Л.Грач і П.Мовчан про двомовність в Україні

Ми вже звикли до того, що в Україні від виборів до виборів розігрується мовна карта, україномовні регіони протиставляються російськомовним, постійно йде спекуляція на потребі введення російської мови як другої державної. Таким чином, періодично лякаючи, то загрозою суцільної українізації, то приходом до влади націоналістів, деякі політичні сили, наприклад Партія регіонів чи ПСПУ (Вітренко), намагаються згуртувати і завоювати прихильність у етнічних росіян. Вони роблять вигляд, що начебто захищають права однієї частини громадян України від зазіхання іншої частини, а насправді тільки сіють розбрат. Оскільки нині на багатьох російськомовних термін «український націоналіст» вже не діє, то вони у своїй риториці вживають термін фашист. Виходить, хто хоче жити вільно у своїй країні, той – фашист, а хто хоче навчатися у ВУЗі українською мовою чи дивитися українською телебачення без будь-яких титрів, той - русофоб.

Насправді, лякати нічим, бо нині в Україні панує хаос, і не проводиться жодної державної мовної політики, - в Кабінеті Міністрів навіть немає такого виконавчого органу, який би відповідав за мовну політику. Правда, ЗМІ повідомляють, що Президент Ющенко на 5 році свого правління таки хоче створити   центральний орган з питань державної мовної політики.

Найбільше українізацією лякають кримчан. А саме у них ситуація з функціонуванням української мови найжахливіша, тут українська повністю витіснена з вжитку. Як зазначає директор сімферопольської української школи-гімназії Наталя Руденко «із 600 кримських шкіл лише 7 є україномовними». На її думку, цього замало, адже згідно з останнім переписом, із 2-х мільйонів кримчан 25 відсотків є українцями. Зокрема, із 64 навчальних закладів Сімферополя гімназія є єдиною українською школою.

Отож, нам пропонують російсько-українську двомовність. Цікаво те як себе на практиці поводять апологети російської мови в Україні, борці за російсько-українську двомовність. А чи ви звернули увагу якою мовою вони виступають у Верховній Раді чи на телебаченні? Чи переходять вони на українську, коли до них звертаються українською? – Відповідь однозначна, - ні. Вони розмовляють винятково російською, і, у відповідь на звертання до них українською, вперто продовжують говорити російською, при цьому пропагуючи ефемерну двомовність…

Тоді в чому ж вона полягає ота їх двомовність? Чим же вони пояснюють, аргументують свою непослідовність, а саме те, що самі не дотримуються двомовності, тобто не виконують те, до чого закликають інших?

Деякі узагальнення на цю тему можна провести, переглядаючи на телеканалах України в прямому ефірі чисельні ток-шоу. Ви мабуть звернули увагу на таку річ, що багато хто з українських політиків, депутатів Верховної Ради України своє ігнорування українською мовою пояснює повагою до окремих осіб, груп виборців, чи мешканців окремих регіонів, або тим, що ці люди погано розуміють українську мову. Наприклад Н.Шуфрич часто каже таке: «Я говорю російською з поваги до М.Азарова і т.д.», В.Коновалюк в свою чергу не втомлюється відзначати: «Я говорю російською з поваги до шахтарів Донбасу, там живуть мої виборці», а В.Кисельов частенько каже: «Я перейду на російську мову щоб було зрозуміло кримчанам».

А особлива повага до одних як відомо, передбачає неповагу або ігнорування інших, бо якщо одним буде зрозуміло, то відповідно може стати не зрозуміло іншим… І тому, перефразувавши названих депутатів і громадських діячів, отримуємо, - «я не говорю українською, бо не поважаю мільйони україномовних українців», «я не говорю українською, бо зневажаю українських селян» чи «я говорю російською, щоб було не зрозуміло на заході України». Дотримуючись такої логіки можна зрозуміти чому в Донбасі майже не почуєш української мови, бо більшість етнічних українців, мешканців Донбасу, може сказати, що "я з поваги до російськомовних взагалі ніколи українською мовою не користуюсь (не розмовляю)…"

Секретар міської ради м.Донецька М.Левченко, народні депутати Верховної Ради від Партії регіонів В.Колесниченко і від Комуністичної партії Л.Грач, політолог В.Корнілов взагалі не церемоняться, - своє ігнорування українською пояснюють коротко, однією спільно для них фразою: "Я принципиально не говорю по-украински". Це заявляться публічно…

Ми у своєму вступі зачепили низку проблем, що стосується мовного питання. Щоб з’ясувати, що думають і як на ці проблеми дивлять наші законотворці, ми вирішили звернутися за коментарями до депутатів Верховної Ради України, які мають діаметрально протилежні погляди на цю проблему.

Леонід Іванович Грач, депутат Верховної Ради України, КПУ

Надо уважать права семи миллионов этнических русских

- Ви виступаєте за надання російській мові статусу державної. Що це дасть Україні, що принципово зміниться?

- Сменятся многие надуманные, привнесенные проблемы, которые могут закончиться расколом в украинском обществе. Во-первых, надо уважать права человека, а таковых семь миллионов этнических русских, граждан Украины, и семь миллионов не может быть ни при каких обстоятельствах нацменьшинством. Во-вторых, мы должны посмотреть, что такой подход, - в тех конкретных исторических, межэтнических, культурологических условиях в которых формировался наш культурный мир, как одно единое целое, - есть деградацией. И это естественно противоречит здравому смыслу и самое главное, вредит общим корням культуры и российской, и украинской. Вредит и самому украинскому языку, потому что любое противопоставление, - это всегда плохо. И третье, ну раз так декларируют вожди Украины, что они в Европе, то пусть посмотрят на многоликую, многоязыковую Европу, где по несколько государственных языков, до двенадцати доходящее, - примеров более чем достаточно. И тогда, когда будут сделаны соответствующие выводы, и будет предоставлено право каждому, с учетом того что у нас значительная часть Украины, юго-восточная часть, русскоговорящая, - тогда всем станет понятно какие проблемы накоплены и что нужно решать.

- Яка Ваша рідна мова, українська чи російська?

- И та, и другая.

- Леонід Іванович, Ви родом з села Бродецьке Комсомольского району Вінницької області, ясно, що Ви українською володієте. А у якому випадку і з ким Ви розмовляєте українською мовою, якщо Ви нею взагалі колись розмовляєте?

- Я могу разговаривать на украинской «мове» с кем захочу, с тем кто знает этот язык. Ныне я не разговариваю на украинском принципиально. Потому что я принципиально, (а украинский мой родной национальный язык), давным-давно публично дал такой обет, - что перейду разговаривать на украинский язык, как только русский будет в Украине иметь статус государственного.

- В чому по-Вашому полягає двомовність? Це потрібно, щоб кожен громадянин знав дві мови, українську і російську, чи як?

- Вот в этом как раз ментальность очень плохая наша украинская, что «обовязково» чтоб знал. А почему мы из «обовязковости» исходим, а не исходим из того, чтобы права человека обеспечить? А права, - это и документация и переписка, это и СМИ, и судебный процесс, и многие многие сферы, которые должны дать право человеку, который хотел бы получать эту информацию на русском, ее получать на русском. К сожалению сегодня Вакарчуки, Ющенки и Вовкуны лишают этого права сегодняшнее украинское общество, которое в своей основе, еще раз говорю, более 50% русскоговорящее. И в том числе лишают права 7 миллионов этнических русских, граждан Украины, которые имеют Конституционное право, прошу Вас обратить внимание на такое Конституционное положение, статья 10, часть 2, что «государство Украина гарантирует свободное развитие, применение и защиту русского языка, а также языков других национальных меньшинств Украины».

- З Вашої відповіді я так чітко і не зрозумів скільки мов потрібно буде знати рядовому громадянину України в умовах пропонованої Вами двомовності. Адже Ви нібито на словах пропагуєте двомовність, а фактично Ви добиваєтесь для російськомовних право не володіти українською, тобто залишатися російськомовно одномовними. То яка ж це двомовність?

- Вот эта постановка вопроса, что «потрибно знаты одну, и одна и тилькы одна» привела к тому, что действительно сегодня Украина по «мовному» признаку расколота. Сегодня действительно «мовный» признак уже стал геополитическим, и межэтническим, - это противопоставление. А когда будет право на применение русского языка, когда я припустим, прихожу в государственную инстанцию, принимаю решение в суде, беру инструкции к медицинским препаратам, и мне предоставляется право выбора, либо на украинском либо на русском, так тогда не будет никаких проблем. Мировой опыт об этом показывает. Мы же даже если брать в отношении АР Крым, в которой есть Конституционное право на применение русского языка во всех сферах, берем его и выдавливаем. Тогда надо вспомнить, Канаду и Квебек, (что совсем недавно было), до чего там доходило, до чего было глубокое противостояние на одном только «мовном» вопросе, и как он успешно снят сегодня.

- Леонід Іванович, Ви привели приклад канадської провінції Квебек. Так, там, у Канаді, як раз положення таке, - якщо ти живеш в Квебеку, то ти повинен знати дві мови, англійську і французьку, а якщо ти живеш в будь-якій іншій провінції, то тобі потрібна тільки англійська. Якщо наслідувати Канаду, то в Україні за їх зразком, усі громадяни України повинні знати українську мову, а кримчани повинні знати дві, - українську і російську…

- Это я привел пример в «мовном» противостоянии, которое имеет два среза, в целом по Украине, и второе по отношению к АР Крым. Вот и все вопросы. А ныне от Крыма требуют разговаривать только на украинском, - вот такая сейчас идет политика Ющенко, - это и приводит к противостоянию. А народ умнее, я знаю из своих наблюдений, например, те из крымчан, которые едут отдыхать на Львовщину, (Моршин, Трускавец) и разговаривают по-русски, - абсолютно нормально там воспринимаются. Как и в Крыму сейчас отдыхает много людей, которые не знают русского, а только украинский, и они на своем уровне не имеют никаких проблем.

Павло Михайлович Мовчан, депутат Верховної Ради України, БЮТ 

За умов так званої двомовності, української не залишиться ніде

- Як Ви ставитесь до надання російській мові статусу державної?

- Де в Росії?

- Ні, в Україні.

- В Україні? Ну, так це безглуздя, навіщо Ви таке запитуєте?

- Чому так є, що за умов Конституційного положення про єдину державну українську мову деякі депутати Верховної Ради України вперто виступають російською мовою, агітують за російську мову як другу державну в Україні?

- Так не мало б бути, це грубе порушення закону «Про статус державного службовця».

- Як Ви ставитесь до заяв М.Левченко чи Л.Грача про те, що вони принципово не розмовляють українською?

- Вони не розмовляють українською тому, що вони принципово не визнають український державний суверенітет. Це не поодиноке явище. Це ті безбатченки, які на превеликий жаль були відлучені від рідного слова, культури, їм була прищеплена хвороба меншовартісності (неповноцінності). Їм треба поспівчувати. Якби були нормальні умови в державі, то їм треба просто допомагати.

- Л.Грач каже, що він перестане ігнорувати українську, і навіть взагалі перейде на українську мову тоді, коли російська в Україні отримає статус другої державної чи офіційної?

- І Ви в це вірите? Це блеф, словоблуддя. Якщо він нині, за умов, коли українська є єдиною державною в Україні, плює на українську, то коли російська стане офіційною, він буде плювати на неї офіційно. Більше в його ставленні до української нічого не зміниться.

- Нині нас часто агітують за двомовність, взагалі це питання часто дискутується в пресі? Як Ви ставитесь до двомовності?

- Нема таких держав у світі у яких би була двомовність.

- Як нема? Часто ж приводять приклади Швейцарії, Бельгії…

- Це федеративні держави, а ми унітарна. Це історично зовсім відмінні від України країни. І те що у них існує двомовність, - це неправда, брехня. У цих країнах кожен кантон чи округ має свою одну офіційну мову, в сумі отримуємо двомовність, тримовність і т.д. А насправді двомовності чи багатомовності немає ніде.

- Тоді теоретично скажіть, взагалі в чому по-Вашому полягає двомовність?

- Для України, це технологія направлена на повне знищення української мови, витіснення її з усіх сфер вживання, тобто щоб була тільки російська.

- Я думав, що принаймні, навіть за найгірших умов, українська залишиться на заході України?

- За умов так званої двомовності, української не залишиться ніде. Ви що не бачите яке засилля російськомовного продукту нині існує на заході України (книжки, газети, журнали, аудіо і відеопродукція, комп’ютерні програми тощо). Навіщо україномовним українцям замість того щоб давати українською, все це нав’язують російською мовою? Адже всім відомо, наприклад,  що захід України україномовний, ну російськомовних максимум 5%, а Ви подивіться що робиться, - російськомовний продукт тут становить майже 90%. Ось так. І це така мовна політика в україномовному регіоні… Та зрештою Ви подивіться хто з людей великого бізнесу принципово не розмовляє українською і не підтримує українську, хто відмовляється фінансувати українську культуру, і все зрозумієте…

P.S. Навіть існуюча примітивна двомовність у нас нагадує дорогу з одностороннім рухом, бо україномовні знають дві мови, а російськомовні одну, – російську. Так, за результатами соціологічних досліджень професора В. Хмелька, абсолютна більшість українців (85 %) вільно володіє як рідною, так і російською мовою, а серед росіян тільки 30,8 % вільно володіє українською. Відтак існує нерівноправність умов для мовного спілкування контактуючих етносів. Наприклад, коли чиновники з Києва приїздять у Крим чи Донбас, то переходять на російську мову, а коли мешканці цих регіонів, ба навіть їх керівники, державні службовці, виїздять за межі своїх областей, то вони українською не те що не послуговуються, а демонстративно ігнорують, - ще й огризаються чи вигадують різноманітні небилиці на своє виправдання. А тут було б якраз доречним показати на практиці свою російсько-українську двомовність… Отож, можна стверджувати одне, багатьом політикам дуже хочеться щоб в Україні в мовному питанні і далі панував бардак. 

В будь-якій цивілізованій країні питання мови не вважають складним. На ваше запитання якою мовою говорити щоб усім було зрозуміло, - за кордоном порадили б: ви в офіційному спілкуванні, на робочому місці говоріть державною мовою, не прогадаєте, - вас зрозуміють, адже ви ж не можете знати всі мови чи під кожного пристосовуватися. Саме державна мова будь-якої країни для того і існує щоб зводити різномовних громадян до «спільного знаменника», до спільної мови задля їх порозуміння. Недарма навіть існує такий вислів «знайти спільну мову». А якщо громадяни держави не знають державної мови, то це вже не нормальна держава, або не нормальні громадяни, - одне з двох. Не володіють, то хай вчать. Не хочуть, - то вже їх проблеми…

Сергій Стефанко "ОстроВ"

Статьи

Луганск
27.03.2024
17:45

"Бери и делай!" Как переселенцу начать зарабатывать в новой нише на новом месте

"Надо осознавать, что почти никто на новом месте не начинает действительно с абсолютного "нуля" - потому что у вас есть образование, опыт, личные ценности и тому подобное. Все это уже есть у человека, является неотъемлемой частью его бытия"
Страна
27.03.2024
12:46

Валютный вопрос, или Как олигархи споткнулись об Нацбанк

Дальнейшее снижение курса гривни окончательно добьет потребительский спрос, который в условиях полномасштабной войны и так уже давно "ниже плинтуса". Ну а "мертвый" потребительский спрос – это "мертвая" экономика.
Мир
26.03.2024
07:36

«Уже сейчас можно купить билеты в Крым на июнь». Российские СМИ об Украине

"В реакции Киева - вся суть этого террористического режима. Трудно даже описать ту смесь восторга, злорадства и упоения, которую трагедия вызвала в украинских СМИ…"
Все статьи