В розпал літа на Прикарпатті продовжують ліквідовувати наслідки… святкування Івана Купала. Як повідомляє обласний тижневик газета «Галичина» «у Купальську ніч в деяких місцевостях є традиція — робити людям збитки. Отож наступного дня стрімко збільшилася кількість звернень до міліції з приводу випадків пошкодження майна. Переважно збиткувалися над парканами. Причому так, аби їхні власники зазнали відчутної шкоди. Наприклад, одному разі з Тисменицького району знесли верхівку бетонної огорожі, в Рожнятівському районі пошкодили декоративний паркан. В одному з випадків у Тлумацькому районі зловмисників вдалося затримати. Виявилося, над брамою господині «попрацювали» 14-ти і 18-річний парубки». Але одними парканами не обійшлося. «Розбили й чимало вікон. Наприклад, у Верховині «висадили» одразу п’ять шибок у дитячому садку, у Надвірнянському районі без скла залишилися три вікна у сільській школі. Зрештою, фантазія послідовників отих традицій була безмежною. Комусь позбиткувалися над вхідними дверима до хати, комусь пошкодили захисні ролети в крамниці. У Калуші власниця автомобіля зранку виявила, що у її «залізного коня», котрий стояв на подвір’ї, пробито всі колеса», - пише газета. Як видно з опублікованого, нові традиції народжуються на Прикарпатті, але без втручання міліції вже не обходиться. Зрештою, для міліції роботи тільки прибавляється. «Місяць тому народні депутати прийняли законопроект , який передбачає кримінальну відповідальність за ввезення в Україну, збереження творів, зображень, або предметів порнографічного змісту, - пише газета «Івано-Франківський Оглядач». - Любителів «полунички» штрафуватимуть і саджатимуть за грати… та нововведеннями не надто переймаються продавці. Кількість точок, в яких продають «полуничку», в Івано-Франківську не поменшало. Продавці навіть не ховають пікантне відео. Деякі з них про новий закон не чули, голі жінки завжди популярні. Такий товар купують не лише чоловіки, але й жінки… Не бачу сенсу знімати такий товар з продажу. Його можна навіть віднести до навчальної літератури», - ділиться своїми думками один з продавців відео дисків. Те, що такий порнографічний товар продається на ринку, прес-секретар міліції В. Гультайчук заперечує: «- Звідки ми можемо знати, що такий товар належить до порнографії. На аргумент, мовляв на обкладинці повністю оголене жінка, відповідає «роздягнута жінка – це не порнографія». І справді, хто розбереться в непростому питанні: де еротика, а де порнографія. Проте є люди які все-таки захвилювалися. «Чи не найбільше дане питання хвилює митців. В колекції майже кожного художника знайдеться картина із зображенням оголеного тіла, - пише далі газета. – Причому, за порушення закону «полунички» світить штраф від 100 до 250 доларів, у гіршому випадку – 3 роки позбавлення волі. До речі, за проституцію штрафують всього на 126 гривень». Наші депутати в боротьбі за мораль, доречі, якось забули про нудистів. «Я пішла прогулятись, зайшла досить далеко від загального пляжу і натрапила на нудистів. Серед них виявилось багато моїх знайомих. Мені сподобалась атмосфера, мене запросили приєднуватись, - ділиться своїми враженнями в інтерв’ю газеті «Галицький кореспондент» 21-річна студентка Оля, прикарпатська нудистка. «Ми приховуємо місця, де збираємось, тому що суспільство реагує на нудизм неадекватно, - розповідає Оля. Люди думають, що ми або психічнохворі, або збоченці. Оля пригадує випадок, коли якась бабуся прийшла набирати воду, помітила їх, зчинила ґвалт, почала лаятись і викликала міліцію. «Пов'язати» нас не встигли - ми втекли. Були випадки, коли до нас хотіли притусуватися чоловіки, які, очевидно, переслідували мету сексуального задоволення. Їх дуже швидко переконали, що вони помилились місцем, адже нудизм не має нічого спільного з сексом». В той час, коли нудисти ховаються від людей, багато івано-франківських торговців, навпаки, намагаються максимально наблизитися до людських потоків і окупували таким чином все місто стихійною торгівлею. «Минулого тижня відбулися чергові рейди по (майже вже стаціонарних) місцях стихійної торгівлі, - пише газета «Західний кур’єр». -Як повідомив в.о. начальника міського управління торгівлі Іван Ляхович, рейдові бригади обстежили Привокзальну площу, вулиці Івана Павла ІІ, Бандери, Незалежності, Стуса та Вовчинецьку. Завдяки міліціонерам вдалося ліквідувати стихійну торгівлю на вулицях Вовчинецькій та Чорновола. На переконання Івана Васильовича, саме правоохоронці мають відігравати головну роль у ліквідації стихійної торгівлі… Тим часом санепідемстанція провела перевірку 34 літніх торгових майданчиків, в ході якої виявила ряд порушень вимог санітарного законодавства при організації торгівлі. Зокрема, майданчики відкриваються без наявних висновків та погодженого асортименту, при відсутності у працівників особових медичних карток». Але не завжди міліція, санстанція та міські чиновники діють так злагоджено та оперативно. В позаминулому номері газета «Репортер» відкрила тему івано-франківського пива. Виявляється, «у XVIII столітті в Станіславові (тепер Івано-Франківськ – ОстроВ» з’явився справжній пивзавод. Його збудували у 1767 р… Треба зауважити, що будівля нашого заводу була найстарішою в Україні серед аналогічних підприємств. Станіславів навіть випередив Львів. ..Недарма Станиславівський пивзавод було визнано єдиною в Україні пам’яткою промислової архітектури національного значення і навіть присвоєно Державний охоронний номер 1137. Який, щоправда, не допоміг…» У 2003 році приміщення і територію заводу міська влада віддала фірмі «Гаразд Україна» з метою відновлення пивзаводу. Але новітні комерсанти все знесли й відкрили банальний речовий ринок. Однак міцні традиції івано-франківського пивоваріння не загинули, навпаки, нові люди покликуються варити пиво, але на цей раз таке виробництво виникло в житловому будинку. Тепер газета «Репортер» описує епопею «відновлення пивних традицій»: «Міні-пивзавод «Ягер» (ПП «Ягер-ІФ) зараз розміщений у приміщенні колишнього ресторану «Бистриця» на Галицькій, 111. Підприємство розташовано досить оригінально між стінами двох будинків – Галицька, 111 та Набережна ім. В. Стефаника, 2. І мало того, що їх мешканці постійно потерпають від шуму та смороду, спричинених виробництвом пива, люди страждають ще від одної проблеми – клієнтів заводу. Приїжджають цілі компанії на іномарках і частуються пивом у дворі між будинками. Святкування, які супроводжуються гучною музикою і нецензурною лайкою, затягуються далеко за північ або й до рання». І от, жителі спального району почали скаржитися на такий непорядок і звернулися до представників міської влади. «Заступник міського голови Ярослав Яцишин каже, що дав доручення відповідним структурам: санстанції, МВС та іншим перевірити дотримання санітарних норм та правопорядку біля пивзаводу. За його словами, не було виявлено серйозних порушень, які би спричинили закриття заводу. Натомість Яцишин дав людям пораду: «Якщо, скажімо, п’яні будуть порушувати громадський спокій чи ще хтось, то раджу напряму звертатися в органи УМВС». Тим часом мешканці і без порад міського чиновника зверталися в міліцію, і «за словами мешканця будинку Галицька, 111, пана Андрія, майже кожен з його сусідів вже викликав міліцію. І не один раз. Він каже, як тільки хтось дзвонить у міліцію, машини клієнтів роз’їжджаються, а пивоварня закривається. Тому люди припускають, що міліціонери і працівники пивзаводу між собою знаються. Адже, як каже пан Андрій, міліціонери неодноразово на службовій машині також під’їжджали попити пива». Але ще більш дивна позиція міської санстанції, що «на скарги відписує, що територія дворів утримується відповідно до вимог санітарного законодавства. А порушення цього законодавства видно навіть неозброєним оком. Адже, пивзавод вбудований між будинками. А за «Державними санітарними нормами і правилами для підприємств, що виробляють солод, пиво та безалкогольні напої», затверджених наказом МОЗ, міні-пивоварню за жодних умов не можна розміщувати у житловому будинку», – пише газета. Проте, це тільки за законами не можна, а на справді древні традиції пивоваріння викликають непереборне відчуття відродження промислу, тому існуючий прецедент може потягнути за собою ціле явище, коли пивзаводи будуть відкриватися в житлових будинках інших районів міста – щоб пиво таким чином пішло в маси. Хоча маси поки що цього ще не сприймають. Зрештою, як і наш здоровий глузд. Але глузд і традиції – це часом зовсім інші речі. Василь Хом’як, « ОстроВ»
