Проблема наркоманії в Україні вимагає нових заходів для її подолання.Одним з успішних методів роботи з наркозалежними в цивілізованому світі є так звана замісна підтримуюча терапія метадоном. На сьогодні в кількох областях на Україні здійснюються пілотні проекти, коли наркоманам під контролем лікарів щоденно видають (причому безкоштовно) наркотичний препарат метадол. На Прикарпатті вже є багаторічний досвід впровадження замісної терапії, про що можна дізнатися в інтерв’ю з головним наркологом Івано-Франківської області Валерієм Скопичем . - Як фахівець, ви один із перших в Україні почали застосовувати препарати замісної терапії для лікування наркозалежних. Однак не всі наші лікарі прихильно ставляться до такої практики. - На жаль, є такі випадки серед наших колег, які просто не хочуть зайвої роботи. Хоча вони, як професіонали, розуміють, що це єдиний шлях допомогти наркоману, який не може вилікуватися, а також допомогти суспільству припинити швидкість розповсюдження ВІЛ-інфекції в середовищі наркоманів. Такі лікарі не хочуть мати додаткових проблем з родичами наркоманів, з адміністрацією, з різними ліцензіями, з обліком, з підготовкою медперсоналу, тому для них легше знайти причини, щоб цього не робити, ніж бути ініціатором замісної терапії. Ми розпочали програму замісної терапії в Івано-Франківську ще 5 років тому, причому починали з нетрадиційного препарату - з ін’єкційного бупренорфіну, який доводилося вводити хворому двічі на день. І ось наш досвід показав, що ті учасники, які орієнтувалися на повернення в суспільство, успішно завершили програму, повернулися в сім’ї, ведуть тверезий спосіб життя, працюють. Це, як правило, особи, які не втратили соціальних зв’язків і домінанта у них на повну відмову від наркотиків була більша, ніж домінанта на певні задоволення. - Зараз ви вже впроваджуєте пілотну програму замісної терапії метадоном? - До цієї програми готувалися ще з минулого року. Був наказ міністерства охорони здоров’я, який регламентує навантаження. Таким чином, до кінця цього року в області буде відкрито додатково ще три пункти для видачі замісної терапії в наркологічних кабінетах в Долині, Калуші та Бурштині. - Кілька слів про власне саму терапію. Часом журналісти називають таку програму безплатною видачею наркотиків наркоспоживачам. - Замісна підтримуюча терапія в класичному варіанті передбачає обмеження розповсюдження ВІЛ-інфекції в середовищі наркоманів і, відповідно, зниження криміногенної ситуації, оскільки наркотик, який видається при замісній терапії – легальний і безкоштовний. Звичайно, на тих територіях, де культивують замісну терапію, відмічають суттєве зниження загальної злочинності – середовище зразу буде оздоровлюватися щодо криміногенної ситуації. Ті особи, які знаходяться в програмі замісної терапії відділені від кримінального світу. - Чи може будь-яка особа прийти до вас і о тримати цей препарат? - Ні. Це відноситься до тих споживачів ін’єкційних наркотиків, які мають стаж захворювання і неодноразові спроби лікуватися. І то в разі, коли ці спроби були безуспішні - тільки тоді ми приймаємо у програму. Звичайно, ми також враховуємо і соціальний стан: якщо ця людина є інвалідом або має проблеми з правоохоронними органами, то їй спочатку пропонуємо пройти програму детоксикації (лікування в наркологічному диспансері), а вже аж тоді піти на замісну терапію. Тоді нам вдається лікувати пацієнта і зводити вживання ним наркотиків до нуля. - Якщо програма безкоштовна, скільки ж все-таки коштує сам препарат і хто за нього платить? - Середня доза метадолу (приблизно 30 міліграм) коштує 150 грн., а от «ширки», яку вживають наркомани – 40 грн. за один млг. А наркоману в середньому треба 10-12 млг. «ширки» вдень на суму – 320 - 400 грн. Коли ж ми говоримо про препарат для замісної терапії, то це в середньому становить 36 грн. для одного споживача вдень. Платить сьогодні за цей препарат міжнародний глобальний фонд з ВІЛ/СНІД. - Виходить, ця програма досить вигідна для наркомана. - В 10 раз дешевше виходить. - Що ж буде, коли припиниться фінансування міжнародних донорів? - Стратегія замісної підтримуючої терапії передбачає розвиток в двох напрямках: це фінансування з місцевих та державного бюджетів, а також фінансування за рахунок самих хворих. Правда, законодавчо, це ще не затверджено, але напрацювання в цьому плані деякі є. - Отже, держава буде закуповувати наркотичні препарати і видавати їх наркоспоживачам? - Так. - Як це виглядає з моральної точки зору? - По-перше, замісна терапія вирішує багато проблем, які між собою взаємопов’язані.Перші, хто відчувають полегшення – родичі наркоманів. Адже наркомани починають чимось займатися, працювати, цікавитися життям, стають повноцінними членами суспільства. По-друге, більшість наркоманів починають думати: «А може взагалі припинити колотися», хоча в них це не завжди одразу виходить, адже залежність дуже серйозна. Але такі мотиви звучать і відсотків 5-8 з них роблять такі спроби, кидають на деякий час, потім знову повертаються. Це вже позитив. Якщо ми говоримо, що кожен наркоман все одно опосередковано приймає участь в незаконному обігу наркотиків і культивує незаконний обіг тим, що він купує й утримує таким чином наркодилерів. Отож, ми впливаємо на рівень злочинності. Наркоман не може дістати гроші на наркотики тільки завдяки наркотичному бізнесу, він зазвичай займається ще крадіжками, шахрайством. До речі, 90% крадіжок квартир, машин здійснюють наркомани. - Ходять чутки, що наркомани крадуть у вас ці таблетки і продають їх по цілому місту. Чи це відповідає дійсності? - Я ще не бачив такого факту і маю звіти правоохоронних органів, в яких бупренорфін і метадол зовсім не фігурують. А згадуються там дуже часто героїн, трамадол, субітекс, амфітаміни, конопля, та ж «ширка». - Які методи ви застосовуєте для запобігання викраденню препаратів? - Найперше, надіємось на психологічний та соціальний супровід учасників замісної терапії в плані підвищення їх самооцінки, гідності, і власне зацікавленості зберегти місце, де в них наступає полегшення. Крім того, наші медичні працівники теж хочуть бути захищеними і страхуються від порушень, часом навіть не дотримуючись форм видачі препарату - псуючи їхній вигляд, щоб ця таблетка не мала товарного вигляду і тоді менше шансів, що хтось захоче її купити. Таблетку в таких випадках просто розкатують на порошок. Також у нас запроваджено відеозапис під час роздачі цього препарату. У присутності медпрацівника, таблетку ставлять під язик, після чого рахується, що пацієнт отримав препарат. Все це записується на відеокамеру. Тоді до лікаря жодних претензій не може бути. - Якщо пацієнт отримує терапію, а потім іде і вживає алкогольні напої чи інші наркотики - чи будуть проти нього якісь санкції? - На це постійно звертається увага, тому що кожний прийом проводиться в присутності лікаря, який оцінює стан пацієнтів, зокрема, тих, які мають більшу схильність до порушень. Всі наші пацієнти ознайомлені зі своїми правами і обов’язками, знають, що означає порушити режим, втому числі і вживання інших психоактивних речовин, не тільки наркотичного плану, а, навіть, і алкоголю. За певну кількість порушень їм загрожує виключення з програми. - Чи вже виключали пацієнтів з програми? - Так. Виключаємо періодично порушників, причому для цього існує лікарська комісія. Крім того, є ще ціла низка різних заходів, які реагують на порушення з боку пацієнтів і запобігають таким випадкам загалом. - В Україні є політики (як от Сергій Тигипко), які систематично виступають і фінансують кампанії проти замісної підтримуючої терапії. Чи такі кампанії можуть стати проблемою у вашій роботі? - На жаль, не мав можливості спілкуватися з такими людьми, які негативно відносяться до терапії метадоном, але читав їхні публікації. Вважаю, що це просто спекуляція окремими фактами. Для прикладу можу сказати: учасник такої течії, повідомив, що в США від метадону померла «енна» кількість людей, зіславшись на офіційні видання. Дійсно, це було опубліковано, але мова там йшла про те, що померли онкологічно хворі, які приймали метадон, як знеболюючий засіб. Нічого спільного до замісної підтримуючої терапії для наркоспоживачів це не має. Навпаки, ми можемо показати факти, які показують на нашому досвіді, що 37% наших учасників виздоровлюють і зразу приступають до праці. - У наркоманів побутує думка про те, що метадол – тяжкий препарат, з якого важко «спригнути» і багато наркоспоживачів не хочуть його приймати. - Не можна так узагальнювати це питання, тому що метадол, метадон або його аналоги – це лікарські препарати, складні в тому плані, що вони дійсно є звичайними наркотичними засобами. З такими препаратами треба обходитися обережно. Маємо випадки, так званої ятрогенної наркоманії, коли злоякісна пухлина у хворого не підтверджується і людина стає наркоманом при легальному призначенні наркотичних засобів для вгамування болю. Тоді така людина стає наркоманом на все життя. Але це не означає, що морфій чи метадол не треба використовувати. Звичайно, ми попереджуємо пацієнта що, коли він захоче щодня приймати тривалий час цей препарат замісної терапії, то ризик звикання до нього буде такий самий, як і в звиканні до нелегальних наркотиків. Крім того, у нас є установка на зменшення доз. Ми про це розказуємо і вибір робить сам пацієнт, враховує всі «за» і «проти». До нас не може потрапити на програму людина, яка вживає наркотики менше року, або той, хто ні разу не лікувався. - Якщо ця програма допомагає зменшити рівень злочинності, то міліція має бути зацікавлена в такій програмі? - Ми знайшли нормальні точки дотику з міліцією. Міліції вистачає роботи і без наших наркоманів, тим більше пріоритетним завданням правоохоронних органів є викриття трафіків і нарколабораторій. Вони розуміють, що наркохворі – це просто споживачі, які є вже наслідком наркотичного бізнесу. Основне ж завдання замісної підтримуючої терапії – профілактика ВІЛ/СНІДу. На сьогодні ми можемо радіти значним успіхам в профілактиці, оскільки у 1989 р. питома вага серед вперше виявлених ВІЛ-інфікованих наркоманів була 100%. Раніше вживання ін’єкційних наркотиків було основним шляхом передачі ВІЛ. Тепер спостерігаємо різке зниження розповсюдження в середовищі наркоманів - майже в 3 рази. Це результати програми по обміну шприців, робота з наркозалежними на вулицях, інформаційні кампанії серед вразливих популяцій, а також замісна підтримуюча терапія. Таким чином спільними зусиллями вдалося запобігти поширенню епідемії ВІЛ/СНІД. Тепер вже залишається нам всім профілактика ВІЛ, що передається статевим шляхом. Розмову вів Андрій Мева, «Остров»
