Вверх

Пересуваючись навпомацки по темному приміщенню серед полиць з безліччю книг, я зазвичай чула роздратоване «тссс» у свій бік від строгої тітоньки в окулярах, яку наші з подругою голоси «відривали» від перебирання численних папірців… Саме такою я пам’ятаю Волноваську бібліотеку 15 років тому. Сучасні діти бачать бібліотеки зовсім іншими – сучасними просторами з купою гуртків та тематичних заходів. Як сприяло цим змінам реформування системи бібліотечних послуг в умовах об’єднаних територіальних громад, цікавився «ОстроВ».

«Бібліотеки впродовж багатьох років були основним осередком інформації та знань в містах і селах. Сучасні технології змінили акценти, і звичні бібліотеки опинились на межі зникнення. Але деякі громади знайшли вихід і зробили з бібліотек культурні осередки, які повністю задовольняють сучасні інформаційні потреби відвідувачів», - йдеться на сайті “Децентралізація”.


Реформування нон-стоп

Про шлях реформування бібліотечної системи розповіла директорка Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки, віце-президентка Української бібліотечної асоціації (УБА) Світлана Моісеєва. За її словами реформування бібліотек в Україні – процес, який відбувається постійно.

"Бібліотеки – це найгнучкіші заклади культури, які завжди дуже швидко реагують на зміни в суспільстві та на виклики, які постають перед спільнотами. Найбільша реформа в діяльності публічних бібліотек України відбулася ще в 2011 році, коли в країні було реалізовано глобальний проєкт «Бібліоміст» за фінансової підтримки Благодійного фонду Біла та Мелінди Гейтсів та за організаційною допомогою IREX. Від України реалізацією цього проєкту переймалася саме Українська бібліотечна асоціація. В результаті в найбільших публічних бібліотеках України утворилися Інтернет-центри, а послуга доступу до Інтернету згодом стала обов'язковою бібліотечною послугою і посіла своє місце в переліку Державних соціальних нормативів у сфері обслуговування закладами культури", – говорить пані Світлана.

За останні десять років бібліотеки поступово перетворювалися з банальних книгозбірень на простори, в яких надаються різноманітні послуги – доступ в Інтернет, організація коворкінгів, мейкер-спейсів, майданчиків неформальної освіти тощо.


Спроможність в умовах змін

Завдяки децентралізації, що відбулася у 2021 році, бібліотеки потрапили в підпорядкування новостворених органів місцевого самоврядування та отримали шанс на подальший розвиток, оскільки територіальні громади більш фінансово спроможні й мають можливості реалізовувати позитивні зміни в тому числі у невеличких бібліотеках.

"Ці зміни зачепили більшою мірою великі бібліотеки – регіонального та субрегіонального рівня, – каже Світлана Моісеєва. – Зараз ми спостерігаємо як все більша кількість бібліотек отримує нові сучасні простори для відвідувачів, реалізується амбіційна мета Міністерства цифрової трансформації України щодо підключення усіх населених пунктів до послуги широкосмугового доступу до мережі Інтернет, в результаті чого збільшується кількість бібліотек, що надають такі послуги".

Попри позитивні зміни, через реформування виникають і певні організаційні проблеми, внаслідок яких бібліотекам доводиться відстоювати власне право на існування та захищати класичні парадигми обслуговування, які притаманні публічним бібліотекам у світі. Іншими словами – доводити свою спроможність в умовах змін, надавати якісні послуги.

"На жаль подекуди ми спостерігаємо негативні явища, коли місцеві органи самоврядування вводять бібліотеки у склад Центрів культури та дозвілля, чи Народних домів, і часто розглядають їх суто як майданчики для дозвіллєвих форм діяльності, не враховуючи те, що бібліотека скоріш є центром інформації, неформальної освіти, і головне – це єдиний заклад, який безплатно надає мешканцям громад послугу читання. Це специфічний вид діяльності, і тому у бібліотеках повинні залишатися фахівці певного рівня знань і освіти та спеціальні умови для організації бібліотечного фонду. Це особливо важливо в контексті реалізації державної стратегії «Читання як життєва стратегія». Основним завданням Української бібліотечної асоціації є допомога бібліотечним фахівцям вчасно отримувати нові знання та навички, брати участь у конференціях, вебінарах, професійних школах", – розповідає експертка.


Наздогнати і перегнати

Завдяки меморандуму УБА з Міністерством цифрової трансформації України з 2020 року публічні бібліотеки стали першими майданчиками для навчання громадян цифровим навичкам. За словами пані Світлани, на сьогодні в країні налічується 6 000 публічних бібліотек різних рівнів (від бібліотек в центрах громад до невеликих сільських бібліотек), що діють як Хаби цифрової освіти та не лише надають освітні послуги населенню своїх громад, але й організують для них доступ до адміністративних послуг онлайн.

"Торік УБА підписала меморандум з Національною комісією зі стандартів державної мови, за яким публічні бібліотеки України стали майданчиками для іспитів на рівень знання української мови. Це було певним визнанням державою рівня бібліотечних фахівців та свідченням довіри до такої інституції як бібліотека. Також велику увагу останні роки УБА приділяє організації в бібліотеках навчання громадян медійної та інформаційної грамотності, завдяки чому стала можливою участь бібліотек в національному проєкті з медіаграмотності Міністерства культури та інформаційної політики України – «Фільтр». Тобто бібліотеки не стоять на місці, – переконує фахівчиня.

Отже, модернізація українських бібліотек є неспинним процесом. За словами пані Моісеєвої, українська система прагне наздогнати європейських та американських колег в напрямку створення національного інформаційно-бібліографічного середовища. Йдеться про єдину корпоративну систему каталогізації, тотальну автоматизацію процесів в бібліотеках всіх рівнів, впровадження сучасних бібліографічних стандартів, тобто створення електронних каталогів та інтеграцію національних бібліотечно-бібліографічних ресурсів в загальносвітове середовище. «Зрозуміло, що це завдання – скоріше для провідних бібліотек національного та державного рівня, але і публічним бібліотекам в територіальних громадах теж треба буде швидко опанувати нові знання та навички», – зазначає Світлана Моісеєва.


Життя «по-новому»

Олена Зінченко вже багато років працює бібліотекаркою у Волноваській районній бібліотеці. З 2021 року бібліотека змінила назву на КЗ «Публічна бібліотека Волноваської МТГ». Але зміна назви – не єдина новація, що відбулася в цьому закладі через бібліотечну реформу. Пані Олена розповіла про плюси і мінуси впливу децентралізації на роботу мережі бібліотек Волноваського району.

"Будь-які зміни завжди трохи лякають. Точніше – лякає невідомість. Але завжди є і позитивні моменти. Так, до утворення громад на території району наша бібліотечна родина налічувала 46 закладів. Зараз, в межах Волноваської МТГ залишилося всього 13 бібліотек. На початку реформ усі дуже хвилювалися: працівники з приводу «чи буде в мене робота?», відвідувачі питали , чи не закриють нашу бібліотеку?». Звісно, втратити роботу у такий складний час лячно. Та понад усе переймалися за читачів – як можна людей, що звикли до друкованого слова, до теплих зустрічей у стінах бібліотек, лишити маленьких радощів? А наші маленькі читачі?", – розповідає бібліотекарка.

Отже, на сьогодні в результаті реформи жодна бібліотека Волноваської громади не припинила свою роботу, 11 з 13 бібліотек мають комп’ютерну техніку 4 – вже під’єднані до Інтернету, інші заклади чекають «ось-ось». За словами пані Олени, хоч і відбулося перейменування закладів, але завдання та функції бібліотек залишилися незмінними, як і раніше певні структурні підрозділи здійснюють комплектування, обробку літератури та методичне забезпечення. Нова література, що надходить до КЗ «Публічна бібліотека Волноваської МТГ», розподіляється між бібліотеками Волноваської громади.

«Нашим бібліотекам, які опинилися в інших громадах, трохи важче. Вирвані зі звичного професійного середовища, вони, разом зі своїми очільниками, проходять важкий етап становлення», – говорить пані Олена, додаючи, що продовжує допомагати, консультувати колег, яких «розділила децентралізація».

Тобто багато питань вирішуються за допомоги побудови комунікацій, а от що є дійсно суттєвим – так це відсутність опалення та ремонту у більшості маленьких бібліотек. «Це те, що засмучує відвідувачів. А бібліотекарів засмучує той факт, що деякі норми праці встановлені 100 років тому. Вони застаріли, не враховують багатьох сучасних процесів. Перегляд цих норм, на жаль, не залежить від місцевої влади», – каже фахівчиня.

Але звичайним відвідувачам Волноваської бібліотеки цих труднощів і проблем не видно – у приміщенні завжди є люди, багато сучасної української літератури (є навіть книги шрифтом Брайля), вільний доступ до Інтернету, працюють гуртки, проводяться виставки тощо.

Очевидно, що останнім часом кількість літератури значно збільшилась. Особливо літератури для юнацтва, – каже постійна відвідувачка бібліотеки школярка Ольга Толмачова. – А ще тут приємний колектив, тепла невимушена атмосфера та цікаві заходи.

Її ровесниця Марина Кочубей переконана, що умови для читання та дозвілля покращилися саме завдяки реформі: «З’явилися більш зручні комфортні меблі та техніка (ноутбуки, комп'ютери, проєктори тощо). А ще тут тепло та добре освітлення. Для мене важливо, що дотримані всі правила безпеки – є вогнегасники, пожежна сигналізація тощо. Я почуваюся тут у безпеці».


Анастасія Харіна, Волноваха (Донецька область), спеціально для «ОстроВ».

Фото авторки і героїнь матеріалу

МАТЕРИАЛЫ ПО ТЕМЕ


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ

ПОСЛЕДНИЕ ВИДЕО

Погода
Погода в Киеве
Погода в Донецке
Погода во Львове
Погода в Симферополе

влажность:

давл.:

ветер:

влажность:

давл.:

ветер:

влажность:

давл.:

ветер:

влажность:

давл.:

ветер: