Вибори в Угорщині. Країну чекає «Майдан»?

12 квітня відбудуться найголовніші з часів падіння комуністичного режиму парламентські вибори в Угорщині. Вони стануть не просто референдумом про зовнішньополітичний курс країни, і вже перетворилися на арену жорстокого протистояння між Європою – з одного боку, та неприродним проорбанівським союзом Москви та Вашингтона – з іншого.

Ставки для всіх дуже високі.

Якщо Орбан піде, - для Києва це означає зняття вето Угорщини на 90 млрд євро допомоги ЄС і «зелене світло» відкриттю переговорних кластерів про вступ до Євросоюзу. Крім того, перемога опозиції дасть шанси на перезавантаження відносин із Будапештом та позбавить Кремль головного «адвоката» у Європі.

Перемога Орбана на парламентських виборах 2026 року дасть Путіну можливість і надалі використовувати Угорщину як «слабку ланку» санкційної політики ЄС, мати агента та інформатора на закритих самітах Євросоюзу.

Для Дональда Трампа виграш Орбана ознаменує утвердження його власної політичної моделі: жорсткі заходи щодо міграції, «націоналістичний чад», ослаблення демократичних механізмів контролю над владою та боротьба з ліберальним порядком.

Крім того, Орбан – союзник Трампа в середині Європейського Союзу навколо якого формується протрампівська коаліція праворадикальних сил, необхідна Білому дому для боротьби з ліволіберальним Брюсселем.

" Віктор Орбан - справжній друг, борець і переможець, і я повністю підтримую його переобрання на пост прем'єр-міністра Угорщини ", - написав Трамп у своїй соцмережі Truth Social.

Для Брюсселя поразка Орбана стане сигналом до потенційного завершення багаторічного періоду політичного шантажу з боку Будапешта та зміцнення єдності ЄС. Відхід з політичної сцени «головного опонента» всередині союзу послабить позиції інших євроскептиків та популістських рухів у Європі. Але – найважливіше – позбавить Кремль «троянського коня» в ЄС.

Будапешт у центрі уваги…

Як сталося, що Угорщина – що невелика країна з населенням трохи більше 9,5 млн. чоловік і скромним ВВП, останніми роками стала справжнім хедлайнером світових новин? Цей феномен має ім'я та прізвище – Віктор Орбан, лідер націонал-консервативної партії «Фідес» і прем'єр -міністр країни з 2010 року. Постійна « гризня» з керівництвом Євросоюзу, дружба з Дональдом Трампом і симпатії до Кремля, які не приховуються, зробили Орбана однією з найепатажніших фігур на європейській сцені.

Нещодавно урядом Угорщини було заблоковано 20-й пакет санкцій проти РФ, виділення Україні європейської кредиту на €90 млрд. Будапешт намагається приміряти для себе на світовій сцені значно важливішу роль, ніж відводилася б країні, виходячи з її розмірів та потенціалу.

Система дає збій

Сила Орбана у системі, яку він створював 16 років, і яка весь цей час дозволяла йому утримувати владу. Сам він називає свій режим – «неліберальна демократія», основою якої є «традиційні християнські цінності» та примат національного суверенітету.

Проте справжнє призначення цієї системи – збереження партії «Фідес» при владі невизначено тривалий термін. Для цього було внесено зміни до Конституції. Партія влади фактично монополізувала Конституційний Суд. У руках уряду та парламентської більшості сконцентрувалася практично нічим не обмежена влада.

За 16 років при владі Орбан встановив повний контроль за виборчим законодавством. Чисельність парламенту було скорочено до 199 місць, країну розділили на 106 одномандатних виборчих округів, які нарізалися на користь «Фідес». У грудні 2025 року депутати ухвалили чергову поправку, яка перекроїла виборчу картку. Найбільші зміни торкнулися опозиційного до Орбана Будапешта. Мер міста Гергей Корачонь звинуватив "Фідес" у помсті столиці за голосування проти партії влади на муніципальних виборах у червні 2024-го.

Ще однією "фішкою" системи "переобрання" Орбана стала легалізація у 2021 році так званого "виборчого туризму", що дозволяє угорцям реєструватися для голосування в будь-якій точці країни, навіть якщо вони не проживають у цьому виборчому окрузі. З урахуванням того, що «Фідес» має дуже докладні бази даних виборців, які збиралися десятиліттями, правляча партія мала можливість перенаправляти своїх прихильників у округи, в яких вона може зазнати поразки. Свою електоральну базу Орбан зміцнював за рахунок нових громадян Угорщини у складі діаспори.

Ще напередодні виборів 2014 року він запропонував громадянство та право голосу 2 млн. етнічних угорців. Цим скористалися мешканці сусідніх Румунії, Словаччини, Сербії та України. 90% із них схильні голосувати за «Фідес», яка вклала сотні мільйонів євро у їхні громади. Враховуючи, що приблизно з 8 млн. виборців Угорщини їхня частка становить близько 500 000 осіб, вони є серйозним ресурсом, здатним вплинути на результат голосування.

Крім контролю над виборчим процесом, Орбан і «Фідес» монополізували засоби масової інформації. За час перебування при владі команда Орбана перетворила державні ЗМІ на органи своєї пропаганди. Недержавні телеканали та радіостанції теж майже повністю контролюються урядом – майже 500 медіа у різні роки придбали лояльні «Фідес» бізнесмени.

Вільних медійних майданчиків в Угорщині, окрім соціальних мереж, опозиція практично не має.

Але найголовніше досягнення «неліберальної демократії» Орбана – зв'язок влади та бізнесу, як зазначають в опозиції, мафіозною круговою порукою. Держава під управлінням «Фідес» стала засобом захоплення економіки та розподілу потоків та доходів серед своїх. Деякі експерти вбачають у цьому спорідненість з режимом Путіна, але в лайт версії. Система Орбана не така репресивна, як у Росії через членство в Євросоюзі і не може розгулятися настільки, як пострадянський авторитаризм. Спорідненість полягала в тому, що у Орбана і клану пов'язаних з ним бізнесменів і чиновних верств, великий економічний вплив. Ці афілійовані структури підгребли під себе дуже значну частину економіки, всі її більш менш ласі шматки.

Крім того, через шість років після вступу до Євросоюзу, коли Угорщина почала отримувати на розвиток щедрі дотації з фондів ЄС, уряд ретельно стежив за тим, щоб гроші освоювали близькі йому люди. Сьогодні капітал клана Орбана оцінюється приблизно 2% від ВВП всієї Угорщини. Сам Орбан, називає збагачення близьких йому людей - «створенням в Угорщині національної буржуазії».

І звичайно, головним «діамантом» системи є сам прем'єр-міністр політична орієнтація якого змінювалась разом із суспільними настроями. Почавши свою кар'єру абсолютним демократом, майбутній лідер Угорщини перейшов до консервативного табору, а потім став одним із втілень правого розвороту в європейській політиці та яскравим лідером «євроскептиків».

Однак, на цих виборах щось пішло негаразд. Рейтинги Орбана та його політичної сили стали падати. За кілька днів до голосування численні незалежні опитування громадської думки показують 16 % перевагу опозиційної партії Тиса на чолі з Петером Мадьяром.

Вперше за ці роки Орбан зіткнувся з відкритим невдоволенням – його освистали на передвиборчому мітингу. Добре налагоджена «машина Орбана» почала давати збої, неспроможна боротися із втомою виборця, громадським запитом на зміни та бажанням бачити в політиці нові обличчя.

Битва за Угорщину

Віктор Орбан проводить класичну популістську кампанію, зробивши ставку на зовнішній порядок денний. Він прагне подати вибори, як вибір між війною та миром. Ви можете зберегти Угорщину як «острів безпеки та спокою», обравши мене, – каже він виборцям, – або вкинути її в хаос і війну, обравши Петера Мадьяра – агента Брюсселя та Києва. 

До речі, подібний порядок денний – «ми – це мир, вони – це війна» просувала на парламентських виборах у 2024 році «Грузинська мрія». А у 2025 році на ньому виграла вибори в Молдові партія Майї Санду «Дія та солідарність» (PAS ) .

Як правило, цей наратив використовується тоді, коли похвалитися здобутками всередині країни партія влади не може.

У цьому сенсі Угорщина не виняток: орбаноміка переживає не найкращі часи: спад у реальному секторі, зростання інфляції, напружений бюджет через заморожування грошей ЄС, корупційні скандали, криза в охороні здоров'я та освіті, масова еміграція молоді. Тому Орбан вирішив «прикрасити» свою кампанію алармізмом та геополітикою. Центральна роль відводилася Україні, яку він призначив головним ворогом Угорщини. Ув'язуючи добробут угорців з російсько-українською війною, уряд Орбана звинуватив Київ у спробі дестабілізувати економіку припиненням постачання російської нафти нафтопроводом «Дружба». З боку Орбана неодноразово звучали й інші безпідставні звинувачення. Наприклад, про втручання Києва у вибори та допомогу опозиції, про підготовку українськими спецслужбами замаху на його життя.

По справжньому пристрасті закипіли, коли український президент пригрозив передати координати Орбана ЗСУ. Ім'я прем'єра не прозвучало, але було зрозуміло, про кого йдеться. Для угорського прем’єра український президент став головним героєм виборчої кампанії. На передвиборчих плакатах партії "Фідес" портрет Орбана можна було зустріти набагато рідше, ніж зображення Володимира Зеленського.

"Фідес" використовував і інші зовнішньополітичні ресурси. Насамперед, - підтримку Вашингтона. За п'ять днів до виборів рятувати рейтинги Орбана, що обрушилися, вирушили віце-президент США Джей Ді Венс з дружиною. Виступаючи у Будапешті, Венс звинуватив Київ та Брюссель у втручанні у угорські вибори. Однак, помічаючи смітинку в чужому оці, адміністрація Трампа не побачила «колоду» у власному – участь Венса у передвиборчих заходах Орбана стала безпрецедентним втручанням Білого дому в електоральний процес у європейській країні.

Втім, на думку більшості експертів, підтримка США на тлі того геополітичного божевілля, яке влаштував світові Трамп, могла більше зіграти Орбану в мінус, ніж принести електоральні дивіденди.

У центрі уваги виборців Угорщини все ж таки не геополітика, а внутрішні проблеми: криза вартості життя, зростання цін на продукти першої необхідності, інфляція, яка під'їдає накопичення, корупція у владі, якість освіти та охорони здоров'я. Саме такий порядок денний зумів запропонувати угорцям 45-річний лідер опозиційної партії «Тиса» Петер Мадьяр.

Кампанія опозиціонера була максимально технологічною і креативною, часом демонструючи популістський підхід, гідний самого Орбана. Рік Мадьяр провів у політичному турі країною, подорожуючи на скутері, кінному візку, класичному кабріолеті і навіть на каное, з'ясовуючи в угорців їхні проблеми. Йому вдалося подолати « будапештоцентричність » попередньої опозиції та зосередити свою увагу на провінційних виборцях, котрі донедавна стояли горою за Орбана. Головне послання – «Давайте змінимо владу» - на тлі хронічної втоми від 16-річного правління Орбана вписалося в громадський запит на нові особи в політиці. Енергійний, підтягнутий лідер опозиції, з «правильним» для угорського виборця прізвищем Мадьяр (Угорець) на тлі літнього та обрюзглого Орбана виглядє яскравішою альтернативою. Втім, деякі його виборці стверджують, що вони голосують не за «Тису», а проти «Фідес» і жартують, що проголосували б і за козла, якби він балотувався проти Орбана.

У питаннях зовнішньої політики Мадьяр ретельно обирає риторику, боячись відштовхнути виборця, який побоюється іноземного впливу. Він не приховує, що виступає за покращення відносин із Брюсселем , щоб повернути Угорщині 18 млрд. євро із фондів ЄС, заблокованих Будапешту через проблеми з верховенством права та корупцією. Ця сума еквівалентна десятій частині ВВП країни і здатна помітно пожвавити економічне зростання.

Щодо Росії, то залежність економіки від її енергоносіїв робить його обережним. Лідер «Тиси» дає зрозуміти, що необхідно тісніше співпрацювати з європейськими партнерами і менше симпатизувати Кремлю. Але як термін відмови від російського викопного палива ним було названо 2035 рік, а не 2027-й, визначений у ЄС.

Лідер «Тиси» не зображує Україну ворогом, але намагається уникати будь-яких її позитивних оцінок. Петер Мадьяр виступив проти прискореної інтеграції України до ЄС та дав зрозуміти, що питання щодо вступу Києва до ЄС винесе на референдум. У наданні військової допомоги Києву його позиція ближча до Орбана: він закликає підтримати Україну, але мирним шляхом і через дипломатичні зусилля. Мадяр проти приєднання Угорщини до «коаліції охочих», розміщення угорських військ в Україні та постачання Києву зброї.

Партія «Тиса» в Європейському парламенті голосувала разом із партією Орбана «Фідес» проти надання Україні кредиту ЄС у розмірі 90 млрд. євро. Раніше Мадьяр критикував владу в Києві за нібито «утиски» угорської меншини на Закарпатті.

Щоправда, деякі експерти та дипломати в ЄС та Києві вважають, що позиція Мадьяра щодо України – передвиборчий маневр, і після перемоги на виборах вона пом'якшиться. Принаймні для того, щоб виконати передвиборчу обіцянку про розблокування мільярдів євро, заморожених у ЄС. Але багато залежатиме від суспільних настроїв, які в Угорщині складаються не на користь України. Президент Володимир Зеленський поряд із російським диктатором Путіним є одним із найненависніших політиків у країні. Тож чи справді Мадьяр у разі перемоги продемонструє кардинальний відхід від стилю Орбана – покаже час. Сьогодні ясно одне - навіть якщо у Будапешті відбудеться зміна влади, то вона автоматично не означатиме безпроблемних стосунків із Києвом. Однак бажання Мадьяра відновити довіру у західних партнерів і НАТО буде помітним зрушенням порівняно з орієнтацією Орбана на Росію та Китай.

Момент істини

Аж до оголошення результатів виборів їхня розв'язка буде не до кінця зрозумілою. Підсумки голосування залишають відкритим одне питання: як на них відреагує сторона, яка програла? Виборча кампанія маэ запеклий характер і сторони обмінювалися небезпечними заявами, в яких ставили під сумнів легітимність процесу. Це очевидна ознака можливості післявиборних потрясінь.

Такі шанси зростають під час оголошення перемоги «Фідес», яка за результатами соціологічних опитувань поступалася "Тисі" 10-16 відсотків. 48-50% виборців упевнені, що заради перемоги Орбан піде на фальсифікацію – отже, ймовірність вуличних акцій протесту зростає.

Зважаючи на все, опозиція готується до такого розвитку подій. У її лавах уже лунали заклики «зупинити країну», якщо вибори будуть «вкрадені» Орбаном. Були погрози вивести людей на протест, влаштувати блокування урядових установ та доріг.

На дії опозиції Орбан може відповісти посиленням репресивних заходів. Наприклад, скористатися чинним з 2020 року режимом надзвичайного стану, запровадженим через пандемію COVID -19. Парламент продовжив його до травня 2026 року. Цей режим надає уряду широкі повноваження: зупиняти застосування окремих законів та дозволяє «вживати інших заходів у надзвичайних ситуаціях».

Але такий крок лише радикалізує протест і може обернутися для Орбана, тим, чим «диктаторські закони» 16 січня 2014 року обернулися для президента України Віктора Януковича.

У « загашнику» « Фідес» є й інші інструменти. Наприклад, альтернативна ОБСЄ група спостереження за виборами "Коаліція за свободу та справедливі вибори ", пов'язана з європейськими правоконсервативними фондами. Вона відома співпрацею з такими політиками, як Дональд Трамп, Найджел Фарадж та й сам Орбан. На тлі скандалу, в який потрапила група спостереження ОБСЄ за виборами в Угорщині, у зв'язку з присутністю в її лавах, як стверджували угорські правозахисники, колишньої перекладачки Путіна Дарії Боярської, угорська влада отримала гарну нагоду ставити під сумнів звіти ОБСЄ та посилатися на думку «кишенькових».

Не виключається варіант, що у разі своєї поразки Орбан також виведе своїх прихильників на вулицю. Принаймні такий досвід у нього був у далекому 2006 році.

Втім, багато залежатиме від результату голосування. Якщо розрив між «Тисою» і «Фідес» виявиться помітно меншим, ніж передбачають опитування, і «Тиса» отримає просту більшість, то Орбан, який розставив у владі своїх людей, може легко «пересидіти» в опозиції, влаштовуючі новій владі «пекло», а потім тріумфально повернутися.

Якщо ж «Тиса» отримає 133 мандати – конституційну більшість у 199-му місцевому парламенті, то це дасть можливість Мадьяру демонтувати, побудовану Орбаном систему та провести необхідні реформи. Угорському автократу та його сподвижникам у такому разі може світити тюремний термін чи втеча із країни. Тож ставки сильно підвищаться.

Щоправда, на відміну від Януковича, географічний вибір у Орбана буде багатшим: не тільки Москва , а й Пекін, Вашингтон, Тель-Авів…

Ігор Алексєєнко, для "ОстроВа"