Демократи Прикарпаття стали націонал-демократами

«Ми розвіяли міф, що націонал-демократичні сили роз’єднані і не можуть об’єднатися», - заявив на брифінгу для журналістів новообраний голова Івано-Франківської обласної ради Олександр Сич. А звідки такий оптимізм? А через що власне така згуртованість і блискавичність у прийнятті непростих рішень?

До Івано-Франківської обласної ради пройшли представники 13-ти політичних партій. На першій сесії в процесі голосування вони одразу розділилися на дві групи: одні на підтримку голови ОДА Михайла Вишиванюка, що був обраний депутатом облради від ПР. В цій групі крім ПР (11 депутатів) опинилися також  «Українська партія» (12 депутатів), «Народна партія» (9 депутатів), УНП (Костенка) та «Відродження» (по 5 депутатів). У другій групі -

ВО «Свобода» (18 депутатів), «Батьківщина» (16), «Наша Україна» (15), «Фронт Змін» (13) та рухівці (5). Власне ця група назвалася націонал-демократичною коаліцією, хоча ВО «Свободу» можна тільки умовно називати демократичною партією, оскільки від демократії в ній існує хіба що тягнибоківський «демократичний централізм» та ідеологія соціал-націоналізму (первинна назва партії - Соціал-націоналістична партія України).

Отож, націонал-демократична коаліція висунула лідера «свободівців» О.Сича на посаду голови ради, а «Українська партія» – Зіновія Митника, депутата від ПР, який колись в часи Кучми вже займав цю посаду, а тепер працює міністром охорони здоров’я України.

І хоч не було особливо чому переживати представникам існуючої влади, оскільки  існує думка про те, що «Свобода» та ПР – це наче дві частинки одного кавового зерна, та губернатор й члени його команди виразно хвилювалися, і, головне, попередньо пропрацювали багатьох депутатів і навіть їх партійних лідерів в Києві з тим, щоб вибрати саме З.Митника. Видно бажання догодити Януковичу було більшим ніж просто здоровий глузд. А здоровий глузд підказує, що всі голови Івано-Франківської обласної ради усіх демократичних скликань служили голові ОДА як Бровко своєму господарю. Тож і наступний буде служити незалежно від того, представником якої коаліції він би не був. Тобто буде затверджувати бюджет, виділяти землі під інвестиції для офшорних кампаній, буде бавити в карпатському заповіднику київських чиновників, та два рази в рік покладати вінки воїнам радянської армії, загиблим у другій світовій війні, і, заодно, до могил вояків УПА. Яка різниця для Вишиванюка хто у нього в «білому домі» сидить на п’ятому поверсі?

Щоправда, боротьба за головне крісло таки тривала запекло. Представники націонал-демократичної коаліції, які мають гіркий досвід «тушок», організували голосування таким «демократичним» шляхом, що, не зважаючи його офіційну таємність, ніхто з депутатів від БЮТу, «Фронту змін» та «Нашої України» не заходив в кабінку для голосування, більше того, голосували таким чином, що їх партійні керівники тут же на місці могли пересвідчитися, як проголосував їх питомець. У підсумку - Сич став головою ради, набравши 68 голосів. Митник взяв також не мало – 46 голосів, але поки що працюватиме й надалі міністром в Уряді Азарова.

Успіх такого націонал-демократичного об’єднання насправді полягав у двох аспектах. Перший з них – це домовленість про пакетне голосування, а другий – відчуття політичного занепаду у колишніх помаранчевих депутатів. Розберемо все по порядку.

За тиждень до установчого засідання сесії облради один лідерів «Батьківщини» Юрій Романюк на прес-конференції впевнено заявляв, що БЮТ не буде торгуватися за портфелі і не буде приймати участі в пакетному голосуванні. Щоправда, підтримку О.Сичу БЮТівець гарантував, оскільки передбачав безрезультатне голосування та тривалу «спікеріаду». Проте «спікеріада» не відбулася.

«Пакет» пропонував одразу і голову ради, і його заступників, і навіть голову бюджетної  комісії. Ними, отже, за змовою стали БЮТівець Василь Гладій (першим заступником), «нашоукраїнець» Остап Дзеса (просто заступником), а головний обласний «фронтмен» Володимир Шкварилюк засів в бюджетній комісії на постійній (платній) основі.

Можливо, що справжні організатори націонал-демократичної коаліції народні депутати від НУНС та БЮТ З.Шкутяк та Д.Шлемко? Вони зуміли домовитися, підтягнути до себе «Фронт змін», купивши їх посадою голови бюджетної комісії. Кажуть, що БЮТівець подбав про свого родича, який працював раніше заступником голови ОДА з гуманітарних питань, а до тепер перебивався  на посаді помічника народного депутата. А от «нашоукраїнець» міг подбати про майбутнє, добре розуміючи, що у нього вже немає шансів на депутатство у парламенті, а обрання Сича тільки тимчасове (на наступних виборах до Верховної ради він стане нардепом від «Свободи»), то можна буде ще раз провести торги з користю для себе, або може й для свого сина Петра Шкутяка, депутата облради від «Нашої України», який на разі працює головою Долинської РДА. Зрештою посади в керівництві ради можна буде наступного разу розділити може навіть і з самим Вишиванюком, в разі якщо той з тих чи інших причин буде звільнений з посади голови ОДА.

Що стосується другого аспекту, то на другий день після обрання Сича головою ради з офісу «Свободи» йшли дзвінки в усі великі і малі політичні партії на рівні області із запрошенням прийти на мітинг проти Податкового кодексу, який відбувся у Франківську вчора під проводом та під прапорами ВО «Свобода». Депутати від «Батьківщини» та «Нашої України» вже потроху починають перебігати до «Свободи», тому в подальшому чисельність її фракцій суттєво збільшиться.

Ні для кого не секрет, що симпатії прикарпатців сьогодні на боці Тягнибока і його політичної партії. Люди те тільки не знають депутатів від «Свободи», але й не дбають про їх вік, освіту, досвід та репутацію, головне - що вони готові служити Тягнибоку і приймати участь в його політичних акціях.

І вождю «свободівців» здається вже особливо нічого нового не треба вигадувати в боротьбі за голоси галичан. І поки Тимошенко та Яценюк будуть доказувати своє українське походження, більша частка голосів галичан, а також галицької діаспори в Києві, на Півдні та Сході, просто перейде до Тягнибока. Свого часу ці голоси не тільки послужили, але й стали першоосновою для В.Ющенка в перемозі на президентських виборах 2004 року. З втратою голосів галичан та мешканців західноукраїнських областей, Ю.Тимошенко та А.Яценюк вже не мають на що особливо розраховувати в парламентській боротьбі.

З обрання кандидата від «Свободи» на пасаду голови Івано-Франківської міської ради (подібно як в сусідніх Тернопільській та Львівській областях) тільки посилить авторитет Тягнибока. Депутат Юрій Романюк виступаючи з трибуни облради розтлумачив позицію радикалів: «Дороги і так будуть ремонтуватися, садочки і так будуть будуватися, все буде розвиватися не залежно від того, хто стане головою ради. Але для нас ця посада важливо, бо вона політична – голова ради мусить представляти українську позицію».

Отже, в розумінні колег по націонал-демократичній коаліції, «життя триває» - бізнесмени будуть продавати чергові квадратні метри житла,  існуючі заклади надаватимуть свої послуги, виплати пенсіонерам будуть поступати адресатам, а галицькі заробітчани підтиратимуть дупці італійським та іспанським сеньйорам та висилати зароблені гроші, щоб оплатити одне, друге й третє.

Тим часом завдання голови ради загалом – це радикальна політична діяльність, направлена на конфронтацію з іншою частиною України, а також з тією владою, яка тим часом стала виразником інтересів та ментальних характеристик саме тієї частини країни.

Так само й Інтереси  самого Тягнибока лежать не стільки в площині покращення життя гуцулів та мешканців захирілого Прикарпаття, але в спробі подолати 3% бар’єр до Верховної ради та протягнути бодай зо 50-70 представників свого «товариства» в будинок під куполом на Грушевського.  Це суттєво покращило б його фінансово-економічне становище та подальшу політичну кар’єру. А політика – це вже і гроші, і влада, і просто цікава гра.

Про це виразно свідчить перший крок новообраного голови облради пана О.Сича: він публічно вручив величезний букет квітів та подякував за добру роботу голові Івано-Франківської  обласної ТВК Олегу Пилип'юку. Ця кумедна ситуація викликала здивування тільки в журналістів, які ще два тижні тому писали у всіх ЗМІ про вимогу «Свободи» посади Пилипюка за грати за фальсифікації на виборах, а Тянибок так вривався до нього в кабінет, що був побитий разом із своїм «товариством» бійцями «Беркуту». Виявляється хлопці тільки хотіли цій «злочинній владі» вручити… квіти.

І справді, якби не ця влада Тягнибоку не було б що робити. А так можна назватися націонал-демократом і вести своїх земляків під гаслом «побороли совєцьких, поборемо й донєцких» у «світле українське майбутнє», як Ленін до комунізму. І нема на то ради.

Василь Хом’як, «ОстроВ»

Статьи

Луганск
27.03.2024
17:45

"Бери и делай!" Как переселенцу начать зарабатывать в новой нише на новом месте

"Надо осознавать, что почти никто на новом месте не начинает действительно с абсолютного "нуля" - потому что у вас есть образование, опыт, личные ценности и тому подобное. Все это уже есть у человека, является неотъемлемой частью его бытия"
Страна
27.03.2024
12:46

Валютный вопрос, или Как олигархи споткнулись об Нацбанк

Дальнейшее снижение курса гривни окончательно добьет потребительский спрос, который в условиях полномасштабной войны и так уже давно "ниже плинтуса". Ну а "мертвый" потребительский спрос – это "мертвая" экономика.
Мир
26.03.2024
07:36

«Уже сейчас можно купить билеты в Крым на июнь». Российские СМИ об Украине

"В реакции Киева - вся суть этого террористического режима. Трудно даже описать ту смесь восторга, злорадства и упоения, которую трагедия вызвала в украинских СМИ…"
Все статьи