Профілактичні заходи щодо боротьби із СНІДом не дають єфекту, Україна увійшла у стадію генералізованої інфекції. На 1994 рік в Україні зареєстровано 183 випадки ВІЛ-інфекції, а у 2008 році - 139 тисяч… Якщо ввести обов’язкове обстеження на ВІЛ-інфекцію всіх, хто лікується у стаціонарах, то кількість виявлених ВІЛ-інфікованих може зрости у 5-8 разів… і стримуючих чинників поки-що не видно. Тому що ми лікуємо наслідки, а не причину. Таку думку в інтерв’ю “Острову” висловив кандидат медичних наук, доцент кафедри інфекційних хвороб, Івано-Франківського національного медичного університету, консультант Івано-Франківського "Центру СНІДу" Ігор Грижак. - Ігор Гнатович, охарактеризуйте будь-ласка стан з поширенням ВІЛ-інфекції в Україні і, зокрема, у Івано-Франківській області? - ВІЛ-інфекція у нас на даний час широко зустрічається і швидко поширюється. Ніякого стримуючого фактору розвитку епідемії в Україні нині немає. На даний час в Україні інфікованість серед дорослого населення сягає не менше 2%, що свідчить про генералізовану епідемію. Про генералізацію епідемії говорить і той факт, що вона вийшла за межі споживачів ін’єкційних наркотиків і повністю розвивається за рахунок статевого шляху зараження. Постійно зростає кількість ВІЛ-інфікованих жінок, які заражаються як через безладні статеві зносини так і через сімейні статеві стосунки з чоловіком, який зраджує. Ще до цього хочу додати, що на поширення епідемії дуже негативно впливає ранній початок статевого життя серед підлітків. Продовжуємо розгортати ланцюжок далі: хворіють жінки дітородного віку, відповідно зростає кількість ВІЛ-інфікованих новонароджених. Правда радує те, що на немовлят добре впливає антиретровірусна профілактика вертикального шляху зараження від матері до дитини і ми маємо нині процент інфікування до 10%, що значно нижче, ніж у попередні роки. Проте це ще поганий результат. Але впроваджуються нові схеми профілактики і ми сподіваємося цей відсоток знизити. - Відомо, що від ВІЛ-інфекції не помирають, помирають від опортуністичних інфекцій і захворювань, які виникають внаслідок ослаблення імунітету. Яке обладнання, медикаменти для лікування таких хворих ви маєте на даний час, чи достатньо коштів виділяє держава? - Держава з українського бюджету виділяє лише деяку частину від необхідного. Решту дають міжнародні організації. Важко спрогнозувати стан справ і розвиток подій без їх допомоги. На нині ми у Івано-Франківському "Центрі СНІДу" безкоштовно по цільових програмах міжнародних фондів маємо такі препарати, що звичайні хворі люди в стаціонарах не мають. В тому сенсі вони могли би дуже позаздрити ВІЛ-інфікованим на рахунок потужності лікування і обстеження. Ми, наприклад, можемо дати хворому безкоштовно не тільки антиретровірусну терапію, а і будь-який антибіотик і противірусну терапію гепатитів В і С з застосуванням інтерферону, пегінтрону, рибавірину. А об’єм обстежень сам може легко потягнути за 1000 гривень. Рахуйте, - це весь серологічний профіль по всіх ТОRCH-інфекціях, найрізноманітніші посіви на виявлення збудників, також ми робимо вірусне навантаження, імунологічні показники і т.д. А також, не слід забувати, що ВІЛ-інфікованому потрібно масу консультацій суміжних спеціалістів, бо він може мати і менінгіт, і туберкульоз, і гепатити, і онкозахворювання і ін. А скільки виявляється супутньої хірургічної патології, особливо у наркозалежних ВІЛ-інфікованих, - не можливо і перелічити, і все це переважно перебігає важко, з нагноєнням. - Важко повірити щоб наркоман не тільки не втік з лікарні, а ще б і пив таблетки. Як заставити наркозалежного ВІЛ-інфікованого лікуватися, яких заходів вживаєте? - Позитивно на лікування впливає той факт, що наркозалежним ВІЛ-інфікованим у нас у "Центрі СНІДу" регулярно видають замісну терапію, тобто замість "ширки" дають синтетичні замінники наркотиків, - метанол, бупренорфін. Поясню чому. - Бо, той, хто шукає наркотик, - той не лікується, він стурбований, з ним не можливо розмовляти, йому не до антиретровірусної терапії, його думки зациклені на одному… де дістати "дозу". А хто отримав дозу метадолу, той, хоча і не відчуває "кайфу", та він не відчуває і потягу до наркотиків, він більш-менш усвідомлює свій стан і необхідність лікування. А взагалі з пацієнтами, які є ВІЛ-інфікованими наркоманами, дуже важко працювати через особливості їхньої психології, сприйняття оточуючого світу і через їх низьку культуру і невихованість. - Кошти на діагностику і лікування ВІЛ-інфікованих йдуть шалені, найсучасніші препарати у будь-якій кількості виділяються безкоштовно. А ефективність? Наскільки це все допомагає помираючій людині? - Ефективність лікування опортуністичних інфекцій залежить від стану імунітету, тобто опірності організму до інфекції. Отож, якщо немає тяжкого імунодефіциту, то лікування успішне в тому смислі, що життя пацієнта подовжується. Так ось, навіть людям з "фінальною стадією", (а таке трапляється в ургентному порядку, коли людина не хоче ставати на облік у "Центрі СНІДу" і відповідно не контролює свій стан імунітету, чи при пізньому виявленні ВІЛ-інфекції), лікування все одно призначається, і воно надзвичайно об'ємне. Фактично робиться комплекс реанімаційних заходів, але десь у 50%, незважаючи на всі зусилля, настає смерть. Наприклад, хворий з криптококовим менінгітом отримує комбінацію з кількох антибіотиків, противірусну терапію, протигрибкову терапію, не кажучи вже про вливання дезінтоксикаційних середників чи інших видів медикаментів. Скажімо, тільки протигрибкова терапія препаратом "Флуконазол", а це мегадози препарату,- по 800-1000мг на добу, чого коштує. Теж саме стосується лікування ВІЛ-хворих з туберкульозною інфекцією, - це знову ж таки, - ціла купа дороговартісних медикаментів... - А як діагностика, ви і далі возите аналізи до Києва? - Івано-Франківський "СНІД-центр" по діагностиці ВІЛ-інфекції, у так званому лабораторному супроводі, має пріоритет у Західній Україні. Тому сюди хворих для дообстеження присилають навіть зі Львова і Чернівців. Ми придбали апарат "Імуноблотінг", тому проводимо не лише скринінгове обстеження, а і остаточно виставляємо діагноз ВІЛ, що раніше робив тільки Київ. - Грошей на боротьбу з ВІЛ-інфекцією виділяється багато, гучних пропагандистських заходів багато. Коли ж почуємо, що епідемію ВІЛ зупинено? - Очікуваного ефекту від заходів з профілактики поширення ВІЛ-інфекції в Україні, від витрачених сотень мільйонів доларів, - нажаль немає. Чим більше стає ВІЛ-інфекції, тим більше хворих на СНІД, тим більше коштів потрібно на антиретровірусну профілактику, на лікування опортуністичних інфекцій, і цьому немає кінця, видатки будуть збільшуватися як снігова куля. У нас незабаром може настати четверта стадія розвитку епідемії, коли витрати бюджету на боротьбу з ВІЛ-інфекцією можуть перевищити всі інші бюджетні видатки Міністерства охорони здоров'я України на рік. Це катастрофічна ситуація. Тим більше центральні органи з Києва все гучніше заявляють про те, що частину заходів з боротьби з ВІЛ-інфекцією мають профінансувати місцеві бюджети, а грошей на місцях немає… Як тоді бути? - Не знаю. Добре, що ми ще є відносно благополучною областю по ситуації з поширеністю ВІЛ, а що тоді робити Донецькій, Дніпропетровській чи Одеській областям, то взагалі не відомо. А розвиток епідемії нам не залишає оптимізму, бо нашу область чекає така ж доля. Повторюю, стримуючих чинників поки-що не видно… - А роздавання молоді презервативів, заміна наркозалежним особам використаних шприців на стерильні, - щось же робиться? - Не може презерватив зняти проблему зараження ВІЛ-інфекцією, бо там маса таких дрібних чинників, що навіть нормальна здорова людина в побуті не може їх врахувати. Давайте, розберемо, інші, складніші варіанти, припустимо, що перед нами: підліток, п’яний, чи наркоман. Про який презерватив, у таких категорій людей ви можете говорити? Зрештою говорити можна, але це все не серйозно. І як показали останні десять років, результат боротьби з поширенням ВІЛ-інфекції - нульовий, епідемію ВІЛ не те що не ліквідовано, її навіть не призупинено, вона далі і далі набирає обертів. Назву цифри. На 1994 рік в Україні зареєстровано 183 випадки ВІЛ-інфекції, а у 2008 році - 139 тисяч. Офіційна цифра кількості ВІЛ-інфікованих в Україні є явно заниженою, бо слід враховувати те, що населення обстежується вибірково, за добровільною письмовою згодою. А якщо б вдалося обстежити все населення України, то за моїм прогнозом кількість виявлених ВІЛ-інфікованих зросла б у 5-8 разів. Вважаю, що було б вірно, коли всі ті хто потрапляє на стаціонарне лікування у лікарню, в обов’язковому порядку проходили б тестування на ВІЛ-інфекцію, тоді би і кількісні характеристики поширеності ВІЛ були ближчими до істинних. - Відомо, що є два найпоширеніші шляхи передачі ВІЛ-інфекції: статевий і ін’єкційний, відповідно до цього факту і методи боротьби. Чи не так? - Я вам не скажу нічого нового, якщо нагадаю про те, що статевий шлях передачі ВІЛ-інфекції повсюдно превалює. А у світовому масштабі, насамперед у християнських країнах, які так хизуються своєю демократією і широкими правами людини, у тому числі і в Україні, нині пропагується концепція вільного сексу. На противагу цьому рекламується використання презервативів як запобіжник від усіх інфекційних захворювань, що передаються статевим шляхом. А я стверджую, що тут презервативи не допоможуть, бо вільний секс і презервативи виступають в різних вагових категоріях, це ніби слон і миша б’ються. Принагідно хочу зауважити, що "вільний секс" - це не сімейні статеві стосунки, тут ці люди виступають тимчасовими статевими партнерами і не більше, вони не усвідомлюють відповідальності за здоров'я партнера, вони навіть можуть собі "бахнути" для більш гостріших відчуттів і трохи наркотиків… Прорахуйте куди буде летіти і де, в якому місці, буде валятися розданий вами, так і нерозпечатаний новенький презерватив, за шафою чи в десь в кущах? - А чим погана програма видачі наркозалежним стерильних шприців? - Гаразд. Візьмемо програму видачі чистих стерильних шприців наркоманам. Хороша програма, вона допомагає в деяких питаннях, але не вирішує багатьох проблем. Життя ніхто ще не побудував по інструкції. Самі поміркуйте, фактично, доступ до наркотичних засобів в Україні не обмежений, а поведінка наркозалежного, у період коли він шукає дозу, неадекватна. То ви що гадаєте, - наркоман без наркотика про стерильність шприца думає? Чи може ви вважаєте, що наркоман, який вколовся десь у під'їзді багатоповерхівки, і захотів сексу, буде думати про презерватив? Так, перелічене мною - дрібниці, але все велике складається з дрібниць. Тому не все так просто - "мах-мах і готово", - проблема складна, комплексна. Хочу Вас запитати, ви не задумувалися над тим, що незважаючи на те, що наркомани довго не живуть, - число їх зростає. Чому? - Та в той же час коли ми думаємо як подолати поширення ВІЛ-інфекції і наркоманії в Україні, хтось "ламає голову", думає як побільше продати наркотиків, працює над залученням "нових членів" на заміну померлим? Чому про цих ділків ніхто не говорить? Хочу зачепити ще однин аспект цієї проблеми. Дайте мені відповідь, хто найлегше стає епізодичним, а потім постійним наркоманом? - Підлітки. А хто веде безладне статеве життя чи займається "індивідуальною проституцією" без сутенера? – Теж в основному підлітки. Це цілий пласт проблем. - Що ви пропонуєте? - Ми боремося з наслідками, а не хочемо називати причини і боротися з причинами. А однією з причин поширення наркоманії, проституції, ВІЛ-інфекції є падіння моральності українського суспільства, вседозволеність, безкарність, неповага до старших людей і т.і., тобто руйнування основоположних засад української християнської сім'ї. Тому моя рекомендація тим хто розробляє заходи по боротьбі з ВІЛ-інфекцією, - більше коштів вкладайте у виховання молоді, працюйте над недопущенням позашлюбних статевих контактів та зменшенням числа статевих партнерів у не одружених. Розмову провів Сергій Стефанко "ОстроВ"
