Хто врятує центральний парк Івано-Франківська?(Фото)






Вже понад сторіччя Івано-Франківський міський парк ім.Т.Шевченка (а колись цесарівни Єлизавети) був і залишається єдиним місцем відпочинку мешканців обласного центру. З 2003 року розпочалася його реконструкція. Спеціалісти паркової справи з Умані, відомого своєю красою парку «Софіївка», бралися зробити з нашого парку перлину. Минули роки. Бурхливі роботи поступово вщухли, залишивши невпорядкованими алеї, стежки. Все завмерло. Нових родзинок паркового мистецтва, ландшафтного дизайну ми так і не побачили. Навпаки, світять пнями зрізані дерева, звалені вітровалом, а новими декоративними чи екзотичними рослинами парк не збагатився. І це попри обіцянки місцевих чиновників від влади і фахівців з Умані.

Погляньмо, що залишили впорядкувальники за сім років реконструкції: центральна алея, що утворювалася колись зі сторічних лип і давала початок вулиці Липовій перетворилася на широчезну алею, центр якої утворює клумба. Проте замість композиції з квітів і чагарників вона все більше являє собою зарості з ялівцю, самшиту та кіпарисів. Прикрашає центральну алею камінь на якому вдячним нащадкам записано, що, напевно, через 300 років центральну алею таки прикрасить  пам`ятник Тарасу Шевченку.

Шевченківську алею зі скрипом вдалось впорядкувати. Уклали бруківку, втстановили лавки, зуміли переробити колишній танцмайданчик на оглядовий майданчик. От, зрештою,  і все. Тепер бруківка просідає, озера до кінця не впорядковані, алеї біля них, після численних прокладань комунікацій, покинули напризволяще. Ходити ними після дощу та й в суху погоду – лише псувати взуття.

Останні чотири роки будь-які  роботи припинилися взагалі. Директор парку депутат міської ради від фракції БЮТ В.Ротару скрушно зітхає. Каже, що депутатський  корпус міськради разом із мером В.Анушкевичусом припинили фінансування робіт.

Взагалі, цікава позиція нашого теперішнього мера. Коли його обирали, він обіцяв перетворити  обласний центр Прикарпаття на європейське місто. І результат: комунальне господарство в занепаді, від мера пішли колись найвідданіші його прихильники начальниук УЖКГ П.Косюк, Ю.Дерев`янко, реконструкція парку остаточно припинена.

А що, власне дала та реконструкція? Верхній ставок, глибина якого колись була досить суттєва, перетворився на мілководне болото. Помилилися проектанти чи будівельники і тепер рівень води в ньому не перевищує півметра. У посушливе літо реальною стає загроза його пересихання та й вода нагрівається так, що комфортно почувають себе хіба що жаби. Узимку таке озеро промерзає до дна. А планувалося так красиво: з центру озера мав бити фонтан, як в уманській «Софіївці». Проте не побудували водонапірну башту, хоча й проклали пластикові труби. Не спромоглися докінчити оглядову доріжку навколо озер. Не побудували запланований розарій. Куди поділи гроші? Риторичне запитання.

Не збагатився парк на жодну ландшафтну композицію. Лише шашличних побільшало. Тепер на вихідні і свята парк сповнений димами, як туманом, і смородом горілого м`яса шашликів. Обіцяв В.Анушкевичус боротися із поширенням шашличних у парку. Обіцяльник...

Пам`ятаєте? «В городском саду играет духовой оркестр...» Не чути останні два роки музики на літній естраді, хоча творчих колективів в місті і області не перелічити. Лише каркання численних ворон «милують» вухо меломана чи шанувальника природи. Та й центральними алеями стає небезпечно ходити. Все ті ж ворони позначили білим бруківку. І відповідний аромат... До речі, де масово оселяються ворони, інші птахи гнізд не будують. Ворони нищать кладку, поїдають пташенят. Тож сподіватися почути трелі солов`я серед воронячого хору марно.

В. Ротару бідкається, що народні обранці разом із мером готуючи річний бюджету вперто з року в рік забувають про парк. От і цього року, не зважаючи на 115-ту річницю від заснування парку, чи згадають вони про парк. Чи лишать хоч крихти від запланованого річного пирога?

У всіх парках статтю прибутків наповнюють атракціони. У нашому місті з початком незалежності атракціони віддали приватному підприємцю. Тепер парк на дотаціях міського бюджету. Лише прокат човнів на озері дає хоч якусь копійчину.

За кордоном, маючи таке гарне озеро, дирекція парку влаштувала би місця для платного вилову риби. Натомість В.Ротару лише скаржиться на браконьєрів та нерозуміння депутатського корпусу, що не дає дозволу запровадити заборону на вилов риби на два місяці під час нересту. Та й хто буде охороняти? Рибінспекція не діє, штрафи мінімальні, міліцію до цього не залучено. А умовляннями багато не здобудеш.

На початку 60-их років в парку діяв звіринець. Жили в клітках вовк, лисиця, ведмідь, кабан. Цілком можна було б відновити цю ідею. Тим більше, що кінець парку між вулицями Мазепи й Довженка мало використаний. Можна збудувати вольєри для косуль чи благородного оленя, іншої звірини, як це робиться за кордоном. Звичайно, потрібні кошти, меценати, спонсори. В.Ротару підтримує цю ідею. Каже, що робить загон для утримання овець. Цікаве рішення. Особливо, враховуючи діючі на терені парку шашличні.

Колись у дерев`яному палаці, що біля озер був літній кінотеатр. Він також давав певний прибуток парку, як і дитячий кінотеатр «Малятко», де демонструвалися збірники мультфільмів малечі. Давно нема «Малятка», а деревя`ний палац став приватною власністю. Що ж має громада окрім понівеченого парку?!

Можна до нескінченності згадувати, що було в парку. Був пам`ятник Грюнвальдській битві, була стара «Restaracija», а потім ресторан «Підкова», була гарно збудована ділянка для прокату дитячих автомобільчиків з мостами, віадуками. Було... Було...

Можна скаржитися на безгосподарника, обіцяльника мера і байдужих депутатів. Можна плакати і витирати шмарки. А можна діяти і відроджувати. Так, відроджувати наш улюблений, старовинний парк, який поки ще існує.

Де той підприємливий, не байдужий, не зажерливий і не стурбований лише своєю кишенею меценат?! Хто відродить парк для цілої громади і нашадків міста Станиславова? Хто своїм ім`ям прикпасить відроджений парк і впише його у сторінки історії парку? Парк волає про допомогу і тихо вмирає. Невже це волання конаючого в пустелі?!

 

 

 

 

 

                                                                                                         

Анатолій Теличко, спеціально для «ОстроВ»







P.S. Шашличні сфотографувати не вдалося, оскільки їх навіжені власники грозяться розбити фотоапарат журналістові.

Статьи

Донецк
26.04.2024
16:00

Восстановление Донетчины: пока даже не в проекте, но...

Отношения власти и общественности никогда не были исключительно конструктивными, в Донецкой области в частности, прежде всего, из-за взаимного недоверия, нехватки опыта, несовпадения представлений о сотрудничестве и просто нежелания власти быть...
Страна
26.04.2024
10:51

Украинский металл: кажется, есть надежда

"Производственные результаты по итогам года могли быть выше, если бы импортная продукция из Китая не заходила в больших объемах на отечественный рынок, особенно когда в Украине производятся аналоги".
Донецк
25.04.2024
10:45

Действовать и жить интересно: Как молодежь из Мирнограда развивает общину у линии фронта

Сейчас в Донецкой области массовые мероприятия запрещены, но люди нуждаются в каком-то моральном утешении. Творческие проекты объединили талантливую молодежь и создали терапевтический эффект для жителей громады, заполнили культурную пустоту.
Все статьи