Роздвоєння свідомості? Галичани готові голосувати за «Свободу» та за… Яценюка Минулого тижня минуло 100 днів з часу роботи новообраної місцевої влади в Галичині. Газета «Поступ» публікує матеріал на тему соціологічного дослідження електоральних симпатій галичан: «Станом на лютий 2011 року рівень мобілізації виборців Львова залишається на відносно високому рівні: 45% львів’ян точно взяли би участь у парламентських виборах і 49% – у президентських, якби вони відбулися наступної неділі. Такі результати дослідження Соціологічної групи «Рейтинг».. При цьому найвищий рівень мобілізації простежується серед виборців «Свободи», якщо говорити про парламентські вибори, та серед виборців Тимошенко – у випадку президентських. Найнижчий рівень мобілізації серед мешканців міста, які не визначились зі своїм вибором та серед категорії «проти всіх». Якби вибори до Верховної Ради відбувались наступної неділі, 26,1% серед тих, хто має намір взяти в них участь, підтримали б «Свободу». «Батьківщину» підтримали б 19% виборців, Фронт змін – 14,6%, Партію регіонів – 4,3%, Нашу Україну – 4,1%, Сильну Україну – 3,9%, Громадянську позицію – 3,5%, УДАР – 2,4%, За Україну! – 1,6%, Європейську партію – 1,4%, Пору – 1,1%. Підтримка кожної з решти партій становить менше 1%, загалом – понад 4%. Не підтримали б жодну партію близько 6% виборців, не визначились – 8,2%. Якби президентські вибори відбувались наступної неділі, 20,3% серед тих, хто має намір взяти в них участь, підтримали б А.Яценюка. Ю.Тимошенко підтримали б 18,3% виборців, О.Тягнибока – 14,7%, С.Тігіпка – 6,1%, А.Гриценка – 5,8%, В.Ющенка – 5,3%, В.Януковича – 5,2%, В.Кличка – 3,6%. Інших кандидатів підтримали б понад 5%. Не підтримали б жодного кандидата близько 5% виборців, не визначились – 10,2%. Найвищим рівнем довіри серед львів’ян користуються А.Яценюк та О.Тягнибок, яким довіряють понад половина мешканців міста і не довіряють близько третини. Різницю між рейтингом «Свободи», яка лідирує у Львові, і третьою позицією Олега Тягнибока в «президентському» рейтингу соціологи пояснюють тим, що львів’яни значно менше сприймають його як національного політика, ніж того ж Яценюка. За останній рік у Львові найбільше додала «Свобода», рейтинг якої за рік зріс більш, ніж вдвічі. Наразі це абсолютний фаворит у львівському рейтингу партій». Львівські депутати і/або правоохоронці «дахують» контрабанду на кордоні? У Львові придумали нове слово для старого депутатського заняття - «дахувати», що виявляється не таким вже й оригінальним ні у філологічному аспекті, оскільки це примітивна калька з російського «кришувати», ні концептуально, бо заняття дахування-кришування старе як світ. Львівська газета «Високий замок» пише: «Голова Держмитслужби звинуватив львівських депутатів у зв’язках з контрабандною мафією. А голова Львівської облради звинувачує у дахуванні контрабанди керівників Держмитслужби... На сесії Львівської облради депутати прийняли звернення до президента України Віктора Януковича з вимогою зміни керівництва Державної митної служби України. Підставою для такого звернення стали заяви депутатів від «Свободи» про те, що керівники митниці дахують контрабандистів. Відповідь не забарилася. Голова Держмитслужби Ігор Калєтнік у своїй відкритій заяві звинуватив львівських депутатів і високопосадовців у зв’язках з контрабандною мафією. За 2010 рік та перші два місяці 2011 року зусиллями працівників Держмитслужби перекрито десятки так званих «вікон» на кордоні, через які тіньовики завозили на нашу митну територію контрабандні товари, а також зброю, наркотики, – рапортував Калєтнік. – Одне з найбільших таких «вікон», а точніше, «чорна контрабандна діра», яка для багатьох місцевих політиків та бізнес-еліти слугувала основним джерелом незаконних доходів, було перекрито на Львівській митниці», – заявив головний митник України та навів цифри на підтвердження своєї тези. «Якщо проаналізувати торговельні відносини між Польщею та Україною у 2009 році, то вартість польського експорту перевищила вартість українського імпорту на 12 відсотків, тобто майже на 400 мільйонів доларів США. А це означає, що саме таким був на той час обсяг контрабанди, яка проходила через українсько-польський кордон. Вимоги львівських депутатів про відставку керівництва Держмитслужби Ігор Калєтнік вважає помстою за звільнення 124 працівників Львівської митниці за корупційні дії. «Серед звільнених, – зауважив Калєтнік, – є чимало близьких родичів депутатів Львівської обласної ради та інших відомих осіб Львівщини»... В продовження теми тернопільське видання «Про все» описує «сімейні» (коза ностра) традиції депутатів/праовохоронців з контрабандистами. «Західний кордон України, особливо польський, є найпривабливіший для контрабандистів…За одну поїздку в країни Європейського Союзу контрабандист може отримати доволі солідний куш. Усе це накладається на спрощену систему перетину кордону для місцевих жителів, на загальне соціальне неблагополуччя регіону і традиційні сімейні зв’язки, що сприяють “взаєморозумінню” між контрабандистами й митниками. Останні часто перебувають між собою у близьких стосунках. Принцип “рука руку миє” давно став наріжним каменем не тільки львівського криміналітету й бізнесу, а й місцевої влади і самих правоохоронців. Торік у листопаді розкрили незаконну схему переміщення товарів через митний пост “Рава-Руська” з повним ухиленням від оподаткування. Держава, за попередніми оцінками, зазнала збитків на близько мільйон гривень. Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу… Під час розслідування випадку спливли прізвища колишнього старшого інспектора посту “Рава-Руська” Назара Ворожбита та його батька, працівника служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці Степана Ворожбита… Львів — досить велике село, у якому всі знають, що Назар Ворожбит є зятем, а Степан Ворожбит, відповідно, сватом не кого-небудь, а самого колишнього начальника обласної міліції, а нині депутата облради Василя Пісного…У Василя Пісного є гідний кум — працівник Львівської митниці Руслан Ганець. Його перебування на держслужбі було припинено 2008-го через причетність до існування на митному посту “Краковець” незаконної схеми митного оформлення товарів. Руслан Анатолійович на той час очолював митний пост “Кролевець” і завдяки кумові узяв у лізинг 15 вантажівок, якими ввозили контрабандні товари. І завдяки тому ж Пісному трохи більше, ніж через рік, Руслана Анатолійовича поновили на роботі. Тобто у Львівській області працювала і почувалася абсолютно безкарною група людей, пов’язаних родинними стосунками. Вона займалася і самою контрабандою, і її легалізацією, і навіть мала “дах” в особі вищого обласного міліцейського начальства… До речі, екс-міліціонер Василь Пісний тепер представляє у Львівській облраді партію ”Фронт змін” Для кого покращення життя вже настало? Весь минулий тиждень прикарпатські ЗМІ публікують список найбагатших людей за версією журналу Forbes, в якому вперше згадується ім’я івано-франківського олігарха Олега Бахматюка, колишнього депутата Івано-Франківської міськради. «Американський журнал Forbes, за підсумками 2010 року, оприлюднив традиційний щорічний список найбагатших людей планети, чиї статки перевищують мільярд доларів. Вперше до клубу мільярдерів потрапив виходець із Прикарпаття — 36-річний український бізнесмен Олег Бахматюк, - пише газета «Галичина». Окрім Олега Бахматюка, світовий клуб мільярдерів, до якого вже входили Ринат Ахметов, Віктор Пінчук, ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов та Костянтин Жеваго, цього року поповнили ще два українці — Юрій Косюк і Андрій Веревський. Цікаво те, що основний бізнес трьох нових мільярдерів зосереджений в агропромисловому секторі. Єдине, що викликає щонайменше нерозуміння в пересічних громадян, то це причини очевидного дисонансу. В той час, як наша держава дедалі глибше вповзає в боргову яму і балансує на грані можливого дефолту, бізнес Р. Ахметова зростає, образно кажучи, з космічною швидкістю. Лише за 2010 рік його статки майже потроїлися, зрісши з 5,8 до 16 мільярдів доларів. Тепер Р. Аметов за обсягами багатства випередив навіть російських магнатів — президента «Лукойлу» Вагіта Алекперова та колишнього губернатора Чукотки Романа Абрамовича. Як мовиться, це й справді покращення життя вже сьогодні». А поки одні жиріють і покращують своє життя вже сьогодні, інші пробують переживати страшну економічну кризу по-філософськи. Івано-Франківська газета «Галицький кореспондент» досліджує тему хенд-мейду, або як ручна робота допомагає здолати кризу душевну і фінансову: «Хенд-мейд (від англ. hand made) - це речі, створені руками. Щоб займатися хенд-мейдом, не обов'язково мати художню освіту. Парадокс, але найчастіше починають творити руками люди далеко не творчих професій: банкіри, юристи, бухгалтери, лікарі. Нічого дивного в цьому немає, запевняє Ксенія Ткачук, власниця крамниць «Самі Свої» та «Файно Є», що спеціалізуються на продажі авторських речей та приймають у майстрів вироби ручної роботи: «Хенд-мейд завжди розквітає в періоди кризи. Як тільки людей трошки притискають, це все виливається у творчість. Ручна робота допомагає вилити стрес, відволіктися. Зараз дуже багато людей в постійній депресії. Дуже важко ходити і думати: «Про проблеми я думати не буду». А коли ти працюєш руками, ти не думаєш. Це ніби своєрідна медитація». Галина Карпова - знаменитий у Франківську майстер ляльок-мотанок та коників з сіна. За фахом вона хімік-технолог, але за станом здоров'я мусила піти з роботи. Ручна робота дуже допомогла Галині повірити в свої сили. Весь вільний час вона віддає улюбленому хобі, з якого й живе. Захоплення Сергія Таракана - одне з найбільш рідкісних. Хлопець працює зі шкірою та металом, з поєднання яких народжуються дивовижні прикраси, сумки, пояси, мисливські патронтажі та навіть одяг для «гуцульських» байкерів… Сергій працює зі шкірою лише тоді, коли є натхнення. Адже створення речей зі шкіри - це робота для душі. Отримувати від свого хобі додатковий дохід хлопець спробував зовсім недавно. Коли з крамниці вкрали зроблений ним кулон, зрозумів, що його мистецтво справді подобається людям». А ось ще один прояв хенд-мейду в Івано-Франківську, про який розповідає газета «Репортер»: «Уже другий рік івано-франківець Денис Лук’яненко їздить своїм саморобним електромобілем по місту. Дивує пішоходів, викликає овації в інших водіїв, які кожного разу голосно сигналять, блимають фарами та намагаються сфотографувати таке незвичне авто на мобільний. Проводжають його поглядом і даішники… «У створенні мого мобіля закладено дві ідеї, – пояснює Денис. – Перший принцип – екологічний. А ще мені у спадок від дідуся дісталася стара «копійка» (ВАЗ 2101). Й, попри те, що машина не їздила, я мусив за неї платити. Тому другий принцип – незалежність. Від бензину, техоглядів і даішників». Майже рік тривала робота над мобілем. Найбільше часу пішло не через роботу, а саме через збір коштів та пошук потрібної інформації. Згодом Денис продав свою стару «копійку» за тисячу доларів. У стільки ж оцінює і свій електромобіль. «Звичайне авто (півтори тонни) витрачає енергію ще й на те, щоб тягнути власну вагу, – каже Денис. – А я поставив собі завдання, щоб цей транспорт був співмірний з моєю вагою. Електромобіль важить 120 кг. Якщо тут їде два пасажири, то їхня вага більша за вагу транспорту. Крім того, коли є якісь неполадки, його легко можна докотити додому – як велосипед». «Коли б до мене ставили претензії даішники, – жартує Денис, – то я міг би сміливо назвати його велосипедом. Адже, деталі, колеса – все звідти. Єдине, що педалей немає. Якби раптом виникли якісь проблеми із законом, то можна просто докупити педалі та казати, що це велосипед». «Коли я робив свій мобіль, то закон не вимагав реєстрації механічних транспортних засобів з об’ємом двигуна до 50 кубічних сантиметрів (скутери та мопеди), – розказує Лук’яненко. – Це стосується і електротранспорту. Якщо потужність більше 4 кВт – вже рахується як механічний. А в мене два двигуни по 0,5 кВт. Він мав би бути співмірний зі скутером. Але зараз уже почали реєструвати і скутери, то я боюся, що скоро вони захочуть добратися й до мене. Поки що інцидентів не було, ніхто мене не зупиняв, і я намагаюсь слухняно їздити та нічого не порушувати». Щоправда, одного разу, за словами Дениса, даішники його зупиняли. Питали, де фари, повороти, вогнегасник, аптечка. Певно, хотіли просто роздивитися зблизька. Посміялись і відпустили. «На роботу не завжди екомобілем їжджу, – розказує винахідник. – Їхати зранку і на темно вертатися назад трохи небезпечно. Якщо я не побачу на дорозі якусь яму, то ще півбіди, але якщо мене не побачить «КамАЗ»… Наразі Денис обіцяє доробити всі заходи безпеки та їздити на роботу своїм транспортом. Поки що вони разом із батьком добираються на автомобілі. Але ціна на бензин зростає, тож, може, скоро обидва пересядуть на мобіль. «Якщо грубо підрахувати, – стверджує Денис, – то на поїздку на роботу й назад ми нині витрачаємо 8 грн. А я теоретично прикидав, що вартість 100 км поїздки на моєму електромобілі мала би бути меншою за 2 грн.» Чи буде Україна мати двох кардиналів-українців у Ватикані ? Галичина готується до Собору УГКЦ, на якому буде обрано нового Верховного архієпископа. Західноукраїнська газета «Експрес» розповідає про процедуру голосування: «Згідно з церковним законодавством, кандидатом на пост глави УГКЦ може бути кожен член Синоду єпископів УГКЦ, а це 50 осіб! Однак жодних виборчих кампаній канонічне право не передбачає. Спеціально захищені бланки із серійними номерами нам не потрібні, - каже керівник департаменту інформації УГКЦ отець Ігор Яців. – Тож замовляти їх друк у видавництвах ніхто не буде. Для цього досить звичайного принтера, на якому виготовимо 50 штук. До речі, після таємного поіменного голосування усі бюлетені знищать. Мінімальний кворум для того, щоби визнати синод канонічним… становить 24 єпископа. Тобто під час виборів 24 єпископа мають обов’язково проголосувати… Кожен із них може стати Верховним архієпископом. Щоправда ніхто кандидатів не висуває і їх обговорення не відбувається… Під час виборів Верховного Архієпископа обраним вважають того, хто отримав дві третини голосів. Якщо за першим разом це нікому не вдасться то проведуть повторне голосування. Якщо й тоді не визначать голову Церкви, то четверте голосування для двох кандидатів, які останнього разу отримали більшість голосів. Якщо ці претенденти наберуть однакову кількість «за», то старший за єпископськими свяченнями стане Верховним Архієпископом». Тим часом в під час розмови кореспондента газети «Галичина» з єпископом-емеритом Івано-Франківським Софроном Мудрим розкривається одна церковно-політична хитрість: «Журналіст: - З резиґнацією блаженнішого Любомира з уряду Глави УГКЦ чи отримає Україна в такий спосіб двох кардиналів? Польща мала Папу, навіть маленька Словенія має Апостольського нунція. Коли вже Україна буде мати хоч одного нунція? Софрон Мудрий: - Не завжди. Ось погляньте, є багато східних патріархів, але вони не кардинали. Претендент на кардинальську мантію мусить мати визначні заслуги або таланти в душпастирській ділянці чи в науковій сфері, які би принесли вже або принесуть вагомий пожиток Церкві у майбутньому. Щодо дипломатичних місій, то ми поблагословили одного студента на навчання в Дипломатичну академію, хоч цей шлях не є такий простий і легкий, як може видатися на перший погляд. Сьогодні ця молода людина відбуває новіціят в Африці. Журналіст: - В Італії можна побачити монаха чи священика, який стоїть на площі посеред міста з капелюхом і збирає кошти на християнську місію до тої ж Африки. А у нас? Софрон Мудрий: - Напевно, ми ще не дозріли до таких жертв — це по-перше. А по-друге, є велика небезпека натрапити на переодягнених у священичі одежі аферистів та шарлатанів. Маємо ж багато випадків, коли такі лиходії використовують довіру людей задля свого збагачення. Але коли ми вже почали говорити про місії, то зверніть увагу, що лишень Католицька Церква має всесвітню місію навернення. Жодна національна східна Церква таким станом речей не може похвалитися, напевно, залюблені тільки у себе». Андрій Мева, «ОстроВ»
