Провокації 9 травня на Прикарпатті координувала місцева влада

Якщо в першому акті на сцені висить рушниця, значить, в останньому - вона обов’язково вистрілить. Так гласить відоме театральне прислів’я. В Івано-Франківську справжні театрали сидять в «білому домі» і займають вищі державні посади. Остання вистава, спланована й розіграна ними, відбулася 9 травня в День Перемоги.

Преамбула

Святкування Дня Перемоги в 90-тих в Івано-Франківську було непомітним для загалу днем в календарі. Приходили відзначати цей день тільки ветерани й ті, хто втратив рідних на фронтах війни, ще приходили представники влади задля чергової галочки в своїй звітності, а також священики, щоб відправити панахиду.

Зав’язка

Починаючи з 2005 року, відколи у влади, що змінила свій  колір на помаранчевий, виникла дурнувата ідея «мирити» ветеранів радянської армії та вояків УПА. Це явище всіляко рекламувалося, але успіхів жодних не принесло. Тим часом під меморіальне кладовище в Івано-Франківську з року в рік почали злазитися екстремісти маргінальних націоналістичних партій з метою ображати ветеранів Великої Вітчизняної війни. Тоді ж над «білим домом» з’явилася нова антиконституційна декорація - помаранчевий прапор, що скоро вицвів та пірвався на вітрі. Тодішній губернатор Прикарпаття Роман Ткач, що раніше служив Кучмі на посаді голови тисменицької РДА, три роки «мирив» ветеранів та вояків УПА, яких потягнули на кладовище радянських солдат. Згодом ідея «примирення» вицвіла та вивітрилася разом з лже-месію В. Ющенком, а його побратими, в числі яких і згаданий Р.Ткач, перекопчувавши у крісла Верховної ради, вже називають Червоний  Прапор Перемоги - нацистським.

Дія перша. Акт перший

В травні 2010 року, коли запахло місцевими виборами, представники влади Прикарпаття влаштували святкування Дня Перемоги на європейський манер – 8 травня. А 9 травня залишили ветеранів наодинці із запеклими націоналістами. Це спричинило до того, що свободівці та екстремісти різних мастей перекрили головну вулицю Івано-Франківська й не пускали ветеранів на цвинтар. Тільки завдяки діям міліції вдалося уникнути мордобою, а ветерани дрібними групами добиралися до меморіального кладовища, щоб віддати шану своїм полеглим товаришам.

Дія перша. Акт другий

Наслідки такого «святкування» проявилися у всій повноті на виборах до Івано-Франківської міської та Івано-Франківської обласної рад, де переконливу перемогу здобула партія ВО «Свобода», привівши в ряди депутатів багатьох тих відчайдухів, що не пускали ветеранів на цвинтар. Причому така перемога була зафіксована тільки в обласних центрах Галичини: в Івано-Франківську, Львові та Тернополі, де населення в національному відношенні достатньо розмите. Справді мононаціональні та бандерівські міста-герої як от Косів, Стрий, Бурштин, Бучач та десятки інших  в супереч логіці не голосували за тягнибоківців, але віддали свої голоси партіями з розваленої помаранчевої коаліції.

Кульмінація

2011 рік. В країні на рівні Верховної ради влаштовано провокацію з метою створення напруженої ситуації в Галичині: забезпечити присутність Червоного прапора Перемоги на будинках державних закладів. Президент України це рішення не підписує, але півроку галицькі місцеві ради приймають сотні рішень про заборону використання  червоного прапора під час святкування Дня Перемоги.

Дія Друга. Акт перший

В Івано-Франківську свободівці наперед оголошують про свій марш проти використання червоних прапорів. Тобто вони, тягнибоківці, уже знають, що червоні прапори, ними ж заборонені, на мітингу ветеранів таки будуть. Для цього збираються офіційно в 9.00 на площі біля пам’ятника І.Франку. Звучить гарно. Але місце вкрай непідходяще, оскільки в минулі роки націоналісти займали стратегічні місця напроти меморіального скверу, що дає можливість прижатися до ряду будинків і вигукувати образливі доля ветеранів гасла протягом всього часу урочистого заходу. Витіснити протестувальників з такої диспозиції без «крові» просто не можливо.

Дія Друга. Акт другий

Офіційна влада, ОДА та Івано-Франківський міськвиконком не оголошують про час, місце свого збору, яке традиційно було на Вічевому майдані. Не оголошують також і маршруту руху колон ветеранів та представників ветеранських родин. Більше того, ветерани пересуваються дрібними групками до меморіального кладовища, знову ж таки, дрібними вуличками, яких тут налічується з десяток.

Дія Друга. Акт третій

На меморіальне кладовище прибувають представники влади та духовенства, а ще приходять «комуністи» з червоними прапорами. Насправді, це молоді, дебелі юнаки віком до 25 років. Причому приносять не тільки компартійні прапори, але й спеціально виготовленим прапор перемоги, який закріпляють на червоних повітряних кульках, щоб запустити в небо під час виконання гімну України. При цьому представники ОДА та духовенства не протестують проти присутності цих «ряжених», чи то «комуністів», та проти наявності забороненої символіки - червоних «нацистських» прапорів з серпом та молотом.

Дія Друга. Акт четвертий

Свободівці намагаються пройти на офіційний мітинг, але їх не пропускають міліцейські кордони. Свободівці привели  депутатів міської та обласної рад та ще прихильників в кількості 200-300 осіб. Вони нападають на окремих ветеранів, які не здогадалися пробиратися дрібними вуличками, і зривають з них георгіївські стрічки. Виникають дрібні потасовки. Міліція начебто не пропускає свободівців, ті начебто намагаються прориватися скрізь кордони міліції. Їхні прихильники втрачають терпіння й починають пробиратися поодинці на меморіальне кладовище, оскільки ніхто серйозно не блокує поодиноких осіб, що рухають дрібними вуличками. Кмітливі екстремісти потрапляють в гущу ветеранів під час мітингу і «мирно» обзивають тих «каґебістами» та «сексотами». Прихильники свободівців ніяк не второпають, чому депутати-свободівці не пройдуть на кладовище таким же чином і не розправляться з «комуняками» й червоними прапорами згідно нового місцевого закону.

Дія Друга. Акт п’ятий

Свободівське «гарматне м'ясо», не розуміючи своїх дій, врешті решт не проникає на мітинг, який офіційно закінчується. Його вожаки, очевидно, не отримавши ніяких нових розпоряджень з «білого дому», ведуть народ продефілювати тричі вздовж вулиці Лепкого вперед і назад, вигукуючи традиційні гасла. Врешті, всі вони подалися на цвинтар за драмтеатром, де поховані січові стрільці, і проводять там короткий імпровізований мітинг, без участі священників. Хоча будь-який священик за 100 грн., або навіть й задурно міг би відправити панахиду за всіма убієнними, починаючи від загиблих в боях з татаро-монголами та закінчуючи останніми жертвами в Лівії.

Дія третя. Акт перший

Головна дійова особа - голова Івано-Франківської Облради О.Сич, за сумісництвом головний свободівець, він же в минулому головний помаранчевий польовий командир Івано-Франківського майдану в 2004 році, він вже в минулому головний Кунівець області, він же в минулому заступник мера Івано-Франківська Зіновія Шкутяка, збирає брифінг для журналістів 10 травня і розказує, чому він не прийшов на офіційний мітинг та не був в колоні протестувальників своєї партії. Виявляється – працював у своєму кабінеті у «білому домі». Працював напружено, як Лєнін в Горках, Сталін в Кремлі та Бандера в Мюнхені. Жодного кривого слова в сторону Голови ОДА М. Вишиванюка, його заступників, депутатів Верховної ради не було. Звинуватив Сич тільки правоохоронців, що не виконували місцевий закон про заборону червоного прапора. «Правоохоронці не пропустили до ветеранів жодного депутата, ігнорували представлення депутатського посвідчення, а керівники силових структур ніяк не реагували», - сказав Сич. Можна було б тільки здогадатися, щоб сталося, коли б міліціонери виконали «мудрі» укази Сича й допустили роздратованих червоною шматою екстремістів до нещасних ветеранів з георгіївськими стрічками на лацканах піджаків.

Дія третя. Акт другий

Рушниця стріляє – холостим вистрілом. Це наче постріл «Аврори» для Януковича та К. Наступного року цей сценарій можна запускати в інших регіонах, не забувши скористатися послугами молодих «комуністів», які під міліцейською охороною наступного року могли б поїхати в Донецьк з бандерівськми чорно-червоними штандартами.

Розв’язка

Аплодисменти. Квіти нещасним ветеранам, паперові грамоти журналістам. Гроші – властьімущим, які, до речі, на Прикарпатті за останні 20 років НІ РАЗУ не мінялися. Галицькі політики курсують в трикутнику влади: Мерія- ОДА- ВРУ. Трудно заблукати, головне - вчасно міняти партійні кольори.

Епілог

БЮТ, «Наша Україна», Фронт Яценюка, рухівці Костенка, Тарасюка та інші 50 партій, які управляються з головного «театру» області - адміністративного будинку по вулиці Грушевського в Івано-Франківську у мітингу 9 травня офіційно участі не приймали. Не було, мабуть, «команди» згори. Хоча їх поодинокі лідери були присутні по одинці, без партійних ознак, в якості керівників різних управлінь ОДА та Івано-Франківського обл- та міськвиконкомів. В разі потреби, кожен з них міг би витягнути потрібні прапори і влаштувати «всенародну» підтримку чи "всенародний" протест. Вони, як справжні артисти, можуть грати різні ролі. А от режисери ті самі - на пенсію поки що не йдуть. Їхні вміння імітувати політичну ситуацію в Галичині дуже потрібні. Як не як, а 99% з них пройшли ще стару «добру» комуністичну партшколу.

 

Олексій Довбуш, «ОстроВ»

Статьи

Луганск
27.03.2024
17:45

"Бери и делай!" Как переселенцу начать зарабатывать в новой нише на новом месте

"Надо осознавать, что почти никто на новом месте не начинает действительно с абсолютного "нуля" - потому что у вас есть образование, опыт, личные ценности и тому подобное. Все это уже есть у человека, является неотъемлемой частью его бытия"
Страна
27.03.2024
12:46

Валютный вопрос, или Как олигархи споткнулись об Нацбанк

Дальнейшее снижение курса гривни окончательно добьет потребительский спрос, который в условиях полномасштабной войны и так уже давно "ниже плинтуса". Ну а "мертвый" потребительский спрос – это "мертвая" экономика.
Мир
26.03.2024
07:36

«Уже сейчас можно купить билеты в Крым на июнь». Российские СМИ об Украине

"В реакции Киева - вся суть этого террористического режима. Трудно даже описать ту смесь восторга, злорадства и упоения, которую трагедия вызвала в украинских СМИ…"
Все статьи