Тернопільський аеропорт: залишити неможливо знищити

Де поставити кому в цьому реченні  – вирішує сьогодні, мабуть, кожен другий тернополянин, і думки тут розходяться. Однак більшість все ж схиляється до думки, що аеропорт нашому обласному центру все ж таки потрібен. Крім того – він вже є, отже не потрібно витрачати мільйони, щоб його споруджувати, треба просто привести його до ладу.

Але чомусь нашим політикам все не йметься, питання аеропорту ніяк не вирішується. З одного боку вкладати в нього гроші є перспективним, принаймні через наближення Євро-2012, під час якого наш аеропорт зміг би приймати літаки міжнародних авіаліній. Однак гроші в нього  вкладати  доведеться вже зараз,  та чи пощастить «зібрати урожай» у 2012-му з такими частими кадровими змінами? Немає гарантії, що ті хто зараз має вплив на ситуацію, втримається на позиціях.

З іншого боку, наші чиновники чудово розуміють, що викупивши собі саму територію аеропорту, яка знаходиться недалеко від міста, серйозні гроші можна буде робити вже сьогодні,  адже Тернопіль стрімко розбудовується і попит на житло не зменшується. Отже вільна територія за два-три кілометри від міста – золота жила.  Через такі міркування питання аеропорту не вирішується вже роками. Жителям ж міста пояснюють такий стан речей неможливістю продати аеропорт з аукціону дотримуючись усіх законних норм. Самі  тернополяни думають про речі більш насущні: якщо в місті не всі люди мають що їсти, не всім дітям вистачає місця в дитсадках, дороги в жахливому стані, вкладання коштів із бюджету в аеропорт, не здається їм найкращою ідеєю.  Крім того, аеропортом як користувались лише «обрані» (сюди прилітають «гастролюючі» політики), так воно і залишиться, адже для більшості тернополян таке задоволення навряд чи стане доступнішим найближчим часом.

Щоб пояснити про «обраних» потрібно здійснити короткий екскурс у минуле тернопільського аеропорту.

Тернопільський аеропорт - введений у експлуатацію у 1961 році. У аеропорту «Тернопіль» відкрито пункт пропуску через державний кордон для вантажно-пасажирських перевезень.

У складі аеропорту є аеровокзал пропускною спроможністю 100 пасажирів на годину та всі необхідні служби для обслуговування повітряних суден і пасажирів, підтримки у належному стані льотного поля, заправки паливом пасажирських суден і спеціальної техніки.

У 2004 році аеропорт отримав статус міжнародного. Такий дозвіл надав йому тогочасний Кабінет Міністрів. Завдяки отриманому міжнародному статусу було відновлено чартерні рейси за кордон (зокрема в Італію та Туреччину).  Чартери з Тернополя та до нього існували й раніше. Однак після перетину кордону для розмитнення літаки змушені були додатково приземлятися в Рівному або Львові.

Власне з цього все і почалось: аеропорт вирішили привласнити люди, які якраз і користувались цими чартерними рейсами. Зокрема з’явились чутки, що територія викуплена Ярославом Джоджиком, який вирішив спорудити там готельно-ресторанний комплекс. Можливо у «бурні 90-ті» йому б це вдалось здійснити безперешкодно, та у 2004 році вже потрібно було якось виправдовуватись перед містом… і перед колегами депутатами, які також мали плани на аеропорт. Серед них - один із найактивніших сьогодні забудовників міста Зиновій Щепановський, директор компанії «Будівельник».

Навколо аеропорту є непогане місце для будівництва житлових будинків (цілих 144 га). Розрахунок Щепановського простий і логічний:  ціна на територію  впала би в разі роботи аеропорту через  шумовий фон.  Отже потрібно викупити аеропорт, поки він функціонує, а земля довкола нього - дешева. Набудувати домів, а потім знищити аеропорт. Будівлі ж спродати в три дорого, бо місце надзвичайно мальовниче і тепер вже тихе.

На початку 2006 року, після двох невдалих спроб, тернопільський аеропорт ( КП "Фірма "Тернопільавіатранс") було продано з аукціону, який відбувся вже втретє. Напередодні торгів відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі, не знявши попереднього, знову наклав арешт на все майно аеропорту-боржника та заборонив його відчуження.

Дії державних виконавців виглядали надто жорсткими. Звідки така завзятість в обстоюванні державних інтересів, коли кредиторська заборгованість підприємства, підтверджена рішеннями судів, у 20 разів менша від вартості майна? Та ще й в умовах аукціону закладено пункт про погашення заборгованості протягом трьох місяців. Отож, орган, якому було доручено провести продаж підприємства обласної комунальної власності «Тернопільавіаавтотранс», — регіональне відділення ФДМУ — офіційно звернувся до ДВС з проханням пояснити її позицію. Роз’яснень так і не дочекалися. І тоді державні органи, зацікавлені у проведенні аукціону та появі ефективного інвестора, спрацювали на диво швидко.

Прокурор області вносить протест на постанову ДВС про арешт майна аеропорту. Згідно із Законом «Про виконавче провадження» міський відділ ДВС наклав арешт на майно цього ж аеропорту. Тому два виконавчі провадження повинні були стати одним, об’єднаним. Нічого цього, на думку прокуратури, зроблено не було.

При стартовій ціні в 10 млн, його продали за 32 млн фірмі зі Стрия, з австрійським капіталом приватне підприємство «СЦ-СЕРВІС-ЦЕНТР СТРИЙ», власник громадянин Австрії Чернер Крістіан.

Окрім нього за аеропорт боровся "Будівельник" Щепановський  і нікому не відомий тернополянин. Фонд держмайна повідомив, що п.Чернер не придбав аеропорту, а навпаки, винен нашій державі купу грошей. Згідно інших джерел, Крістіан таки придбав аеропорт, однак з відомих вже нам причин і за допомогою зрозумілої схеми, суд визнав угоду недійсною. Саме тому і брав участь в торгах п.Щепановський, а «містер-ікс» був просто технічним кандидатом, адже участь в торгах мусить брати мінімум три претендента. З неофіційних джерел стало відомо, що в тойчас проти відновлення функціональності Тернопільського аеропорту виступали і львівські високопосадовці. Адже львівський аеропорт вже є центром авіасполучення заходу України, але географічно  вигідніше розташований саме Тернопіль, і наш аеропорт мав всі шанси відібрати першість в львів'ян. Того часу втрата аеропорту для міста означала і втрату статусу обласного центру. І це при тому, що Тернопіль розташований у центрі транспортних коридорів, в тому числі і повітряних. Розвиток авіаінфраструктури залежить від обласної адміністрації. Якось трьом областям на вибір (Ів.-Франківській, Тернопільській і Волинській) було запропоновано розташувати контингент військ НАТО. Основною умової мільйонних інвестицій в область було - наявність аеропорту та 5-зіркового готелю. Тернопільська блрада не скористалась пропозицією.

Але ще кілька слів про продовження історії аукціонів з продажу аеропорту. Отже, Щепановський, або «містер-ікс», «домовилися» з гловою місцевого ФДМУ. Як результат - порив австрійця пригальмований якимись процедурнимми питаннями, що, враховуючи наші "прозорі" закони, теж не є проблемою. Однак трохи пізно виплив найважливіший ньюанс торгів – згідно з ним передбачено збереження профілю об'єкта, і саме це відлякало потенційних покупців. Зокрема і самого Щепановського. Збереження аеропорту означало, що збільшити ціни на житло там вже не вдасться, хоча і спокуса придбати 144 га землі довкола нього дуже суттєва.

В результаті маємо законсервований аеровокзал, зі штатом у три чоловіки - директор-сторож-бухгалтер, бар "Авіатор", і кілька одиниць ледве живої авіатехніки. На якийсь час справу було заморожено, громадськість міста досить насторожено сприйняла можливі  перспективи для аеропорту. Навіть була висунута ідея розділити землю поблизу аеропорту на земельні ділянки по 6 сотих і продати тернополянам в користування. Але після такої пропозиції місцева преса почала рясніти заголовками типу «У Тернопільському аеропорту приземлятимуться «Боїнги». Ініціатором поведення ремонтних робіт виступив екс- голова Тернопільської ОДА Юрій Чижмарь. Саме він запропонував у травні 2008 року залучити летовище до переліку аеропортів, які забезпечуватимуть перевезення у рамках чемпіонату з футболу «Євро-2012». Оскільки, за оцінками фахівців, кількість бажаючих відвідати футбольні матчі в Україні перевищуватиме пропускну здатність аеропортів у містах, де проводитиметься чемпіонат. Тому виникає потреба у пошуку резервних площадок для літаків. "Внесення Тернопільського аеропорту до реєстру цих летовищ суттєво вплине на його подальший розвиток та на розвиток регіону загалом", - зауважив він.

Голова обласної державної адміністрації також повідомивтоді , що вже розпочато передпроектні роботи, спрямовані на визначення оптимальної моделі реконструкції та подальшого використання аеропорту, з врахуванням міжнародних вимог. Також напрацьовуються пропозиції щодо фінансування проекту. Частину коштів планується залучити за рахунок іноземних інвесторів, іншу частину - з внутрішніх резервів.

Отже, минуло вже два роки, жодні роботи не проводяться, немає навіть натяку на те, що аеропортом хтось займається. Та рік тому, знову ж у травні (чомусь всі депутати активізуються в цьому питанніперед відпустками, мабуть мають плани приземляти в межах аеропорту власні літаки), депутати фракції ВО "Свободи" ініціювали питання фінансування аеропорту на профільній комісії, яка визначила суму на реалізацію проект у 1 млн. 300 тис. грн. На пленарному засіданні двадцять першої сесії Тернопільської обласної ради п’ятого скликання депутати інших фракцій більшістю голосів підтримали цю ініціативу. Планувалося,  що частина цих коштів піде на погашення заробітної плати працівникам підприємства, решта – на його реконструкцію, освітлення злітної смуги тощо.

Цілий рік «свободівці» воюють за збереження аеропрту, зокрема депутат фракції ВО "Свобода" Володимир Стаюра. Подейкують, що саме він сьогодні має око на таку привабливу територію аеропорту.  Та багато хто вже впевнений, що наш аеропорт спіткає доля Чортківського летовища – там плити, якими встелений аеродром вже давно перетворився в покриття дворів місцевих «шишок». Ще одне використання покриття – на «встелення» автозаправок. Нічого практичнішого і дешевшого сьогодні просто не існує…

Наразі жодні рішення наших депутатів не впроваджуються в життя. Тяганина навколо аеропорту чітко відзеркалюється у давній приказці: «Сам не гам, і комусь не дам». І поки тернополяни розмірковують над тим, нащо нам аеропорт, і більшість таки сходиться в думці, що він потрібен, а наші депутати вирішують: як би позбутись аеропорту і заволодіти навколишніми землями. Але так, щоб якийсь впливовий дядечко не посадив за грати (бо ж згідно з законом аеропорт таки має існувати), а сам не побудував на викупленому місці готельно-ресторанний комплекс.

Катерина Томчук, спеціально для «ОстроВ»