», вони бачать, що «пролітають» над омріяним університетом, як фанера над Парижем. Адже попереду них у рейтингу натовпи пільговиків, які претендують на бюджетні місця. Тож іншим у кращому разі можна розраховувати лише на платне навчання. .. Цього року на третину бюджетних місць претендують абітурієнти не з найкращими балами, але з додатковими довідками …навіщо тоді город городити: проводити таку радикальну реформу в освіті, якщо справедливості під час вступної кампанії не додалося? Мабуть людині, яка потрапила на стіл до хірурга, не буде важливо, чи він із багатодітної родини, а чи з гірського району… Та у дійсності все виходить навпаки: найталановитіші діти не можуть стати студентами». Василь Хом’як, «ОстроВ»
