«Малий та середній бізнес і всі пересічні українці, стали «жертовними ягнятами» Податкового кодексу, - пише Івано-Франківська газета «Галичина». - Таким є майже одностайний висновок експертів…Єдиний «плюс» української податкової «конституції», за визнанням найавторитетніших фахівців, — це поетапне зменшення податку на прибуток з 25 до 16 відсотків та на три відсотки — податку на додану вартість (нині — 20%), що, на їх думку, створить сприятливі умови для розвитку великого вітчизняного бізнесу. Але платою за цей «плюс» стане, передусім щонайменше триразове збільшення податкового навантаження на дрібний бізнес, який працює на єдиному податку. Попри те, що в ухваленому парламентом кодексі «спрощенців» таки залишили, з 1 січня єдиний податок, який вони сплачуватимуть, зросте з 200 до 600 гривень. При цьому для них передбачено «поріг» — річний оборот підприємців не повинен перевищувати 600 тисяч гривень. До того ж лише ті з них, чий обсяг торгівлі не перевищує 300 тисяч гривень, зможуть працювати без касових апаратів. Втім, за новим кодексом більше платити доведеться не лише малому та середньому бізнесу, а й усім нам…. Після того, як парламентарі підтримали закладене в проекті Податкового кодексу підвищення з 1 січня акцизу на бензин, літр пального для власників автомобілів з нового року подорожчає в середньому на 50 копійок. Вкотре вже подорожчають алкогольні напої та сигарети — збільшення акцизних зборів на ці продукти також закладено в кодексі. А приватні особи — власники квартир площею понад 120 кв. метрів та будинків — понад 250 кв. метрів з 1 січня 2012 року стануть платити податок на нерухомість». В то же час не всі українці бажають складати «на заклання» свій бізнес. «Податкова «біблія» від Азарова зуміла об’єднати дрібних підприємців з різних частин України, - пише Львівська газета «Поступ». - Мало не в усіх містах та містечках цього тижня пройшли мітинги підприємців… У Львові 17 листопада не працював найбільший у Західній Україні оптовий ринок «Шувар». Приблизно о сьомій ранку працівники двох ринків, «Верхнього» і оптового «Шуварів», провели мітинг. До кінця дня ринок так і не розпочав роботу. Люди, які за звичкою приїхали на закупи сюди, верталися ні з чим. Підприємці радять закупити продуктів з запасом і на понеділок – у Львові не працюватиме жоден ринок, усі вийдуть на страйк. «У тому кодексі повно речей, з якими ми категорично не згідні, - каже продавець Оксана. - Насамперед – касовий апарат. Не можна всіх змусити встановлювати касові апарати. Є там ще такий цікавий пункт, як прописка. Скажімо, якщо я прописана у Жовківському районі, фактично проживаю в Личаківському, а торгую в Сихівському, то маю платити півтори тисячі гривень на місяць – за спрощеною системою. Крім того, цей кодекс дає право податковій проводити обшуки підприємців. Причому не тільки в магазині, а й вдома, – каже пані Марта, що працює на ринку «Шувар». – Бюджет вони готують також уже на основі цього кодексу. Якщо він набуде чинності, ми просто не відкриємося з нового року. У нас 1 січня – вихідний, і так буде до кінця року. Нехай мільйонери платять ці податки... Щоб платити такі податки, ми ж змушені будемо підняти ціни, тобто усе це відіб’ється на кінцевому споживачеві». Поки підприємці переймаються своєю незавидною долею, Президент України збільшує видатки на своє утримання.. «Прилетить Янукович в дорогім вертольоті» - з таким заголовком вийшла львівська газета «Високий Замок». «На тлі податкового пресингу щодо українських підприємців, який має на меті наповнити скромну державну скарбницю, показовою виглядає стаття витрат на транспортне обслуговування президента України Віктора Януковича,- пише газета. - Їх не назвеш оптимальними, ощадними. Радше, навпаки. Переглядаючи їх, можна дійти висновку, що у відомстві глави держави бюджетною копійкою не дорожать. Кілька днів тому Віктор Янукович уперше у своєму нинішньому статусі здійснив марафонський переліт вертольотом. Із курортного Межигір’я до екологічно неблагополучного Калуша він за якихось дві години дібрався на гвинтокрилі AgustaWestland-139, що є продуктом американсько-італійської фірми. Літальний апарат придбали, щоб пересування президента не створювало вуличних заторів і гарантувало повну безпеку першої особи. Цей задум дорого обійшовся вітчизняним платникам податків… виробникам цього літального апарата з української скарбниці переказали 17 млн. доларів (без внутрішнього оздоблення салону). Розкіш надзвичайна! Американський колега українського президента Барак Обама літає на армійському гелікоптері, який коштує 6 млн. доларів. Віктор Федорович переплюнув самого прем’єра РФ Володимира Путіна. Той свої піар-поїздки робить на модернізованому МІ-8, який, за оцінками експертів, обійшовся федеральному бюджету від 5 до 8 млн. «баксів». Німецький канцлер Анґела Меркель, для якої безпека теж багато значить, літає по своєму «фатерлянду» на Eurocopter Cougar AS532 вартістю 5 млн. доларів». Поки Президент тішиться дорогою іграшкою, пересічний український підприємець думає про те, як би потиху закрити своє підприємство. Газета «Львівська пошта» дає коментарі та роз’яснення з приводу того, як краще закрити свій бізнес: «Зареєструватися суб’єктом підприємницької діяльності (СПД) значно простіше, ніж закрити СПД. Податківці не люблять другу процедуру, бо вона фактично знижує статистику кількості СПД, тобто дає поганий показник звітності, а також зменшує кількість податків, які отримує державна скарбниця. Тому при закритті СПД важливо прискіпливо проконтролювати весь процес. Спочатку доведеться заплатити 17 грн. за публікацію оголошення про закриття суб’єкта підприємницької діяльності. Окрім того, потрібно подати заяву до податкової про припинення діяльності суб’єкта підприємницької діяльності за місцем реєстрації і здати свідоцтво про реєстрацію. А також потрібно закрити всі рахунки в банках, отримати в податковій акти перевірки, знятися з обліку в податковій, Пенсійному та фондах соціального страхування – від безробіття, тимчасової втрати працездатності, нещасних випадків. Довідки, видані цими фондами, дають право анулювати свідоцтво СПД у держреєстратора за місцем реєстрації». Тим часом українське законодавство настільки не регламентоване, що кому як і за що платити не зовсім зрозуміло, коли йдеться скажімо про «зелений туризм». «Можна почути багато хвали «зеленим» трудівникам. Чом би й ні? Це ж який тягар із держави знімають ті, хто вирішує вступити в армію сільського туризму. Самі для себе і для членів своєї сім’ї створюють робочі місця, - пише тернопільська газета «Вільне життя». – Але в правовому полі — повний хаос… Розвиток сільського туризму в області відбувається суто з ініціативи громади. Але співпраця з туроператорами, до прикладу, не налагоджена. Отже, куди відправити туристів? Особисто власників садиб менеджер турфірми, може, і знає, але ж офіційно вони не існують. Що характерно, законодавство не ігнорує зелений туризм повністю. Але тими статтями, де сільський туризм згаданий, регламентують його діяльність досить своєрідно. Скажімо, для надання послуг із розміщення та харчування туристів власнику садиби не обов’язково реєструватися як приватному підприємцю (стаття 9 ЗУ «Про туризм»). Ліцензування послуг із розміщення і харчування туристів законом теж не вимагається. Також власник садиби не зобов’язаний мати освіту за спеціальністю «готельне господарство», щоби надавати послуги із розміщення і харчування туристів. Проте якщо в садибі є 7 і більше номерів, власник повинен виконувати вимоги правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг (наказ Державної туристичної адміністрації України). Послуги з харчування туристів підлягатимуть обов’язковій сплаті податку на додану вартість тільки якщо впродовж останніх календарних 12 місяців сума доходу від цих послуг перевищить 300 тисяч гривень (пункт 2.3.1 ЗУ «Про податок на додану вартість»). Звичайно, навіть коли заробити менше, то можна добровільно зареєструватися платником податку. Процедура ж припинення реєстрації фізичної особи-підприємця є доволі тривалою, і тому власнику садиби треба ретельно обміркувати, чи потенційна кількість туристів і доходи від їх обслуговування будуть достатні, щоби покрити витрати на реєстрацію або припинення своєї підприємницької діяльності». Оскільки, в Галичині не так вже й багато можливостей заробити, а ще з метою розвитку патріотичного бізнесу, галичани всерйоз задумалися над тим, щоб… перепоховати Степана Бандеру в Івано-Франківську. «У Івано-Франківську створили незвичну комісію, - пише газета «Поступ». - Називається вона відповідно до її основної мети - «Комісія з перепоховання Степана Бандери». На першому ж її засіданні було ухвалено рішення про розробку плану перенесення праху лідера Організації українських націоналістів з Мюнхена на батьківщину. Звісно, після узгодження із родичами покійного. Подібне перепоховання сподвижника Бандери, Льва Ребета, відбулося 30 жовтня у Львові на Личаківському цвинтарі за активного сприяння міської ради. Бандеру ж хочуть перепоховати на Івано-Франківщині, звідки він був родом. Правда, ще не визначилися: чи то в самому Івано-Франківську, чи в райцентрі, Калуші, чи в рідному селі - Старому Угриніві. Реакція прямого родича Степана Бандери - його онука Степана Бандери-молодшого - уже відома. Він виступає за перепоховання діда, але не зараз… родина відмовилася це робити й минулого року, коли це ж саме пропонував Віктор Ющенко. Бо таке перепоховання, на думку родичів, має слугувати консолідації суспільства, а зараз може скоріше підштовхнути його до розколу». Але в Івано-Франківську не спішать слухати родичів провідника українських націоналістів. Оскільки Бандера «належить» народові то комісія «працює» на повну катушку й приймає рішення без огляду на бажання родини самого Степана Бандери».Марта Войцехівська, журналістка, поетеса та член Комісії з перепоховання каже в коментар газеті «Поступ» : «Наша комісія - це близько двадцяти представників інтелігенції Івано-Франківська, зокрема викладачі Прикарпатського університету, митці, художники. Усі позапартійні - вона створювалась як аполітична. Ми надіслали прохання про дозвіл на перепоховання Степана Бандери до його родичів - онука Степана, що живе у Канаді, та племінниці Дарії Заливахи, що мешкає у Івано-Франківську. Можливо, вони погодяться - зрештою, на першому засіданні комісії лунала інформація, що збігає термін оренди місця на цвинтарі у Мюнхені. Ми створили робочу групу, що має розібратися з усіма подробицями до другого засідання комісії, яке відбудеться у грудні. Чому саме зараз? Було сподівання, що політичні сили, можливо, «Наша Україна», вирішать це питання до 100-річчя від дня народження Бандери. Але цього не трапилось - можливо, частково через політичні причини. Політики не впоралися - спробує громадськість». Андрій Мева, «ОстроВ»
