Дуже дорогий Великдень на Галичині. Огляд преси

Галичина готується до Великодня й традиційно наші краяни масово запасаються продуктами харчування на кілька прийдешніх святкових днів.

«Великодній кошик «потяжчав» ще на 100 гривень, - пише газета «Галичина».

-У передвеликодній час центральний ринок Івано-Франківська та прилегла до нього територія перетворилися на справжній мурашник… адже зготувати пасхальний кошик — задоволення не з дешевих. Цікаво, а скільки цього року коштує «свято в кошику»?

Почнемо з переліку традиційних та обов’язкових для освячення продуктів, а це: паска, яйця, писанки, крашанки, сир, масло, сіль, ковбаса, шинка, хрін.

За одне домашнє яйце господині просять 1.00—1.40 грн., фермерські яйця коштують 0.60 — 0.79  (торік — 0.75—0.90 грн.) Деякі крамниці правлять так звану соціальну ціну — 0.52 грн.

За корінець хрону правлять гривню, за купку — три—п’ять грн. Щоби вийшла традиційна великодня страва —  «цвіклі», треба до хрону додати тертий буряк, кілограм цього овочу нині коштує 8.50 грн. (торік — чотири—п’ять).

Кілограм доброго масла «заважить» на 55—65 грн., торік — 40— 50. Ціна плесканки домашнього сиру десь на півкілограма коливається від 18 до 30, торік такий же можна було купити і за 15—20 грн.

Найдорожчими для великоднього кошика є м’ясні вироби — ковбаси, шинка, рулети. Кілограм «домашньої» ковбаси в спеціалізованому магазині коштує 38.60, «домашня рублена» — 43.10, тож кільце такої ковбаски потягне на 15—20 гривень. В цій же крамниці ціна шинки — 54.40, шпондеру — 61, рулетів – 52—56 грн. за кілограм. На ринку ковбаса домашнього виробництва дорожча, кілограм «домашньої рубленої» — від 55 до 69.80 грн., кільце заважить десь на 600 грам, відповідно — 40 грн. «Дрогобицька» ковбаса — 60—70, шинка — 89, рулет — 56 грн. за кілограм. Балик оцінили дорого — 105.50, але, походивши по ринку, можна знайти і дешевше — за 82.50 грн.

Якщо порівняти теперішні й торішні ціни, то великодній кошик став «тяжчим» гривень на 100. Торік за такий же набір продуктів, за підрахунками місцевих журналістів, треба було віддати 300 гривень».

Але крім пасхального кошика галичанам потрібні й інші страви на закуску та десерт. Особливо дорогими цього року видадуться голубці…

«Капуста б’є всі рекорди – пише газета «Репортер».

- «Ще наприкінці минулого тижня капуста була по 10 грн., а нині вже 16-18. Як то так? – обурюється одна жінка. – Перець ще у п’ятницю коштував 38 грн., а зараз – 40-43 грн. за кілограм». Добряче підскочили ціни й на огірки – від 15 до 23 грн. Наприкінці тижня перед Вербною неділею часник ще можна було купити по 30 грн., а вже у понеділок просили 34 грн.

А що в молочному павільйоні? Плесканка сиру – від 25 грн. Сепараторна сметана – 30 грн. за літрову банку. Масло – від 28 до 55 грн. за кілограм.

«Люди нині не мають грошей, – каже продавець Людмила. – Беруть один-два огірочки, одну-дві помідори та й усе».

Тим часом західноукраїнська газета «Експрес» виясняє у наших заробітчан про ціновий стан  в Іспанії і доходить висновку, що в Європі святкувати Пасху було б не тільки дешевше, але й здоровіше, оскільки зелень, овочі та фрукти вражають своєї свіжістю, неймовірним асортиментом та ще й дешевизною в порівнянні з українським ринком.

«Ціни в Барселоні на українські гроші:

Кілограм курячого філе - 40 гривень;

Свинина - від 97 гривні за кілограм вирізки;

Яйця - 7 гривень за десяток;

Твердий сир стартує від 52 гривень за кілограм.

Кілограм звичайних червоних помідорів коштує від 7.9 грн. за кілограм;

26 гривень - за два кілограми свіжих полуниць;

зелені оливки - 5 грн. за 100 грам;

літрова пляшка оливкової олії - 20  гривень

Молоко в тетра-пак - 8 05 грн. (в нас таке коштує 10-13 грн. За пакет)

Кілограм рису - 15.5 грн.

Хліб дорожчий ніж у нас: білий багет - 6.9 грн. Зате пенсії… мінімальна пенсійна виплата 6760 грн. А переважна більшість пенсіонерів в Іспанії живуть на пенсію в сумі 8521 гривні».

Галичани колись також жили в Європі (до 1939 року). Газета «Галицький Кореспондент» публікує ціни в місті Станіславові (Івано-Франківську) за 1928 рік, і виявляється, що

«Молоко за літр коштувало 40-45 грош;

Рис - 1 злотий за кілограм;

Крупа гречана - 1 золотий за кілограм;

Крупа манна - 1.10 за кілограм;

Мука - 75 грош за кілограм;

Свинина – 2.60 за кілограм;

Ковбаса - 3.20 за кілограм;

Сало - 3.80 за кілограм;

Смалець - 4.40 за кілограм;

Телятина - 2.40 за кілограм;

Картопля  - 13 грош за кілограм;

Морква - 25 грош за кілограм;

Буряки - 30 грош за кілограм;

Капуста свіжа- 70 грош за кілограм;

Капуста квашена - 30 грош за кілограм;

Сир домашній - 2.20 за кілограм;

Цукор білий - 1.55 за кілограм;

Чай - 15-28 грош за кілограм.

Після введення на Галичині в обіг злотого у 1924 році середній місячний заробіток некваліфікованого робітника становив 100-120 зл. Проте кваліфіковані робітники, міські службовці поділялися на категорії і отримували: до165 зл.; 166-220 зл.; 221-560 зл. Зарплати керівників підприємств були й вище 500 зл. Тогочасні "бюджетники", наприклад, вчителі, отримували на місяць понад 260 зл. Високі зарплати були в робітників на залізниці, електростанції, газовні, бойні. Добре заробляли чиновники високого рангу. Так, бурмістр (мер) за 1930 рік отримав 165602 зл., його заступник - 79583 зл., а 1-й асесор - 65658 зл.

Цікаво, що у 1928 році така дефіцитна й коштовна зараз гречана крупа коштувала дешевше, ніж манка. Зате майже розкішшю був чай, вартість якого в 10 разів перевищувала ціну м'яса і в 2 рази - ціну натуральної кави. На кінець року ціни на борошно, хліб, крупи та овочі здебільшого спадали».

Про життя нинішнього галицького обивателя в рідній, незалежній, соборній Україні розповідає тернопільська газета «Вільне життя»:

«Душа болить за наших людей, які живуть за межею бідності… За робочий люд взагалі ніхто не дбає. Тільки переймаються підвищенням зарплат чиновникам, збільшенням витрат на депутатів, працівників силових структур, державних службовців, які нічого не виробляють, а споживають. А ось про того виробника, зокрема продуктів харчування, ніхто не дбає. Ті, що виробляють сільськогосподарську продукцію, живуть за межею бідності, а весь «навар» дістається посередникам. Через те й настає продовольча криза, бо більше споживачів, ніж виробників.

Не легше і тим людям, які працюють на роботодавців за копійки (кажуть, що їм платять у конвертах, та це брехня). Більшість отримує по 500-600 гривень, а на відомостях показують мінімальну зарплату. Якщо не подобається — іди. А куди іти, як жити, де заробити хоч на хліб та олію? За щось же треба жити, якщо це можна назвати життям...

Нема робочих місць, але про це не думають можновладці. Уся молодь виїжджає з міста, тому що нема де заробити навіть тих нещасних 600 гривень…

У пенсіонера хоч і невисока пенсія, та все ж він хоч якось за неї проіснує. А як бути молодій людині, яка вчилася чи не вчилася, а роботи нема? Суцільна безвихідь. Та чиновникам нема до того діла, їхні «ясла» повні. Податківці збирають данину, штрафують одноосібників, які ледве самі животіють і не мають чим відкупитися. А супермаркетів не чіпають, нерідко самі їх «кришують». Усі відігруються на тому бідному робітникові чи селянинові, що за роботою світа не бачить і не може вижити у своїй державі».

Поки галичани посипають голову попелом і нарікають на тяжке життя, бельгійський пенсіонер налагодив на Львівщині успішне фермерство. Газета «Високий замок» описує успішну історію:

«У селі Дмитровичах Мостиського району Львівської області про бельгійця Бернара та його дружину Марію говорять з повагою… Бернар Вілем приїхав в Україну 11 років тому… за рік скупив по всій Західній Україні півсотні тварин.

«Ніхто не вірив, що розведемо стільки кіз, – говорить з відчутним французьким акцентом пан Бернар. – Їздили по селах Західної України і скуповували всіх підряд, серед яких траплялися і породисті. За рік придбали півтори сотні. З нас усі сміялися. Ветеринари казали: «Ви розводьте, а ми подивимося!». За три роки нам вдалося вивести понад сім сотень добірних молочних тварин».

За день коза дає від 1 до 4 літрів молока. Корисний напій не «залежується» – йде на продаж і сир, який фермери виготовляють власноруч.

«За день сам випиваю три літри молока, – бере до рук літрову пляшку пан Бернар. – Від цього дуже добре почуваюся. Дружина і 4-річна донька Еліз випивають по кілька склянок. Це молоко корисне і поживне».

Козячу продукцію фермерів можна побачити у магазинах. Сир виготовляють лише під замовлення.

«Молоко по 18 гривень за літр реалізуємо по магазинах Львова, – каже пані Марія. – А сир у нас замовляють ресторани та столичний магазин органічних продуктів. Щоправда, його робимо невеликими партіями – лише під замовлення. Кілограм продаємо за 150 гривень. Справжній сир дешевше коштувати не може, бо на кілограм готового продукту йде, як мінімум, 10 літрів молока».

На фермі працює півтора десятка робітників. Пан Бернар спуску селянам не дає. Таку дисципліну витримує не кожен.

«По-іншому не можна, – нарікає господар, – бо люди відвикли від дисципліни. Аби працівники не запізнювалися на роботу і не приходили напідпитку, накладаю штрафи. Та й це не завжди допомагає. Торік пообіцяв премію тому, хто жодного разу не провиниться. Ніхто не витримав!».

Пан Бернар має багато проектних замовлень. Зараз проектує ферму для кіз екс-президенту Вікторові Ющенку. Віктор Андрійович нещодавно побував у Дмитровичах і загорівся бажанням розводити кіз».

Тим часом галичани уже звикли до того, щоб перепродувати польські продукти на своїй території.

«Перед Великоднем польський кордон брали штурмом: у тисняві люди втрачали свідомість, ламали ребра та руки одне одному, - пише газета «Високий Замок».

- Такого хаосу на єдиному на Львівщині пішому переході через українсько-польський кордон не пригадують навіть ті, хто ходить до Польщі роками…


Десь на кілометр від пункту пропуску вишикувалась черга з бусів та легкових автомобілів. Український кордон перетнула близько одинадцятої ранку. Ніякої черги. Зате біля польського пункту пропуску вишикувалась черга з кількох сотень людей.

Навіть не черга – натовп. Крайній тут той, хто дав себе виштовхати…

“До раю так будете пхатись, а не до Польщі”, – каже пристойно одягнений сивий чоловік… “Пустіть поляків”, – починають волати польські перекупки. “Де лізеш, курво!” – кричить наша гендлярка і відтягує конкурентку за комір…


На польському боці, за два метри від кордону, імпровізований базарчик. Тут продають сигарети і горілку. Стоять буси з м’ясом – шпондерами, полядвицями... Питаю, по скільки? “Дві гривні кілограм”. Я роблю круглі очі. “Та то не на продаж. То на перенос”, – тягне мене вбік Марійка.

Виявляється, буси підвозять м’ясо до кордону з польського боку. А щоб не платити за розмитнення, через кордон його не перевозять, а переносять. Ти береш кілька шпондерів, твої дані записують і кажуть, у яку камеру зберігання занести. За кілограм платять дві гривні. Оскільки митники можуть вимагати чеки (а їх ніхто не має), то м’ясо ховають під одяг. Кажуть, деякі чоловіки примудряються так перенести нараз до двадцяти кілограмів.

“Он дивися, який запакований”, – показує мій “гід” на діда у засмальцьованому одязі, що йде як п’яний. Ото у нього під штанами може бути польська полядвиця, яку я так люблю? Мене мало не знудило».

 

Огляд підготував Василь Хом’як, «ОстроВ»

 

Статьи

Страна
29.03.2024
10:18

В Крыму становится страшно: растет популярность страхования от БПЛА

...Эти выплаты никто не увидит, так как нет законодательной базы. Если они страхуют от террористического акта, то должно быть решение о возбуждении уголовного дела по соответствующей статье и так далее. Все остальное – красивые слова и обещания,...
Луганск
27.03.2024
17:45

"Бери и делай!" Как переселенцу начать зарабатывать в новой нише на новом месте

"Надо осознавать, что почти никто на новом месте не начинает действительно с абсолютного "нуля" - потому что у вас есть образование, опыт, личные ценности и тому подобное. Все это уже есть у человека, является неотъемлемой частью его бытия"
Страна
27.03.2024
12:46

Валютный вопрос, или Как олигархи споткнулись об Нацбанк

Дальнейшее снижение курса гривни окончательно добьет потребительский спрос, который в условиях полномасштабной войны и так уже давно "ниже плинтуса". Ну а "мертвый" потребительский спрос – это "мертвая" экономика.
Все статьи