Минув рік з того часу, коли Львівську обласну державну адміністрацію  „повноцінно” очолив Микола Кміть. Протягом першої половини року перебування на посаді Микола Іванович у своїй діяльності був обтяжений приставкою “т.в.о.”, що значно обмежувало його у кадровій творчості. Однак остаточне призначення його на посаду 1-ого вересня 2008 року повністю розв’язало руки уже повноцінному голові ОДА. Тут усе і почалось.

Бізнесмен за своєю сутністю і підходами до діяльності, Микола Кміть вирішив очистити облдержадміністрацію від усіх, хто так чи інакше був дотичний до Петра Олійника. З іншого боку, голова ЛОДА намагався розставити потрібних людей у потрібних місцях. При цьому дуже важко сказати якими ж критеріями керувався новий губернатор, коли розпочав кадрову чистку.

Першим гучним кадровим рішенням Миколи Кмітя стало дивне звільнення начальника управління у справах сім’ї і молоді ЛОДА Андрія Корната. Під час повені, що сталася у липні-серпні минулого року, начальник згаданого управління організовував відпочинок дітей із підтоплених районів. Під час відвідин 14 серпня 2008 року відпочинкового табору «Мрія» у місті Славське, голова ЛОДА попросив Андрія Корната написати заяву на звільнення. Причиною цього стало особисте незадоволення губернатора умовами у таборі, в якому оздоровлюються діти з підтоплених районів.

Такого безапеляційного експромту у присутності преси не очікував ніхто. Поведінка нового глави облдержадмінітрації продемонструвала директорську легкість його поведінки у вирішенні кадрових питань. Попередник Кмітя, Петро Олійник, перед прийняттям будь-якого кадрового рішення проводив консультації із профільними заступниками, політичним середовищем Львівщини. Новий губернатор відмовився від такої практики призначення та звільнення з посад у облдержадміністрації і усі рішення приймає одноосібно. Звичайно, забезпечені високопосадовці та бізнесмени не відпочивають у таких таборах, як «Мрія», а відтак тамтешні умови шокували губернатора. Але ж бюджетні можливості не дозволили управлінню організувати відпочинок на вищому рівні. Навряд чи це було обумовлено непрофесійністю Корната.

Зрештою, ті ж бюджетні можливості не дозволили Кмітю декількома днями пізніше вручити районам сучані автомобілі медичної допомоги. Громада львівщини отримала 26 автомобілів УАЗ, Лада та Джілі сукупна вартість яких у 2 млн.грн. лише вдвічі перевищує вартість автомобіля Тойота Ленд Крузер 200 (згідно із цінами автосалону Тойота), на якому їздить голова ЛОДА. Але вручення відбулось з неабиякою помпою. 

Після зняття з Кмітя обтяжливих трьох букв - т.в.о. - у Львівській облдержадміністрації розпочалась тотальна ротація кадрів. Указом Президента № 780/2008 першого вересня Кміть остаточно призначений головою Львівської обласної державної адміністрації. Цього ж дня усі заступники, які дістались губернатору від попередника-Олійника, написали заяву про звільнення згідно із законодавством. Уже 11 вересня голова Львівської ОДА задовільнив заяви на звільнення чотирьох своїх заступників. Зокрема, керівник області підписав заяви на звільнення заступника з питань внутрішньої політики та гуманітарної сфери Тараса Батенка, заступника з правових питань та питань координації діяльності з правоохоронними органами Зінона Котика, заступника з питань соціальної політики Ярослава Пітка та заступника з питань агропромислового комплексу Івана Стефанишина.

Кміть заявив: «Прошу не сприймати мого рішення, як вашу особисту некомпетентність. Це рішення зумовлене стратегією, яка впроваджуватиметься у Львівській облдержадміністрації і було ухвалене мною без жодного тиску». Але, як показали подальші призначення, жодної очевидної, логічної стратегії у новоспеченого голови області не було. Виглядає на те, що вирішальними критеріями для нових призначень стали особисте знайомство із губернатором та позитивна роль тієї чи іншої персони для його бізнесу у минулому чи майбутньому. Так це чи не так - судіть самі із фактів викладених нижче.

На посади заступників Микола Кміть подав кандидатури Володимира Крайовського, Сергія Таратути, Ярослава Кашуби та Ярослава Панюри. «Вважаю кожного із кандидатів фахівцем у своїй галузі і переконаний, що у спільній команді ми могли б втілювати в життя нову стратегію у роботі Львівської облдержадміністрації», - сказав голова ЛОДА оголошуючи кандидатури нових заступників.

Найкороткотерміновішою виявилась заміна заступника з питань внутрішньої політики та гуманітарної сфери Тараса Батенка на Володимира Крайовського. Вузьке бачення Крайовським його функціональних обов’язків та слабка уява про гуманітарну сферу Львівщини поставили хрест на багатьох напрацюваннях його попередника.  18 лютого Володимир Крайовський звільнений за власним бажанням із займаної посади. 26 лютого на його місце призначений Ігор Держко.  

Ще одним заступником Миколи Кмітя став його колега по службі у десантних військах Сергій Таратута. Крім спільної військової служби з губернатором, він з 2005 року працював національним менеджером з особливих каналів збуту ЗАТ «IDS» у м. Києві. Сьогодні формально Сергій Таратута курує правові питання, координує діяльність з правоохоронними органами та силовими структурами. Але, насправді, роль Таратути – це такий собі «міністр кабінету міністрів». Тобто, заступник Кмітя без особливого обмеження щодо функціонального представництва.

Прикладом цього може бути лобіювання Таратутою будівельної фірми «Будінвест» відомого бютівця Михайла Мужилівського. Саме заступник Кмітя з правових питань написав листа до міністра культури і туризму України Василя Вовкуна, у якому розповів, що реалізації проекту готельного комплексу на розі вул. Краківської – Вірменської у Львові заважають гаражі Національного музею ім. Андрея Шептицького, з проханнями передати їх у розпорядження будівельників. Цікаве трактування «правових» питань ЛОДА.

Наступним заступником стала людина з близького оточення колишнього губернатора Львівщини Михайла Гладія. 1 жовтня 2008 року на посаду заступника призначено Ярослава Кашубу. Це призначення багатьох наштовхнуло на думку, що до влади на Львівщині прийде так завний «стрийський» клан, до якого мають відношення Гладій, Держко та інші відомі політичні й бізнесові фігури області. Однак, це виявилось банальним співпадінням і в жодному разі не закономірністю. Кміть призначав тих, кого він знав особисто, а обізнаність із людьми зі Стрия та Моршина пояснюється географічним розташуванням його бізнесу.

Цими ж критеріями керувався новий голова ЛОДА призначаючи голову Стрийської районної державної адміністрації. 4 липня було представлено в.о. голови РДА Євгена Кухара. Знову ж таки ані партійна, ані кланова приналежність Кухара не відіграла жодної ролі під час його приходу на посаду. Новопредставлений голова РДА – представник ВО «Свобода» на Стрийщині, у 1992 році мав можливість очолювати район. Саме в цей час активно розвивався бізнес Кмітя, а Євген Кухар в свою чергу активно сприяв виділенню земель поблизу курортного Моршина для його підприємницької діяльності.

Загалом, перша хвиля призначень Миколи Кмітя виявилась повністю неполітичною. Спершу розмови про аполітичність нового голови Львівської обласної державної адміністрації здавались банальним блефом. Усі очікували, що Кміть очолить новостворений проект Балоги «Єдиний центр» на Львівщині та стане його гарантом використання адмінресурсу в регіоні. Однак, згодом виявилось, що це зовсім не так. І, як показали подальші події навколо партії „Єдиний Центр” і її лідера Віктора Балоги, Микола Кміть зробив правильний вибір.

Очільник області, не розуміючи значення партійного розподілу та ваги обласної ради зробив перші призначення уникнувши політичного квотування та партійних консультацій. Це дозволило Миколі Кметю сформувати повністю «свою» команду. 

Наступна хвиля призначень у Львівській обласній державній адміністрації продемонструвала, що губернатор, який ігнорував будь-які політичні ньюанси у своїй діяльності до того, нарештів усвідомив важливість політичної складової процесу головування на Львівщині. За словами самого Кметя, щоденні зустрічі із головою Львівської обласної ради Мирославом Сеником та мером Львова Андрієм Садовим стали доброю традицієї. «Якщо хоч один день я не зустрічаюсь із Мирославом Сеником чи Андрієм Садовим мені чогось бракує!», - констатує голова ЛОДА. Не виключено, що наступні ряд призначень начальників управлінь Львівської облдержадміністрації відбулись саме з подачі голови облради Мирослава Сеника.

Одразу декілька депутатів Львівської обласної ради отримали кабінети в стінах ЛОДА – це Олег Нємчінов, Андрій Рожнятовський, Лев Захарчишин, Ростислав Новоженець, Ігор Держко. Свідчити такий крок може тільки про те, що голова облдержадміністрації активно шукає підтримки у корпусі облради, адже значна частина його функціональних кроків тісно пов’язана із благословенням обласних обранців. Не усі з цих призначень пройшли гладко. Під час призначення на посаду, яку напередодні обіймав Андрій Корнат, депутата облради Андрія Рожнятовського, у молодіжних колах Львівщини розпочались хвилі протестів і обурень. Результатом стало те, що Рожнятовському на посаді дали випробувальний термін. Іншою конфліктною ситуацією стало призначення Лева Захарчишина, екс-заступника голови облради на посаду начальника управління міжнародного співробітництва Львівської ОДА. Звільнивши Оксану Музичук, Кміть створив латентний конфлікт із першим заступником Валерієм П’ятаком. Адже екс-начальник управління була креатурою саме П’ятака. При тому, розрахунки губернатора щодо Захарчишина залишаються незрозумілими, адже говорити про його вирішальний голос у фракції «Пора» не доводиться.

Окремої уваги заслуговують деякі радники Кмітя. Зокрема йдеться про Михайла Сендака та Ростислава Леніва. Якщо перший - фігура публічна і неоднозначна, то другий – будучи в тіні виявився теж непересічною особою. Михайло Сендак перебуваючи на посаді голови Львівської обласної ради у 2005 році звертався до тодішнього голови Верховного Суду України Василя Маляренка та голови Комітету з правової політики Верховної Ради України В.Онопенка з вимогою не давати згоди на призначення одіозних суддів на вищі суддівські посади. Більше того, саме президія обласної ради за головування Сендака 13 вересня 2005 року звернулась до Президента України, панів Онопенка та Маляренка з пропозицією про призначення на посаду заступника голови Львівського апеляційного суду Зварича І.С. Нині суддя Зварич притча во язиках.

А от Ростислав Ленів – це людина яка маневрує по лезу між білим і чорним. До його компетенції, як кажуть, входить вирішення питань, які лежать поза правовим полем. Маючи авторитет певного гатунку в певних колах, із «ксівою» радника губернатора можна вирішити багато цікавих питань. Декілька років тому у Стрию у власному автомобілі із кулемета був убитий кримінальний авторитет Олег Ленів. За деякою інформацією - це родич Ростислава, нинішнього радника Кмітя. Олег Ленів контролював у Стрию не лише валютний, базарний, автомобільний бізнес, а й комерційні та державні структури. Він був тісно пов’язаний із такими авторитетами як Рокеро (Микола Лозинський), Завіня (Орест Завінський).

Багато кадрових змін у структурі управлінь нинішньої ЛОДА викликали іронічну посмішку у людей дотичних роками до львівської влади. Призначення на посаду начальника управління охорони здоров’я Віктора Кімаковича, теж до речі людини із оточення Михайла Гладія, наштовхнуло багатьох на думку, що жодна погана справа не залишилась без нагороди. Віктор Кімакович займаючи цю ж посаду кількома роками раніше прославився тим, що закупив дороге медичне обладнання, яке жодного дня не працювало.

З наближенням президентської кампанії постало питання ролі у ній Львівської обласної державної адміністрації. У липні з’явилась інформація про те, що заступник Кметя Олександр Ганущин є негласним керівником штабу Арсенія Яценюка на Львівщині. Офіційно Ганущин спростовував цю інформацію, але 30 липня самостійно написав заяву на звільнення. Кміть його підписав. Увесь цей час у політичному та інформаційному середовищі області мусувались думки про те, що Яценюк стане наступником Ющенка, а адміністрація стане його підпільним штабом на президентських виборах, однак звільнення Ганущина спростувало усі ці домисли.

Наслідком такої кадрової політики стало те, що з моменту представлення Миколи Кмітя на посаді т.в.о. голови ЛОДА 4 березня 2008 року Львівщина стала автором декількох антирекордів. Уже до жовтня 2008 року інфляція на Львівщині склала 19,7%, в той час як в Україні — 18%. У січні-вересні значний спад будівництва у Львівській області - 12,1%. У червні 2008 року обсяги промислової продукції у Львівської області зменшились на 14% порівняно з травнем цього ж року. Заборгованість із зарплати на підприємствах Львівщині до кінця 2008 року склала 80 млн грн., а загальний спад виробництва в області оцінений на рівні 10%, що може потягнути за собою інші наслідки, такі як безробіття, загострення кримінальної ситуації і т.д. Станом на травень 2009 року за „сприяння” економічної кризи ситуація в економічній сфері Львівщини ще погіршилась. За січень-травень 2009р. проти січня-травня 2008р. випуск промислової продукції в області зменшився на 26,3%. Знизили виробництво підприємства переробної промисловості (на 30,0%), з виробництва та розподілення електроенергії (на 14,1%), а також підприємства добувної промисловості (на 19,6%). У січні-травні 2009р. відносно січня-травня 2008р. обсяг виробництва у добувній промисловості знизився на 19,6%. Скоротився видобуток вугілля готового; нафти сирої; газу природного; газу нафтового попутного. За п'ять місяців 2009р. приріст споживчих цін (травень до грудня попереднього року) в Україні становив 7,4%, у Львівській області - 7,7%. За даними Держмитслужби України, у січні-квітні 2009р. експорт товарів з Львівщини становив 199,0 млн.дол. США, імпорт - 435,9 млн.дол. США. Відносно січня-квітня 2008р. експорт зменшився на 42,4%, імпорт - на 43,3%. Перевищення імпорту над експортом зумовило від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі у розмірі 236,9 млн.дол.США. Детальнішу інформацію можна знайти на сайті Головного управління статистики у Львівській області.

Попри все Микола Кміть усіма серйозними бізнес-структурами та партійними організаціями розглядається як тимчасовий гравець, якому залишилось попрацювати на посаді менше року, адже саме в цей час в Україні буде новий Президент і кадрові ротації почнуться спочатку. До слова, за інформацією від джерел з ЛОДА Микола Кміть уже двічі мав намір подати у відставку, а про причини можна лише догадуватись.

Андрій Панін, Львів, спеціально для “ОстроВ”