Кожен перший сьогоднішній фейсбучний пост чомусь обов'язковою складовою має сполучення "з днем народження". [IMG]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00522634.jpg[/IMG] Друзі, Україна народилася набагато раніше. 1187 рік - перша згадка. Мала державність у XVII сторіччі, була незалежною у 1918. Більше того - у 1992 році уряд УНР в екзилі передав грамоту Державного центру Кравчуку, засвідчивши, що Україна - правонаступниця УНР. А торік разом із законом про декомунізацію Рада прийняла закон, яким закріпила це правонаступництво офіційно. Україна була давно. Була поневоленою, уярмленою, плюндрованою. Але - була. Святкувати сьогодні "День народження України" - це все одно, що людині святкувати день народження в день, коли почав жити окремо від батьків, а не в день, коли народився. Або ув'язненому - у день виходу з тюрми, якщо так більше подобається. В "Акті проголошення незалежності України" недаремно вказано на тисячолітню традицію державотворення в Україні. Більше того, самого слова "проголошення" там не мало бути, мало бути - "відновлення". [IMG ID=328] Називаючи сьогоднішній день "днем народження", ви відрізаєте Київську Русь, Військо Запорозьке, Українську Народну Республіку. А це саме те, на чому має бути і буде побудована національна українська міфологія. Тому - їй сьогодні не 25. 25 - її незалежності. 25 - звільненню. 25 - новому етапу життя. 24 серпня - безперечно свято. Але не День народження. День Відродження - куди краще.
