[I]Як усе-таки мало ми знаємо про навколишній світ. Як сильно ми хочемо, щоб хтось за океаном або хоча б по той бік шенгенського кордону не спав від думок про нас, і при цьому якими дріб'язковими і непотрібними ми бачимо чужі проблеми.[/I] Взяти хоча б Гонконгський Майдан. Точніше, його спробу. Що нам було відомо про нього? Як часто він з'являвся у вітчизняних медіа? Чи знаємо ми, чим він закінчився, які наслідки мав для країни? І невже у нас вистачає самолюбства вважати, що війна в Україні для світу є більш значимою, ніж перспектива революції у Китаї? Але це глобально. Візьмемо дрібніше і конкретніше. Ми знаємо: Крим - наш! І ми щиро дивуємось, коли черговий європеєць під впливом російської пропаганди заявляє, що це давня зона інтересів Московії, і нам треба було із цим рахуватися. "Як так?", - думаємо ми. "Невже не очевидно, що наша земля була окупована?" Не очевидно. Що, наприклад, ви знаєте про Карабах? Ну да, є така іще одна невизнана республіка. Була війна там років двадцять тому між вірменами та азербайджанцями. А далі? Чому була ця війна? Хто її спонукав і надихав? Чий, врешті-решт, Карабах - і чому? Ви знаєте, що на Вільнюському саміті Східного партнерства Вірменія мала підписати аналогічну до нашої угоду про Асоціацію з ЄС, але натомість півроку тому вступила до Митного союзу? І це при тому, що сам народ Вірменії проти такого розвороту, і взагалі - перший герой Небесної Сотні був вірменином. Ви знаєте, що диктаторський режим клану Алієвих - це не весь азербайджанський політикум? Українці, ви знаєте, що в Азербайджані був свій аналог УПА, найбільша в Азії нерегулярна антикомуністична армія? Маріупольці, ви знаєте, що поряд із вами у місті живе потомствений азербайджанський дисидент? Кожного разу, коли хтось у нас висловлюється категоріями "очевидно/неочевидно", можна впевнено сказати, що це категорії на рівні містечкового провінційного мислення. Для Обами може бути не очевидно, що Крим - український, тому що він паралельно думає про сотні інших "очевидних" речей з усього світу. Але дві речі у зв'язку із кримською ситуацією для нього справді очевидні: а) Московія переступила межу і ударила по авторитету Штатів; б) щоб завдати нищівного удару у відповідь не потрібно і не можна класти всі яйця в український кошик. Велика політика робиться через договори із Саудівською Аравією. Вона робиться через придушення Єменського путчу. Вона робиться через постійні домовленості і передомовленості із Китаєм. Вона робиться через "Арабську весну" і стримання ісламістських терористів. Збіґнєв Бжезінський назвав це "Великою шахівницею". Якщо США не продає Україні летальну зброю, це не означає, що вони не воюють за Україну. Просто дошка значно більша за три українські регіони. На щастя, це розуміють у США. На жаль, це розуміють у Росії. На подив, цього досі не розуміємо ми.
