Схід і Захід: знову не разом. Огляд галицької преси






Останні політичні події спричинили до початку нового протистояння між Сходом та Заходом країни. Принаймні, до такої думки доходиш, коли читаєш галицьку пресу за минулий тиждень.

Львівська газета «Поступ» у статті «Янукович «здає» все. Далі буде» пише:

«Без жодних перебільшень 27 квітня можна назвати ганебним днем в українській історії – днем остаточної здачі національних інтересів, втрати національної честі та гідності. Сказати, що проросійська орієнтація Януковича стала великим сюрпризом не можна, водночас спрогнозувати такий блискавичний та одномоментний поворот зовнішньополітичного вектора в сторону Москви було складно. Вражають не лише масштаби, але й темпи такої «здачі». Віктор Янукович не лише продовжив на 25 років термін базування Чорноморського флоту в Севастополі, але й створив благодатний грунт для посилення «російського чинника» в Криму. Якщо додати до цього традиційно пануючі в цьому регіоні сепаратистські настрої, то виникнення нового джерела нестабільності на Півдні України гарантовано.

В цьому контексті виникає логічне запитання «кому це вигідно»? Невже Януковичу краще бути «префектом» якогось округу Російської Федерації, ніж президентом незалежної держави? Невже в національного лідера (нехай якого обрала одна половина України) немає загальнонаціональної свідомості та бачення майбутнього його держави?»

В унісон івано-франківська газета «Галицький кореспондент» в статті «Здати ядра» пише про іншу «здачу національних інтересів»:

«Що означає відмова України від бойового урану для звичайних українців? Президента Віктора Януковича похвалив сам Обама. Опозиція отримала черговий привід оголосити про здачу національних інтересів.

Дзвінок мобільного. Дзижчання комп'ютерного процесора. Диск в плеєрі. Піца в мікрохвильовці. В країні, де вмерла науково-популярна журналістика, більшість з нас і не підозрює, що всі ці складові нашого побуту - діти та онуки ядерної фізики.Ще стоїть у Харкові пам'ятник на честь першого у світі розщеплення ядра атома, зробленого в 1932 році у фізико-технічному інституті. Ще викладає в славетному місті професор Залюбовський, за посібниками якого вчилися покоління радянських фізиків-ядерників...

Але як стати високорозвинутою країною, не розвиваючи ядерну фізику, що відкриває небачені можливості в енергетиці, медицині, високих технологіях - та в усьому, аж до сільського господарства?!

Відновити запас урану-235 навіть для наукових досліджень - завдання рівня створити ядерну зброю. Хто це дозволить? Ядерні держави на чолі із США та Росією обрали курс на концентрацію усіх розробок в себе. Ідея Америки полягає у тому, щоб ядерні реактори створювалися і продавалися централізовано ядерними державами. А відеокамери МАГАТЕ чітко стежили б, що до реакторів ніхто не має доступу. Це зменшує ризик потрапляння радіоактивних матеріалів у руки терористів. І збільшує прірву між рівнем сучасної королеви наук в ядерних і неядерних країнах.

І ще факт. Отримати дозволи на збагачення урану - надзавдання. Але інше надзавдання - це створити потужності для такого збагачення. Це сотні мільярдів доларів. Набагато більше за знижку на російський газ, яку отримала нова влада в обмін на 25-років флоту у Севастополі».

 

«Львіська газета» у статті «Може, вони й герої. Але не України» повідомляє про подання позову до Львівського окружного адміністративного суду суду лідера громадського обєднання «Гармонія та порядок» Дмитра Гудими про скасування Указів про присвоєння звання Героя України таким особам:

"Бересту Олексію Прокоповичу (9 березня 1921 – 4 листопада 1970) – лейтенанту, якому звання Героя України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" за бойову відвагу у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 років, особисту мужність і героїзм, виявлені в Берлінській операції та встановленні Прапора Перемоги над Рейхстагом, присвоєно посмертно Указом Президента України Віктора Ющенка від 6 травня 2005 року N 753/2005,

Василишину Михайлові Івановичу (1910 – 20 березня 1945) – воїну-кулеметнику, якому звання Героя України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" за особисту відвагу і героїзм, виявлені під час форсування р. Одер у Вісло-Одерській операції Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр., присвоєно посмертно Указом Президента України Віктора Ющенка від 3 травня 2006 року N 335/2006,

Маркус Тетяні Йосипівні (21 вересня 1921 – 29 січня 1943) – учасниці антифашистського підпілля у місті Києві у 1941 – 1943 роках,

Шапіро Анатолію Павловичу (18 січня 1913 – 8 жовтня 2005, Нью-Йорк) – командиру окремого стрілецького батальйону 100-ї стрілецької дивізії, учаснику визволення концентраційного табору Освенцім 27 січня 1945 року, яким звання Героя України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" за особисту мужність і героїчну самопожертву, незламність духу в боротьбі з фашистськими загарбниками у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 років присвоєно посмертно Указом Президента України Віктора Ющенка від 21 вересня 2006 року N 768/2006,

Дерев'янку Кузьмі Миколайовичу (14 листопада 1904 – 30 грудня 1954) – генерал-лейтенантові, якому звання Героя України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" за мужність і самовідданість, виявлені у роки Другої світової війни 1939 – 1945 років, визначні дипломатичні заслуги у повоєнному врегулюванні міждержавних відносин присвоєно посмертно Указом Президента України Віктора Ющенка від 7 травня 2007 року N 387/2007.

Позов мотивовано тим, що дії Президента України з видання Указів про присвоєння звання Героя України особам, які не перебували у громадянстві України, є незаконними, а відповідні Укази підлягають скасуванню. До 24 серпня 1991 року особи, які постійно проживали на території України, не були та не могли бути громадянами України. Відтак, у Президента України не було правових підстав присвоювати звання Героя України О. Бересту, М. Василишину, Т. Маркус, П. Шапіро та К. Дерев'янку.

У повідомленні зазначено, що приводом для таких дій стало те, що 21 квітня Донецький апеляційний адміністративний суд позбавив Романа Шухевича звання Героя України, задовольнивши апеляційну скаргу професора Донецького медуніверситету Анатолія Соловйова у справі за його позовом до Президента України. Підставою для такого рішення суду, яке набрало чинності, став той факт, що Роман Шухевич ніколи не був громадянином України».

Святкування Дня перемоги у Великій Вітчизняній війні, яке випадає наступного тижня, також не сприятиме єднанню вдвох полюсів України. Івано-Франківська обласна газета «Галичина» в статті «Війна двох фашизмів» пише таке:

«Із закликом до народних депутатів і депутатів обласних рад гідно відзначити  65-ту річницю перемоги над німецьким фашизмом у грудні минулого року звернулися депутати Луганської обласної ради. Однак дві третини їхнього російськомовного звернення присвячено не тим, хто воював проти коричневої чуми, а критиці «бездумної політики реабілітації і героїзації колабораціоністів з ОУН—УПА, знищення пам’ятників і монументів воїнам-визволителям Радянської армії, особливо в західних областях» і т. п. При цьому ще й мовиться про «спотворення рішень Нюрнберзького трибуналу».

Звернення депутатів Луганської обласної ради до народних депутатів України, депутатів обласних рад стосовно відзначення 65-ї річниці перемоги над фашизмом треба підтримати. Шануємо і поважаємо учасників цієї страшної бойні, яку організували й розпочали два диктатори — Гітлер і Сталін за переділ світу у своїх інтересах.

Нас, українців, одягали в уніформи різних армій і змушували воювати за чужі інтереси. Мільйони українців служили в Червоній армії, у збройних силах Польщі, Чехословаччини, Румунії, США, Канади, Франції та Німеччини. Така доля бездержавного народу. Як тепер стало відомо, на боці Гітлера і його армії служило близько двох мільйонів громадян колишнього Радянського Союзу. Коли в 1943  році  сформували чехословацький  корпус генерала Л. Свободи із 22 000 вояків, то 15 000 із них були закарпатськими українцями. Тут треба наголосити, що для нас, українців, крім дивізії СС «Галичина», були набагато численніші армія генерала Власова, Донський і Кубанський козачий корпуси та інші національні формування поневолених народів Радянського Союзу. Історію не потрібно переписувати…»

Заклики до протистояння лунають з різних трибун. Націоналізм на Заході України знову набуває актуальності. Тернопільська обласна газета «Вільне життя» закликає до радикалізму:

«В Росії націоналізм шанується, а в нас той, хто не визнає української мови, ганьбить націоналізм український. І ми терпимо. Вони називають фашистами наших патріотів, забуваючи, що і Бандера, і Стецько, і Шухевич та інші відстоювали незалежність України на своїй території. А якщо на нашій землі, политій кров’ю борців за волю, ворог знущався над нашим народом, його знешкоджували, то хто ж у тому винен? Той, хто посилав іноземців на нашу землю зі зброєю з руках, від зброї і гинув.

Пильності бракує нам. Вороги присипляють нашу волю, а ми чекаємо Божого змилування… Будьмо націоналістами у повному розумінні цього слова: шануймо всіх українських громадян, які визнають незалежність України, володіють державною мовою і поважають українську націю та її героїв».

Тим часом у столиці Галичини «понад шість сотень націоналістів Львова вийшли на парад вишиванок, - пише газета «Високий замок». - Вони рушили колоною від пам’ятника Бандері до центру, щоб висловитися проти українофобських настроїв у суспільстві.

Націоналісти несли плакати «Смерть ворогам», «Слава Україні!», «Наша земля – нашим героям», вимагаючи від влади не зводити в Україні пам’ятників тоталітарним вождям, а шанувати своїх національних героїв. «Наша мета – закликати владу поважати своїх героїв, адже їх чомусь несправедливо називають націоналістами, – розповів співорганізатор акції Євген Борисов».

На фоні такої риторики якось губляться такі гарні проекти, що мали за мету об’єднувати Схід і захід нашої країни. Івано-Франківська газета «Репортер» описує історію після виходу на телебаченні програми «Міняю жінку», в якій прийняли участь подружжя з Криму та Прикарпаття:

«Олена та Олександр живуть в Івано-Франківську, виховують семирічного Данилка, займаються власним бізнесом і вважають себе дуже не публічними людьми. У проект, кажуть, потрапили неждано-негадано. «Просто подзвонила подружка і сказала, що шукають інтелігентну сім`ю із Західної України.

«Наприкінці березня раптом повідомили – за день маєте бути в Києві, – каже Олена…Уже зі столиці разом зі знімальною групою та адміністратором вона вирушила до своєї, поки що не відомої, нової сім`ї.

У такій же невідомості в Івано-Франківську залишилися Олександр з Данилком. «Ми навіть на роботі посперечалися, хто буде, ставки зробили. Серед варіантів були і цигани, і кримські татари, і шахтарі», – каже чоловік.

Схожі варіанти дорогою перебирала і Олена. «Коли приїхали до Красноперекопська, першим до квартири забіг оператор, знімати мої враження, – розповідає вона. – Я ще перед тим налаштувалася, намагалася тримати себе у руках. А тут заходжу і бачу – форма працівника ДАІ. І все – в мене очі квадратні»…

Багато чого з пережитого двома сім`ями протягом тижня просто «не помістилось» у годину ефіру. В когось могли скластися не дуже хороші враження про красноперекопську сім`ю. Та франківське подружжя відгукується про них тільки позитивно. «Це дуже хороші люди, добрі, щирі. Там можна було зомліти, дивлячись як Діма ставиться до донечки. А дружину свою називає тільки «моя Альонка».

Схоже враження склалося у Сашка і про «нову жінку» Лєну. «Все йшло як по маслу – ми дуже з нею подібні, – каже він. – Вона цікава, спокійна людина. А як господиня – просто супер».

Так само забракло ефірного часу, аби передати всі враження красноперекопської мами від Прикарпаття. «Для неї Івано-Франківськ – то було щось далеке-далеке, – каже Сашко, – і вона дійсно хотіла побачити місто. Їй дуже сподобався «Буковель». Як вийшли з машини, Лєна каже – що то за каруселька з музикою. Вся знімальна група просто лягла зо сміху». До речі, встиг Сашко показати Лєні і Яремче, там на базарі навіть купили вишиванку для її донечки».

Схоже, прості українці на відміну від політиків можуть швидше знайти порозуміння. Жаль, що політична еліта так далека від такої простої народної ідилії.

 

Андрій Мева, «ОстроВ»

Статьи

Луганск
27.03.2024
17:45

"Бери и делай!" Как переселенцу начать зарабатывать в новой нише на новом месте

"Надо осознавать, что почти никто на новом месте не начинает действительно с абсолютного "нуля" - потому что у вас есть образование, опыт, личные ценности и тому подобное. Все это уже есть у человека, является неотъемлемой частью его бытия"
Страна
27.03.2024
12:46

Валютный вопрос, или Как олигархи споткнулись об Нацбанк

Дальнейшее снижение курса гривни окончательно добьет потребительский спрос, который в условиях полномасштабной войны и так уже давно "ниже плинтуса". Ну а "мертвый" потребительский спрос – это "мертвая" экономика.
Мир
26.03.2024
07:36

«Уже сейчас можно купить билеты в Крым на июнь». Российские СМИ об Украине

"В реакции Киева - вся суть этого террористического режима. Трудно даже описать ту смесь восторга, злорадства и упоения, которую трагедия вызвала в украинских СМИ…"
Все статьи