Володимир Фесенко: Зеленський шукає новий формат діалогу з опозицією, а восени може відкритися "вікно можливостей" для переговорів

Після кількох років фактичної відсутності політичного діалогу між Банковою та опозицією президент Володимир Зеленський провів серію закритих зустрічей з лідерами парламентських фракцій. Ці контакти вже назвали однією з найпомітніших змін у внутрішньополітичному житті країни з початку повномасштабної війни.

На цьому тлі все частіше лунають питання про майбутню роль Верховної Ради, можливість ситуативної співпраці між владою та опозицією, а також про новий вплив керівника Офісу Президента Кирила Буданова, який дедалі активніше з'являється в політичному порядку денному.

Не менш резонансною стала і заява Володимира Зеленського про можливість завершення гарячої фази війни восени цього року. Хоча в Офісі Президента не говорять про конкретні домовленості, останні сигнали з Києва свідчать про підготовку до нового етапу переговорного процесу. Водночас залишається відкритим питання, чи існують реальні передумови для припинення бойових дій та наскільки на ситуацію можуть вплинути США, Дональд Трамп, санкційний тиск на Росію і результати літньої воєнної кампанії.

Про перспективи співпраці між владою та опозицією, роль Верховної Ради під час війни, перші місяці роботи Кирила Буданова на посаді керівника Офісу Президента, а також про шанси на появу восени нового "вікна можливостей" для мирних переговорів в інтерв'ю "ОстроВу" розповів український політолог, директор Центру політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.

– Нещодавно Володимир Зеленський вперше за тривалий час провів окрему зустріч з представниками парламентських фракцій, включно з опозиційними. На Вашу думку, про що взагалі говорить така зустріч і яких змін у внутрішній політиці можна очікувати після цього?

– Я не думаю, що це призведе до якихось кардинальних змін у внутрішній політиці. Ця зустріч, вірніше ці зустрічі, особливо з Петром Порошенком і Дмитром Разумковим, – це свідчення, демонстрація відкритості з боку Володимира Зеленського і готовності до діалогу навіть з політичними опонентами.

В принципі, це продовження лінії, точніше, відновлення лінії, яку Зеленський демонстрував ще в січні. Пам'ятаєте, були зустрічі з Сергієм Стерненком, Сергієм Притулою, з колишніми представниками своєї команди, яких звільнили, зокрема, з Олександром Кубраковим. Зараз відбувається щось подібне, тільки вже в парламентському контексті.

Думаю, що це пов'язано з кризовими тенденціями, які є у Верховній Раді і які потрібно долати. Нам треба голосувати цілу низку не завжди популярних законопроєктів, і Зеленський це теж розуміє. Він зараз не домовляється про те, за що саме голосувати. Скоріше це закладання фундаменту для діалогу, для певної взаємодії там, де це можливо.

Тому тут радше йдеться про спробу змінити ситуацію в парламенті та налагодити більш-менш конструктивний діалог у Верховній Раді. Ставка робиться саме на це. Наскільки це спрацює – побачимо. Поки що рано робити висновки. Якщо ці зустрічі продовжаться, будуть якісь конструктивні контакти, тоді можна буде говорити про покращення ситуації. Але наразі висновки робити зарано. Водночас налагодження певної конструктивної співпраці з опозицією цілком можливе.

– Чи можливий зараз конструктивний діалог між владою та опозицією? Чи ми бачимо лише ситуативну співпрацю?

– Ми точно не знаємо. Можливо, йдеться саме про ситуативну співпрацю, вірніше про спробу такої співпраці та взаємодії. Насправді опозиція не є тотальною в контексті законодавчої роботи. Наведу конкретний приклад. У квітні голосували цілу низку законопроєктів, у тому числі складних, які стосуються відносин з МВФ і європейської інтеграції України. За багатьма з цих законопроєктів опозиція давала голоси.

Навіть "Європейська Солідарність" за деякі законопроєкти голосувала. Частину ініціатив підтримував і "Голос". Тому можливість для взаємодії існує. Але не для союзу. Союзу не буде. Я не вірю в коаліцію або політичний союз між "Слугою народу" і "Європейською Солідарністю", тобто між Володимиром Зеленським і Петром Порошенком. Конкуренція між ними залишиться. Залишиться і чимало проблем у їхніх стосунках, зокрема санкції проти Петра Порошенка.

Проте суто прагматично вони можуть домовлятися щодо окремих законопроєктів і з деяких питань, які стосуються забезпечення національної безпеки, нашої боєздатності у війні з Росією, а також європейської інтеграції. Саме на це робитиметься ставка. Тому це буде прагматична взаємодія не з усіх питань, а лише з окремих. Конкуренція і протиріччя між владою та нинішньою опозицією, безумовно, залишаться.

Елементи ситуативності також будуть. І, скоріше за все, як і раніше, існуватиме не юридична, а фактична активна більшість: "Слуга народу", кілька депутатських груп і періодично голоси від опозиційних фракцій за окремі законопроєкти.

– Загалом це можна розцінювати як позитивний сигнал?

– Безумовно. Це позитивна тенденція. І це відзначають навіть в опозиції. Зокрема, Петро Порошенко робив відповідні заяви, і представники його фракції також закликали до такого діалогу. Це справді дуже непересічна подія. Вперше за весь період повномасштабної війни, фактично вперше після її початку, Володимир Зеленський проводить такі зустрічі.

Багато хто згадує, що востаннє Зеленський зустрічався з лідерами опозиційних фракцій ще в перший день війни. Після цього жодних подібних контактів не було. Зараз він особисто зустрічається з представниками опозиції, і це важлива та безумовно позитивна тенденція. Але чи стане вона сталою і наскільки буде продуктивною – це питання поки що залишається відкритим.

– Водночас ми бачимо приклад законопроєкту щодо оподаткування міжнародних посилок, який парламент усе ж таки не підтримав, хоча він був пов'язаний з вимогами МВФ. Як Ви оцінюєте цю ситуацію?

– Що стосується оподаткування посилок, то питання залишається на порядку денному. Воно є в меморандумі про кредитну угоду з Європейським Союзом. Тому питання посилок ще будуть голосувати. Але там є, скажімо так, критичне ставлення до механізму адміністрування. І, наскільки я знаю, не проголосували, зокрема, тому що це був не окремий законопроєкт, а це була поправка до Митного кодексу. І навіть у "Батьківщині" казали, що готові були підтримати зміни до Митного кодексу, але не готові були підтримати саме цю поправку.

Тому я думаю, що до питання посилок повернуться. Але тут треба виписати взаємоузгоджений компромісний законопроєкт, інакше це не працюватиме. На той момент, наскільки я розумію, це була спроба перевірити, пройде чи не пройде така норма. І я не виключаю, що у владі особливо й не працювали над тим, щоб ця поправка була обов'язково ухвалена.

Голосування щодо посилок, на мою думку, було радше тестом ситуації в парламенті, а не питанням, яке потрібно було обов'язково провести будь-якою ціною. Водночас не все було провалено. Складні законопроєкти відтермінували, але проголосували угоду з Європейським Союзом. Там особливих проблем не було, її підтримали.

Також проголосували зміни до бюджету в першому читанні. Це важливо. Крім того, був ще один складний і важливий законопроєкт щодо публічних закупівель, який також підтримали. І навіть зараз можна приблизно оцінити кількісні параметри цієї фактичної більшості - це близько 240 депутатів на момент голосування. Як буде далі – подивимося.

Але загалом зараз є намагання відновити хоча б відносно ефективну роботу Верховної Ради, зняти внутрішні проблеми та протиріччя і налагодити голосування за законопроєкти, які є вкрай важливими для співпраці України з МВФ та Європейським Союзом.

– Якщо підсумувати, чи можна говорити про поступове посилення ролі парламенту під час війни в контексті цих зустрічей?

– Я б сказав так: тут ідеться не стільки про посилення ролі парламенту, скільки про спробу відновити його належну роль. Йдеться про відновлення нормальної, дієвої робочої атмосфери у Верховній Раді та подолання кризових тенденцій. Тому дійсно можна сказати, що це спроба не просто посилити парламент, а відновити його належну роль у законодавчому та політичному процесі.

– Наскільки це можна пов'язувати з діяльністю Кирила Буданова на посаді керівника Офісу Президента?

– Певною мірою так. Саме Кирило Буданов одним із перших почав зустрічатися з лідерами парламентських фракцій. Він проводив колективну зустріч із ними приблизно місяць тому. І я думаю, що тут свою роль відіграли і Кирило Буданов, і Давид Арахамія, можливо, Руслан Стефанчук. Мені здається, що вони переконали президента в необхідності саме таких кроків – щоб він особисто зустрівся з лідерами парламентських фракцій.

Причому це були не лише зустрічі з опозицією. Це були зустрічі з керівниками всіх парламентських фракцій і груп. Тобто це була демонстрація відкритості президента до співпраці з парламентом загалом, а не лише з опозицією.

Важливо й те, що ці зустрічі були закритими. Саме в такому форматі можна обговорювати делікатні питання, які публічно не обговорюються. І я припускаю, що з високою ймовірністю тут була певна порада або рекомендація з боку наших європейських партнерів.

– Як ви загалом оцінюєте перші місяці роботи Кирила Буданова на посаді керівника Офісу Президента?

– Насправді оцінки тут можуть бути неоднозначними. Багато залежить від того, що саме оцінювати. Кирило Буданов точно не став новим Андрієм Єрмаком і не може ним стати. Зокрема тому, що цього не хоче сам Володимир Зеленський.

Реальним керівником Офісу Президента залишається сам Зеленський. А Буданов виконує окремі функції за дорученням голови держави.

Спочатку у нього акцент був на переговорах з американцями та росіянами, це був період січня-лютого. Потім, коли переговорний процес поставили на паузу, Зеленський почав використовувати Буданова для покращення іміджу Офісу Президента, для демонстрації більшої відкритості, а також для налагодження відносин із парламентом і відновлення нормальної роботи Верховної Ради.

Мені здається, що функціонал Буданова як керівника Офісу Президента остаточно ще не визначений. Він формується ситуативно – залежно від потреб і викликів, які виникають перед президентом України. І вже виходячи з цих потреб президент вирішує, чи можна залучити Буданова і в якій ролі його використати.

І ще одне питання у зв'язку з діяльністю Кирила Буданова на чолі Офісу Президента стосується того, що він реалізує і власні політичні амбіції. Як стверджують різні джерела, це не завжди подобається президенту. Я б не говорив про відкриту напругу, оскільки достеменно цього не знаю, але різні джерела по-різному оцінюють ситуацію.

Разом з тим, думаю, що певні протиріччя і певна дистанція між Володимиром Зеленським та Кирилом Будановим усе ж залишаються. Ми не бачимо такої органічної єдності, яка була між Зеленським і Андрієм Єрмаком. Буданов усе ж таки залишається хоча б відносно самостійною політичною фігурою навіть у команді президента.

Інша річ, що ми бачимо їхню взаємодію. Зокрема, багато хто обговорював останнє символічне фото із зустрічі, яку Володимир Зеленський назвав спеціальною нарадою. Там були Кирило Буданов, Рустем Умєров і Денис Шмигаль.

Не було Юлії Свириденко, не було Михайла Федорова, але був Буданов. Тому можна сказати, що зараз Кирило Буданов намагається знайти своє особливе місце і в команді президента, і в новому форматі української політики.

– Не можу наостанок не запитати про заяву Володимира Зеленського, зроблену під час зустрічі з депутатами, про те, що до зими розглядається можливість завершення гарячої фази війни. Як ви оцінюєте цю заяву і навіщо вона була зроблена?

– Судячи з контексту і зі слів самих депутатів, яких, щоправда, цитують по-різному і які по-різному трактують почуте, президент акцентував увагу на тому, що як мінімум найближчі пів року, до листопада, потрібно максимально зосередитися на єдності та підвищенні ефективності роботи Верховної Ради в умовах війни.

А далі може з'явитися вікно можливостей. Тут я вже посилаюся на інтерв'ю Володимира Зеленського телеканалу CBS News. Саме там він говорив про вікно можливостей і на мій погляд, це більш точне формулювання.

Не йдеться про прогноз, що війна обов'язково закінчиться або що завершиться гаряча фаза війни. Ні. Йдеться саме про можливе вікно можливостей. Зеленський дав зрозуміти, що і він, і його переговорники розуміють, що потрібно робити далі і в якому напрямку рухатися. Це установка на переговори, на пошук шляхів завершення війни. І Зеленський вважає, що існують шанси вийти на певні домовленості щодо завершення війни до кінця року.

– Чому саме листопад?

– Думаю, що певною мірою ставка робиться на прив'язку до проміжних виборів до Конгресу США. Дональд Трамп буде зацікавлений в активізації переговорів щодо завершення російсько-української війни. І Зеленський зараз, зокрема через такі інтерв'ю, як CBS News, демонструє готовність до відновлення переговорів і навіть налаштованість на їх активізацію.

Власне, приблизно так само це формулював і Кирило Буданов. Він говорив, що є доручення президента і фактична установка зробити все можливе для відновлення переговорного процесу та виходу на певні мирні домовленості до зими. Чому саме до зими – також зрозуміло, щоб уникнути тих проблем, з якими ми стикалися минулого року.

Але це не означає, що війна точно завершиться в листопаді чи в інший конкретний термін. На жаль, ні. Є лише вікно можливостей. Чи вдасться його реалізувати – питання відкрите.

Подібне вікно можливостей уже виникало наприкінці січня – на початку лютого, коли розпочалися переговори в тристоронньому форматі. Але, як ми побачили, реалізувати його тоді не вдалося. Зараз, можливо, ставка робиться на інший сценарій. Якщо Україні вдасться зупинити противника, якщо російський літній наступ не дасть результату і не спрацює ставка на масовані повітряні атаки проти України, тоді ситуація може змінитися.

Якщо до цього додасться погіршення внутрішньої ситуації в Росії та активізація мирних зусиль з боку Дональда Трампа, тоді й можуть з'явитися передумови для такого вікна можливостей. Приблизно такою є логіка. Чи приведе вона до реального результату? Думаю, що сьогодні цього не знає ніхто, але шанси існують, і ними потрібно намагатися скористатися.

– Ви особисто поділяєте таку оцінку президента?

– Після 9 травня, коли активно обговорювалися заяви Володимира Путіна про нібито завершальну фазу війни, я говорив, що наразі немає передумов для завершення війни і що російський президент не хоче її завершувати. Я і зараз так вважаю. Але, на мій погляд, вікно можливостей справді може з'явитися восени. Влітку його не буде, можуть бути лише спроби відновлення переговорів, але реальне вікно можливостей може виникнути лише восени. І воно буде безпосередньо пов'язане з результатами бойових дій.

Якщо патова ситуація на фронті, яку ми спостерігаємо зараз, збережеться або навіть посилиться, а російські позиції дещо ослабнуть, тоді шансів на початок реальних мирних переговорів стане більше. Крім того, Зеленський робить ставку на санкційний тиск, хоча тут я більш скептичний.

Посилення санкцій дійсно може відіграти важливу роль, особливо якщо йтиметься про санкції з боку США, але самі по собі санкції війну не завершать. Це ілюзія, в яку багато хто вірив у 2022–2023 роках, і вона досі зберігається у частини людей. Санкції самі по собі не приведуть до завершення війни. Натомість погіршення внутрішньої ситуації в Росії, патова ситуація на фронті і, головне, американський чинник можуть мати вирішальне значення.

Якщо Дональд Трамп, його адміністрація і переговорники змінять логіку переговорного процесу, якщо вони почнуть домовлятися не про Донбас і не про виведення українських військ з Донеччини, а про припинення вогню хоча б поетапно або секторально, тоді з'явиться шанс на поступове завершення бойових дій.

Тому я поділяю висновок про можливість появи такого вікна можливостей восени. Це можливо. Але, знову ж таки, це не є гарантованим сценарієм.