«…прив’язали Галю до сосни косою» Газета «Івано-Франківський оглядач» розповідає нам про нашого великого земляка Леопольда Захера-Мазоха. Для початку головний редактор газети роз’яснює сам термін «мазохізму», який нам дуже згодиться сьогодні для огляду місцевих газет. «Мазохізм – збоченьство, при якому задля досягнення збудження і задоволення необхідно відчувати фізичний біль чи моральне приниження. Мазохіст прагне коритись чужій волі, відчувати почуття власної безпорадності. Ця залежність проявляється в тому, що людина готова на будь-які жертви, аби не втратити партнера, який отримує тим більшу насолоду, чим більше принижують мазохіста». Таке ось це збоченьство виникло в маленького хлопчика Леопольдика, коли той свої «перші двадцять років провів в невеликому приміському селі Винники, куди його віддали до галицької годувальниці через слабке здоров’я. Тут він познайомився з українською мовою, українськими традиціями… та українським побутом»,- пише газета. І якщо наш побут з часів Мазоха може й трохи змінився, то наша ментальність напевно таки залишила в собі все ті ж глибокі сліди вище згаданого «мазохізму». Саме чомусь це почуття пронизує «червоною ниткою» нинішні публікації в пресі. «Давай закурим, товарищ, по одной…» Наприкінці минулого тижня в житті Івано-Франківська почалася цигаркова криза, яка на відміну від світової економічної таки зачепила «маленького українця». «Подорожчання сигарет, сигар та інших тютюнових виробів спричинено набранням чинності нових акцизних ставок. Відповідно до закону, прийнятого Верховною Радою у грудні 2008 року, з 1 лютого по 30 червня 2009 року ставка акцизу на сигарети без фільтра становитиме 15,6 грн. / тис. шт., з фільтром — 37,5 грн. / тис. шт. замість раніше чинних 12,5 та 30 грн. відповідно. Поетапне збільшення цін заплановано до 2011 року. Це означає, що саме тоді пачка «Честерфілда» коштуватиме вісім гривень, «Мальборо» — 12, далі — за аналогією», - повідомляє газета «Репортер». На разі цигарки просто зникли з кіосків. А для того, щоб наш брат галичанин від свого страждання «отримав» задоволення газета пише таке: «Часто від курців можна почути, що цигарки заспокоюють, допомагають розслабитися. А тут ще й ця криза, то як не палити. Проте, як каже завідувач диспансерним відділенням обласного наркологічного диспансеру Тетяна Черкасова - цигарки не заспокоюють, — це просто міф…», - і далі в такому ж дусі. « І как один умрем…» Газета «Вечірній Івано-Франківськ» публікує аж два матеріали, про «соціального захисника Івана Шовкового (начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської ОДА), що «захистив» не одного мешканця Прикарпаття своєю професійною неспроможністю, байдужістю і черствістю». В першій статті розповідають про принципи взаємовідносин соцпрацівників та високого начальника: «До людей ходять соціальні працівники. І треба сказати, працюють інколи чорно. Але таке враження, що доступ до свого начальника вони мають, як колись кріпаки до царя-батюшки. Вони працюють, щоб їхній начальник мав з чим «чолом бити» перед вищим начальством...» «Можливо, пан Шовковий і досидить до пенсії на «троні» начальника Головного управління праці та соціального захисту…», - робить припущення газета, але тут же в мазохістському дусі малює уявну картину супротиву: «Ось зберуться таки представники усіх категорій, яких за посадовою інструкцією має захищати Іван Миколайович, винесуть його з теплого кабінету, посадять у… машину і повезуть у круїз «по визначним місцям шовкової бездіяльності». І програма круїзу буде відповідна: екскурсії до помешкань перестарілих, … обід у одному з сиротинців, де по обіді він зможе поспати на голій підлозі в клітці для нечемних вихованців у Снятинському дитячому будинку-інтернаті…». Оскільки журналістам «Вечірки» невідомо чи погодиться І.Шовковий на такий тур, тому пишуть про нього ще одну статтю, наївно розраховуючи, що смерть одного з вихованців школи-інтернат в Снятині Андрія Бойка змусить таки І.Шовкового піти у відставку, і тут же наче закликають зубожіле населення до ще більших страждань, що виражене вже в самій назві статті: «Скільки потрібно ще смертей, щоб пішов з посади Шовковий?». «Коні не винні» Тільки-но минулого тижня газета «Вечірній Івано-Франківськ» пом’янула голову апеляційного суда в Івано-Франківській області П.Гвоздика начебто в прикритті корупційних схем, як вже цього тижня цей суддя дає просторове інтерв’ю на шпальтах газети «Галицький кореспондент» і розповідає про те… як правильно боротися з корупцією. Може й справді варто розпитувати про «підводні течії української боротьби із корупцією» саме в таких людей як П.Гвоздик?.. Так ось, заслужений юрист України П.Гвоздик розмірковує: «Викликати суспільне невдоволення корупцією можуть тільки такі випадки, як дії голови Львівського апеляційного адміністративного суду (Зварича). Але це незадоволення має неконструктивний характер. Ті люди, які давали хабарі, вони так і продовжують їх давати. Як правило, це взаємовигідний процес. Найчастіше хабарі дають тільки для того, щоб спростити собі життя в стосунках з державними установами і позбутися зайвої бюрократичної тяганини». Отже, на думку судді, винні самі люди, які дають хабарі, а також адвокати, «які обіцяють клієнтам вирішити питання, беруть під це діло гроші, заходять в кабінет до судді, три хвилини про щось поговорять, виходять і кажуть: ми все залагодили. А далі п’ятдесят на п’ятдесят: якщо справу виграли, то добре, а як ні... Бувають і такі, що гроші не повертають, мовляв, я віддав, ідіть до судді – питайте”. Тому судді не винні, а самі «маленькі українці», вражені синдромом батька Мазоха, так і прагнуть впхати хабара до кишені і шанованому судді, і шанованому чиновнику. «Розум, Честь і Совість» Про життя чиновників пише обласний тижневик «Галичина»: «місцеві ЗМІ поінформували, що «на 15 грудня виплата допомоги по району потерпілим Долинського району від повені проведена повністю». І тут житель селища Вигоди Василь Панас, зрозумів, що вже ніякої компенсації не одержить». Історія діда Панаса виявляється зовсім не казкова, а типова: «Під час повені вода підтопила картоплю, подвір’я і надвірні споруди. Цілу ніч дід Панас та його сімейство виносили воду, яка прибувала до хати. Все, що відбувалося далі, пенсіонер називає відфутболюванням. …» І коли нарешті його «зафутболили» до найвищого чиновника - першого заступника голови Долинської РДА Петра Шкутяка, то той у відповідь постраждалому пише: «при перевірці у Вигодській селищній раді зареєстрованої Вашої заяви (про збитки) немає… Ви можете звернутися в суд про неправомірні дії або бездіяльність органів чи посадових осіб місцевого самоврядування»… Щоправда селищний голова Михайло Мацелюх підтверджує, що заява таки є і зареєстрована». От і шукай, діде Панасе, вітра в полі. Тим часом самі чиновники отримують нагороди за свій високий «професіоналізм». Швагер* Петра Шкутяка, він же зять депутата Верховної Ради від НУНС Зіновія Шкутяка, він же - заступник голови Івано-Франківської ОДА Олег Коржак «отримав сертифікат з рук генерального директора ДП «Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» Ігора Петришина, що засвідчує високу якість послуг Івано-Франківської обласної державної адміністрації у сфері державного управління, що надаються громадянам краю», - пише газета «Західний кур’єр». Та найцікавіше в цій історії (про що звісно не пише «ЗК») те, що сам О.Коржак за часів перебування його тестя пана З.Шкутяка на посаді мера Івано-Франківська був працевлаштований саме в «центр стандартизації, метрології та сертифікації», де й працював до свого призначення на високу посаду в ОДА. І ось тепер його колишнє начальство в мазоховому дусі несе чиновнику «сертифікат». «І це ще не все , – каже Ігор Петришин. – Надалі черга буде за міськими та районними адміністраціями. За словами пана Петришина, вже невдовзі Івано-Франківський міськвиконком також отримає сертифікат на систему управління якістю», - пише газета. «Наша служба и опасна и трудна…» Тим часом Івано-Франківський міськвиконком в кращих традиціях радянського фільму "Операція «и»" запровадив у місті систему «народних дружинників». Тільки от називаються ці люди тепер «громадськими працівниками». «На комплексну програму профілактики злочинності в Івано-Франківську на 2009 рік депутати виділили з міського бюджету 362 тис. грн. Гроші передбачені для органів внутрішніх справ, пожежників, громадських формувань, військової частини, судів, військового комісаріату, прокуратури тощо», – пише газета «Репортер». А розподілене фінансування таким чином, що «левова частка - 242 тис. 700 грн. припадає на громадське формування з охорони громадського порядку міста Івано-Франківська … де є 16 штабів, в яких на постійній основі працюють начальники 59 громадських формувань та залучено до праці ще 1029 громадських помічників… вони відрізняються від пересічних громадян — на їх руці висить жовто-блакитна пов’язка». Чим займаються ці люди «з пов’язками» і де їх можна побачити - однозначної відповіді не можуть дати ні прості івано-франківці, ні депутати, які виділяють гроші на програму. На слушне запитання народних обранців - що ж роблять «дружинники» в такій величезній масі, їх «шеф» П.Павлюк відповів: «ці люди дуже потрібні, особливо при затриманні наркоманів». Ось тільки за даними наркологічного диспансеру кількість осіб з наркотичною залежністю в місті Івано-Франківську заледве сягає чотирьох сотень. Вочевидь «дружинників» у кілька разів більше. Тут або кількість наркоманів треба негайно збільшувати, або самих громадських «помічників» садити на голку, щоб відтак затримували одне одного для повної звітності. «Я умру в твоих объятьях…» Газета «Прикарпатська правда», яка ( як завжди) нещадно критикує «помаранчистів, що прийшли до влади, і що тільки й вміють гарно говорити про свою любов до України, високо тримати її прапор, а в «любовних обіймах» душать місцеву промисловість та агропромисловий комплекс» раптом вперше за рік похвалила нашого губернатора і відзначила його подвиг. Виявляється, журналісти газети готові «голові Івано-Франківської ОДА М.Палійчуку покурити фіміам за мужність, з якою хоч не на засіданні Кабміну, а на своїй парафії ( в стінах рідного білого дому) розкрив одного шкідника-Бармалея ( звісно це Ю.Тимошенко), через якого наша промисловість і господарство опинилися на останньому місці серед усіх регіонів». Ну що ж, «мужність» явно в дусі земляка Мазоха: критикувати жінку з сильними чоловічими рисами на «своїй парафії» і в оточенні своїх курильщиків фіміаму, ладану та інших блоговоній… Але і це ще не все. Далі газета пише: «Бог наділив наш край такими природними дарами як ліси, сіножаті й полонини. Та найбільшим скарбом краю є гуцули…». Отож, стережіться гуцули (на далеких полонининах) - скоро й вас почнуть … «любити». Василь Хом’як, «Остров» швагер* (з гал.діалекту) – чоловік рідної сестри
