Камо грядеши, Україно? Огляд галицької преси






На перередодні великого свята Дня Незалежності України галицькі газети публікують передовиці присвячені саме цій знаменній для галичан події.

«19-та річниця незалежності України має всі шанси стати поворотним моментом у нашій історії, - пише «Львівська газета». -  З приходом до влади Віктора Януковича наша держава різко й за нетривалий час змінила орієнтири, зовнішні та внутрішні правила гри, викликавши стурбованість чи не в усієї світової спільноти.

Наша влада – це влада російських націоналістів, метою яких є перетворення України на одну з областей Російської Федерації. Тому й відбувається наступ на українську мову, культуру, а в планах – за 10 років зробити так, щоб в нашій країні не залишилося достатньо українців, які змогли б захистити нашу незалежність. Однак на сьогодні питання втрати незалежності не постає. Нині роблять усе для того, аби розмити українську ідентичність, нав’язавши нам росій­ську культуру.

Щодо форми правління, то йдеться навіть не про те, що в країні встановлюють авторитаризм. Мова про бандократію. Закони не виконують, відбувається наступ на ЗМІ тощо. Загалом впроваджують стиль керівництва, притаманний не демократичному суспільству, а життю за ґратами».

Подібного роду настрої спостерігаються на сторінках галицьких видань. Але є й також рецепти, як відродити Україну до нового життя, як виховувати молодь…

«Кожен українець має піднятися на Маківку, - пише  тернопільська газета «Вільне життя». - На цій горі російські війська форсували наступ на Угорщину. Проти них були австрійські частини, які відступали під натиском. Вирішили послати на цю ділянку проти російських військ українських січових стрільців. Усього — півтора куреня. Запеклі бої тривали три дні.

У результаті — 42 вбитих і 76 поранених. Від Маківки почався відворот московських військ з Галичини й дальший похід усусів запланованим маршрутом Львів—Київ. Світла, хоч і кривава перемога УСС на горі Маківці усталила їх славу «залізної бригади», яка, попри свою малочисельність і несистематичний вишкіл, була здатна творити вояцькі дива.

— Для мене ця історія надзвичайно близька, адже в цих боях брав участь мій дід офіцер Роман Цегельський, — розповідає депутат Тернопільської обласної ради Володимир Чубатий. — Тут, на цьому святмісці, його поранили, він потрапив до російського полону. Дідусь часто розповідав про події тих часів, про запеклі бої. Я з дитинства мріяв відвідати це місце. Вперше моя мрія здійснилася п’ять років тому. І тепер я кожного року вважаю за справу честі відвідати Маківку. Вирушаю туди разом зі своїми побратимами. Побували на полі української честі й цього річ. Це місце знакове, овіяне славою наших героїв. Саме на таких прикладах треба виховувати молодь».

Тим часом газета «Високий замок» висловлює побоювання щодо зміни історії України на сторінках підручників:

«Тепер українським школярам на уроках історії і не заїкатимуться про «помаранчеві» події. Якщо щось і згадуватимуть, то хіба що в 11 класі. Та й то – може: якщо «писарі» під командуванням міністра освіти Дмитра Табачника не передумають видати для випускників підручники з розділом про події кінця 2004 – початку 2005 року.

Видерти з підручника для п’ятикласників «помаранчеві» сторінки встигли, а ось запастися переконливими аргументами на своє виправдання не спромоглися. Те, що озвучив на брифінгу директор Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Олександр Удод, аргументами не назвеш. Навіщо, мовляв, дітям, які тільки починають вивчати історію, заморочувати голови надмірною політизацією? І справді – не треба. Але це зовсім не означає, що важливі події, які мали місце в історії, треба замовчувати лише тому, що для когось вони незручні.

Звичайно, є питання до висвітлення Помаранчевої революції у попередніх підручниках. «Прихильники Ющенка перетворили Майдан на сонячне помаранчеве диво», «Його (Ющенка) перемога — це перемога всього українського народу, що хоче жити заможним і щасливим життям»… Зі стилем і емоціями автори переборщили. Але чим об’єктивніші за них ті, хто намагається додати у підручники «білих плям»? Так можна всю українську історію на суцільну пляму перетворити…

«Помаранчеву революцію треба випалити з історії за те, що її зачинателі зробили з країною», - заявив «регіонал» Максим Луцький. З підручників випалити можна. Та де знайти «паліям» полум’я, яке б випалило «помаранчеві» події з пам’яті мільйонів українців, котрі стояли на Майдані? Стояли не за вождів, а за власну гідність…»



Що робити – ось головне запитання передовиці у газеті «Галичина»:

«Уже два десятиліття відомі політичні «музиканти» в Україні грають реквієм титульній нації. Як результат — на зорі незалежності нас було 52 мільйони, а тепер лише 45. Та й то чверть наших співвітчизників, можна сказати, вже наполовину громадяни чужих держав, де поневіряються в пошуках заробітку на прожиття для себе й своїх родин, або ж добре влаштувалися там і не збираються повертатися. Схоже, залишилися в Україні самі пенсіонери й «піонери» — діти, учні, студенти. Але невгамовні політтехнологічні поводирі й далі ведуть українців пустельними і болотяними манівцями. Ось уже 19-й рік вони ведуть нас до світлої мети — до очищення України від українців.

Постає запитання: а де ж наша національна еліта, яка мала б дати конкретну відповідь на такі реалії? Та річ у тім, що владна верхівка перекрила будь-які можливості для справді шляхетних людей потрапити в органи державного управління. «Лихо України в тому, — писав Михайло Грушевський, — що нею правлять ті, кому вона не потрібна».

Саме ця політична каста недоторканних вважає себе політичною елітою, яка має право «фірманити» країною і завжди бути обраною. Але... «Політик, навіть у хорошому розумінні цього слова, завжди орієнтується на наступні вибори, а державний діяч — на наступні покоління» (В. Черчілль). Проте політичні бур’яни на владному Олімпі України глушать будь-які паростки державних діячів. Через те й маємо при владі псевдоеліту, а точніше — бидлоеліту, яка послуговується суто «жолудковими ідеями» (за І. Франком), розпочинаючи з підміни понять, з передвиборного пакета гречки і закінчуючи дешевою домовиною після виборів. І чим гірше простому народові, тим «крутіші тачки» і вілли у наших владних «вазонків» на Банковій, Грушевського...

Чи є щось таке, що змусило би нас жити не чужим розумом, не чиїмись порадами й настановами, а повірити у власні сили і спільними зусиллями переорати й очистити українське поле від бур’яну? Є, і це називається СОЛіДАРИЗМОМ (солідаризм (фр. — діючий заодно) — стратегія мобілізації соціуму в період серйозних криз або загроз, виникає в разі усвідомлення різними соціальними групами спільності інтересів і здійснення ними погоджених дій)».

Найбільш оптимістичну статтю вдалося знайти на сторінках газети «Івано-Франківський оглядач»:

«Все більше жителів України вважають себе громадянами країни і розмовляють українською мовою.

Про це свідчать результати дослідження, що проводиться Центром соціальних і маркетингових досліджень “Социс” в 2009 році, які, як заявив директор Микола Чурилов, порівнянні з результатами моніторингу.

“Вважають себе громадянами України в порівнянні з 40% в 2004 році зараз 54% жителів країни. Кількість тих, хто називає себе громадянами колишнього СРСР, зменшилося за цей час з 12% до 6% “, – сказав Чурилов.

Він також відмітив позитивну тенденцію відносно росту громадян, що розмовляють українською мовою. “Раніше, в 2004 році, переважно українською мовою розмовляли 36%, зараз це показник складає більше 40% “, – сказав Чурилов».

На цій врочистій ноті хочеться побажати всім мешканцям України напередодні знаменного свята – розквіту, процвітання та щасливого життя.

 

Василь Хом’як, «ОстроВ»

 

Статьи

Донецк
25.04.2024
10:45

Действовать и жить интересно: Как молодежь из Мирнограда развивает общину у линии фронта

Сейчас в Донецкой области массовые мероприятия запрещены, но люди нуждаются в каком-то моральном утешении. Творческие проекты объединили талантливую молодежь и создали терапевтический эффект для жителей громады, заполнили культурную пустоту.
Страна
24.04.2024
15:26

Когда кровь спасает жизнь: как Днепропетровщина держит донорский фронт

Кровь – это ресурс, который невозможно заменить искусственным веществом. И от этого ресурса зависит жизнь как военных, так и гражданских. Донорство уже более двух лет держит свою линию обороны. И в нашей стране очень принципиально перейти от...
Мир
23.04.2024
17:26

«Брать пример с Ленина и сменить, наконец, внутреннюю политику». Российские СМИ об Украине

...В такой хороший весенний день даже не хочется писать про этот цирк уродцев под названием «конгресс США», но несколько важных тезисов по субботнему голосованию все-таки обозначим...
Все статьи