Літній період привносить в буденне життя прикарпатців нові проблеми. Про них власне й дізнаємося з огляду преси. «Минулого тижня 9-річну дівчинку в Косівському районі, вкусила змія. Це далеко не перший випадок на Івано-Франківщині, коли на людей нападають гадюки, - пише газета «Івано-Франківський Оглядач». - З’ясувалося, що протизміїна сироватка є не скрізь. А минулого тижня її взагалі не було… «Справа в тому, що ця сироватка не зареєстрована в Україні, і її не було змоги закупити раніше, - пояснив заступник головного лікаря Івано-Франківська Володимир Вовчук.- Минулого року були такі ж проблеми. До того ж наші змії на Прикарпатті не дуже ядовиті. Якщо укус припадає на нижні чи верхні кінцівки, то як правило лікування обходиться без сироватки. Гірше. Якщо укус в районі органів шиї чи грудної клітки». Поки повзучі тварі кусають народ без розбору, міські собаки схоже вже не тільки не кусатимуться, але й навіть не розмножатимуться: «Щороку в Івано-Франківську налічується до п’яти тисяч бездомних собак. Половину з них гицлі вистрілюють. Але за дуже короткий час в місті розплоджується нове потомство. І їх знову стає до п’яти тисяч, - повідомляє газета «Репортер». «До притулку, який би зберігав бездомних собак, ми не дожили (слід сказати, що в Україні є тільки один такий – в Одесі, і то збудований за німецькі кошти), але вистрілювати тварин вже не будуть…проблему вирішили розв’язувати самотужки…згодився допомогти ректор медичного університету Є. Нейко. Наразі саме він дає площі та операційний стіл (який коштує десять тисяч доларів) для біостерилізації». Далі газета описує процес стерилізації і подальшу долю бездомних собак: «Самкам будуть робити полосну операцію. Для цього лікар розрізатиме їм живіт з правої сторони та викидатиме дітородні органи. А самцеві просто відрізатимуть той орган і все. У віварії собаки залишатимуться до семи днів, а коли знімуть шви, їх випускатимуть». Дороги, цвинтарі та пилюка Головний орган обласної влади газета «Галичина» описує інший процес і розкриває «секрети» ремонту дорожнього покриття міських магістралей: «Стиль наших ремонтників полягає в тому, що спершу фрезою вирізають цілі пласти твердого покриття завтовшки 20–30 см, а відтак залишають понівечену асфальтівку на тиждень-другий, а то й на місяць «напризволяще». Й аж потому беруться настеляти на тих ділянках асфальт. Таким способом в обласному центрі «відремонтували» або ж іще «облаштовують» вулиці Незалежності, Хоткевича, Галицьку, набережну ім. В. Стефаника, Південний бульвар... Водії змушені петляти на таких дорогах між штучно утвореними ямами або ж їхати через них, що нагадує їзду шпалами. За маршрутками й легковиками тягнуться шлейфи лайок та нарікань Зрештою, дорожнє полотно на тих вулицях, де й закінчили роботи, теж стало не набагато кращим. Тепер замість вибоїн на них з’явилися пагорби». Поки на дорогах виникають ями та пагорби - попри дороги на Прикарпатті повиникали цілі цвинтарі. «Останніми роками поширилась традиція ставити у місцях автокатастроф хрести — чи то дерев’яні, чи металічні, а то й зводити монументальні бетонні чи гранітні. І встановлюють їх без будь-яких дозволів і мало не на проїжджій частині. Рішенням колегії Міністерства транспорту і зв’язку рекомендовано ліквідувати придорожні пам’ятні знаки, встановлені на місцях загибелі людей у дорожньо-транспортних пригодах…З часу одержання директивного документа вже демонтовано 165 ритуальних знаків», - пише «Галичина». Ще одна літня дорожна проблема – пилюка. «Влітку Івано-Франківськ покривається пилом, - пише газета «Репортер». - Мешканці згадують, що колись такого не було, адже працювали поливальні машини. А нині їх мало хто бачить. Тим, хто мешкає в центрі міста, щастить більше – вони знають, що машини таки є. А от жителям околиць помічати їх не доводиться…колись було 26 машин, нині – тільки шість, та й то не всі їздять. ..Колись було відповідне фінансування, якого вистачало. Того, що є нині – 5 млн. 100 тис. грн. на рік на експлуатацію доріг – не вистачає. До речі, до цієї суми входить прибирання вулиць, як механізоване, так і ручне, посипка піско-соляною сумішшю та її заготівля, вартість всіх необхідних матеріалів…останніми тижнями пилюки в місті таки поменшало. Певне, дощі помогли». Не відновлювальні фінансові ресурси І якщо в місті дощі помагають (бодай пилюку змивати) та в провінції ті ж дощі руйнують історичну спадщину. «На північ від села Пнева, на мальовничому встеленому покривалом зелених трав, природному пагорбі, там де Карпатські хребти вклинюються у передгір’я стоїть нині висока, милуючи око твердиня – могутній, оповитий духом старовини Пнівський замок, - пише газета «Вечірній Івано-Франківськ», наче цитуючи візитівку з путівника для туристів. Та «насправді це сіра, безлика споруда, мало чим нагадує нездоланну колись фортецю. Обшарпані, напівзруйновані стіни, повсюди гори сміття та всякого побутового непотребу, залишки вогняних згарищ на траві – ось реальна картина сьогодення в Пнівському замку. Востаннє замок прагнули привести до ладу у 2005 році. Проект замість спрямувати виділені державою кошти на ремонт твердині «народні умільці» за допомогою нескладних фінансових махінацій залишили в дурнях всю громадськість Івано-Франківщини»- пише газета. І ось тепер, коли «народні умільці» від органів найвищої влади на Прикарпатті порахували свої фінансові ресурси, то виявили, що ще вищі органи у столиці їх відверто дурять. «Керівники Франківщини просять центральні органи влади поділитися грошима. На переконання очільників області, 10-20% від податку на прибуток, ПДВ та рентної плати, які поповнюють Державний бюджет, мають залишатися в регіоні, - пише газета «Галицький Кореспондент». «Місцеві бюджети можна також суттєво поповнити, надавши статус юридичних осіб підприємствам, які в області працюють як структурні підрозділи. А це не лише гіганти нафтогазового та енергетичного комплексу - «Прикарпаттрансгаз», Бурштинська ТЕС, НГДУ ВАТ «Укрнафта», а й підприємства оптової та роздрібної торгівлі, ті ж гіпермаркети «Метро», «Арсен», «Велес», «Велика кишеня»... Як правило, усі «великі» мають столичну, дніпропетровську чи львівську прописку, а тому й левова частка податків з роботи таких підприємств оминає місцеву скарбницю». В той же час правоохоронні органи Прикарпаття досліджують факти розкрадання коштів, виділених з бюджету на відновлення об’єктів та інфраструктури, зруйнованих тогорічним паводком. Газета «Прикарпатська правда» пише: «суб’єктам підприємницької діяльності, які були викриті у привласненні бюджетних коштів, дали час виконати договірні зобов’язання. Свою провину вони мають спокутувати облаштуванням дитячих майданчиків, інших об’єктів соціального призначення». Проте, не всі прикарпатці сподіваються на органи влади у вирішенні соціальних покращень в цьому житті. Свідки Єгови зібралися на свій конгрес, що проходив традиційно на центральному стадіоні Івано-Франківська на протязі трьох днів: «Один із промовців на конгресі запевняв: "Боже царство понищить усі земні царства. Більше нікого не будуть мучити житлові проблеми, боржників більше не будуть позбавляти права викупу закладеного майна. Натомість люди будуть будувати будинки, щоб жити в них. Зможемо гратися з улюбленими тваринами, такими, як лев, тигр чи інші. Треба бути пильними і залишатися тісно пов'язаними з Єговою та його організацією. Величне сповнення Божого наміру не за горами", - пише «Галицький Кореспондент». Поки єговісти чекають на «манну» у вигляді халявного житла та ігрових майданчиків з живими левами і невтомно роздають свій головний орган і бойовий листок «Вартову башту», франківський філософ В.Єшкілєв розмірковує на сторінках газети «Репортер» про містичний стан української душі в період літнього сонцестояння: «Ніч вершини літа (Літній Іван, Купало) завжди була пов’язана зі споживанням особливих напоїв. Напоїв священних. Тих, що відкривають інші світи…Напій, котрий готували з неолітичних мухоморів, історики називають сомою…На вершині літа треба робити так, як робили предки. Вони пили сому, а ми споживаємо горілку…Ми вливаємо в себе чергову чарку бридкого напою, виготовленого хіміками у залізних цистернах горілчаного заводу…Хоча ще якихось сто років тому українці вміли настоювати справжні горілчані симфонії на мухоморах і травах…Сучасні напої вершини літа не піднімають нас над реальністю і не готують до битви. Вони дарують нам кілька дешевих глюків і повну торбу головного болю. І ранок не приходить до нас сходженням Батька‑Сонця, а приповзає таблеткою антипохмелятора». Отже, внаслідок наукового прогресу, страждає такий важливий орган, як голова. Зате, інші органи (репродуктивного характеру) поки що працюють, і без допомоги мухоморів. А для прийдешніх поколінь це все-таки дуже важливо. Василь Хом’як, «ОстроВ»
