Інформація про стан Стаса Асєєва (Васіна)

Довго не писав, тому що були сподівання на звільнення по одному з каналів комунікації, але він поступово зайшов у тупік.

На жаль, нічого кардинально нового сказати не можу. У період обміну всіх на всіх обміняти Стаса не вдалось. Ми намагалися спілкуватись з ким тільки можливо. Задіяли як офіційні, так і неофіційні канали комунікації, у тому числі церковні, журналістські та політичні. Але на той час з боку терористів навіть говорити не хотіли про можливість обміну.

Періодично зі Стасом домагається зустрічі його мати. Іноді таку можливість їй надають.

Стас живий. Намагається триматись. Але скаржиться на стан здоров'я. Його й надалі мучає хронічний бронхіт, який в нього ще з дитинства. І сильний зубний біль.

Стас знаходиться на території колишнього заводу, відомого багатьом як "Ізоляція". Це приміщення, де військові ДНР з самого початку облаштували в'язницю, де тримали і катували полонених. Ті, хто побував у полоні, називають це місце справжнім концтабором, де полонених вдень змушували працювати, а вночі катували.

Суд по справі Стаса (звичайно його неможна назвати судом у нормальному розумінні), постійно переноситься. Розгляд справи і винесення вироку планувалося ще у 2017 році, але процес триває до цього часу.

Зараз ми плануємо видати збірку його статей, які він писав про ситуацію в ОРДЛО. Цим хочемо привернути увагу до його ув'язнення. В тому числі, видати також і іноземною мовою, чим привернути увагу до Стаса на європейському і американському рівні.

Коли ми почали перечитувати його матеріали, то були сильно здивовані, наскільки плідно він працював і публікувався у багатьох авторитетних виданнях. В нього є десятки статей для "Радіо Свобода"; журналу "Тиждень". П'ять статей у "Дзеркалі Тижня", також він писав і для "Української Правди" та іншіх.

Фактично його матеріали – це дуже цінне джерело інформації про те, що саме відбувалось на окупованій теріторії з початку війни. Стас нотував найголовніше – настрої людей, їх страхи, надії і хвилювання, справжнє відношення до окупації, до росіян і до Мінського процесу. І це були не сторонні розвідки, а постійний процес щирого переживання того, що відбувається з Донбасом і людьми, які там залишились.

Тож, якщо хтось може допомогти з дизайном книги, версткою та виданням – пишіть мені, будемо вдячні.

Ми будемо робити все можливе для звільнення Стаса. Наразі потрібно не забути про наших полонених і підіймати питання їх звільнення на якомога вищій рівень. Тож не покладаємо рук, не забуваємо і обов'язково звільнимо Стаса.