5 березня 2018 року Рада ЄС [url=http://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2018/03/05/misappropriation-of-ukrainian-state-funds-eu-prolongs-asset-freezes-against-13-persons-by-one-year/]продовжила санкції[/url] проти Віктора Януковича та його оточення. З оновленого санкційного списку були виключені Сергій Клюєв та Олена Лукаш. Причина у тому, що Рада ЄС переконалася в неефективності розслідування українською владою справ щодо цих двох осіб та вирішила не включати їх до санкційного списку. Після втечі Віктора Януковича та його оточення, 6 березня 2014 року, ЄС запровадив санкції у вигляді замороження активів колишніх українських топ-чиновників. У списку були ті, хто несе відповідальність за незаконне привласнення державних коштів України чи зловживання службовим становищем, що призвело до втрати коштів. Четвертий рік поспіль Рада ЄС продовжує на рік дію санкцій, проте цього разу щодо двох осіб обмежувальні заходи були припинені. 21 лютого 2018 року [url=http://curia.europa.eu/juris/document/document.jsf;jsessionid=9ea7d2dc30dda6a9f2779bf34442af259cb79f916656.e34KaxiLc3qMb40Rch0SaxyNb3j0?text=&docid=199542&pageIndex=0&doclang=en&mode=lst&dir=&occ=first&part=1&cid=90199]Суд ЄС виключив народного депутата Сергія Клюєва з санкційного списку[/url]. Вищий орган постановив скасувати чинні на той момент рішення та регламент Ради ЄС від 3 березня 2017 року щодо обмежувальних заходів до Сергія Клюєва у вигляді замороження його активів на території Європейского Союзу. У провадженні суду також знаходиться справа за позовом Олени Лукаш до Ради Євросоюзу, розгляд якої триває. Лукаш оскаржує впровадження санкцій з 2015 по 2016 та з 2016 по 2017 роки. У випадку Сергія Клюєва мова йшла про скасування чинного рішення Ради ЄС, яке на початку 2017 року терміном на рік ухвалила Шоста палата Загального суду (General Court). Вона є судом «першої інстанції» в рамках Суду ЄС. Документ відкритий і публічний, але в ньому не зазначені ключові деталі. Вони конфіденційні. Тому неможливо точно встановити, чому таке рішення було ухвалене. Одночасно у документі все ж таки зазначаються важливі моменти, які вказують на неефективність Генеральної прокуратури України при інформуванні Ради ЄС про хід розслідування щодо нардепа. Так, Суд Євросоюзу прямо вказує, що у Ради ЄС мали[B] виникнути сумніви в обґрунтованості продовження санкцій щодо Сергія Клюєва, бо в Україні розслідування по його справі п[/B]ризупинили. У п. 249 зазначено, що у листах від 4 квітня та 16 листопада 2016 року, надісланих прокуратурою Відня до Ради ЄС, не сказано про призупинку розслідування Генпрокуратурою справи проти Сергія Клюєва. Про це він повідомив Раду в зауваженнях, які подав особисто 12 січня 2017 року для річного огляду обмежувальних заходів. Варто звернути увагу і на п. 247 рішення Суду ЄС. Тут згадується про лист прокуратури Відня від 4 квітня 2016 року. Відповідно до листа, прокуратура після дослідження супровідних документів, надісланих ГПУ у зв'язку із запитом про надання міжнародної правової допомоги зазначила, що надані українською стороною докази, є недостатніми. Тому звинувачення у ЗМІ про вчинення Сергієм Клюєвим та його братом злочинів, які лягли в основу великої кількості справ щодо відмивання грошей, не можуть бути підтвердженими. Навіть незважаючи на те, що було проведено декілька розслідувань по цих фактах. Отже, з рішення Суду Євросоюзу по справі Клюєва випливає, що до скасування санкцій проти нардепа призвели неналежні консультації з українською Генпрокуратурою. Вкотре поновлюючи санкції у 2017 році, Рада ЄС вже не вимагала у ГПУ додаткових пояснень щодо звинувачень на адресу Сергія Клюєва. Суд ЄС зазначив, що зупинка розслідування має викликати сумніви щодо обґрунтованості продовження останньої хвилі санкцій. Тому Рада ЄС мала пересвідчитися у Генпрокуратури про хід розслідування. Враховуючи факт, що подібний запит не надходив, останнє рішення про продовження санкцій слід вважати передчасним. У п. 252 повідомляється, що варто було звернутися до українських органів влади за роз'ясненням причин призупинення розслідування, аби зрозуміти, чи є правомірним накладення санкцій у цій справі. У п. 253 мова йде про те, що інформація, викладена у листах, надісланих прокуратурою Відня до Ради ЄС, є неточною та містить невідповідності, які мали б змусити орган засумніватися в достатності наявних доказів. Крім цього, у п. 255 зазначається, що Рада, зважаючи на невідповідність фактів, на які вона посилається, і на подані Клюєвим докази про призупинення розслідування щодо нього в Україні, мала б вимагати додаткових роз'яснень з боку української влади відповідно до п. 133 рішення Суду ЄС. В цьому параграфі наголошується, що на основі обставин справи має бути оцінена необхідність подальшого розслідування. Зокрема, від України повинні вимагати додаткових доказів, якщо з'ясується, що вже надані є недостатніми або суперечливими. Таким чином, рішення від 21 лютого 2018 року і подальше виключення Сергія Клюєва та Олени Лукаш з оновленого санкційного списку – тривожні сигнали Генпрокуратурі про те, шо вона має належним чином здійснювати розслідування проти тих осіб, кого вона просила включити до санкційного списку чотири роки тому. Безумовно, скорочення санкційного списку істотно вдарить по іміджу нашої держави через неефективну діяльність ГПУ по напрямку санкцій, яка, з огляду на останні рішення Ради ЄС, не підтвердила обґрунтованість переліку осіб, який колись направила до Брюсселя з метою впровадження обмежувальних заходів. Тож, Генеральна прокуратура має покращити комунікацію з Радою ЄС щодо обміну інформацією стосовно розслідувань проти екс-посадовців періоду президентства Януковича, і бути готовою надати всі необхідні докази ведення розслідувань щодо інших високопосадовців. Такі дії необхідні, щоб в майбутньому люди з оточення Януковича не мали правових підстав для оскарження в суді відповідних рішень Ради ЄС.
