Поки галичани мирно відпочивають собі на вакаціях, столицю Прикарпаття місто Івано-Франківськ окупували представники небажаного плебсу. «На лавках площі Ринок, Вічевого майдану, поблизу ратуші – десятки безхатченків – пише західноукраїнська газета «Експрес». - Вони розкладають тут свої наїдки, запах від яких убиває. По кілька безпритульних на вічевому Майдані влаштовують імпровізовані ґенделики біля дереві на лавочках. Тут їдять, розливають смердючий смердючий самогон і справляють природні потреби… у фонтани. Там же миють ноги та витирають їх об траву на газонах. Чимало безпритульних, особливо жінки, які вочевидь мають проблеми з психікою агресивні. Вони вигукують непристойні слова, чіпляються до людей, випрошують грошей. Коли ж їм не дають, вигукують услід прокльони. А ще бомжі розводять антисанітарію. Біля них як правило збираються такі ж безпритульні собаки. То й сморід такий, що пройти неможливо. Безпритульні… активізовуються надвечір: горлають пісні та просять грошей на випивку. Івано-Франківців загалом… таке засилля безхатченків турбує. Проте деякі закордонні туристи радо фотографуються з безпритульними… Працівникам комунальних служб такий стан справ теж не подобається, але вони просто не мають права щось сказати волоцюгам. Це справа міліції. Заступник начальника Івано-Франківського міського відділу УМВС з громадського порядку Андрій Прусак каже: «Коли людина не порушує громадського порядку, то що з нею робити? Приймальник-розподільник нині не працює, а якщо й затримаємо таких, то за якийсь час мусимо відпустити. Бо такий закон. Проте постараємося щось зробити, аби бомжів у центрі поменшало». Не порушують громадського прядку? Пане міліціонере, та ви вийдіть у центр Івано-Франківська і побачите на власні очі те… вищеописане нами неподобство. Хіба це не порушення громадського порядку? Тоді нам залишається чекати холодів, коли безхатченки розійдуться по під’їздах і пивницях». Словом в Івано-Франківську склалася унікальна картина, яку наші винахідливі власті могли б запропонувати Голівуду для зйомок картини за новою популярною книгою французького письменника Макса Вербера «Дзеркало Касандри». Тим часом мер Івано-Франківська заявив, що скоро мешканці Івано-Франківська не впізнають свого міста. Комунальна газета «Західний Кур’єр» пише: «Міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус дав прес-конференцію, під час якої звернув увагу на два найбільш важливі, на його думку, питання – підготовку до Дня Незалежності та роботу міськвиконкому. Мер попросив мешканців обласного центру не бути байдужими і долучитися до загальноміської толоки, котра відбудеться 20 серпня. Він зауважив, що святкування Дня Незалежності відбудеться із святковими концертами по всіх концертних майданчиках міста та приміських сіл, а по всьому місту будуть лопотіти нові синьо-жовті прапори, яких закуплено понад дві тисячі. Звісно, не обійдеться свято і без доброї франківської традиції – 24 серпня можна буде безкоштовно проїхати у громадському транспорті, якщо вдягнути національний одяг». Невідомо, чи бомжі, що на разі захопили центр міста, придбають собі вишивані сорочки для згаданої акції, однак вони таки точно зможуть прийняти участь у флеш-мобі, який підтримав та розрекламував сам губернатор Прикарпаття: «Напередодні 20-ї річниці незалежності України в Івано-Франківську проведуть безпрецедентний флеш-моб – пише газета «Галичина». - До флеш-мобу планують залучити до півтори тисячі осіб – запросять не лише талановитих виконавців і мистецькі колективи з районів і міст краю, а й гостей зі Львова та Києва. Про це повідомила голова Молодіжної адміністрації в області Ганна Крисюк. За її словами, дійство відбудеться 22 серпня (поч. о 15.00) на площі біля обласного академічного музично-драматичного театру ім. і. Франка. «Ми ініціювали встановлення національного рекорду з виконання Державного Гімну України великим хором людей, одягнених у вишиванки з синьо-жовтою атрибутикою. Ми залучимо до цього значну кількість молодих людей. Захід відбудеться за підтримки голови облдержадміністрації Михайла Вишиванюка», – наголосила Г. Крисюк». А ось львівський губернатор почав рекламувати майбутню олімпіаду, яку Янукович обіцяв провести в Карпатах в 2022 році «Голова Львівської облдержадміністрації Михайло Цимбалюк оголосив про відкриття відкритого конкурсу на найкращий проект лоґо Олімпіади-2022 – пише львівська газета «Поступ». "Урочисто оголошую про відкриття відкритого конкурсу серед аматорів на найкращий проект регіонального лоґо Олімпіади-2022, - повідомив Михайло Цимбалюк. Також голова Львівської облдержадміністрації повідомив, що інфраструктура зимової Олімпіади-2022 буде повністю збудована за рахунок коштів інвесторів. "Держава фінансуватиме будівництво спортивних об’єктів Олімпіади, щодо прилеглої інфраструктури, то вона повністю буде зведена за рахунок інвесторів", - підкреслив М. Цимбалюк Розбудова інфраструктури включатиме реконструкцію та ремонт залізниць, модернізація автомобільних доріг Київ - Чоп (в обхід м. Стрия), Мукачево - Львів - Рогатин та капітальний ремонт автодорожнього сполучення між об’єктами туристичної та спортивної інфраструктури. Окрім того, за словами Михайла Цимбалюка, у Львівській області за участі інвесторів буде збудовано два олімпійських селища. "Ці пропозиції стосуються будівництва двох олімпійських селищ у гірській частині – це Сколівський район, а також будівництво у Пустомитівському районі, поблизу Львова", - сказав М.Цимбалюк». Все це звучить доволі привабливо, однак видається, що ідеї Януковича після арешту Юлії Тимошенко скоро можуть бути зреалізовані хіба тільки на території його дачі в Міжгір’ї. А ось в Луцьку сталася неймовірна подія. Львівська газета «Високий замок» пише: «У незвичний спосіб продемонстрували солідарність з арештованою Юлією Тимошенко різнофракційні депутати Луцької міськради. Вони нарекли її іменем одну із вулиць рідного міста, яка дотепер носила ім’я російського революціонера-більшовика Сергія Лазо. За те, щоб «увічнити» лідера української опозиції, проголосували 28 із 33 обранців. Утім, луцький голова Микола Романюк не дав ходу цьому рішенню. Каже, статут міста дозволяє такі почесті лише тим заслуженим людям, які відійшли у кращий світ. Найцікавіше, що ідея про «вулицю Юлії Тимошенко» визріла у голові представника конкуруючої з «Батьківщиною» партії – «Фронту Змін». Заскочений такою новиною голова рідної для Тимошенко фракції у Луцькій міськраді спочатку виступив проти. Вважав це самопіаром людей Яценюка. Такої ж думки був головний місцевий «регіонал», який натякав, що у такий спосіб його колеги «ховають Юлю»… Дехто пропонував компромісний варіант – присвоїти Тимошенко звання Почесного громадянина Луцька. І все ж після довгих консультацій, депутати дали «добро» на «іменну» вулицю екс-прем’єра. Як сказав член партії «За Україну!» Богдан Шиба, у надзвичайній ситуації, яка склалася нині в Україні, це рішення буде виявом політичної позиції. До слова, у 2008 році жителі одного із сіл Тлумацького району на Івано-Франківщині, які потерпіли від повені, вирішили назвати прокладену у новозбудовану мікрорайоні вулицю іменем тодішнього президента Віктора Ющенка. Губернатор ініціативу підтримав… А у місті Зугресі на Донеччині «владна» вулиця… носить ім’я уродженця цього міста, нинішнього міністра фінансів Федора Ярошенка. На його честь колишню вулицю Східну перейменували у грудні 2004 року, у розпал «помаранчевих» подій». Поки депутати сперечаються в Луцьку з мером про назву вулиці, на вулицях Тернополя появився народний кобзар, бандурист, що приїхав зі Східної України: Газета «Вільне життя» порозповідає: «Бандурист Слава Яковенко до Тернополя він приїхав із «тої», Східної України. Він грає та співає на вулицях українські пісні і розмовляє «рідненькою», як каже сам, вправніше за середньостатистичного тернополянина. Доля покидала його. Був і в національній капелі бандуристів, і «в приймах» у Росії, де теж виступав із українським репертуаром. А сьогодні планує об’їздити всю країну. Свій тур заходом почав із Тернополя. — Народився я у селі Полтавці, що на Миколаївщині, — розповідає музикант. — На вулицях граю вже п’ятнадцять років. Вчився у Миколаївському культосвітньому училищі. Працював керівником хору та різноробочим. Потім вивчився на токаря, потрапив на завод. Там організував хор, який займав призові місця. Але, пропрацювавши чотири місяці, зрозумів, що більше так не можу, сказав: «Відпускайте». На щастя, мене зрозуміли та відпустили. Поїхав у Київ. Вирішив вступити до театрального інституту. Всі іспити склав на «відмінно», залишився лише творчий конкурс, але нараз зрозумів, що не хочу лицедієм бути, хочу співати. Забрав документи та пішов. Пішов у школу при національній капелі бандуристів. Після того працював у різних місцях, але все ж повернувся до капели. Двічі об’їздив Європу, мешкав у Києві. А потім у житті чоловіка стався переломний період. Причина — жінка. Вона була з Ярославля. Туди і переїхав, продавши квартиру в Києві... — У Ярославлі знали мене від бомжа до мера, — пригадує він. Траплялося, щоправда, чимало історій. Одного разу підійшли до мене троє здорованів, сказали: «Што ти здєсь пайош сваі хахляцкіє пєсні» і витягнули пістолети. Кажу: «Харашо». І заграв їм «Ти мєня на рассвєтє разбудіш» з опери «Юнона і Авось». Зразу все змінилося. Сказали: «Ладно, пой свої хахляцкіє пєсні, душу растрєвожил, гад. Кто тронєт — парвьом. Ти — маладец». І пішли, залишивши свої номери телефонів. …через ряд причин… повернувся в Україну. Тут знову виступає на вулицях. У Тернополі бандуристові дуже сподобалося. Каже, люди тут добрі. — Енергія дуже світла, — помітив він. — Люди духовніші, ніж у нас. Тут рідніше. Навіть квиток здав, щоби не так швидко звідси їхати. Знайти б дівку гарну та залишитися. Навіть якщо буду супербагатим, все одно на вулицях гратиму, — посміхається у вуса він. — Не можу без цього. Це — наркотик. Мені потрібно свою енергію віддавати. Коли не пограю з тиждень, тіло починає хворіти». Огляд підготував Андрій Микитин, «ОстроВ»
