Відставка Гузара, пам’ятникоманія, екологічні проблеми Карпат. Огляд преси

Найбільшою подією, що сколихнула Галичину минулого тижня, стала заява кардинала Любомира Гузара, патріарха УГКЦ про його відставку з посади глави Церкви. Оскільки прес-конференція блаженнішого відбулася у четвер, 10 лютого, коли більшість галицьких газет вийшли друком, то теми його відставки та призначення ймовірного наступника будуть безперечно головними заголовками вже наступного тижня. Суботні ж газети виносять цю подію на свої передовиці.

Газета «Галичина» пише:

«Блаженніший Любомир став першим предстоятелем Церкви, обраним спеціальним Синодом єпископів після виходу Церкви з підпілля та здобуття Україною незалежності. Залишаючи пост глави Церкви, блаженніший Любомир передає своєму наступникові одну з найпотужніших традиційних Церков Київської  традиції в Україні, яка на сьогодні об’єднує понад п’ять з половиною мільйонів вірних на території України. Крім того, греко-католиками визнають себе близько півтора мільйона осіб у країнах Європи, Північної і Південної Америки та в Австралії.

Верховне архієпископство в Україні об’єднує 12 єпархій та екзархатів. Тобто сьогодні можна побачити, як по двадцяти роках виходу з підпілля УГКЦ не тільки швидко відновила свої позиції в духовній площині України, насильно в неї відібрані комуністичним режимом, а й практично закінчила структурне оформлення в помісну Церкву. Знаковим символом часу правління Церквою блаженнішим Любомиром є те, що престол глави УГКЦ було повернуто зі Львова до столиці України. У Києві підходить до завершення будівництво Патріаршого собору Воскресіння Христового та Патріаршого центру УГКЦ. Великою мірою означені віхи — це заслуга глави УГКЦ Любомира Гузара».

Тим часом Галичина втратила одного з відомих політичних діячів: на 54-му році життя помер екс-голова Львівської облдержадміністрації Петро Олійник. Газета «Високий замок» розповідає:

«Це сталося о 6 годині 7 хвилин ранку у четвер, 10 лютого, — після важкої довготривалої хвороби помер перший “помаранчевий” губернатор Львівщини Петро Олійник. У липні цього року йому би виповнилося 54 роки. Петро Михайлович помер у віденській клініці “Рудольфінерхаус”, куди приїхав на обстеження.

Петро Олійник очолював Львівську облдержадміністрацію, у 2005-2008 роках, також був головою Львівської обласної організації партії  «Наша Україна». Виходець із шахтарського Червонограда, він прийшов до влади на хвилі Помаранчевої революції. Для Львова і Львівщини це був найкращий період у розвитку, Петро Олійник багато встиг зробити для регіону, активно лобіював його на державному рівні. Про страшне захворювання Петро Олійник дізнався у вересні 2007 року – після діагностування у віденській клініці “Рудольфінерхаус”. Тоді ж його спіткав ще один удар – помер батько. Після своєї відставки Олійник у 2008 році працював радником президента Віктора Ющенка, потім – заступником Глави Секретаріату президента.

Петро Олійник чотири роки боровся із важкою недугою, але він усі ці роки повноцінно жив і працював. На сьогодні це найкращий результат тривалості життя при такій хворобі, бо, згідно із статистикою, люди з такою хворобою живуть 4-6 місяців. Чотири роки він майже не був у ліжку, активно працював – завдяки допомозі лікарів. Це найсвятіші роки в його житті, бо він багато встиг зробити. Хоча за ці роки переніс багато складних операцій, деякі з яких тривали і по десять годин, але завжди на сьомий день уже повертався додому, в Україну.

Поховали Петра Олійника у суботу, 12 лютого, на Личаківському цвинтарі».

В Івано-Франківську знову захопилися пам’ятникоманією. Газета «Західний кур’єр» власне проводить дослідження:

«В Івано-Франківську вже є 58 пам’ятників. Всі вони, як стверджує заступник головного архітектора міста Світлана Лосюк, перебувають у доброму стані.

На сучасному етапі Івано-Франківськ росте і розвивається, а разом з ним ростуть все нові й нові пам’ятники. Мода на них дійшла до того, що в Івано-Франківську вже створюється так звана черга монументів. Визначено місця для спорудження пам’ятників Тарасові Шевченку та Руській трійці. Втім громадськість міста не припиняє генерувати нові ідеї, а тому цілком можливо, що невдовзі виникне бажання поставити монументи Лесі Українці, Богданові Лепкому, засновнику міста Андрію Потоцькому, народному месникові Олексі Довбушу тощо.

Щоразу, як тільки наближається якась чергова річниця від дня народження відомих постатей, одразу ж виникає питання щодо вшанування їхньої пам’яті. Відбуваються віча, покладання вінків, гучні промови. Проте більша частина суспільства може навіть не здогадуватися про те, який слід в історії залишив той чи інший «кумир поколінь». Отак і перетворюються знамениті попередники на ідолів, до чиїх монументів приходять тільки раз на оказію».

Далі газета виясняє відношення у мешканців міста до перспективи відкриття ще декількох пам’ятників в Івано-Франківську:

«Ігор, викладач фізкультури: «Негативно. Пам’ятників   у нас чимало, а для живих людей все, або майже все, занедбане. Я би краще ці гроші використав, щоб доробити щось на стадіоні, або відкрити дітям спортивний майданчик».

Марія, листоноша: «Знаєте, таке враження, що у нас всі все мають, довкола цілковитий лад у місті, тому варто зайнятись пам’ятниками! А як на рахунок того, щоб краще на ті кошти людям життя покращити, наприклад, стареньким пенсіонерам?»

Віталій, бізнесмен: «Я вважаю, що пам’ятники – річ непогана. Тільки у нас їх роблять величезними, масивними, такими, що іноді страх наводять. В Європі пам’ятники часто маленькі і веселі, біля них діти граються, туристи фотографуються. Я чув, що і в Україні є десь пам’ятник сантехніку.  А що – це важка професія, заслуговує на відзнаку!»

Пані Ганна, пенсіонерка: «Знаєте, що не нова влада – то нові назви вулиць. І пам’ятники, пам’ятники… А на дорогах ями все глибші і страшніші. Ліпше б дороги робили!»

Михайло Остапович, пенсіонер: «Колись фараони в свою честь піраміди будували, а тепер ставлять пам’ятники – теж хочуть прославитись як представники влади, так і скульптори і т.д. Я думаю, що людям треба більше до Бога молитись, щоб Він нас із кризи витягнув, а не пам’ятники відкривати – їх є».

Тим часом туристи не поспішають відвідувати івано-франківські пам’ятники (принаймні ажіотажу на разі немає), але прагнуть поїхати дальше, в Карпати, і насолодитися їх красою та екологією. Але й тут не все так просто. Газета «Репортер» пише:

«Все більше гостей приїжджають в наші Карпати, відпочивають, залишають тут свої гроші. Від цього всім буде краще. Втім, є одна... проблема... Екологія. Гори пластику та неочищені стоки… Сотні готелів, готельчиків і садиб перуть для сотень тисяч туристів. Щороку обсяги неочищених хімічних стоків збільшуються.

Начальник відділу інструментально-лабораторного контролю Івано-Франківської обласної екоінспекції Олена Багінська наводить результати досліджень заборів води з Прута і Прутця за останні 10 років. Симптоми забруднення очевидні… зокрема за показниками БСК (біологічне споживання кисню) та за вмістом іонів амонію. Наприклад, якщо у 2002 році у створі нижче туркомплексу «Буковель» БСК становив 1,1, то у 2010 – 6,3 (при нормі до 2,26).

Для сучасних готелів нормою є модерні санвузли та сауни, душові кабіни, джакузі та басейни. Є в них і очисні споруди, проте, коли вони не справляються із обсягом використаної води (а в сезон це може бути і щоночі), «краник» з відстійника відкривається прямо у гірські потоки. Взяти хоча б «взірцеві» готельні комплекси в Буковелі – за 50-100 м від гірськолижних підйомників. Зрозуміло, що у рекламних буклетах цих закладів не йдеться про нечистоти. І ніхто не здогадується, що за яскравими вивісками із красивими назвами «Довбушанка», «Круча», «Вежа», «Чабан» приховуються не прості порушення, а справжні злочини у ставленні до природи. Розташовані вище за течією, додають «колориту» тим, що нижче.

Ігор Тимчишин, начальник відділу екологічного контролю облекоінспекції, каже, що контролювати викиди в річку дуже важко. Адже інспекція має право перевіряти лише ті об’єкти, що зареєстровані як готелі та мають очисні споруди. Та й тут виникають труднощі.

«Дуже важко перевіряти приватні будинки, – уточнює Тимчишин, – бо на місці переважно є лише адміністратор закладу, а власник – десь, наприклад, у Києві чи Дніпропетровську. Формально відсутність власника дає їм право не допускати наших інспекторів на територію. Однак зараз цим питанням зацікавилась і прокуратура, тож до наших фахівців приєднуються і їхні представники».

Щодо території навколо «Буковелю»… може бути кілька шляхів рішення. Перше – приєднання навколиш­ніх об’єктів до очисних самого туркомплексу.

«Зараз на нашій території працюють очисні споруди потужністю 300 м3 на добу. З урахуванням того, що курорт невпинно зростає, у 2010 році у нашому бюджеті були передбачені кошти на будівництво нових очисних з перспективою здачі у 2011-му, – розповідає директор ТОВ «Скорзонера» Олександр Шевченко. – Ми замовили проектування очисних з повною біологічною очисткою стоків потужністю 10 тис. м3 за добу. Будівництво першої черги (на 1 тис. м3) плануємо завершити цього року».

Оновлені очисні споруди туркомплексу в майбутньому могли б переробляти стоки не лише самого «Буковелю», але й інших об’єктів. У такому разі підприємцям слід лише взяти технічні умови приєднання до системи та «вступити в долю». Фахівці стверджують, що будівництво очисних такого масштабу голов­ному замовнику має обійтися близько 50 млн. грн.

Утім, приєднатися до централізованого водовідведення економічно вигідно може бути лише найближчим сусідам. Адже прокладання труб навіть на 500-600 м у скельних ґрунтах – справа важка та недешева. До того ж, є ще один аспект гірської місцевості – схили: Буковель розташований практично у найвищій точці курортної зони. Тож навіть нове місце розташування очисних – при самому в’їзді до туркомплексу (значно нижче за попереднє) – не вирішить питання очистки стоків села Поляниці».

А у Львові, який готується прийняти чемпіонат ЄВРО-2012, заговорили про двірець - головний залізний вокзал Галичини. Газета «Поступ» розповідає:

«Уявіть собі залізничний вокзал, який повністю відповідає європейським стандартам. Тут вам і паркінґ  і спеціально відведене місце для таксі. Поруч простягається затишний сквер з лавочками та пташечками. Змальовуючи в уяві такий звичний для європейців «райський куточок», огортає відчуття приємного замилування культурною столицею України. Але все це лише в планах і, відверто кажучи, в досить міфічних планах… Зараз наш вокзал у Львові є просто пам’яткою архітектури з поганенькими дорогами, ганебними тротуарами, сквером, позбавленим газонів, тому що їх постійно витоптують, а обнесена вся ця краса зовсім не прекрасними малими архітектурними формами та бетонною огорожею. Ось візитна картка Львова.

Начальник управління архітектури Юрій Криворучко переконаний, що у Львові до Євро-2012 вигляд привокзальної території може кардинально змінитися, адже Львів прийматиме євро чемпіонат, а тому держава повинна подбати про його обличчя – вокзал, який першим вітатиме гостей. Тому плани в головного архітектора міста, м’яко кажучи, наполеонівські.

Юрій Криворучко переконаний, що малі архітектурні форми знесуть, натомість, їх замінять на зручний та теплий критий торговий комплекс…На його думку, орендарі повинні розуміти: «Прийшов час навести лад та порядок на цій території, тому масового невдоволення з цього приводу не очікується».

На вокзалі мрій місця для автостанції, що знаходиться біля головного вокзалу також не знайдеться. За словами Юрія Криворучка, її планується перенести на вул. Городоцьку.

«Ми сьогодні не можемо своїми силами, самостійно здійснити ці перетворення, тому звертатимемося до держави…  головним джерелом фінансування має бути держава. Я думаю, це не буде мільярдний проект» - каже Ю.Криворучка.

Почати звертатися до держави планують розпочати вже в листопаді цього року, коли Львівська залізниця святкуватиме своє 150-річчя. Саме тоді до Львова повинен прибути президент Віктор Янукович, який і повинен першим почути та побачити потреби вокзалу».

В Івано-Франківську, який стався обділений участю в ЄВРО-2012 покладають надії на чемпіонат Європи з боксу. Газета «Галицький кореспондент» пише:

«Минулий рік приніс прикарпатському боксу не лише перемоги, нагороди і титули, а й високу оцінку від Федерації боксу України, яка вже у 2011-му планує провести в Івано-Франківську чемпіонат Європи серед молоді. Востаннє змагання такого рівня наша країна приймала більше 30 років тому.

Наприкінці листопада минулого року обласний центр Прикарпаття побачив справжнє боксерське шоу. На рингу, встановленому у манежі Коледжу фізвиховання, зійшлися збірні України та Марокко, які провели одинадцять боїв у рамках міжнародної матчевої зустрічі.

Нещодавно у Стамбулі відбулося засідання Європейської боксерської федерації, на якому було вирішено, що чемпіонат Європи з боксу серед молоді буде проходити в Україні. Але ще більш приємний той факт, що такі масштабні змагання можуть пройти в Івано-Франківську. Це буде дуже потужний захід, який заплановано на 15-22 серпня, а місцем проведення може стати манеж Івано-Франківського колежу фізичного виховання. Принаймні на сьогоднішній день це питання вирішено вже відсотків на 90, адже… вже є домовленість з Федерацією боксу України».

 

Огляд преси підготував Андрій Мева, «ОстроВ»

 

 





Статьи

Луганск
27.03.2024
17:45

"Бери и делай!" Как переселенцу начать зарабатывать в новой нише на новом месте

"Надо осознавать, что почти никто на новом месте не начинает действительно с абсолютного "нуля" - потому что у вас есть образование, опыт, личные ценности и тому подобное. Все это уже есть у человека, является неотъемлемой частью его бытия"
Страна
27.03.2024
12:46

Валютный вопрос, или Как олигархи споткнулись об Нацбанк

Дальнейшее снижение курса гривни окончательно добьет потребительский спрос, который в условиях полномасштабной войны и так уже давно "ниже плинтуса". Ну а "мертвый" потребительский спрос – это "мертвая" экономика.
Мир
26.03.2024
07:36

«Уже сейчас можно купить билеты в Крым на июнь». Российские СМИ об Украине

"В реакции Киева - вся суть этого террористического режима. Трудно даже описать ту смесь восторга, злорадства и упоения, которую трагедия вызвала в украинских СМИ…"
Все статьи