Окремі судження звичайного медика про незвичайне отруєння

А чи був отруєний В.Ющенко? На разі невідомо. Можливо, що так, а можливо і ні. Над цим питанням вже не один рік ламає голову не одна слідча оперативна група. Я ж як медик тезово, користуючись логікою, здоровим глуздом і життєвим досвідом, та беручи до уваги матеріали трьох нижче перерахованих статей, розміщених в Інтернеті, спробую викласти певні застереження у цій заплутаній справі.

Ольга Богомолець: "Чому я не говорила правду про хворобу президента"

Микола Полудьонний: «Шукати діоксин в організмі Ющенка почали за порадою американців»

Юрій Поляченко: «24 операції Ющенка під загальним наркозом – це не те, що всі уявляють»

Лікар дерматолог, професор Ольга Богомолець лікувала Віктора Ющенка, але за її словами «сама не знала що лікує, яку хворобу, бо не було діагнозу». При цьому хворий не здавав аналізи... «Чудо» хворий і «чудо» лікар. «Від чого ви лікували хворого? - А я звідки знаю…» Навіть лікар реаніматолог, коли на роздуми є хвилини, і він рятує життя пацієнта при якомусь невідкладному стані, не працює без діагнозу. Нормальний лікар з’ясовує всю історію хвороби, призначає аналізи, знаходить причину хвороби, а вже потім все решта.

Пацієнта з отруєнням в вересні 2004 р. відправляють в медичний центр до Відня до лікаря Миколи Корпана, онколога за спеціальністю, при цьому нікому не заявляють про отруєння, не звертаються в австрійську поліцію. А в грудні 2004 р, за словами самого Ющенка, він вже не приймає ніякого лікування…, крім консультацій по шкірі у професора Ольги Богомолець.

«У Ющенка був страшний біль і він приймав місцеві слабкі, не шкідливі знеболюючі», - щось не в’яжеться. Проте потім в інформаційний простір виходить нова версія, - «так він приймав знеболюючі весь час, мав 24 рази загальний наркоз по декілька годин. Але знеболюючі не мали седативного ефекту», (тобто не впливали на головний мозок). Сильні знеболюючі без седативного ефекту і наркоз без впливу на кору головного мозку? Сумнівно і неправдоподібно.

Постає логічне питання, а крім дерматологів, ще хтось Ющенка лікував? Токсикологи (тобто фахові лікарі, які займаюся пацієнтами з отруєнням) серед лікарів, що лікували президента були? «Були і лікарі інших лікарських спеціальностей». Хто конкретно, назвіть прізвища? – «Ми вам скажемо потім». Чому не вже, а «потім»? А чи дійсно були вони? Це потім наштовхує на думку, що досі ще просто не вигадали хто це був з лікарів…

У людини отруєної діоксином, мають бути поражені всі органи і системи організму, - така людина при смерті, підлягає реанімації. А у неї чомусь основним є лікар дерматолог, - а потім місяцями цілі групи провідних дерматологів світу лікують «прищі». Та навіть багатьом обивателям відомо, якщо, наприклад, в людини є цукровий діабет і внаслідок цього, як ускладнення, утворилася трофічна виразка на нозі, то поки не підлікують діабет, ніякий хірург не допоможе загоїти виразку. Логічно, що якщо людину з отруєнням не будуть лікувати від отруєння, (лікар токсиколог), то ніякий дерматолог не допоможе. Тому в нашому випадку напрошується питання, де поділися реаніматолог і терапевт-токсиколог? Чи може у Ющенка не було потреби їх кликати?

«У хворого були тимчасові зміни в різних органах? Тому в грудні 2004 р,  він вже не приймає ніякого лікування…, крім консультацій по шкірі». Хворий з отруєнням діоксином, - це або відразу труп, або інвалід І-ї групи, обмежений у самостійному пересуванні, який на кардіостимуляторі, штучному диханні і штучній нирці до кінця життя. А тут смертельна для людини доза, перевищена не в 2-3 рази, а в тисячі разів!!! І немає жодних патологічних наслідків, результатів пошкодження всіх внутрішніх органів, - отруєна людина після отруєння «моржує», - купається в ополонці в крижаній воді, бігає кроси, проводить сходження на гору Говерлу…

«Рубці і рани обличчя найгірше заживають». Всі, навіть студенти медики знають, що рани і рубці найкраще заживають саме на шкірі обличчя, а не на животі чи кінцівках. …..

«Забирали підшкірну жирову тканину з метою лікування… Бо діоксин депонується саме в жировій тканині організму і ми забирали жир». Але ж відомо, що в людини є крім підшкірного жиру вісцеральний жир навколо внутрішніх органів, внутрішньоклітинний жир. А як цей жир забрати? Щось знову не клеїться… 

Усі діоксини є високотоксичними. Це також відомо навіть студенту третього курсу медичного інституту. Розрахункова смертельна доза діоксина для людини становить 70 мкг/кг маси тіла, а мінімальна діюча – приблизно 1 мкг/кг. В результаті лише незначного контакту людини з діоксинами, (коли доза цієї речовини в десятки разів менша за смертельну, скажімо 20 мкг/кг) спостерігаються не тільки шкірні прояви (хлоракне, гіперпігментації) та системні ефекти ( розлади травлення, фіброз печінки і підшлункової залози), про що заявляли лікарі Ющенка, але також й ще ряд незмінних факторів: неврологічні ефекти – як от головні болі, втрата слуху, смакових відчуттів та нюху, порушення зору, слабкість в нижніх кінцівках, болі у м’язах та суглобах; порушення репродуктивної функції, а також психічні ефекти (порушення сну, напади немотивованого гніву, тощо).

Виходить так, що медичині показники та судження слідчими органами до уваги не беруться. Більше того, задіяні до розслідування фахівці навіть не удосужаться грамотно використовувати медичну термінологію та аналітику. При цьому до слідства начебто залучають кращих фахівців прокуратури, лікарів всіх можливих спеціальностей, за винятком хіба патологоанатома. Виходить так, що залучені фахівці неспроможні в силу певних причин розкрити таємницю отруєння колишнього президента, перетворюючи цю справу в один з міфів української історії.

Матвій Вербицький, спеціально для «ОстроВ»