Прощання з Європою. Огляд галицької преси



Останнього тижня Галичину сколихнули події політичного протистояння, викликані помпезним святкуванням Дня Перемоги та загалом діяльністю нової влади. Все це спонукало місцеву пресу вдатися до аналітики на теми минулого, сьогодення і майбуття нашого суспільства.

Газета «Галицький кореспондент» пише:

«П'ять років тому Організація Об'єднаних Націй проголосила 8 та 9 травня днями пам'яті та примирення, запропонувавши країнам-членам ООН щорічно в ці дні віддавати шану усім жертвам Другої світової війни. Однак цього року в Україні демонстрували не так скорботу за полеглими у тій жорстокій війні, як велику перемогу "визволителів людства від фашизму". Робилося це за старим радянським сценарієм, якого досі дотримуються у Росії - із возвеличенням переможців війни, парадним брязканням амуніцією і ностальгійним шоу з фронтовими піснями.

Зрештою, у теперішній російській традиції День перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років уже давно існує як свято прославлення, насамперед, російської зброї. При такому святкуванні, яке тепер перейняте і в Україні, фактично не залишається місця для належного вшанування усіх ветеранів, зокрема вояків УПА та дивізії "Галичина", хоча для них ця війна була чи не найбільш Вітчизняною і закінчилася тільки в 1991 році зі здобуттям Незалежності. Їхнього внеску намагаються не зауважувати, наголошуючи на заслугах Радянської Армії».

Цікаву думку щодо використання українською владою теми Великої Вітчизняної війни в просуванні ідей інтегрування з Росією висловив в інтерв’ю газеті «Репортер» Ярослав Грицак, директор Інституту історичних досліджень Львівського державного університету ім. І. Франка:

«Є проста формула: чим дальше від нас події, тим більше вони нас об’єднують. І навпаки: найбільш роз’єднує недавня історія. Відповідно, в українсько-російських дискусіях якось відійшли на другий план суперечки про Київську Русь чи козаків і на навіть про революцію 1917 року. І про визвольні змагання того часу дискутується менше, аніж про події недавньої історії.

Серед цих подій дві вийшли на передній фронт історичної війни – голодомор 1932‑1933 і Друга світова війна. Однак цікавим є те, що якщо в українсько-російських суперечках обидві теми роз’єднують, то у національних контекстах вони можуть виконувати об’єднуючу роль. Так, міт Великої Вітчизняної війни є найбільшим об’єднуючим російським мітом, тоді пам’ять про голод як геноцид найбільше зараз об’єднує українців – і то не тільки на Заході чи Центрі, але, як показують найновіші соціологічні опитування, навіть на Півдні і Сході. Метою Кремля зараз є запровадити свій «копірайт» на всю історію Східної Європи. У тому числі, чи у першу чергу, історію українців. Тому він так активно заперечує голодомор як геноцид і систематично утверджує міт про Велику Вітчизняну війну».

Тим часом «Львівська газета» публікує інтерв’ю з професором Римського університету «Ла Сап'єнца» Оксаною Пахльовською, яка  виказала такі думки:

«До влади в Україні прийшла безнаціональна сила, продукт радянської системи. Ця сила зневажає культуру як таку, тому природно, що для неї земля та народ країни, якою вона керує, просто не існують: для них це бізнес-території. З допомогою цієї сили Росія веде в Україні війну проти Європи. Саме Україною пролягає кордон між європейською демократією та євразійським світом деспотизму.

Росія як Євразія – це не синтез двох реальностей, і не-Європа, і не-Азія. Віддзеркаленням кризи російської ідентичності є нинішнє керівництво України...

Коли виходила моя книжка «Ave, Europa!», переді мною стояло питання: яке «аве» скаже Україна Європі в найближчі роки? «Аве» як привітання? Чи «аве» – прощання? Відповідаю однозначно: на сьогодні це «АВЕ» ПРОЩАННЯ З ЄВРОПОЮ. І це таке безславне прощання, що Європа може навіть його і не почути. Або ж почує і зітхне з полегшенням: «Нарешті! Хай з’ясують між собою, хто вони є, а нам своїх клопотів вистачає». Звичайно, Європа також до певної міри відповідальна за те, що сталося. Але основна відповідальність – України. Частиною європейського світу стають лише нації, що мають волю бути в історії…

Реальність така, що Росія була і є абсолютно відсталою країною. Це фактично ресурсний додаток до західного світу. Так було півстоліття тому – і так є сьогодні. І Україна є частиною цього цивілізаційного маргінесу. Росія абсолютно не продукує нічого з того, що могло б бути конкурентноспроможним у західному світі – ні в економічній, ні в технологічній, ні в суто інтелектуальній площині…

В Росії і в Україні при владі не професійні відповідальні політики, а цілковито виключені з модерного часу ділки, які мислять категоріями не держави, не країни, не народу, а бізнес-території. А потім розграбувати ці території – і далі що? Росія двічі за одне століття зазнала краху як держава – в 1917 та 1991-му. І саме тому, що не могла дати раду собі як сумі територій. І зараз РФ – це відсталість, хронічні кризи, тероризм. Оце ще забракло монстра від Карпат до Курил – був би простір перманентних громадянських конфліктів».

Не тішаться галичани й економічними та соціальними реформами, які пробує проводити нова влада. Газета «Високий замок» піддає критиці запропонований владою новий Трудовий кодекс, що може знищити незалежні профспілки. Газета, зокрема пише таке:

«Документ уже на фінішній прямій – Верховна Рада прийняла його за основу. Немає сумніву, що за нього проголосують в цілому – голосів у коаліції буде достатньо. Тож і профспілкам, і бізнесменам залишається хіба що змиритися...

«Цей Трудовий кодекс перетворить Україну на рабовласницький рай для роботодавців та іноземних інвесторів, які живитимуться за рахунок рабської праці українців... Пропонують за бажанням роботодавця збільшувати робочий тиждень до 48 годин. В окремих випадках взагалі нема обмежень. Там написано, що якщо працівник має можливість відпочивати у робочий час або перебуває в режимі очікування до виконання роботи, то роботодавець може продовжувати робочий час. Наприклад, ви працюєте на будівельній фірмі. Цеглу не підвезли, тож роботи нема. Робітники займаються чим завгодно, бо не мають матеріалів (але ж і піти додому не можуть). У кінці зміни начальник може привезти цеглу і заявити, що ви маєте відпрацювати ще вісім годин, – бо ви ж не працювали, – каже голова Конфедерації вільних профспілок України Михайло Волинець.

Ще один цікавий пункт нового Трудового кодексу – роботодавець має право самостійно визначати шкоду, завдану робітником працедавцеві. Наприклад, вам доручили укласти контракт з японською фірмою. Вам не вдалося, і роботодавець вважає, що ви завдали шкоди підприємству на величезну суму. А суми, за словами Михайла Волинця, можуть бути такими, що ви все життя змушені будете відпрацьовувати».

Західноукраїнська газета «Експрес» в свою чергу переймається економічними заходами, що передбачають підвищення акцизів:

«Парламент ухвалив у першому читанні законопроект про нове різке підвищення акцизів на алкогольні напої, тютюнові вироби та бензин. Відповідно до змін, акцизний збір на коньяки зросте на 20% (з 14 до 17 гривень за літр 100-спирту), на пиво – з 60 до 74 копійок за літр, на вина виноградні натуральні – з 1 до 10 копійок за літр. На 50 копійок зросите сума акцизу на бензин. Збільшаться ставки збору на сигарети з фільтром… Це збільшить питому вагу акцизу в ціні сигарет до 37%. Відтак кажуть, що бензин зросте в ціні приблизно на 60 копійок, сигарети – на 1-2 гривні, спиртне – на 5 гривень».

Поза тим, газетярі не перестають шукати  ідей, які могли б об'єднати українців.

«Навколо якої ідеї сьогодні можна об’єднати українців, небайдужих до долі нашої держави, ми запитали у експертів з різних галузей: філософії, соціології і політології, - пише львівська газета «Потуп» і публікує думки експертів:

«Мирослав Попович, директор Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ:

Думаю, опозиції все одно вдасться об’єднатися. Але треба сформулювати мінімальні умови об’єднання. Не можна допускати того, щоб була конкуренція за пост лідера опозиції. Я дуже шаную Юлію Володимирівну і вважаю, що вона є найяскравішою і найбільш харизматичною постаттю в опозиції, але я проти того, щоб формування нової опозиції йшло під гаслом “Юля!”. Вона має сховатися в тінь. Бо Юлія Володимирівна як яскрава людина викликає відчуття ревнощів. Не треба домовлятися наперед, хто буде прем’єром у новому уряді.

Євген Головаха, заступник директора Інституту соціології НАНУ:

В основу об’єднання опозиції можна багато чого взяти. Питання в тому, який кінцевий результат? Якщо проводити якісь акції протесту – так для цього потрібна дійсно масова підтримка. Я поки не бачу такої соціальної бази, враховуючи і останні опитування громадської думки. Та і результат який? Чого можна добитися?.. П’ять років політичних чвар, демонстрація дуже низького рівня політичної культури і ненаситності політичних еліт призвело до того, що у людей сформувалося стійке уявлення про те, що користі з влади ніякої, хіба що вона дасть можливість нормально жити. Люди готові у легітимних формах визначати свою позицію. А легітимні форми, у першу чергу – це вибори, а у другу – законні акції протесту, мітинги, демонстрації, страйки. Нелегітимні акції переважна більшість населення відкидає.

Тарас Чорновіл, народний депутат, позафракційний:

Опозиція не представила на сьогодні ні суб’єкта, ні об’єкта, навколо якого сьогодні може відбутися об’єднання. Нема якогось обличчя чи структури, яка б могла викликати зацікавлення в людей і, головне, – довіру. Довіра до опозиції, мені здається, сьогодні загалом ще нижча, ніж довіра до влади. За таких умов нинішня опозиція бути об’єднавчим фактором не може… Тому в цьому напрямку мені здається все глухо і безнадійно.

Дуже багато що нагадує сьогодні 2004 рік. Єдине, тоді дійсно було об’єднання “навколо кого”. Сьогодні його не буде.

Володимир Фесенко, політолог:



Весь український народ або його більшість зараз неможливо об’єднати навколо політичних цілей. Українське суспільство, на жаль, не є єдиним з точки зору своєї етнокультурної ідентифікації, своїх світоглядних, політичних і навіть геополітичних орієнтацій.

Об’єднати заради гарного добробуту або підвищення добробуту – це можна».

 

Андрій Мева, «ОстроВ»






Статьи

Луганск
27.03.2024
17:45

"Бери и делай!" Как переселенцу начать зарабатывать в новой нише на новом месте

"Надо осознавать, что почти никто на новом месте не начинает действительно с абсолютного "нуля" - потому что у вас есть образование, опыт, личные ценности и тому подобное. Все это уже есть у человека, является неотъемлемой частью его бытия"
Страна
27.03.2024
12:46

Валютный вопрос, или Как олигархи споткнулись об Нацбанк

Дальнейшее снижение курса гривни окончательно добьет потребительский спрос, который в условиях полномасштабной войны и так уже давно "ниже плинтуса". Ну а "мертвый" потребительский спрос – это "мертвая" экономика.
Мир
26.03.2024
07:36

«Уже сейчас можно купить билеты в Крым на июнь». Российские СМИ об Украине

"В реакции Киева - вся суть этого террористического режима. Трудно даже описать ту смесь восторга, злорадства и упоения, которую трагедия вызвала в украинских СМИ…"
Все статьи