Продам душу або full strip… Огляд регіональної преси

Огляд івано-франківської преси все більше схиляє задумуватися про вічне. Тепер стає моторошно відкривати місцеві газети, хоча й і так зрозуміло, що немає нічого нового під цим вічним небом.

«З висоти пташиного польоту Івано-Франківськ нагадує цвинтар. Стільки тут хрестів. Кожен піп скоро матиме свій прихід. Церкви, які є, тільки напівзаповнені. А їх усе зводять, залазячи в бюджетну кишеню. Вчорашні войовничі атеїсти нині стали архібогомольними. Невже стільки згрішили, що готові на всіх вулицях спорудити храм чи капличку?, - дивується газета «Прикарпатська правда», і тут же констатує: - в цьогорічний бюджет міська влада заклала до 500 тис. грн. на підтримку семи релігійним громадам».

Насправді, влада краще знає, що потрібно івано-франківцям. Офіційний орган обласної ради газета «Галичина пише про початок холодомору, про який так довго говорили окремі «неблагонадійні» ЗМІ:

"Дилема для івано-франківців: або тепло, або гаряча вода" вже неактуальна - тепер появилася нова, ще гірша: або тепло, або взагалі без тепла, коли ще надворі зима... керівництво компанії «Газ України»… вирішило «покарати» «Івано-Франківськтеплокомуненерго» за борг у сумі 50 млн. грн., у тому числі з початку нинішнього опалювального сезону — 42,7 млн.»

А щоб не замерзнути і не бути похованим в одній із численних церковних каплиць, івано-франківці традиційно шукають спасіння на заході. Наші земляки на свій страх і ризик, часто за позичені гроші, подаються в країни західної Європи з надією нелегально підкосити хоч трохи «твердої валюти».

Газета «Івано-Франківський оглядач» публікує історію одної нашої заробітчанки, яка в молодому віці спробувала «італійського життя»:

«Мене висадили в якомусь бідному селищі на роздоріжжі і залишили без жодних пояснень саму. Якого страху набралася… без знання мови, з кількома доларами в кишені, харчів нема (всі майже з’їла в дорозі), одна на цілому світі. Саме тоді зявилася у мене сивина…

На роботі теж не медом було намазано… Працювала в домі прибиральницею, кухаркою, доглядальницею за 400 доларів. Вставала в 6 ранку – лягала в 12 ночі. І ледве все встигала. Кожний день прибирання (2 поверхи), вариво на 5 людей, а ще догляд паралізованої бабці. Та не так докучала робота, як голод. На сніданок два печенька помазані маслом з чаєм, в обід – пісні макарони (м’ясо мені не дозволяли брати – дорого), на вечерю – каша… Купити сама не могла нічого, була нелегалкою. З хати боялася вийти. А продукти хазяї перераховували, навіть печиво у вазочці. Лише двічі на тиждень, коли привозили продукти, я вночі прокрадалася на кухню і крала по банану. Та й гроші додому відсилала – борг висів…

Потім знайшла кращу роботу домогосподаркою в самотнього чоловіка за 600 доларів. Перший тиждень видався раєм: їж скільки хочеш, прибираєш, і ніхто на тебе не зиркає з-під лоба. Та незважаючи на такий рай, посеред ночі тікала до подружки в сусідній будинок... Вночі господар до мене прийшов і вимагав, щоб стала його коханкою…».

Поки галичанки гарують «по Італіях» і заробляють гроші для утримання своїх родичів в Україні, українські народні депутати, котрі все ще не перестають «повертати» наших заробітчан на «ощасливлену ними батьківщину», висловлюють свої думки з приводу подій в державі.

В інтерв’ю газеті «Західний кур’єр» Зіновій Шкутяк, народний депутат України (НУНС) після довгих років «його боротьби» за щасливе життя «маленького українця» раптом прозрів і зробив висновок, що «ситуація в державі буде дуже складною… а ще абсурдно… коли приймається постанова про відповідальність Президента за економічну ситуацію в Україні… Народові не стає легше від того, що постійно знаходять когось винного в усіх негараздах. Мета таких маніпуляцій одна – перекласти свою вину на інших людей і мати шанс «бути чистим»… По відношенню до народу це нечесно, а чесно – працювати».

А оскільки, на відміну від З.Шкутяка та його численних родичів, що посідають керівні пости по цілій області, тому ж таки «маленькому українцеві» вже дуже не легко знайти собі працю - газета «Репортер» вивчає усі можливі способи заробітку для недепутатів:

«Популярності набирає так звана система «contre сervice» (фр.) — здача квартир не за гроші, а за певні послуги. Іноді ці послуги можуть бути цілком не шкідливими — як, наприклад, прибирання квартири або прання. Проте, часто прохання носять сексуальний характер. Здавалося б, для Івано-Франківська, як доволі консервативного міста, це не актуально, та ні …на сайтах з нерухомістю знаходимо повідомлення «Здам кімнату в квартирі на Набережній дівчині до 25 років, за певні послуги», «Здам квартиру за секс дівчині до 30 років»…

А ще, виявляється,  можна торгувати своїм тілом і в інший спосіб. Цілком нешкідливий як для моральної сторони справи, так і для фізичної. Газета подає наступні «поради»:

«По-перше, можна продати волосся. В країні зараз як ніколи став поширеним продаж волосся: оголошення типу: «Куплю волосся дорого» рясніють по всьому місту. За кілограм 60‑сантиметрової нефарбованої коси пропонують близько 6 тис. грн.

Ще один спосіб заробити на хліб насущний - здати кров… платний донор може отримати за півлітра життєдайної рідини — 80 грн. …Можна заробити також і на своїх репродуктивних функціях. Суто чоловічий спосіб — здача сперми…  

Чорний ринок «частин тіла» в Інтернеті процвітає. Найбільш ходовий товар — нирки. Українці продають також час­тину печінки, кістковий мозок, рогівку ока. В деяких оголошеннях так і сказано: «Продам будь-який парний орган».

Деякі оголошення взагалі шокують: «Продам нирку — погашу кредит», «Продам нирку, хай хоч діти поживуть». Проте найбільше шокуючим стало оголошення фаустівського типу — «Продам душу».

А якщо вже навіть Мефістофель і душі не купує (дуже багато пропозицій на цьому «душевному» ринку), то тоді можна податися в … стриптизери. Виявляється цей вид діяльності мешканці Прикарпаття досі чомусь ще не освоювали.

Величезну розвідку в цьому напрямку проводить газета «Галицький кореспондент»:

«Всі франківські нічні клуби запрошують відомих в Україні професійних стриптизерок. Своїх танцівниць Франківськ, на жаль, не має, тож розважають нашу публіку дівчата з Києва, Харкова, Кривого Рогу, Росії…», а перспективи на цій бізнесовій ниві виявляються досить великі, адже  «в середньому стриптизерка заробляє $50 за один вихід (максимум 4 хвилини), за вечір вона здійснює три виходи, отже, за вечір вона має 1000 гривень… окрім популярного в нашому місті топлес-стриптизу, існує також «брудний» (повний) стриптиз.  Він включає знімання трусів плюс шоу з елементами порно. Цей вид стриптизу є тільки в окремих київських клубах. У франківських клубах full strip show здійснює тільки одна виконавиця – Shakira з Санкт-Петербургу, - пише газета.

Не повинні розчаровуватися й особи чоловічої статті, адже стриптиз буває і чоловічим, причому і тут на прикарпатців чекає значна перспектива:

«Перший франківський стриптизер Олег Михайлюк (Orlando) успішно працює у цій сфері вже шість років. Олег розповідає, щопочинати цю роботу у Франківську було тяжко, адже публіка не звикла до чоловічого стриптизу, реагувала неадекватно: у танцівника жбурляли склянками, погрожували. Франківські чоловіки не розуміли, що «загравання» з дівчатами є частиною виступу. Через два місяці до Олега почали підходити ті самі чоловіки і просити, аби він станцював для їхніх дівчат на дні народження чи на «дівішніку» – все стало на свої місця. Згодом Олег, стомившись бути єдиним стриптизером у всій Західній Україні, загітував бути стриптизером свого троюрідного брата, який вдень працює кухарем у піцерїї, а ввечері виступає у нічних клубах під іменем Марсель…»

Отже, не все ще втрачено. А якщо ви думаєте, що для стриптизу застарі, то не хвилюйтеся народні депутати і тут подбали про вас:

«За збільшення пенсійного віку для українців виступає колишній спікер парламенту Арсеній Яценюк. Це стало справжнім неприємним сюрпризом …для простих людей означатиме те, що вони йтимуть на пенсію в більш пізньому віці, ніж тепер. Ймовірно, народний депутат життя людей хоче покласти на вівтар рятування Пенсійного фонду від банкрутства…а середня тривалість життя в Україні становить усього 62 роки. Тобто встановити можна все, але не буде кому працювати», - пише газета «Західний кур’єр».

 

Щоправда, тепер до пенсії вже не доживають навіть ще не старі й талановиті люди. Газета «Вечірній Івано-Франківськ» пише про Ореста Дутко – відомого музиканта, композитора, аранжувальника, керівника вокально-інструментального ансамблю Івано-Франківської філармонії «Беркут», щоіз своїми гастролями об’їздив увесь Радянський Союз, гідно представляючи мистецтво Галичини.

«Останнім часом Орест був просто безробітним. Його талант і досвід були і нікому не потрібні, хоч такого класу музикантів у місті залишилися одиниці. Ми зустрічали його на вулиці втомленим, але усміхненим. Він не плакав, не скулів, не нарікав на начальство, не сварився і нічого не просив. Орест тільки казав друзям: «музика тихо помирає…».

Він ішов по вулиці і помер на ходу. Впав і все. Впав і одразу почув небесну музику. І мабуть, попросив не повертати його у цей світ попси і безголосих телиць на сценах…

І ніхто не міг його поховати: ні управління культури, ні філармонія, котрій він віддав півжиття. Ніхто. А він заслужив собі більшу повагу – бо він Музикант.

До маленької хатинки митця тихо прийшли старі музиканти і віддали шану йому та його таланту…».

Так непомітно покидають наше суспільство великі люди, зрештою, ще більш непомітно відходять тисячі «маленьких українців». Хто може щось змінити у цьому світі вічної суєти, де вже давно немає нічого нового під цим сонцем?

Василь Хом’як, «Остров»

Статьи

Страна
24.04.2024
15:26

Когда кровь спасает жизнь: как Днепропетровщина держит донорский фронт

Кровь – это ресурс, который невозможно заменить искусственным веществом. И от этого ресурса зависит жизнь как военных, так и гражданских. Донорство уже более двух лет держит свою линию обороны. И в нашей стране очень принципиально перейти от...
Мир
23.04.2024
17:26

«Брать пример с Ленина и сменить, наконец, внутреннюю политику». Российские СМИ об Украине

...В такой хороший весенний день даже не хочется писать про этот цирк уродцев под названием «конгресс США», но несколько важных тезисов по субботнему голосованию все-таки обозначим...
Донецк
22.04.2024
18:04

СЭЗ и кризис доверия. Донецкий дневник

Из всего обещанного ранее удалось реализовать только одно – «присоединение» к РФ. Да и то как-то кособоко: вроде, всех обрусили, то есть выдали паспорта с курицами, но по факту «русскими» жители «ДНР» считаются исключительно в своем зоопарке.
Все статьи