З позовами на батьків… у суди, або що чекати від нової ювенальної юстиції

Сьогодні гостро дошкуляє загроза над найбільшою цінністю української нації – сім’єю. Все частіше і виразніше можемо бачити картини розкутого, розбещеного, далеко не завжди продуктивного, цілеспрямованого, насиченого добром, життя молодого покоління. Звісно, тут далеко не останню роль відіграють економічні умови, зокрема, злидні, убогість, незайнятість, відсутність роботи тощо. Дедалі частіше спостерігаємо характерні складні і напружені, спричинені конфліктними ситуаціями, стосунки, непорозуміння між батьками і дітьми, небажання і тих, і других прислухатися одне до одного. Останні вперто тягнуться до своєї незалежності: ще з маленького «присідають» на цигарки, алкоголь, нерідко стають наркоманами… Гуманність і здоровий спосіб  життя швидко і поступово відмирають, а поняття благополучної сім’ї – розмивається, навіть зникає, та набуває щораз загрозливіших розмахів, і навіть призводить до руйнації основних підвалин розвитку здорової нації – складових міцності української родини.

Нині це проблема стоїть не на рівні окремо взятої сім’ї. Нині його слід розуміти і вирішувати на рівні держави. Однак виглядає, що замість того, щоб розв’язувати цю проблему, діюча влада в Україні поки що не спричинилася до якісних змін в цьому плані, а, скоріше, своєю бездіяльністю, вдаванням, що така проблема є не на часі і другорядною,  навпаки, все тугіше затягує цю петлю.

Хоча, впринципі, деякі потуги, збоку чиновників на горі, щодо цієї дилеми вже проявляються. Так владні посадовці планують ввести в Україні ювенальну юстицію західного зразка. Ось як цю «розв’язку» нині коментує голова Тернопільської міської організації ВО "Свобода", депутат Тернопільської міської ради Михайло Головко: «сьогоднішня влада від Партії регіонів вкотре довела свою злочинну сутність і цілковиту байдужість до власного народу. Намагаючись догодити всім, окрім українців, теперішній уряд без широкого громадського обговорення хоче запровадити, так-звану, ювенальну юстицію західного зразка. Така "система захисту прав дітей", заснована на доносах, вилученні дітей у батьків – неприпустима». Свою різку оцінку свободівець трактує і пояснює так, що, мовляв, ювенальна юстиція західного зразка «суперечитиме конституційному принципу захисту сім'ї, її незалежності, вільного вибору батьками форми виховання дітей». З цим можна частково погодитись, бо вона (ювенальна юстиція західного зразка) і  справді може поставити сім'ю під прямий і жорстокий контроль черствих і байдужих чиновників.

Зрештою, і не тільки в цьому небезпека. Депутат Тернопільської міської ради Михайло Головко і його однодумці  вважають, що пропонована до запровадження в державі система, може завдати значно більшого лиха, адже, як підкреслюють вони, «зруйнує діючу в Україні судову і правоохоронну системи, порушить принцип поділу влади, а головне — призводе до руйнування благополучних сімей, необґрунтованого збільшення соціального осиротіння (дітей-сиріт при живих батьках), спровокує корупцію і дитячо-підліткову злочинність».

Більше того, націоналістично налаштовані члени «Свободи» в  Тернополі, не на жарт стурбовані даною проблемою, а тому не забарилися, і, мабуть, одні з перших, минулого тижня (27 травня) виступили щодо цього із досить різкою заявою. Щоб не бути голослівною, процитую: «Введення в нашій країні ювенальної юстиції західного зразка призведе до безкарності молодіжної злочинності і створить ряд загроз для держави і суспільства. В цьому ми можемо переконатися на прикладі мільйонів європейських і американських сімей, де головною проблемою є внутрішні стосунки батьків і дітей. І сьогодні західні "порадники" хочуть перенести свої біди до нас. Все це робиться під личиною добра та під гаслами "захисту прав дітей", але насправді має на меті налаштувати дітей проти батьків, розтлити і знищити нашу з вами Святу Батьківщину».

Однак це далеко не весь їхній перелік причин, які, на думку свободівців, спровокує введення цієї системи в Україні. Вважаємо за необхідне зосередити читацьку аудиторію на ще одному аргументі, який озвучено у викладеній заяві: «… в Києві у середині квітня цього року представники Міністерства юстиції України разом з екс-міністром юстиції Франції Роберу Бадінтера провели прес-конференцію присвячену якраз впровадженню ювенальної юстиції. Там урядовці повідомили, що вже направили в ЮНІСЕФ (Дитячий Фонд Організації Об’єднаних Націй) для експертизи проект з питання впровадження в Україні юстиції для неповнолітніх. Попередньо Мінюст видав наказ № 198/7 «Про створення робочої групи для реформування ювенальної юстиції в Україні».

Бачимо, що наміри урядовців щодо згаданого нововведення є добре обміркованими і послідовними.

І справді, аналізуючи зарубіжний досвід, багато в чому можна погодитись із сказаним вище, бо принцип пріоритетності прав дитини майже стовідсотково гарантує позитивне рішення суду на користь останньої: діти матимуть повне право подавати до суду на своїх батьків чи дорослих. В свою чергу, суд, неважко здогадатися, перш за все, захищатиме права дітей та намагатиметься виправдати їх й вберегти від батьків-«правопорушників». А, відповідно до норм ювенальної юстиції, і на цьому наголошують члени свободи в Тернополі, батьки вже не можуть захищати дітей від впливу деструктивної масс-культури, оскільки підліткові журнали, що розбещують, книги, фільми, комп'ютерні ігри і тому подібне продаються вільно, і батьківська заборона тлумачитиметься як порушення права дитини на інформацію та дозвілля. Більше того, М. Головко переконаний також, що «вибір сексуальної орієнтації підлітками в ліберальній парадигмі також не оспорюється, тому батьки не зможуть чинити опір і пропаганді гомосексуалізму в дитячо-підлітковому середовищі. Наркоманія, тютюнопаління та алкоголевживання теж трактуватимуться як цілком припустимий «альтернативний стиль життя. «Запровадження ювенальної юстиції негативно сприймається суспільством, оскільки суперечить духовно-етичним нормам традиційної української моралі».

Підсумовуючи сказане, можемо сьогодні стверджувати, що й справді українське суспільство ще далеко не готове до такого демократизму в сім’ї, таких розкутих, незалежних відносин між батьками і дітьми, оскільки віддавна в українській родині всі взаємовідносини будувались на основі високої християнської моралі, щирої, незаперечної поваги до старших, усталеної вже аксіоми, що міцна  родина – найбільший скарб – святая святих.

А поки що, поряд з іншими проблемами, які спонукають суспільство до пошуків та шляхів їх розв’язання, стурбовані майбутніми новаціями нинішньої влади в плані захисту прав дітей та  щасливого дитинства, надати їм необмежену перспективу у виборі свобод і власного «майбутнього»,  крім певних політиків, схвильовані лишень окремі батьки. Однак проблема є далеко не другорядною і такою, на яку можна закрити очі.

Ірина Пилипів, «ОстроВ»